Ухвала суду № 36464462, 25.12.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Перепелюк Л. М.

суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю апелянта ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 листопада 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Брусницька сільська рада Кіцманського району Чернівецької області про усунення перешкод у користуванні проїздом, -

ВСТАНОВИЛА :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Брусницька сільська рада Кіцманського району Чернівецької області про усунення перешкод у користуванні проїздом.

Мотивував свої вимоги тим, що його сусідкою ОСОБА_1 самовільно, без будь-яких правових та дозвільних підстав, захоплено земельну ділянку між їхніми будинковолодіннями - АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, яка з давнього часу слугувала проїздом загального користування до саду та городів багатьох людей с. Кальнівці.

Вказував на те, що 13 вересня 2011 року він, маючи намір здійснити заїзд до свого городу з метою проведення сільськогосподарських робіт, не зміг це зробити, так як відповідачка йому заборонила в доступі до проїзду (дороги), мотивуючи це тим, що вказана земля вже належить їй, хоча жодного правовстановлюючого документа остання йому не надала. Більше того, відповідачкою здійснено обмеження доступу до дороги шляхом самовільного встановлення бетонної огорожі, що є порушенням всіх норм земельного законодавства.

№22ц- 1768 2013 р. Головуючий у 1 інстанції Мізюк В.М.

Категорія 45 Доповідач Перепелюк Л.М.

Посилався на те, що звернувшись до Брусницької сільської ради з проханням вирішення цього спору, комісією в складі землевпорядника Новака В.І. та депутата сільради Івашина В.О. 12 вересня 2011 року було складено акт, з якого вбачається, що ОСОБА_1 дійсно незаконно забороняє йому проїзд до присадибної ділянки, який рішенням 8-ї сесії сільської ради № 206-08/11 від 14.10.2011р. було затверджено і надано йому дозвіл до під'їзду до земельної ділянки.

Зазначав, що вже більше року рішення Брусницької сільської ради від 14 жовтня 2011 року не виконується, відповідачка самовільно продовжує користуватись ділянкою, на якій розміщена дорога загального користування та природній водотік, обгородивши їх бетонною огорожею, та своїми самовільними і незаконними діями порушує не тільки його права та інтереси, але й інших землекористувачів, які не можуть отримати доступ до своїх ділянок, зокрема: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Просив зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні проїздом (дорогою) між господарствами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 шляхом демонтажу (знесення ) бетонної огорожі і воріт та перенесення їх з проїжджої частини проходу.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 листопада 2013 року позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_1 усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні проїздом (дорогою) між господарствами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 шляхом демонтажу (знесення ) бетонної огорожі і воріт та перенесення їх з проїжджої частини проходу.

Вирішено питання про судовий збір.

На дане рішення суду відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду незаконне і необґрунтоване, оскільки було прийняте судом з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Брусницька сільська рада Кіцманського району Чернівецької області про усунення перешкод у користуванні проїздом.

Такий висновок суду ґрунтується на нормах матеріального права та встановлених судом обставинах справи.

Як встановлено судом першої інстанції сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1, є сусідами та проживають в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно.

Згідно рішення Брусницької сільської ради від 13 грудня 2012 № 733-16/12 встановлено, що ОСОБА_1 лише надано дозвіл на розробку технічної документації щодо виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,50 га з них: 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та 0,25 га, з яких: 0,10 га біля жилого будинку та 0,15 га на урочище «Довгий лан» с. Брусниця для ведення особистого селянського господарства.

До того рішенням Брусницької сільської ради від 14 жовтня 2011 № 206-08/11 8-ї сесії чергової 6-го скликання «Про затвердження акта від 12 вересня 2011 року затверджено акт від 12.09.2011 р. та надано дозвіл ОСОБА_2 до під'їзду до його присадибної ділянки і підтверджено ту обставину, що 13 вересня 2011 року ОСОБА_1 заборонила останньому під'їзд до його земельної ділянки.

Згідно пункту 4 акту обстеження земельних ділянок по АДРЕСА_2 від 22 квітня 2013 року, складеного членами комісії, створеної за доручення першого заступника голови Кіцманської РДА вбачається, що біля проїжджої частини дороги є та межує природній водотік (яр), та при огляді ділянок, якими користується ОСОБА_1 та прилеглої до них території встановлено відсутність вільного проїзду (проходу) до земель інших користувачів. Комісією рекомендовано Брусницькій сільській раді створити проїзд вздовж природного водотоку між вул. Брусницькою та землями пайового фонду (саду) для забезпечення доступу до земельних ділянок інших землекористувачів.

З відповіді Державної інспекції сільського господарства Чернівецької області від 22 квітня 2013 р. № 10-11/394 встановлено, що Брусницькою сільською радою не виконується рішення сесії від 14 жовтня 2011 року, яким затверджено акт комісії та надано ОСОБА_2 дозвіл на користування проїздом до присадибної ділянки; перешкоди у доступі до проїзду по цей час ОСОБА_1 так і не усунуті.

Згідно висновку згаданої інспекції, рішення Брусницької сільської ради від 13.12.2012 № 733-16/12 суперечить чинному земельному законодавству, оскільки в спадщину відповідачці перейшов лише жилий будинок та земельна ділянка, яка обліковувалась за ОСОБА_9 для його обслуговування. Земельна ж ділянка для ведення особистого селянського господарства не була приватизована родичами ОСОБА_1 і після смерті останніх переходить до земель запасу сільської ради.

Відповідно до висновку відділу містобудування, архітектури та житлово- комунального господарства Кіцманської РДА від 15 квітня 2013 року № 17 та викопіювання із генплану АДРЕСА_2 земельної ділянки №1,2 ОСОБА_1 з'ясовано, що на них не зазначено дороги та стежок, що також у судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_5, начальник відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кіцманської РДА. '

Згідно ч. 1 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам земельних ділянок завдається найменше незручностей. Відповідно до ч. 1 ст. 108 цього ж Кодексу, у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Оскільки проїзд та водний канал є спорудою загального користування, то доступ до останніх повинен бути відкритий.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, п.1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі N 43 від 04.05.1999 року (затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах N 43 від 04.05.1999 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за N 354/3647 зі змінами та доповненнями до неї), право власності на земельну ділянку виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, який видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до п. 1.13. вищевказаної Інструкції складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об'єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановчих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.

Пункт 2.6 Інструкції передбачає, що кадастровий план земельної ділянки складається в масштабі, який забезпечує чітке зображення всіх елементів і написів. На план наносяться: межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів; поворотні точки меж земельної ділянки; лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки. При наявності обмежень на використання земельної ділянки до примірника державного акта на право постійного користування земельною ділянкою або на право власності на земельну ділянку , який видається власнику або користувачу земельної ділянки додаються: копія кадастрового плану; акт перенесення на місцевість меж зон обмежень.

Доводи апеляційної скарги щодо неповноти та необ'єктивності дослідження судом першої інстанції наявних у справі матеріалів та доказів є безпідставними, оскільки суд повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та перевірив надані сторонами докази, дав їм відповідну правову оцінку.

Твердження апелянта ОСОБА_1, про те, що вона отримала господарство по АДРЕСА_2 у спадок, тому земельна ділянка, яка обліковувалась за спадкоємцем ОСОБА_9 для обслуговування будівель перейшла в її користування, а ворота та огорожа лише відгороджують встановлені межі наданої їй земельної ділянки від сусідних землекористувачів є необґрунтованими, спростовується наведеними матеріалами справи.

Її твердження про наявне у неї право на спадщину на будинковолодіння і земельну ділянку спростовуються також тим, що остання лише 30.09.2012 р., тобто після набрання законної сили рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 19.09.2012 р. набула право власності тільки на житловий будинок літ. «А-1» вартістю 205 гривень; прибудову літ. «А» - 43492 гривень; сараї літ. «Б», «В», «Г» - 86 гривень; убиральню літ. «Д» -1019 гривень; погріб літ. «Пг» - 36024 гривень, колодязь літ «№1» -52089 гривень; ворота та огорожу літ. «№2, №3» -375 гривень, а всього загальною вартістю 152511 гривень, що розташовані в АДРЕСА_2, які належали на праві власності ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а не на земельну ділянку, що підтверджується копією згаданого рішення, поданого відповідачкою суду апеляційної інстанції.

Таким чином, відповідачка ОСОБА_1 до ухвалення зазначеного рішення не могла бути особою, яка мала право на користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Як передбачено ч.1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; { Пункт "а" частини першої статті 81 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V від 27.04.2007 }; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Земельна ділянка, наявність права користування якою відповідачка ОСОБА_1 стверджує як законне, не приватизована нею, не перебувала у власності спадкодавців останньої, а тому на законних підставах не знаходилась і не могла знаходитись у користуванні відповідачки ОСОБА_1

Згідно зі ст. ст. 59, 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншим засобом доказування.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Усупереч вимогам ст.ст. 60, 131 ЦПК України, ОСОБА_1 не надала суду належні та допустимі докази на спростування висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі повно з'ясованих обставин справи, із додержанням норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту вступу її в законну силу.

Головуючий:

Судді: