Постанова № 3645280, 14.04.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-14862/08 Головуючий у І-ій інстанції: Хрипун О.О. № 33/438 Суддя-доповідач: Малинін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2009 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Малиніна В.В.,

суддів: Романчук О.М., Горбань Т.І.,

при секретарі: Демченко Т.І.,

за участю: представників Позивача Коновалової Г.В., Барабаша І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києвіапеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Господарського суду м. Києва від 23 листопада 2007 року у справі за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великим платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2004 року Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» (далі-Позивач, АЕК «Київенерго» ) звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великим платниками податків (далі-Відповідач, СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків), в якому просила визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Відповідача №0000261604/0 від 14.07.2004 року, прийняте на підставі акту планової комплексної документальної перевірки Позивача №460/16-4/00131305 від 12.07.2004 року, з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2001 року по 31.12.2002 рік.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції Позивач уточнив свої вимоги та просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Відповідача №0000261604/0 від 14.07.2004 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 13240548,24 грн., з урахуванням суми основного платежу 6620274,12 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 6620274,12 грн..

Позовні вимоги мотивує тим, що Відповідачем безпідставно було прийняте податкове повідомлення-рішення, оскільки АЕК «Київенерго» не було занижено податкових зобовязань зі сплати податку на прибуток.

Постановою Господарського суду м. Києва від 23 листопада 2007 року позовні вимоги АЕК «Київенерго» задоволено повністю.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 14.07.2004 року №0000261604/0, в частині визначення Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго» податкових зобовязань по податку на прибуток на загальну суму 13240548,24 грн., в тому числі податок на прибуток - 6620274,12 грн.та штрафні санкції по податку на прибуток - 6620274,12 грн..

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова не відповідає вимогам матеріального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязкуз чим просить скасувати вищезазначену постановуГосподарського суду м. Києва та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених Позивачем вимог.

В судове засідання сторони не зявилися, причини неявки суду невідомі, були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14 липня 2004 року СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено планову комплексну документальну перевірку АЕК «Київенерго», з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2001 року по 31.12.2002 рік.

В ході розгляду перевірки було виявлено вчинення Позивачем наступних порушень:

-завищення валових витрат на суму 1716667,03 грн., внаслідок включення до їх складу вартості придбаних філіалом «Енергоавтотранс» паливно-мастильних матеріалів, які використовувались для надання автотранспортних послуг; - завищення в 2002 році валових витрат на суму 30371,09 грн., внаслідок їх віднесення до складу заробітної плати педагогічного та медичного персоналу, який працює на об'єктах, що знаходяться на балансі філіалу «Енергосервіс» АЕК «Київенерго» (туристичних баз та баз відпочинку); - завищення в 2002 році валових витрат на суму 130339,00 грн., внаслідок їх віднесення до складу витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів (туристичних баз та баз відпочинку), що знаходяться на балансі філіалу «Енергосервіс» АЕК «Київенерго»;

- завищення суми амортизаційних відрахувань за період з 01.04.2001р. по 31.12.2002 р. в розмірі 154 150,67 грн., внаслідок нарахування амортизації на основні фонди (бази відпочинку та туристичні бази), що знаходяться на балансі філіалу «Енергосервіс» АК «Київенерго»;

- завищення валових витрат на суму 14054504,30 грн., внаслідок їх включення до складу витрат, нарахованих (сплачених) у зв'язку з виробництвом електроенергії, яка була втрачена при транспортуванні понад законодавчо встановлені нормативи;

- завищення амортизаційних відрахувань на суму 3640,01 грн., які нараховувалися на витрати з придбання холодильника;

- завищення амортизаційних відрахувань з витрат на основні фонди в сумі 100 484,23 грн. та їх поліпшення (капітальний ремонт) в сумі 32 307,81 грн., які були виведені з експлуатації (будівля по вулиці Новокостянтинівській, 1а);

- завищення валових витрат в IIIкварталі 2001 року, внаслідок включення до їх складу вартості сервісного обслуговування УІР- залу аеропорту "Бориспіль", що становить 1650,00грн.;

- завищення валових витрат по обліку товарно-матеріальних цінностей на суму 415700,00 грн.

- завищення валових витрат на суму 5437500 грн., по причині безпідставного використання пільги щодо граничного розміру суми витрат на поліпшення основних фондів, які можуть бути віднесені до валових витрат.

За результатами вказаної перевірки, Відповідачем було складено акт № 460/16-4/00131305 від 12.07.2004 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000261604/0 від 14.07.2004 року, яким Позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 13244200,00 грн., у тому числі 6622100,00 грн. - основного платежу та 6622100,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів вважає зазначити наступне.

Відповідно до п.п.5.4.10 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №334/94-ВР (далі Закон №334/94-ВР), до валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації) легкових автомобілів, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що належать платникам податку, основною діяльністю яких є надання платних послуг з транспортного чи туристичного обслуговування сторонніх громадян або організацій.

Згідно з пп.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВРдо валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Таким чином, для вирішення спірного питання щодо віднесення вартості паливно-мастильних матеріалів до складу валових витрат необхідною передумовою є використання їх у власній господарській діяльності.

Так, із системного аналізу положення п. 1.32 ст. 1 Закону №334/94-ВР вбачається, щогосподарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до Положення про філіал «Енергоавтотранс» АЕК «Київенерго», затвердженого загальними зборами акціонерів АЕК «Київенерго» (протокол 1/98 від 20.04.1998) та зареєстрованого Старокиївською районною державною адміністрацією м. Києва від 15.06.1998 за №02796, філіал «Енергоавтотранс» є відокремленим підрозділом АК «Київенерго». Філіал «Енергоавтотранс» включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, про що видано довідку № 14883, згідно якої основним видом діяльності філіалу є надання транспортно-експедиційних послуг. Дані послуги філіал «Енергоавтотранс» здійснював на підставі ліцензії серії АА №0099223 з надання послуг по перевезенню.

В даному випадку надання чи ненадання послуг стороннім організаціям не може бути вирішальним доказом у прийнятті рішення, оскільки навіть надаючи послуги в межах однієї організації, філіал здійснював витрати на транспортування, що відповідно до податкового законодавства має бути віднесено до валових витрат.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що філіал «Енергоавтотранс» АЕК «Київенерго» не має статусу окремої юридичної особи, складає внутрішній баланс, який є складовою єдиного балансу АЕК «Київенерго». Зважаючи на це, слід враховувати види діяльності, визначені статутом підприємства. Основним видом визначено виробництво та розподілення електроенергії та тепла.

Не оспорюється сторонами використання філією «Енергоавтотранс» обєктів соціальної інфраструктури бази відпочинку, дитячого садка, санаторію.

Відповідно до п.п. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 Закону №334/94-ВР до валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання та експлуатацію таких об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності цим Законом (крім капітальних затрат, які підлягають амортизації): дитячих ясел або садків; закладів середньої та середньої професійно-технічної освіти та закладів підвищення кваліфікації працівників такого платника податку; дитячих, музичних та художніх шкіл, шкіл мистецтв, у разі якщо вони не надають платних послуг та не займаються іншою комерційною діяльністю; закладів охорони здоров'я, пунктів безоплатного медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам; спортивних залів і площадок, що використовуються безоплатно для фізичного оздоровлення та психологічного відтворення працівників, клубів і будинків культури, в разі якщо вони не використовуються для надання платних послуг та іншої комерційної діяльності (крім будинків відпочинку, туристичних баз та інших подібних закладів); приміщень, що використовуються платником податку для організації харчування працівників такого платника податку; багатоквартирного житлового фонду, включаючи гуртожитки, одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості та об'єктів житлово-комунального господарства, які перебувають на балансі юридичних осіб, щодо яких платником податку прийнято документально оформлене рішення про передачу на баланс місцевих рад; дитячих таборів відпочинку за умови, що вони не здаються в оренду, не використовуються для надання платних послуг або іншої комерційної діяльності.

Таким чином, п.п. 5.4.9 п.5.4. ст.5 цього Закону передбачено вичерпний перелік обєктів соціальної інфраструктури, витрати на утримання та експлуатацію яких відносяться до складу валових витрат, а тому будинки відпочинку та туристичні бази до такого переліку не входять.

Висновок судово-бухгалтерської експертизи та суду першої інстанції про те, що такі обєкти не відносяться до обєктів соціальної інфраструктури суперечить загальному їх змісту та призначенню.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України «Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності» повноваження щодо державного нагляду за додержанням вимог законодавства у сфері ліцензування покладено на спеціально уповноважений орган з питань ліцензування. Зважаючи на це, відсутність у Позивача ліцензії розглядається не з точки зору відповідальності за таке правопорушення, а з точки зору легітимності провадження туристичної діяльності як господарської діяльності в цілому. Ліцензія дає право ліцензіату провадити діяльність, що підлягає обмеженню згідно з законодавством за умови відповідності дотримання певних критеріїв і правил. Тому судова колегія приходить до висновку про неможливість здійснення такої діяльності без туристичної ліцензії, що дає підстави для підтвердження позиції відповідача.

Висновок судово-бухгалтерської експертизи № 9863 у господарській справі №33/438 від 14.03.2007р. може лише підтверджувати те, що за умови провадження філією туристичної діяльності, підприємство має право віднести до валових витрат такі витрати, як заробітна плата медичного та педагогічного персоналу, тобто всі витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення такої діяльності. Проте ліцензія є обовязковою умовою законного здійснення основної діяльності.

Зважаючи на цю обставину, Позивачем завищено валові витрати в 2002 році внаслідок віднесення до їх складу заробітної плати педагогічного та медичного персоналу, який працює на об'єктах, що знаходяться на балансі філіалу «Енергосервіс» АЕК «Київенерго» (туристичних баз та баз відпочинку) та внаслідок віднесення до їх складу витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів (туристичних баз та баз відпочинку), що знаходяться на балансі філіалу «Енергосервіс» АЕК «Київенерго».

Колегія суддів не приймає до уваги той факт, що при купівлі-продажу електроенергії передача електричної енергії проводиться за допомогою електричних мереж, і втрати електроенергії, в тому числі як в межах нормативних значень технологічних втрат електроенергії, так і понаднормативні технологічні втрати, є втратами, які супроводжують процеси передавання електричної енергії.

Проте важливе значення має та обставина, що електрична енергія в подальшому не була використана Позивачем в господарській діяльності, а була втрачена при транспортуванні електроенергії понад нормативи.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Тобто, обов'язковою умовою віднесення витрат до складу валових є те, що витрати здійснюються на придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у господарській діяльності платника податків.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997р. №575/97-ВР, під поняттям "енергія" розуміється електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі - продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, судові експерти та суд першої інстанції виходили з того, що витрати при транспортуванні електроенергії є валовими витратами, оскільки понесені обєктивно через необхідність доставки, тобто всі витрати на придбання товарів для виготовлення електроенергії, яка була використана з метою отримання доходу.

Однак основоположним фактором є та обставина, що у даній сфері виробництва існують певні нормативи втрати електроенергії під час її транспортування.

Методика нормування технологічних витрат електроенергії на передачу в електричних мережах та програмне забезпечення ("Технічна експертиза нормативних характеристик та нормативних значень технологічних витрат електроенергії на передачу по електричних мережах) АЕК "Київенерго", проводиться структурним підрозділом Мінпаливенерго ВАТ "Львів ОРГРЕС", відповідно до укладених договорів.

Так, перевіркою було встановлено, що під час транспортування електроенергії Позивачем було втрачено електроенергії більше, ніж передбачено відповідними нормативами втрати електроенергії під час її транспортування.

Відповідно до п.1.32 ст.1 та п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР, витрати на придбання товарів (робіт, послуг), понесені в зв'язку з виробництвом електроенергії, втраченої при передачі в мережах понад затверджені постановами НКРН нормативи, та які не були використані у власній господарській діяльності (вважаються невиробничими витратами) і не повинні включатися до валових витрат.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає належних доказів заявлених Позивачем вимог в цій частині позову та вважає безпідставним віднесення до валових витрат витрати, що понесені понад встановлені нормативи. Той факт, що Положенням про порядок врахування частки понаднормативних витрат електроенергії при формуванні роздрібних тарифів на електричну енергію, затвердженого Постановою НКРЕ України від 19.04.2002 року №398 в окремих випадках дозволяється при певних умовах включення частки понаднормативних витрат до тарифів на електричну енергію документально не впливає на вирішення спору, оскільки позивачем документально не доведено правомірність реалізації такого права.

При цьому, Висновок судово-бухгалтерської експертизи № 9863 у господарській справі №33/438 від 14.03.2007р. не може бути вагомим доказом у справі, оскільки із резолютивної частини випливає, що підтвердити чи спростувати завищення валових витрат «не видається за можливе через ненадання необхідних документів».

Відповідно до вимог пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону №334/94-ВР амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів придбаних для власного виробничого використання.

Згідно з пп.8.1.4. п. 8.1. ст. 8 Закону №334/94-ВР витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування.

Під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться: капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 2 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону №334/94-ВР (в тому числі меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти). Відповідачем вірно зроблено акцент у трактуванні даної норми закону, адже головною умовою є використання основних фондів в господарській діяльності платника податку, а не належність холодильника-тумби до меблів, побутових електронних, оптичних, електромеханічних приладів та інструментів, а зважаючи на висновки зроблені щодо туристичної діяльності колегія суддів вважає, що холодильник необхідно відносити до невиробничих основних фондів.

Що стосується авансових звітів осіб, які перебували у відрядженні, оформлених належним чином, то в даному випадку не всі витрати, які здійснює особа перебуваючи у відрядженні,за своїм змістом є витратами на відрядження та можуть бути віднесені до складу валових витрат, як передбачено п.п.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону №334/94-ВР.

Відповідно до п.5.4.8. п.5.4. Закону №334/94-ВРдо валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

З аналізу вищезазначеної норми випливає право підприємства включити до валових витрат витрати на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад та інші витрати без яких неможливо перебування особи у відрядженні або виконання цією особою, покладених на неї функцій. При цьому, безпідставним є включення до валових витрат тих, що необґрунтовані виробничою потребою, наприклад оренда для перельоту працівника підприємства окремого літака чи, як в даному випадку, сервісне обслуговування VІР залу аеропорту «Бориспіль». Витрати на сервісне обслуговування VІР залу аеропорту не можна вважати обгрунтованими, оскільки дані витрати не повязані безпосередньо із перельотом. Крім того, суд підкреслює той факт, що розрахункові документи та податкові накладні, які засвідчують отримання вказаних послуг, виписані різними юридичними особами, а це свідчить про наявність двох окремих вартостей (перельоту як такого і сервісного обслуговування) і спростовує включення такого обслуговування до вартості перельоту.

Тому Відповідач правомірно дійшов висновку, що до валових витрат можна відносити витрати, повязані із необхідністю виконання працівником його функцій у відрядженні і аж ніяк не будь-які інші витрати, які навіть і підтверджені документально.

Відповідач на підставі даних головної книги зробив висновок, що філіалом «Енергосервіс» відображено вартість придбаних малоцінних та швидкозношуваних предметів (далі -МШП) по рахунку 153 "Придбання (виготовлення) малоцінних необоротних матеріальних активів", які списано відразу на виробництво, і сальдо по цьому рахунку враховано при розрахунку приросту (убутку) по рядку 13 "Приріст (убуток) балансової вартості покупних товарів" в декларації, чим порушено п. 5.9 ст. 5 Закону №334/94-ВР, згідно якого платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі. В результаті перевіряючи ми згідно з актом виявлено порушення філією "Енергосервіс": за період з 01.04.2001р. по 31.12.2002р. до складу валових витрат віднесено 500 700,00 грн., та не віднесено 85000,00 грн.

Вказаний висновок був зроблений на підставі даних бухгалтерського обліку АЕК "Київенерго".

Колегія суддів враховує той факт, що відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що необхідною умовою є посилання на положення ст.9 Закону №996, з якого випливає необхідність наявних первинних документів. Такий висновок не відповідає дійсності, оскільки бухгалтерські регістри містять зведену узагальнену інформацію, яка заповнюється самим підприємством на підставі первинних документів та не оспорюється сторонами. Тобто якщо б спір стосувався суті господарських операцій або під сумнів ставився сам факт їх здійснення, то дослідження первинних документів є обовязковим. На даному етапі у суду немає підстав для недовіри до регістрів бухгалтерського обліку позивача, а тому висновки відповідача вважаються такими, що відповідають чинному законодавству.

Що стосується капітального ремонту та амортизації будівлі по вулиці Новоконстянтинівська, 1а., то Відповідачем вірно було зазначено, що у разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 в зв'язку з його ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією та консервацією за рішенням платника податку балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні нарахування не нараховуються (п.п..8.4.5. п.8.4. ст.8 Закону №334/94-ВР).

Відповідно до п. 23 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року N92, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнані об'єкта активом і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Згідно з офіційним роз'ясненням, викладеним в листі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.01.1998р. №7/11 "Про визначення поняття поточного та капітального ремонтів житлових та громадських будівель", яке було чинним в періоді, що перевіряється, під капітальним ремонтом будівлі розуміється комплекс ремонтно-будівельних робіт, пов'язаних з оновленням або покращенням експлуатаційних показників, з заміною або оновленням несучих або огороджуючих конструкцій і інженерного обладнання без зміни будівельних габаритів об'єкта та його техніко-економічних показників.

За результатами перевірки було встановлено, що починаючи з серпня 2001 року, розпочався капітальний ремонт будівлі по вулиці Новоконстянтинівська, 1а. Факт проведення капітального ремонту підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт та сторонами не оспорюється.

В ході проведення перевірки Компанією, за твердженням Відповідача, не надано перевіряючим доказів, що підтверджують корисне використання (експлуатацію) будівлі, розташованої по вул. Новокостянтинівська, 1а, під час проведення капітального ремонту.

Таким чином, вищевикладені обставини дають підстави стверджувати про порушення Позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні ним господарської діяльності.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Позивачем не було надано доказів в обґрунтування заявлених ним вимог, що стосуються визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великим платниками податків №0000261604/0 від 14.07.2004 рокув частині визначення АЕК «Київенерго» податкових зобовязань з податку на прибуток на суму 11523881,21 грн. (з урахуванням податку на прибуток в розмірі 5761940,6 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 5761940,6 грн.), а тому доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків необхідно задовольнити частково, а постанову Господарського суду м. Києва від 23 листопада 2007 року скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визначення АЕК «Київененрго» податкових зобовязань з податку на прибуток на суму 11523881,21 грн., з урахуванням податку на прибуток в розмірі 5761940,6 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 5761940,6 грн..

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

П О С ТАН О В И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Господарського суду м. Києва від 23 листопада 2007 року задовольнити частково.

Постанову Господарського суду м. Києва від 23 листопада 2007 року скасувати в частині задоволення позовних вимог щодовизначення АЕК «Київененрго» податкових зобовязань з податку на прибуток на суму 11523881,21 грн., з урахуванням податку на прибуток в розмірі 5761940,6 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 5761940,6 грн..

Постановити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великим палтниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкових зобовязань з податку на прибуток на суму 11523881,21 грн., з урахуванням податку на прибуток в розмірі 5761940,6 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 5761940,6 грн.,-відмовити .

В іншій частині постанову Господарського суду м.Києва від 23 листопада 2007 року - залишити без змін.

Матеріали справи повернути доГосподарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяці після набрання законної сили.

Головуючий :

Судді:

Повний текст постанови складено та підписано 16.04.09.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-14862/08 Головуючий у І-ій інстанції: Хрипун О.О. № 33/438 Суддя-доповідач: Малинін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2009 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Малиніна В.В.,

суддів: Романчук О.М., Горбань Т.І.,

при секретарі: Демченко Т.І.,

за участю: представників Позивача Коновалової Г.В., Барабаша І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Господарського суду м. Києва від 23 листопада 2007 року у справі за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великим платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207КАС України, суд, -

П О С ТАН О В И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Господарського суду м. Києва від 23 листопада 2007 року задовольнити частково.

Постанову Господарського суду м. Києва від 23 листопада 2007 року скасувати в частині задоволення позовних вимог щодовизначення АЕК «Київененрго» податкових зобовязань з податку на прибуток на суму 11523881,21 грн., з урахуванням податку на прибуток в розмірі 5761940,6 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 5761940,6 грн..

Постановити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великим палтниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкових зобовязань з податку на прибуток на суму 11523881,21 грн., з урахуванням податку на прибуток в розмірі 5761940,6 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 5761940,6 грн.,-відмовити .

В іншій частині постанову Господарського суду м.Києва від 23 листопада 2007 року - залишити без змін.

Матеріали справи повернути доГосподарського суду м. Києва.

Постанованабирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяці після набрання законної сили.

Головуючий :

Судді: