Ухвала суду № 36454452, 26.12.2013, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Малько О.С., Оніпко О.В., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання: Панас Б.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 жовтня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 22 жовтня 2013 року позовні вимоги ТзОВ "Кредитні ініціативи" задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 83,5 кв.м. на користь ТзОВ "Кредитні ініціативи" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1701/0508/71-082 від 16.05.2008 року, яка станом на 01.03.2013 року складає 1175379 грн. 84 коп. шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України "Про виконавче провадження", встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Вирішено питання розподілу судовий витрат: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Кредитні ініціатвии" судовий збір у сумі 3441 грн. 00 коп.

В поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, рішення якого ухвалене без дослідження необхідних доказів, які б підтвердили права нового кредитора щодо заявлених позовних вимог, а тому рішення є безпідставним та необґрунтованим.

Вказує, що в порушення вимог ст. 212, 213 ЦПК України судом першої інстанції ухвалено рішення без належної оцінки доказів та без огляду оригіналів необхідних доказів у відповідності до ст.60, 64 ЦПК України, на яких ґрунтуються вимоги позивача.

Не враховано вимог ст.517 ЦК України згідно яких первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються. Боржник має право не виконувати своє зобов'язання новому кредитору до моменту отримання доказів переходу прав у зобов'язанні. Позивачем не надано оригіналу договору факторингу, який би підтверджував правомірність вимог позивача як нового кредитора, що є порушенням вимог п.2 ст.64 ЦПК України.

Зазначає, що ксерокопія витягу з додатку №1 до договору факторингу з вказівкою на прізвище відповідача, але без зазначення номеру договору та підписів сторін договору факторингу, не є належним доказом у відповідності до вимог ст. 58, 64 ЦПК України.

Судом першої інстанції не взято до уваги положення п.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" №15-93 від 19.02.1993 року відповідно до яких для здійснення валютних операцій Національним Банком України видається генеральна ліцензія. У випадку відсутності такої ліцензії фінансова установа не має юридичного права отримувати валюту у власність та здійснювати з нею будь-які операції - це є прямим порушенням вимог як Декрету, так і вимог інших норм законодавства у сфері валютного контролю.

Покликається також на те, що договір факторингу не відповідає вимогам Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та положенням Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №231 від 03.04.2009 року.

В силу положень п.1 ст.203 та п.1 ст.215 ЦК України договір факторингу є недійсним.

Просить скасувати рішення Рівненського міського суду від 22 жовтня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає відхиленню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається і це встановлено в судовому засіданні, що 16 травня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір №1701/0508/71-082, предметом якого згідно п.1.1 є грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 93700,00 доларів США на строк з 16 травня 2008 року по 15 травня 2038 року. Згідно п.1.4 кредитного договору кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків по договору купівлі-продажу від 13 травня 2008 року з метою придбання трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 .

На забезпечення виконання кредитного зобов'язання 16 травня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №170/0508/71-082-Z-1 про передачу іпотекодавцем в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" (правонаступник ВАТ "Сведбанк") та ТзОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (фактор) укладено договір факторингу №15, згідно п.2.1 якого Банк відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації.

Пунктом 2.6 вказаного договору факторингу №15 передбачено наступне право відступлення фактором прав вимоги заборгованості до боржників згідно ст.1083 ЦК України і в цей же день 28 листопада 2012 року між ТзОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" та ТзОВ "Кредитні ініціативи" (фактор) укладено договір факторингу, предметом якого згідно п.2.1 є відступлення клієнтом свого права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у Реєстрі заборгованості боржників та у Переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації.

Відповідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги (ч.1 ст.1078 ЦК України), оскільки закріплення в ст.177 ЦК України майнового права як самостійного об'єкта цивільних прав дало юридичну можливість передавати права вимоги кредитора в рамках існуючих цивільно-правових договорів.

ТзОВ "Кредитні ініціативи" також набуло право звернення на предмет іпотеки, оскільки 28 листопада 2012 року було укладено два договори: між ПАТ "Сведбанк" та ТзОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про відступлення прав за іпотечними договорами (по договору фактрингу №15 від 28 листопада 2012 року); між ТзОВ "Фактрингова компанія "Вектор Плюс" та ТзОВ "Кредитні ініціативи" про передачу прав за іпотечним договором (по договору факторингу від 28 листопада 2012 року).

Передання прав іншій особі за правочином є підставою заміни кредитора у зобов'язанні згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, до якого переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

В порушення положень ст.526 ЦК України відповідачка не виконує належним чином свої зобов'язання відповідно до умов кредитного договору та графіку погашення кредиту, який є його невід'ємною частиною.

Судом першої інстанції вірно з'ясовано наявність заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ "Кредитні ініціативи" в розмірі 1175379 грн. 84 коп. згідно розрахунку заборгованості за кредитом, який відповідачкою та її представником не оспорюється. Факт заборгованості також підтверджується наданим в судовому засіданні витягом з реєстру заборгованостей боржників №1-Б.

Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Матеріали справи містять повідомлення про усунення порушень, в якому також зазначено і про відступлення права вимоги до ТзОВ "Кредитні ініціативи", що свідчить про дотримання позивачем процедури дострокового звернення стягнення на предмет іпотеки, яка регулюється положеннями ст.35 Закону України "Про іпотеку" від 05 червня 2003 року (повідомлення про порушення основоного зобов'язання), ст.1082 ЦК України.

Суд першої інстанції правильно застосував положення ч.1 ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право звернення стягнення на предмет іпотеки передбачене п.11 іпотечного договору: у разі невиконання іпотекодавцем основого зобов'язання повністю або частково, у т.ч. якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом. пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основого зобов'язання, а також в інших випадках,передбачених основоним зобовязанням та цим Договором, у т.ч. у випадку одноразового прострочення основого зобов'язання (як основного боргу, так і процентів за ним).

Рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги спростовуються наданими суду апеляційної інстанції і долученими до матеріалів справи копіями укладених договорів факторингу з додатками до них.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 323-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: Малько О.С. Оніпко О.В. Хилевич С.В.