Рішення № 36459395, 26.12.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22ц/790/7185/13 Головуючий 1 інстанції

Справа № 639/5175/13-ц Іванова І.В.

Категорія: стягнення аліментів Доповідач: Черкасов В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Кукліної Н.О., Пономаренко Ю.А.,

при секретарі - Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 12 вересня 2013 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 вказувала, що в період з 27 червня 1997 року вона знаходилась в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає з нею та знаходиться на її утриманні. Шлюб між подружжям розірвано. На підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01.02.2012 року з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі 800 грн. щомісячно, але не менше встановленого законом мінімуму з 16.12.2011 року до досягнення дитиною повноліття та видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження. Відповідач аліменти платить несвоєчасно, заборгованість по аліментам на теперішній час не погашена. Відповідно довідки, складеної в липні 2013 року державним виконавцем ВДВС Ленінського районного управління юстиції в Харківській області при примусовому виконанні виконавчого листа, загальна заборгованість станом на 01.07.2013 року складає 736,49 грн. ОСОБА_2 є приватним підприємцем, у нього є можливість сплатити заборгованість. Ніякої турботи про дитину відповідач не виявляє, що ставить її в складне матеріальне становите. Добровільно сплатити заборгованість по аліментам відповідач відмовляється. Відповідно розрахунку державного виконавця та сплачених відповідачем сум, нею проведено розрахунок пені за період з 28 лютого 2011 року по 1 липня 2013 року з урахуванням сплачених відповідачем сум за даний період часу, так заборгованість на 1 липня 2013 року за аліментами по виконавчому становить 736 грн. 49 коп. , неустойка за прострочення сплати аліментів складає - 9846 грн. 27 коп.

Тому, ОСОБА_4, з урахування уточнених позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 28 лютого 2012 року по 01 липня 2013 року в сумі 98 46,27 грн., а також судові витрати.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнала, пояснила, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. Протягом періоду, за який позивачка просить стягнути суму заборгованості по сплаті аліментів та неустойку за прострочення їх оплати, ОСОБА_2, будучи фізичною особою - підприємцем та перебуваючи на обліку в Основ'янській МДПІ Харківської області, згідно податкової декларації від 17 квітня 2012 року будь-яких доходів від заняття господарською діяльністю протягом останнього півріччя не мав, а тому сплачувати аліменти в сумі 800 грн. він не був в змозі. Крім того, на утриманні відповідача з часу винесення рішення суду від 1 лютого 2012 року про стягнення аліментів постійно знаходилися та знаходяться батьки похилого віку, які потребують догляду та значної матеріальної підтримки у зв'язку з їх похилим віком та станом здоров я. Матеріальне становище відповідача , не дозволяє йому своєчасно сплачувати визначений судом розмір аліментів на утримання сина у сумі 800 грн. щомісяця, а тому інколи бувають затримки у погашенні заборгованості по аліментам . Крім того, відповідачу стало відомо про наявність виконавчого листа на примусовому виконані лише у січні 2013 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 12 вересня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 28 лютого 2012 року по 01 липня 2013 року в сумі 5 000 грн. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір в сумі 229,40 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню частково.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з наявної заборгованості відповідача по сплаті аліментів, враховуючи матеріальний та сімейний стан відповідача.

Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може.

Відповідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стаття 18 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року), закріплює, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 01 лютого 2012 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 800 грн. щомісячно, але не менше встановленого законом мінімуму, починаючи з 16 грудня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.5).

Старшим державним виконавцем ВДВС Ленінського районного управління юстиції у м.Харкові проведений розрахунок заборгованості по аліментам, так, станом на 01 липня 2013 року за ОСОБА_2 числиться заборгованість по сплаті аліментів у сумі 736,49 грн. (а.с.63). Загальний розмір неустойки за прострочення сплати аліментів складає 9 846,27 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми сплачених аліментів за кожен день прострочення.

Визначаючи обсяг та межі відповідальності боржника при утворенні заборгованості, колегія суддів враховує, що відповідно п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 періодично сплачував аліменти. Заборгованість відповідача за період з 28.02.2012 року по 01.07.2013 року щодо несплати аліментів становить 349,49 грн.

Відповідно розрахунку заборгованості по аліментам, проведеним державним виконавцем ВДВС Ленінського районного УЮ у м.Харкові станом на 20 грудня 2013 року за відповідачем числиться заборгованість по сплаті аліментів у сумі 453,61 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне зменшити стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 28.02.2012 року по 01.07.2013 року з 5 000 грн. до 1709 грн. ( 349,49 грн.*1%*489 днів).

Доводи апеляційної скарги підтверджуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

За таких обставин судова колегія відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.3ч.1ст.307, ст..ст.309,313,314,316,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 12 вересня 2013 року - змінити.

Зменшити стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 неустойку(пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 28.02. 2012 року по 01.07. 2013 року з 5 000(п'яти тисяч) грн. до 1709(однієї тисячі сімсот дев'ять) грн..

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: