Постанова № 36466903, 10.12.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 р. Справа № 2а-37062/08/0570

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

Час прийняття постанови: 15-30 год

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Волгіної Н.П.,

суддів - Дворникова М.С.

- Кравченко Т.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2,

до Харківського національного університету внутрішніх справ

про визнання протиправним рішення, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, у грудні 2008 року звернувся до суду із позовом до Харківського національного університету внутрішніх справ, про (з урахуванням уточнень):

- визнання наказу відповідача про звільнення його з органів внутрішніх справ та відрахування з Харківського національного університету внутрішніх справ протиправним, поновлення на службі в органах внутрішніх справ та у складі курсантів Харківського національного університету внутрішніх справ;

- поновлення його на службі в органах внутрішніх справ та в складі курсантів Харківського національного університету внутрішніх справ;

- стягнення з відповідача на користь позивача грошового утримання за час вимушеного прогулу, але не більш ніж за рік;

- зобов'язання відповідача відшкодувати матеріальну шкоду в розмірі 25 433,68 грн;

- зобов'язати відповідача відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5 000 грн (а.с. 1, 17, 37 т. 1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року позов ОСОБА_2 до Харківського національного університету внутрішніх справ про визнання протиправним рішення та відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Визнано протиправним рішення Харківського національного університету внутрішніх справ про звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ та відрахування з Харківського національного університету внутрішніх справ № 621 о/с від 20 листопада 2008 року. В задоволені решти позовних вимог відмовлено (а.с. 110-114 т. 1).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволені позову відмовлено (а.с.143-146 т. 1).

12 червня 2013 року ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи зазначені вище рішення суду першої та апеляційної інстанції Вищий адміністративний суд України зазначив, що судом першої інстанції не було розглянуто всі вимоги позивача - з урахуванням уточнень, у зв'язку з чим справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 185-188 т. 1).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду (а.с. 2 т. 2).

В судовому засіданні, яке відбулось 28 листопада 2013 року, позивач надав уточнення позовних вимог (а.с. 85 том 2), відповідно до яких просить суд:

- визнати незаконним наказ відповідача про звільнення його з органів внутрішніх справ та відрахування з Харківського національного університету внутрішніх справ;

- поновити його на службі в органах внутрішніх справ та у складі курсантів Харківського національного університету внутрішніх справ;

- стягнути з відповідача на його користь грошове утримання за час вимушеного прогулу, але не більш ніж за рік;

- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Інші позовні вимоги просив залишити без розгляду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача відшкодувати позивачеві матеріальну шкоду - витрати на утримання в Харківському національному університеті внутрішніх справ за договором від 1 вересня 2007 року в розмірі 15 483,68 грн та витрати на навчання позивача в іншому учбовому закладі в розмірі 7 950,00 грн - залишені без розгляду (а.с. 93 т. 2).

В судове засідання позивач не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Причини неявки позивача суду не повідомлені.

В матеріалах справи міститься заява позивача від 2 вересня 2013 (вх. № 27005/13 від 3 вересня 2013 року) про розгляд справи без його участі. Також у заяві зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_2 підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі (а.с. 14).

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи Харківський національний університет внутрішніх справ повідомлявся належним чином. Причини неявки представника суду не повідомлені.

10 грудня 2013 до канцелярії суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Крім того в матеріалах справи містяться заперечення Харківського національного університету внутрішніх справ (далі - відповідач, ХНУВС), в яких зазначено наступне.

Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ № 241 о/с від 26 липня 2005 року ОСОБА_2 зараховано до складу курсантів ХНУВС.

1 вересня 2007 року між ХНУВС та ОСОБА_2 укладено Договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. Пунктом 2.3.6. цього договору, встановлено, що ОСОБА_2 зобов'язується у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням.

Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ № 621 о/с від 20 листопада 2008 року ОСОБА_2 відраховано зі складу курсантів університету та згідно з Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено з органів МВС за п. п. 63 "ж" (за власним бажанням).

Цей наказ, на думку відповідача є обґрунтованим і правомірним, так як звільнення позивача відбувалось на підставі і в порядку, передбаченими чинним законодавством.

Так, відповідно до п. 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 1999 року № 114 позивача у строк, відведений законодавством, звільнено за п.п. 63 «ж» (за власним бажанням). Підставою видання відповідного наказу був його рапорт від 20 листопада 2008 року, написаний ОСОБА_2 власноруч, без тиску з боку інших осіб, що підтверджується як показаннями свідків так і висновками матеріалів службового розслідування.

Статтею 68 Положення про проходження служби рядовим на начальницьким складом органів внутрішніх справ встановлено, що особи рядового і начальницького складу, які виявила бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніше як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою. При цьому, жодна норма вищевказаного положення не встановлює, що рішення про звільнення не може бути прийняте в день подання рапорту.

20 листопада 2008 року відділом кадрового забезпечення надано Розрахунок фактичних витрат на утримання курсанта ОСОБА_2 за час навчання в університеті, сума витрат на утримання складала 15 483,68 грн. Після отримання вказаного розрахунку фактичних витрат, сума витрат була включена до висновку службового розслідування та до наказу про звільнення.

Після винесення спірного наказу про звільнення керівництво курсу університету ознайомило позивача з розрахунком коштів, пов'язаних з утриманням позивача під час навчання в ХНУВС, які він повинен добровільно сплатити відповідно до п. 3.1 договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.

На думку відповідача, саме необхідність повернення коштів, затрачених ХНУВС на навчання, є причиною оскарження позивачем наказу ХНУВС № 621 о/с від 20 листопада 2008 року про його звільнення з органів внутрішніх справ.

25 листопада 2008 року на адресу університету надійшов лист позивача щодо визнання недійсним його рапорт від 20 листопада 2008 року. Однак, враховуючи, що наказ про звільнення був уже підписаний, а матеріали щодо звільнення ОСОБА_2 готувалися протягом 3-х місяців і у останнього було достатньо часу, щоб змінити своє рішення до 20 листопада 2008 року, законних підстав у відповідача для скасування наказу не було.

Щодо стягнення з ХНУВС на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 50 000 грн представником відповідача зазначено, що наступне.

Для відшкодування матеріальної та моральної шкоди необхідна наявність таких складових як: неправомірне рішення, дії чи бездіяльність, матеріальна шкода, причинний зв'язок між неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю і матеріальною шкодою, причинний зв'язок між неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю та моральною шкодою.

Враховуючи, що ні майновим, ні немайновим правам ОСОБА_2 ніяка шкода відповідачем не була завдана, тому його вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн є безпідставною.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі (а.с. 25-27 т. 1, а.с. 25-28, 95-101 т. 2).

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що і позивач і відповідач надали суду клопотання про розгляд справи у їх відсутності, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

3 серпня 2005 року ОСОБА_2 був прийнятий на службу в органі внутрішніх справ України відповідно до наказу Національного університету внутрішніх справ НУВС № 241 к/с від 26 липня 2005 року та зарахований на навчання до складу курсантів факультету № 1 - юридичного (денна форма навчання за державним замовленням) Національного університету внутрішніх справ, що підтверджується записом у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 (а.с. 7 т. 1), довідкою ХНУВС від 1 жовтня 2013 року № 2/2993-арх. (а.с. 29 том 2) та не заперечується сторонами по справі.

1 вересня 2007 року позивач підписав договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, предметом якого є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст за напрямом правознавство (а.с. 38-39 т. 1).

Відповідно до службової характеристики курсанта 4 курсу навчально-наукового інституту по підготовці фахівців для підрозділів слідства та дізнання ХНУВС рядового міліції ОСОБА_2 від 17 грудня 2008 року, позивач, перебуваючи курсантом ХНУВС, зарекомендував себе з позитивного боку, як відповідальний та дисциплінований курсант, сумлінно працював над вивченням навчального матеріалу, має заохочення керівництва курсу за сумлінне ставлення до несення служби в добовому наряді та старанність при проведені господарчих робіт, стягнень у курсанта не має (а.с. 6 т. 1).

20 листопада 2008 року позивачем на ім'я ректора Харківського національного університету внутрішніх справ подав рапорт, у якому просив відрахувати його з числа курсантів університету та звільнити з органів внутрішніх справ за власним бажанням, зобов'язався відшкодувати кошти витрачені на його навчання (а.с. 97 т. 1).

За матеріалами службового розслідування 20 листопада 2008 року посадовими особами університету зроблено висновок про припинення службового розслідування за фактом звернення до керівництва ХНУВС курсанта 4-го курсу навчального-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів слідства та дізнання рядового міліції ОСОБА_2 про його відрахування з числа курсантів університету та звільнення з ОВС України за власним бажанням, рапорт про звільнення - задоволено (а.с. 93-94 т. 1).

Відповідно до Акту від 20 листопада 2008 року ОСОБА_2 відмовився підписувати наказ про звільнення, отримувати документи (трудову книжку, атестат з додатком про отримання середньої освіти, обхідний лист та направлення до РВК) (а.с. 95 т. 1).

Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 20 листопада 2008 року № 621 о/с на підставі рапорту позивача від 20 листопада 2008 року відраховано останнього з числа курсантів та звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 63 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим на начальницьким складом органів внутрішніх справ з 20 листопада 2008 року, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці серії НОМЕР_2 (а.с 7, 8 том 1, а.с. 29 том 2).

Факт перебування позивача у лавах курсантів Харківського національного університету внутрішніх справ з 26 липня 2005 року по 20 листопада 2008 року підтверджується також академічною довідкою № Ю-001237 від 18 грудня 2008 року (а.с. 9-10 т. 1).

Листом від 22 листопада 2008 року № 2/1315 відділ кадрового забезпечення Харківського національного університету внутрішніх справ повідомив ОСОБА_2 про направлення атестату з додатком про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_3 від 24 червня 2005 року, трудової книжки серії НОМЕР_2, довідки на військовозобов'язаного, звільненого з органів внутрішніх справ на його адресу (а.с. 4 том 1).

24 листопада 2008 року відповідачем (поштою) отримано рапорт позивача від 20 листопада 2008 року про визнання рапорту про відрахування його з Харківського національного університету внутрішніх справ недійсним (а.с. 2, 96 т. 1).

За поясненням позивача, направлення цього рапорту поштою мало місце у зв'язку із тим, що посадовими особами університету 20 листопада 2008 року було відмовлено в прийнятті цього рапорту особисто від позивача.

Враховуючи, що з боку відповідача ніяких дій щодо скасування наказу від 20 листопада 2008 року № 621 о/с не здійснювалось, позивач 19 грудня 2008 року звернувся до суду із даним позовом.

При прийнятті рішення по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Будь-яка публічна службу є державною.

Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України "Про державну службу". Згідно зі ст.ст. 9 і 30 цього Закону, правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.

Спеціальним законодавством урегульовані питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням). До таких законодавчих актів належать, зокрема, Закон України "Про міліцію".

Стаття 18 Закону України „Про міліцію" встановлює, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до ч. 1 Положення № 114 до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Як встановлено судом під час розгляду справи, на час звільнення з органів внутрішніх справ позивачу було присвоєне звання рядового міліції.

Згідно із п. 2 Положення № 114 особи, які перебувають на службі в органах внутрішніх справ у званні «рядового міліції», віднесені до рядовий складу.

Відповідно до п. «ж» п. 63 Положення № 114 особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Згідно п. 68 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Проаналізувавши наведені вище норми, суд дійшов висновку, що, по-перше, при звільненні за власним бажанням мають бути встановлені поважні підстави, що перешкоджають виконанню службових обов'язків, та по-друге, дотримання тримісячного строку при звільненні осіб, на яких поширюється Положення № 114, є обов'язковим і для особи, яка бажає звільнитись, і для суб'єкта владних повноважень, що приймає рішення про таке звільнення.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується протоколами допиту свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 27 травня 2009 року, що міститься в матеріалах справи (а.с. 76-78 т. 1), допитаних Харківським окружним адміністративним судом, та показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, наданими в судовому засіданні 28 листопада 2013 року, ОСОБА_2 написав рапорт про звільнення за власним бажанням у зв'язку із сімейними обставинами 20 листопада 2008 року. На звільненні наполягав. Про відмову від звільнення ОСОБА_2 у присутності свідків не заявляв.

У судовому засіданні 28 листопада 2013 року свідок ОСОБА_4 зазначив, що документи на звільнення позивача почали готувати ще на початку листопада 2008 року, так як позивач ще раніше - приблизно у вересні 2013 року (більш точну дату свідок не зміг назвати), позивач в усній формі повідомив керівництво про свій намір звільнитися.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні 28 листопада 2013 року зазначив, що йому не відомі наміри ОСОБА_2 щодо відкликання рапорту про звільнення, але, на його думку, позивач відмовився від звільнення саме після того, як побачив у наказі про звільнення суму відшкодування витрат на навчання.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні 7 липня 2009 року пояснила, що безпосередній керівник її сина ОСОБА_2 повідомив про необхідність прибути до університету. Прибувши до університету, вона дізналась, що син написав рапорт про звільнення за власним бажанням. Через одну годину після цього син написав рапорт про відзив першого рапорту про звільнення, але цей рапорт не прийняли, тому рапорт був відправлений поштою. Після цього сина намагались ознайомити з наказом про звільнення (а.с. 79 т. 1 та відповідний диск Серійний номер 2009.09.18-14.45, що долучений до справи).

Відповідно до висновку за матеріалами службового розслідування від 20 листопада 2008 року про припинення службового розслідування за фактом звернення до керівництва ХНУВС курсанта 4-го курсу навчального-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів слідства та дізнання рядового міліції ОСОБА_2 про його відрахування з числа курсантів університету та звільнення з ОВС України за власним бажанням (а.с. 93-94 т. 1), звільнення позивача відбулось без встановлення поважності причин, що перешкоджають службі, тобто, з порушенням п. 63 Положення № 114.

Враховуючи, що наказ № 621 о/с про звільнення позивача прийнятий в той же день, що і рапорт позивача (20 листопада 2008 року), суд дійшов висновку, що відповідачем не було дотримано і тримісячного строку, передбаченого п. 68 Положення № 114.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо усного повідомлення позивачем керівництва ХНУВС за 3 місяця до звільнення про намір звільнитись, так як п. 68 Положення № 114 передбачено письмове попередження особою рядового складу про бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подається відповідний рапорт за командою.

Беручи до уваги, що звільнення позивача відбулось не у спосіб, який передбачений діючим законодавством, при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ та відрахування з числа курсантів, відповідач діяв не враховуючи усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення про звільнення, не дотримуючись тримісячного строку, встановленого п. 68 Положення № 114, суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_8 було незаконним.

Відповідно, позовні вимоги позивача в часині визнання протиправним рішення Харківського національного університету внутрішніх справ про звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ та відрахування з Харківського національного університету внутрішніх справ, викладене в наказі Харківського національного університету внутрішніх справ № 621 о/с від 20 листопада 2008 року підлягають задоволенню.

При цьому суд вважає за необхідне зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч.ч. 2, 3 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи встановлені судом обставини, беручи до уваги положення ст. 11 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позивачем позовних вимог та скасувати наказ Харківського національного університету внутрішніх справ № 621 о/с від 20 листопада 2008 року про відрахування з числа курсантів ХНУВС та звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_2 за п. 63 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим на начальницьким складом органів внутрішніх справ з 20 листопада 2008 року.

Щодо позовних вимог позивача про поновлення його на службі в органах внутрішніх справ та у складі курсанту ХНУВС та стягнення на користь позивача кошти у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один рік, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Враховуючи встановлені судом обставини, висновок суду щодо незаконності прийнятого відповідачем наказу про звільнення позивача з органів внутрішніх справ та відрахування його з числа курсантів ХНУВС, беручи до уваги приписи п. 24 Положення № 114, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в частині поновлення його на посаді та стягнення з ХНУВС на його користь коштів у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один рік (грошового забезпечення за час вимушеного прогулу).

Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Враховуючи, що загальне число робочих днів у вересні та жовтні 2008 року складає 45 день (22 робочих днів у вересні та 23 робочих днів у жовтні 2008 року), середньомісячне число робочих днів за останні два календарних місяців, що передували місяцю звільнення позивача, складає 22,5 днів (45 : 2).

Середній заробіток (грошове забезпечення) позивача згідно довідки ХНУВС від 1 жовтня 2013 року № 4/893 (а.с. 30) за вересень-жовтень року (останні 2 місяці перед звільненням), становив 351,25 грн (702,50 грн : 2).

Середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_2 на момент звільнення з органів внутрішніх справ (20 листопада 2008 року) за один день склало 15,61 грн: 351,25 грн (середньомісячне грошове забезпечення за вересень - жовтень 2008 року) : 22,5 (середньомісячне число робочих днів за останні два календарних місяців, що передували звільненню позивача).

1 рік вимушеного прогулу позивача з 21 листопада 2008 року (перший робочий день після звільнення позивача) по 20 листопада 2009 складає (з врахуванням Листа Мінсоцполітики України від 18 вересня 2007 року № 6884/0/14-07/13 та Листа Мінсоцполітики України від 30 вересня 2008 року № 10338/0/14-08/13) складає 251 робочий день.

Таким чином, за час вимушеного прогулу за період з 21 листопада 2013 року по 20 листопада 2009 року (включно) з ХНУВС на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 3 918,11 грн (15,61 грн * 251 день).

Стосовно позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача завданої моральної шкоди у розмірі 50 000 грн, суд зазначає наступне.

Статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У відповідності до Постанови Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Крім цього, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5 - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають три складові частини, за наявності яких і настає відповідальність, а саме: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивачем не доведено факт наявності моральної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок його звільнення відповідачем, відповідно, позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Також при прийнятті рішення по справі суд керується ч. 5 ст. 227 КАС України, відповідно до якої висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Враховуючи встановлені судом обставини, беручи до уваги приписи ст. 227 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення, скасування наказу та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Відповідно пп. 2, 3 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та постанови про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 2, ст. 7-11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 122, 154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Харківського національного університету внутрішніх справ про визнання протиправним рішення, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати Наказ Харківського національного університету внутрішніх справ № 621 о/с від 20 листопада 2008 про відрахування з числа курсантів Харківського національного університету внутрішніх справ та звільнення з органів внутрішніх справ України з 20 листопада 2008 року рядового міліції ОСОБА_2.

Поновити рядового міліції ОСОБА_2 на службі в органах внутрішніх справ та у складі курсантів Харківського національного університету внутрішніх справ з 21 листопада 2008 року.

Стягнути з Харківського національного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08571096) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за період вимушеного прогулу з 21 листопада 2008 року по 20 листопада 2009 року в розмірі 3 918 (три тисячі дев'ятсот вісімнадцять) грн 11 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова в частині поновлення рядового міліції ОСОБА_2 на службі в органах внутрішніх справ та у складі курсантів Харківського національного університету внутрішніх справ та стягнення на його користь грошового забезпечення за один місяць в розмірі 326 (триста двадцять шість) грн 51 коп підлягає негайному виконанню.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини складені та підписані 10 грудня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений 16 грудня 2013 року.

Головуючий суддя Волгіна Н.П.

Судді Дворников М.С.

Кравченко Т.О.