Ухвала суду № 36465240, 26.12.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/4363/13-ц Провадження № 22-ц/795/2627/2013 Головуючий у I інстанції -Супрун О. П. Доповідач - Зінченко С. П.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЗінченко С.П., суддів:Іваненко Л.В., Ішутко В.М.,при секретарі:Шкарупі Ю.В.за участю:представника позивача ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а саме, визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача інформацію, викладену в статті «У питанні Ялівщини немає політики. Депутати назвали зацікавлених у дерибані (відео, фото) в мережі Інтернет за адресою http://net/politics/chernigov/223163/html на сайті Чернігівської загальнополітичної газети «Високий Вал», а саме,- публікації виступу депутата Деснянської міської Ради ОСОБА_6 з додаванням відповідного відеоролику «ІНФОРМАЦІЯ_1» для перегляду такого виступу, наступного змісту: «Сама комісія (ОСОБА_7) хоче займатися цим дерибаном. Саме вони хочуть займатися цим питанням, а саме - зайняти землі, які знаходяться зараз в лісопарковій зоні «Ялівщина»… і саме вони є власниками приватних фірм, які займаються продажем земель, які знаходились під лісорозсадником, який біля «Ялівщини»; Також просив суд, зобов'язати відповідача в місячний строк із дня набрання судовим рішенням по даній справі законної сили спростувати вказану недостовірну інформацію, шляхом публікації на сайті в мережі Інтернет, за адресою http://newvv.net повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікації його тексту; стягнути з ОСОБА_6 10 000 грн. заподіяної позивачеві моральної шкоди, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість,

Апелянт зазначав, що суд першої інстанції при дослідженні доказів, надав їм невірну юридичну оцінку та прийшов до помилкового висновку, що позивачем не доведено, про яку саме комісію говорить ОСОБА_6 у своєму виступі та чи мав він на увазі саме ОСОБА_7, висловлюючись про власників приватних фірм, які займаються продажем земель.

Крім того, апелянт вказав, що суд безпідставно прийняв до уваги посилання відповідача на статтю в газетах «ПІК» НОМЕР_1 за лютий 2011 року та «Вість» НОМЕР_2 за травень 2012 року, де була опублікована інформація про спільний бізнес-проект ОСОБА_9 та позивача, який сам повідомляв про викуп ним більше 70 земельних паїв «Зеленхозу».

Також, апелянт вважав, що ним в суді доведено, що відповідач вжив слово «дерибан» в образливому та непристойному значенні.

Апелянт зазначає, що суд безпідставно не прийняв до уваги, посилання в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» на те, що зокрема позивач, ОСОБА_7, зацікавлений в дерибані земель парку «Ялівщина», і затягуванні питання про створення регіонального ландшафтного парку «Ялівщина», оскільки є власником (співвласником) якихось юридичних осіб, які володіють земельними ділянками біля парку «Ялівщина» та займаються продажем таких земель (на землях колишнього Радгоспу «Деснянський»), а також те, що він разом з іншими членами комісії хоче зайняти землі лісопарку «Ялівщина» не відповідають дійсності, оскільки він взагалі немає ніяких земельних ділянок в м. Чернігові. Вважає що відповідач, абсолютно предметно вказував на таку інформацію, як на факт, а не як оціночне судження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За змістом ст..277 ЦК України, ст..32 Конституції України та ст..10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім»ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно зі ст..47 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критики, оцінки дій, а також висловлювань, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Особа звільняється від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд установить, що ця інформація є суспільно значущою.

Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною законодавства України.

Згідно ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгес проти Австрії» (1986) суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст.10 Конвенції.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод , ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Статтями 3,4,6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на засіданні Комітету міністрів Ради Європи, зазначено, що політічні діячи та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконують або виконували свої функції.

Суд першої інстанції вірно з врахуванням зазначеного законодавства та практики Європейського суду з прав людини прийшов до висновку, що виступ депутата Чернігівської міської ради ОСОБА_6 10 квітня 2013 року в м. Чернігові по вул. Г. Полуботка, 6-а на прес-конференції на тему: «Кому не до снаги робота громадськості у напрямку створення регіонального ландшафтного парку «Ялівщина» свідчить про те, що останній не робив тверджень та висновків, в його виступі є лише оціночні судження, прізвище ОСОБА_7 він назвав серед інших прізвищ депутатів міської ради, при цьому висловився про комісію, яка повинна займатися земельними питаннями, та головою якої є ОСОБА_10, а його заступником -ОСОБА_9

Суд вірно зазначив, що межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Суд вірно зазначив, що Інформація про спільний бізнес-проект ОСОБА_9 та позивача, який сам повідомляв про викуп ним більше 70 земельних паїв «Зеленхозу», підтверджується наявними у справі доказами, зокрема публікаціями в газетах «ПІК» НОМЕР_1 за лютий 2011 році, «Вість» НОМЕР_2 за травень 2012 року, а тому це є оціночні судження, , критична оцінка певних фактів і недоліків певної особи.

Суд вірно вказав, що інформація, яка викладена в інтернет-статті «У питанні Ялівщини немає політики», що депутат Деснянської районної ради ОСОБА_6 заперечив тезу про неефективність роботи групи облради, але назвав прізвища зацікавлених у дерибані і затягуванні питання осіб. «Замовник є. Це Чернігівська міська рада. Чому до цього часу міськрада досі не прийняла плану дій зі створення РЛП? Клопотання подає замовник - міськрада, а рішення приймає обласна рада. Чому це не робить міськрада? Сама комісія (ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_11) хоче займатися цим дерибаном. У мене є всі рішення з історії дерибану, починаючи з рішень по радгоспу «Деснянський». Єдине зрушення - це ініціатива міської ради…», за своїм змістом теж є оціночними судженнями, оскільки не містить у собі даних із посиланням на конкретні дати, документи, осіб, які приймали участь у певних діях.

Суд вірно вказав, що вживання відповідачем слів «дерибан» та інших висловлювань, які просить спростувати позивач, не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено, що відповідач вжив це слово в образливому чи непристойному значенні.

Також суд вірно зазначив, що обов'язок відшкодувати моральну шкоду може бути покладений на відповідача, якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі. Вжиті відповідачем слова не є брутальними або непристойними, а також не є такими, що принижують честь і гідність позивача, а вжиті як характерний мовний засіб (гіпербола) з емоційно-експресивним відтінком для вираження власної суб'єктивної думки відповідача щодо дій позивача.

Отже, факти, які б доводили, що згадана вище інформація мотивована цілеспрямованими діями, з метою принизити честь, гідність чи ділову репутацію позивача відсутні.

Крім того, ст..47-1 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

За таких обставин, суд прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги, не заслуговують на увагу, оскільки стаття містить оцінку дій позивача, але не містить наклепу чи образи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, оскільки воно ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: