Постанова № 3645277, 28.04.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-4428/09                                Головуючий у першій інстанції: Цвіркун Ю.І.

                          Суддя-доповідач: Романчук О.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

28 квітня 2009 року                                                                                                         м. Київ.

               Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:                                                        Романчук О.М.,

Суддів:                                                                   Горбань Т.І.,

Саприкіної І.В.,                               

при секретарі:                                                        Джуринській Н.В.    

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2008 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Відродження України» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2008 року позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва (далі - Відповідач) подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування своїх вимог Відповідач посилались на неповне дослідження обставин справи судом першої інстанції та невідповідність рішення суду вимогам матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, учасників процесу, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У серпні 2008 року Відповідачем було проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Відродження України» (далі - Позивач) за період з 01.04.2005 р. по 31.03.2008 р.

За результатами цієї перевірки відповідачем складено Акт від 11.08.2008 року №329/1-22-01-30779308 про результати виїзної планової перевірки ТДВ СК «Відродження України» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.05 по 31.03.2008 року.

Як зазначається у вищевказаному Акті, даною перевіркою виявлено порушення вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (далі – Закон № 334/94), оскільки Позивачем занижено оподаткований дохід на суму нарахованих, але не сплачених валових внесків за договорами перестрахування у 2007 році в розмірі 536 590 грн., у 1-му кварталі 2008 року - в розмірі 537 795 грн.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки від 11.08.2008 року №329/1-22-01-30779308, Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000302201/0 від 22 серпня 2008 року, яким Позивачу було визначено загальну суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 342 921 грн, з яких 1 074 385 грн. становить основний платіж, 268 536 грн. - штрафна санкція.

Внаслідок адміністративного оскарження скарги Позивача були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін та було винесено податкове повідомлення-рішення від 27 жовтня 2008 року №0000302201/1, яким було визначену ту ж суму податкового зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТДВ «СК «Відродження України» та ЗАТ СК «КАСКО» було укладено договір «Про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії)» від 26.09.2007 року №ВУ-0926/02 (договір перестрахування), розрахунки за яким Позивачем частково здійснювались за допомогою векселів.

Так, перестрахування було здійснено у вексельній формі за періоди з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року на суму 17 886350, 00 грн., та з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року – 35812 853, 00 грн.

У відповідносіт до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону № 334/94, дохід від страхової діяльності юридичних осіб - резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується: за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону; за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР (далі – Закон № 85/96) - перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону № 85/96 страхувальники згідно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежі лише у грошовій одиниці України, а страхувальник-нерезидент - у іноземній вільно конвертованій валюті або у грошовій одиниці України у випадках, передбачених чинним законодавством України, з урахуванням положень частини четвертої цієї статті при укладанні договорів страхування життя.

Статтею 99 Конституції України та статтею 32 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року № 679-XIV визначено, що грошовою одиницею України є гривня.

 Відповідно до статті 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 року № 3480-IV, вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю)..

Виходячи з наведеного вище, вексель не є грошовою одиницею України, а являє собою цінний папір. Оплата цінними паперами (зокрема, векселями) згідно з укладеними договорами страхування страхувальниками-резидентами не допускається.

Таким чином, оскільки вексель не є грошовою одиницею України, а цінни папером, то оплата за договорами страхування та перестрахування векселями не є допустимою. Колегія суддів відзначає помилковість висновків суду першої інстанції у цій частині.

Посилання суду першої інстанції на положення ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93 є невірним, оскільки відповідно до преамбули цей Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Отже, нормами Даного Декрету не регулюються спірні правовідносини.

Враховуючи те, що Позивач не мав права здійснювати страхові внески векселями, то і враховувати дані операції при розрахунку податку на прибуток по таким операціям також. Тому, Відповідачем було правомірно визначено суму податкових зобов`язань Позивачу.

Крім того, колегія суддів погоджується з розрахунками Відповідачем штрафних санкцій у відповідності до вимог п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181.

На основі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками відповідача, які наведені у Акті перевірки щодо порушення позивачем п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР.

Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційні скарги сторін необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2008року скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

    Головуючий суддя:                                 

  Судді: