Ухвала суду № 36459408, 26.12.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22ц/790/8185/13 Головуючий 1 інстанції

Справа № 2025/3868/2012 Харабадзе К.Ш.

Категорія: сімейні Доповідач: Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Кукліної Н.О., Пономаренко Ю.А.,

при секретарі - Чемерис Л.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 вересня 2013 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2002 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 вказувала, що з 08 грудня 2000 року вона з ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі, який юридично не розірваний, хоча вони з 15 квітня 2002 року проживають окремо. За період спільного проживання вони придбали майно, яке відповідач відмовляється розділити мирним шляхом незважаючи на те, що майно є спільною сумісною власністю подружжя. При розподілі нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 вважала необхідним відступити від принципу рівності часток подружжя з урахуванням інтересів дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, утримання якої ОСОБА_2, як батько, не забезпечує в повному обсязі, оскільки дитини страждає на хворобу нирок, знаходиться на обліку у лікаря кардіолога, потребує суворої дієти, лікування та оздоровлення в санаторіях спеціального напрямку. ОСОБА_2 має житло, на протязі 11 років самостійно укладав договори оренди нежитлової будівлі та отримував дохід.

Тому, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_3 просила суд визнати за нею право власності на 2/3 частини нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2, та присудити грошову компенсацію у сумі 163546 грн. замість її частки у праві спільної сумісної власності подружжя на майно: 1/2 частини товару в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: АДРЕСА_2,1/2 частини товару в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3», 1/2 частини товару в музикальному павільйоні на Центральному ринку, 1/2 частини майна в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, залишити у власності ОСОБА_2 1/3 частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2. та майно: товар в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: АДРЕСА_2, товар в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3», товар в музикальному павільйоні на Центральному ринку, майно в квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

У липні 2002 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 вказував, що з 1994 року займається підприємницькою діяльністю, для здійснення якої 14.03.2002 року він, як фізична особа-підприємець, за свої особисті кошти придбав нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2.

Тому, з урахуванням уточненого зустрічного позову, ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на 2/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, залишивши у власності ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину квартири, просив здійснити поділ квартири в натурі, у разі неможливості поділу квартири в натурі стягнути з ОСОБА_3 грошову компенсацію за свої 2/3 частини квартири; визнати за ним право власності на 1/2 частину торгового павільйону по АДРЕСА_3, залишивши у власності ОСОБА_3 1/2 частину павільйону, у разі відсутності павільйону - зобов'язати ОСОБА_3 компенсувати вартість належної йому 1/2 частки павільйону; визнати нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2 його особистою приватною власністю.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 вересня 2013 року позов ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, придбаної на ім'я ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 07.03.2001 року. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, придбаної на ім'я ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 07.03.2001 року. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину нежитлового вбудованого приміщення за адресою: АДРЕСА_2, придбаного на ім'я ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 14.03.2002 року. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину нежитлового вбудованого приміщення за адресою: АДРЕСА_2, придбаного на ім'я ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 14.03.2002 року. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір 1866 грн. 46 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір 39 грн.23 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про призначення судового будівельно-технічної експертизи, а також про зміну рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким визнати нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2 особистою приватною власністю - роздільним майном його, а також визнати за ним в натурі право власності на частку квартири, що відповідає ? частці, а у разі неможливості поділу квартири в натурі, просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь грошову компенсацію за належну йому ? частку в праві власності, виходячи з дійсної вартості квартири на час розгляду справи.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким визнати за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частини нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 та присудити їй грошову компенсацію у сумі 163 546 грн. замість її частки у праві спільної сумісної власності подружжя на майно, а саме : ? частини товару в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: АДРЕСА_2 ? частини товару в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3», ? частини товару в музичному павільйоні на Центральному ринку м.Лозова Харківської області. В позовних вимогах ОСОБА_2 відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційних скарг заявники посилались на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційні скарги не підлягаючими задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя, яке підлягає поділу відповідно до вимог законодавства.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що з 08 грудня 2000 року по 07 жовтня 2004 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, шлюбні відносини підтримували до квітня 2002 року.

Під час перебування у шлюбі ОСОБА_2, як підприємцем, було набуто згідно договору купівлі- продажу від 14.03.2002 року нежитлове вбудоване приміщення за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 160, 5 кв.м., а ОСОБА_7 за договором купівлі- продажу від 07.03.2001 року квартиру за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 61, 4 кв.м., загальною площею 74,3 кв.м.

Спірне майно набуте в період чинності Кодексу про шлюб та сім'ю України, його правовий режим визначається судом відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст. 22, 28 КпШС України майно, нажите подружжям під час шлюбу, визнається його спільною сумісною власністю, і кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. Поділ майна повинен здійснюватися таким чином, щоб після поділу майнові інтереси кожного з подружжя були ущемлені у найменшому ступені, і кожний з них необхідним для подальшого проживання.

Згідно правової позиції викладеної у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, суду необхідно встановлювати обсяг спільно і нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2, а також квартира за адресою: АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, і підлягають поділу у рівних частках.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також, обґрунтовано відмовлено у відступленні від рівності часток при поділі спірних житлових приміщень, а у разі неможливості поділу квартири в натурі стягнути грошову компенсацію, через недоведеність вимог з урахуванням відсутності згоди сторін на це.

Доводи апеляційних скарг спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається/

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1ст.307, ст..ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: