Ухвала суду № 36465228, 25.12.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/10018/13-ц Провадження № 22-ц/795/2724/2013 Головуючий у I інстанції -Гордійко Ю. Г. Доповідач - Бечко Є. М.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБечка Є.М.,суддів:Хромець Н.С., Горобець Т.В.,при секретарі:Рудик І.І.,за участю:ОСОБА_5, та її представника ОСОБА_6

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Харківського національного університету внутрішніх справ на ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 06 листопада 2013 року по справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

Ухвалою судді Новозаводського районного суду м.Чернігова від 06 листопада 2013 року закрито провадження у цивільній справі за позовом Харківського національного університету внутрішні справ до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою представник Харківського національного університету внутрішніх справ подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті, вважаючи, що ухвалу винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт наполягає, що судом не були враховані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлені та не перевірені належним чином обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідачки по справі та її представника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 згідно наказу №274 о/с від 30.08.2006 року була прийнята на службу в органи внутрішніх справ, зарахована до складу курсантів ХНУВС і їй було присвоєно спеціальне звання «рядовий міліції», що відповідно до п.15 ч.1 ст.3 КАС України віднесено до публічної служби. Грошові кошти, що просить стягнути позивач, складаються з виплаченого грошового і речового забезпечення, а відповідно п.2 ч.2 ст.17 КАС України спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна.

Згідно з п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу (ч.1 ст.206 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що 05 вересня 2007 року між ОСОБА_5, Харківським національним університетом внутрішніх справ та Головним управлінням МВС України в Чернігівській області було укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справи (а.с.4-5). Пунктом 2.3.6 даного договору передбачено обов'язок ОСОБА_5 у випадку відрахування із навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного строку перебування на службі відшкодувати витрати, пов'язані з її утриманням.

Наказом від 18.06.2011 року №273 о/с лейтенанта міліції ОСОБА_5 відраховано зі складу курсантів та відкомандировано до УМВС України в Чернігівській області з 18 червня 2011 року для подальшого проходження служби (а.с.7).

Наказом УМВС України в Чернігівській області від 09 листопада 2012 року ОСОБА_5 звільнена з органів внутрішніх справ за власним бажанням (а.с.8).

Таким чином, спір у справі, що розглядається, стосується відшкодування витрат, пов'язаних із навчанням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, особою, яка за власним бажанням звільнена із органів внутрішніх справ.

Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року № 313 «Про затвердження порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України».

Відповідно до ст.1 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах визначено механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України прирівнюється до проходження військової служби, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни; відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Згідно зі ст.3 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням Міністерства внутрішніх справ України та особою.

Сторонами такого договору є виконавець навчальний заклад, замовник головне управління або управління Міністерства внутрішніх справ України, особа курсант.

Відповідно до ч.1 ст.6 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах у разі відмову особи добровільно відшкодувати витрати, їх стягнення здійснюється в судовому порядку.

Отже, спір у справі випливає з договірних правовідносин, а договірні правовідносини між сторонами, однією з яких є фізична особа, регулюються нормами ЦК України.

Висновок суду, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, є неправильним.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Наведене свідчить, що обґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновку суду про розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскільки суддею місцевого суду допущено порушення норм процесуального права, то оскаржувана ухвала, відповідно до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311 ч.1, п.4, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ задовольнити.

Ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 06 листопада 2013 року скасувати і передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:Судді: