Постанова № 3645456, 08.04.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя першої інстанції Могильницький М.С.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 квітня 2009 року справа № 2-а-30002/0570

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Білак С.В.

Сухарька М.Г.

при секретарі судового засіданняГрецькій Ю.А.за участю представників: від позивача:Ткаченко Є.В. арбітражний керуючийвід відповідача:

Молчанова Л.Ю. довіреність від 07.04.09р.

Терехова І.В. довіреність від 10.12.08р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного судувід23 грудня 2008 рокупо адміністративній справі № 2-а-30002/08(суддя Могильницький М.С.)за позовомСпільного радянсько-німецького підприємства «Донкавамет»

до

Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецькапро

визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 30.10.2008р. №0000483500/0/2013/23-213/14288176/12605/10 в частині донарахування ПДВ в сумі 3 349 500грн., та штрафних санкцій в сумі 694400грн., № 0000473500/0/2017/23-213/14288176/12646/10,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 рокупо справі № 2-а-30002/08задоволено позов Спільного радянсько-німецького підприємства «Донкавамет»до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька, внаслідок чого визнане недійсним податкове повідомлення-рішення від 30.10.08р. № 0000483500/0/2013/23-213/14288176/12605/10 в частині донарахування ПДВ в сумі 3349500грн., та штрафних санкцій в сумі 694400,00грн.; визнане недійсним податкове повідомлення-рішення від 30.10.08р. № 0000473500/0/2017/23-213/14288176/12646/10.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Державна податкова інспекція у Будьонівському районі м. Донецька просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позивачу у задоволенні позову відмовити.

Позивач в письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного зясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, за результатами якої складений акт від 16.10.2008р. № 1861/23-211/14288176 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.10.2008р. № 0000483500/0/2013/23-213/14288176/12605/10, яким позивачеві згідно підпункту “а” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 4063860грн., у тому числі основний платіж 3369460,00грн., штрафні (фінансові) санкції 694400,00грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п.17.1.1, 17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Наведе податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем частково в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 3349500,00грн., штрафних санкцій в сумі 694400,00грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення суми податку на додану вартість послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.9.8 ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Актом перевірки встановлено, що свідоцтво позивача як платника ПДВ від 16.09.97р. № 07160790 анульовано 14.08.08р. на підставі акту № 44 від 14.08.08р.

Згідно наданих до перевірки балансу станом на 01.10.08р. підприємство відобразило залишок нереалізованих активів «незавершене будівництво» у розмірі 16666400грн. та залишок нереалізованих «виробничих запасів» у розмірі 81100грн. Однак, податок на додану вартість з нереалізованих активів позивачем не був нарахований.

Згідно до п.9.8 ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Тобто, за приписами наведеної норми обовязок платника податків щодо збільшення податкових зобовязань виникає щодо товарних залишків або основних фондів, які знаходяться в обліку на день анулювання реєстрації та стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах.

Відповідно до акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 14.08.08р. № 44 анульована реєстрація Спільного радянсько-німецького підприємства «Донкавамет» у звязку з неподанням платником податкових декларацій з податку на додану вартість протягом дванадцяти послідовних податкових періодів. Датою анулювання є 14.08.08р.

Відповідачем факт наявності товарних залишків та основних фондів позивача встановлено за даними балансу станом на 01.10.2008р. Податковим органом під час проведення перевірки не визначався перелік наявних товарних залишків та основних фондів, не досліджувалося питання відповідності даних балансу підприємства даним його обліку. В ході судового розгляду справи відповідачем не надані первинні документи щодо підтвердження наявності майна, стосовно якого визначений умовний продаж, та його вартості.

Податковим органом не надані докази декларування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів та основних фондів, що залишилися в обліку підприємства станом на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, у минулих або поточному податкових періодах.

Колегія суддів зазначає, що Закон України „Про податок на додану вартість" набрав чинності з 01.10.1997р. до зазначеного періоду діяв Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №14-92 «Про податок на добавлену вартість», який не передбачав нарахування податкового кредиту. Згідно з даними акту перевірки позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 16.09.1997р. Відповідно до наданої до суду ухвали по справі про банкрутство 20.10.1997р. позивач визнаний банкрутом, тобто, з цієї дати підприємство не здійснює фінансово-господарську діяльність.

Крім того, за приписами п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» умовний продаж товарних залишків та основних фондів визначається за звичайними цінами.

Правила визначення звичайної ціни врегульовані положеннями п. 1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств», які не були дотримані відповідачем при донарахуванні суми податкового зобовязання.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо недоведеності податковим органом порушення позивачем вимог п.9.8 ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість” та правомірності донарахування податку на додану вартість в сумі 3349500,00грн. і штрафних санкцій згідно п.п.17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в розмірі 669900грн.

Оспореним податковим повідомлення-рішенням від 30.10.2008р. № 0000483500/0/2013/23-213/14288176/12605/10 до позивача було застосовано також штрафні (фінансові) санкції згідно п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в сумі 5950,00грн. за неподання 35-ти податкових декларацій з податку на додану вартість у період з жовтня 2005р. по серпень 2008р.

Відповідачем також було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000473500/0/2017/23-213/14288176/12646/10 від 30.10.08р., яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у вигляді штрафних (фінансові) санкцій згідно п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в розмірі 2040 грн. за неподання 12-ти податкових декларацій з податку на прибуток у період з 3 кварталу 2005р. по 2 квартал 2008р.

Підпунктом 17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

За приписами п.1.1 ст.1 цього Закону платники податків це - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був платником податку на прибуток та зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Відповідно до вимог п. 9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

За приписами наведеної норми при анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Акт №44 про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість був складений відповідачем 14.08.2008р., у якому зазначена дата анулювання реєстрації 14.08.2008р. Тобто, до 14.08.2008р. позивач був зареєстрований як платник податку на додану вартість і зобовязаний був подавати відповідні декларації у строки, встановлені п.п. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” .

Позивач не надав доказів подання до податкового органу податкових декларацій з податку на додану вартість за період з жовтня 2005р. по серпень 2008р. та з податку на прибуток у період з 3 кварталу 2005р. по 2 квартал 2008р.

Колегія суддів вважає, що винесення судом ухвали про визнання позивача банкрутом не позбавляло його обовязку щодо своєчасного подання до податкового органу відповідних податкових декларацій.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно було застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 5950 грн. та 2040,00грн.

Наслідки визнання боржника банкрутом визначені у ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», за приписами п.1 якої з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;

Тобто, за приписами наведеної норми припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута. Інші штрафні санкції за порушення правил оподаткування, передбачені Законом N 2181, застосовуються на загальних підставах.

Колегія суддів вважає, що визнання позивача банкрутом не звільняє його від відповідальності за порушення вимог законів про оподаткування.

Згідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 цей Закон не регулює питання тільки щодо погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення правомірно керувався нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування, та застосував штрафні санкції в розмірі 5950 грн. та 2040,00грн. За таких обставин, вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з частковим порушенням норм матеріального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року по справі № 2-а-30002/08 задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року по справі № 2-а-30002/08 скасувати.

Позов Спільного радянсько-німецького підприємства «Донкавамет» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.10.08р. № 0000483500/0/2013/23-213/14288176/12605/10 в частині донарахування ПДВ в сумі 3349500грн., та штрафних санкцій в сумі 694400,00грн.; визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.10.08р. № 0000473500/0/2017/23-213/14288176/12646/10 задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 30.10.08р. № 0000483500/0/2013/23-213/14288176/12605/10 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 3349500грн., та штрафних санкцій в сумі 669900,00грн.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 08 квітня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 13 квітня 2009 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Сухарьок М.Г.

Білак С.В.