Постанова № 3645409, 08.04.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя першої інстанції Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач Гаврищук Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 квітня 2009 року справа № 2а-15228/08/1270

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарька М.Г.

Білак С.В.

при секретарі судового засідання

Грецькій Ю.А.за участю представників: від позивача:Авільцева Г.І. довіреність віл 05.01.09р.від відповідача:

Коваленко В.О. довіреність від 08.01.09р.

Буханова О.О. довіреність від 16.01.09р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат»

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від

по адміністративній справі28 листопада 2008 року

№ 2а-15228/08(суддя Ковальова Т.І.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат»

до

Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції

про

скасування податкового повідомлення-рішення від 27.06.08р. № 0000342340/1,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 рокупо справі № 2а-15228/08в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» до Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції від 27.06.08р. № 0000342340/1 відмовлено.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат»просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного зясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Відповідачем була проведена виїзна документальна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.10.06р. по 31.12.07р., за результатами якої складений акт від 26.05.08р. № 1182/23-31048718 та прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.06.08р. № 0000342340/0, яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 83660грн., у тому числі основний платіж 55773 грн., штрафні (фінансові) санкції 27887 грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

За результатами розгляду скарги позивача в адміністративному порядку, яка залишена без задоволення, відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення від 27.06.08р. № 0000342340/1.

Як вбачається з акту перевірки, однією із підстав для донарахування суми податкового зобовязання послужив висновок податкового органу про те , що позивачем в порушення вимог п.4.1, п.4.2 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” занижено суму податкових зобовязань від реалізації металопродукції повязаній в особі ДП «ТД»Інтерпрокат» ТОВ «Інтерпрокат».

При здійсненні перевірки було встановлено факт укладання позивачем договорів постачання з ДП «ТД»Інтерпрокат» ТОВ «Інтерпрокат» та здійснення поставки протягом жовтня-грудня 2006р. (договір постачання від 12.04.06р. № 20/04-Т), протягом 2007р. (договір постачання від 12.04.06р. № 20/04-Т, договір постачання від 10.09.07р. № 10/09-Т). Наявність поставок підтверджується договорами, видатковими накладними, податковими накладними, актами прийому-передачі товару, розрахунковими документами, витягами із ж/о по рахунку 26 «Готова продукція».

Позивачем не оспорюється та обставина, що Дочірнє підприємство “Торговий Дім “Інтерпрокат” є повязаною особою.

Згідно до п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Пунктом 4.2. ст.4 цього Закону встановлено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Поняття звичайної ціни наведено у п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно до п.п.1.20.1 якого, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах (п.п.1.20.2.)

За приписами п.п.1.20.5-1 наведеної статті, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.

При здійсненні перевірки, з метою визначення рівня справедливих ринкових цін по території України за період з 01.10.06р. по 31.12.07р. відповідачем були направлені листи керівнику Луганської торгово-промислової палати від 25.04.08р. № 6876/23-306, начальнику головного управління статистики у Луганській області від 25.04.08р. № 6877/23-306. Отримана відповідь від головного управління статистики у Луганській області № 11-09/4436 від 23.05.08р. свідчить про те, що інформація відносно рівня цін на дані види металопродукції відсутня. На запит податкового органу щодо надання інформації відносно рівня цін на реалізовану металопродукцію позивачем не було надано інформації по аналогічні ціни на реалізовану продукцію та інформації щодо прилюдного оголошення умов та цін продажу товару.

При визначенні рівня звичайної ціни відповідачем були використані Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 18.06.2001 N 303, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 2001 р. за N 539/5730, згідно до п.6 якого оцінка активів або зобов'язань в операціях пов'язаних сторін здійснюється, зокрема, методом "витрати плюс", за яким застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки.

При здійсненні перевірки було встановлено, що собівартість реалізованої готової продукції ТОВ «Інтерпрокат» складає: 4 квартал 2006р. 709045,38грн., 2007р. 1437232,57грн. Фактично реалізовано повязаній особі ДП «ТД»Інтерпрокат» ТОВ «Інтерпрокат»: 4 квартал 2006р. 559709,99грн., 2007р. 1242166,05грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо заниження позивачем суми податкових зобовязань з податку на додану вартість. За таких обставин, донарахування відповідачем суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 48802грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 24402 грн., колегія суддів вважає правомірним.

Підставою для визначення оспореної позивачем суми податкового зобовязання послужив також висновок податкового органу про те, що позивачем в порушення п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, до складу податкового кредиту в перервіряємому періоді внесені суми ПДВ по товарам (роботам, послугам), які використовуються в операціях, які звільняються від оподаткування. Всього сума податку на додану вартість складає 6450грн.

Підпунктом 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Відповідно до п.11.44 ст.11 зазначеного Закону тимчасово до 1 січня 2008 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування. Перелік таких товарів із зазначенням кодів згідно з УКТ ЗЕД затверджує Кабінет Міністрів України.

При здійсненні перевірки було встановлено реалізацію позивачем у 2007р. брухту чорних металів на загальну суму 36954,00грн., який звільнений від оподаткування, одержаного на підприємстві не внаслідок його придбання, а як відходи виробництва.

Позивачем в порушення вимог п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не зроблено коригування податкового кредиту, при реалізації брухту чорних металів, який утворився в процесі переробки металу та ПДВ з вартості якого, було віднесено до складу податкового кредиту. За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо правомірності дій податкового органу в цій частині.

Актом перевірки також було встановлено, що позивачем в порушення п.п. (е,д) 7.2. п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” до складу податкового кредиту в перервіряємому періоді віднесені суми ПДВ по податкових накладних, які оформлені з порушенням встановленого порядку, а саме: не вказано е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм ); д) місце розташування юридичної особи, або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість. Всього сума податку на додану вартість по таким накладним складає 521,05грн., штрафні санкції в розмірі 260 грн.

За вимогами п.п.7.4.1.п.7.4.ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” ).

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2. ст.7 наведеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом, який складається в момент виникнення податкових зобовязань у продавця. Відповідальність за складання податкових накладних і відповідність їх податковим зобовязанням несе саме продавець, а не покупець, який отримує податкові накладні.

Згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 наведеного Закону платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити інформацію, зазначену окремими рядками: а)порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и)загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Норма п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону є уніфікованою і має загальний характер, тобто норма цієї статті містить у собі перелік відомостей , який надає платникам податку - продавцям можливість заповнити податкову накладну в момент виникнення у них податкового зобовязання з податку на додану вартість при здійсненні будь-якої господарської операції з застосуванням при цьому будь-якого порядку розрахунку.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України від 30 травня 1997р. №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно з п.5 вищезазначеного порядку податкова накладна вважається недійсною тільки у випадках її заповнення іншою особою ніж вказано у п. 2 цього порядку.

Сума податку на додану вартість 521грн.05 коп. при придбанні позивачем товарів, робіт (послуг) підтверджені відповідними податковими накладними, що знаходяться в матеріалах справи, витрати у звязку з таким придбанням повязані з господарською діяльністю позивача, тому колегія суддів вважає, що позивач документально підтвердив своє право на податковий кредит та правомірно сформував податковий кредит за наведеними податковими накладними за першою з подій.

Колегія суддів вважає, що незазначення в цих накладних номенклатури товарів (робіт, послуг) та їх кількості, в даному випадку, не робить ці накладні недійсними, не свідчить про їх неналежність і не позбавляє права позивача на включення податку на додану вартість за цими накладними до складу податкового кредиту за першою із подій.

За таких обставин, донарахування позивачеві податку на додану вартість в розмірі 521 грн. та штрафних санкцій в сумі 260 грн., колегія суддів вважає безпідставним.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з частковим порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови та прийняття нової постанови.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року по справі № 2а-15228/08 задовольнити частково.

Скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року по справі № 2а-15228/08.

ПозовТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» до Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції від 27.06.08р. № 0000342340/1 задовольнитичастково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції від 27.06.08р. № 0000342340/1 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 521 грн., штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 260 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 08 квітня 2009року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 10 квітня 2009 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Сухарьок М.Г.

Білак С.В.