Постанова № 36449709, 19.12.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2013 р. Справа №805/7218/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:55

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі судового засідання Пономаренко В.Е,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська деревня»

до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 03.01.2013 р. № 0000012341 про збільшення грошового зобов'язання на 976614,00 грн., від 25.03.2013 р. № 0000212201 про збільшення грошового зобов'язання на 1614,00 грн. з податку на прибуток

за участю представників сторін:

від позивача: Заходи О.М. - за дов. від 22.05.2013 року

від відповідача: Скороходова Д.В. - за дов. від 15.08.2013 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська деревня», звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 03.01.2013 р. № 0000012341 про збільшення грошового зобов'язання на 976614,00 грн., від 25.03.2013 р. № 0000212201 про збільшення грошового зобов'язання на 1614,00 грн. з податку на прибуток.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що його заперечення до акту перевірки не розглядалися, рішення про визначення грошових зобов'язань відповідачем прийнято без їх врахування. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та незаконними. Твердження працівників відповідача про заниження скоригованого валового доходу в сумі 20123,00 грн. за 2010 рік, про заниження скоригованого валового доходу за 2 квартал 2011 року в сумі 3661,00 грн. є необґрунтованими, помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам та нормам чинного законодавства України.

Позивач вказує, що висновок працівників відповідача про заниження інших доходів на загальну суму 523526,00 грн. через те, що кошти, отримані від ТОВ «Факторинг Фінанс», не є коштами за відступлення права вимоги, а є отриманою поворотною фінансовою допомогою, на яку не нараховані умовні відсотки, є безпідставним та не обґрунтованим. Договір факторингу укладений відповідно до глави 73 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Позивач мав право прийняти виконання зобов'язань безпосередньо від Державної пенітенціарної служби України, при цьому зобов'язаний повернути фактору отримані кошти внаслідок недбалого виконання їм своїх зобов'язань по повідомленню дебіторів. Укладений договір факторингу не віднесено до нікчемних, відсутні рішення про визнання його недійсним. Під час перевірки не доведено відсутність виконання послуг за вищевказаним договором та не встановлені інші факти, які можуть свідчити про порушення позивачем чинного законодавства. Формування позивачем валового доходу по операціям з ТОВ «Факторинг Фінанс» є обґрунтованим, документально підтвердженим та таким, що відповідає Податковому кодексу України (далі - ПК України).

Також на переконання позивача є безпідставними висновки відповідача про завищення задекларованих показників по рядку 05.1 (СВ) «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» декларацій з податку на прибуток підприємств на загальну суму 535813,00 грн.

Позивач зазначає, що необґрунтованими є твердження відповідача про завищення показників по рядку 06.2 (АВ) «Адміністративні витрати» декларацій з податку на прибуток підприємств на загальну суму 2775867 грн. по господарським операціям з ТОВ «Славія Де Люкс», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут», ТОВ «СК Інжиніринг». ПК України передбачено віднесення вартості маркетингових та інформаційних послуг до витрат. Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені правочини є чинними, працівниками відповідача не доведено відсутність виконання послуг та зв'язку між отриманими послугами та забезпеченням господарської діяльності. Працівниками відповідача не досліджені обставини укладення договорів з ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут» на зберігання цукру, з ТОВ «СК Інжиніринг» на оренду офісного приміщення, посилання на відсутність економічної мети безпідставні, не мають фактичного та методологічного обґрунтування. Всі операції з переліченими контрагентами є обґрунтованими, документально підтвердженими, та такими, що відповідають нормам ПК України.

Позивач наголошує, що твердження працівників відповідача про завищення показників по рядку 06.2 (АВ) «Адміністративні витрати» декларацій з податку на прибуток підприємств в загальній сумі 2775867,00 грн. є необґрунтованими через те, що договір факторингу з ТОВ «Факторинг Фінанс» відповідає законодавству, він не віднесений до нікчемних, відсутні судові рішення про визнання його недійсним. Витрати по господарським операціям з ТОВ «Факторинг Фінанс» є обґрунтованими, документально підтвердженими, та такими, що відповідають нормам ПК України.

Висновок працівників відповідача про заниження податку на прибуток в загальній сумі 834235,00 грн. порушує права позивача та основні засади податкового законодавства України. Своїми діями та численними порушеннями вимог чинного законодавства України при висвітленні фактичних обставин, відсутністю розгляду заперечень на акт перевірки, працівники відповідача порушили статтю 19 Конституції України. Відповідач не мав підстав для збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Також є безпідставним висновок ДПС у Донецькій області про заниження позивачем основного платежу з податку на прибуток на 1428,00 грн., який зроблений при розгляді скарги позивача. В акті перевірки, в додатках до нього, в рішенні про результати розгляду скарги не вказаний жодний розрахунок, який підтверджує наявність порушення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, надавши письмові заперечення (арк. справи 244-249, том 1), в яких зазначає, що посадові особи позивача не з'явились для підписання акту перевірки у визначений телефонограмою час, а тому акт перевірки був направлений поштою. Оскільки на визначену пунктом 86.8 статті 86 ПК України дату заперечення на акт перевірки не надійшли, то 03.01.2013 р. було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення. Заперечення на акт перевірки були отримані 09.01.2013 р.

Відповідач вказує, що позивачем порушено пункт 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження валового доходу, так як згідно з наданими до перевірки оборотно-сальдових відомостей, журналів ордерів по рахунку 281 «Товари на складі» підприємством не визначався приріст запасів, які обліковуються на вказаному бухгалтерському рахунку та таблиця 1 додатка К1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік не заповнювалася.

Також позивачем занижено інші доходи в сумі 3661,00 грн. у 2 кварталі 2011 року, оскільки за договорами поворотної фінансової допомоги, які укладені позивачем з ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут», ТОВ «Сінтезпродсервіс», не у повному обсязі відображено у податковому обліку умовно нараховані проценти.

На переконання відповідача, позивачем занижено інші доходи на суму 523526,00 грн. через те, що кошти, отримані від ТОВ «Факторинг Фінанс», не є коштами за відступлення права вимоги по відношенню до Державної пенітенціарної служби України, а є поворотною фінансовою допомогою від «Факторинг Фінанс», на яку не нараховані умовні відсотки.

Відповідач зазначає, що позивачем на порушення вимог пункту 7 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України відображено вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих та включених до складу собівартості реалізованих товарів, оплатку по яким було включено до складу валових витрат по правилу першої події до набрання чинності розділом ІІІ ПК України на загальну суму 95301 грн., що призвело до завищення витрат за 2 квартал 2011 року в цій сумі.

Також відповідачем завищено витрати в сумі 535813,00 грн. через те, що в ході перевірки встановлено заниження та завищення показників у рядках 05.1.1 «Прямі матеріальні витрати» податкових декларацій з податку на прибуток за 2, 3, 4 квартали 2011 року.

Відповідач вказує, що позивачем завищено витрати в сумі 72000,00 грн. внаслідок включення до їх складу в податковому обліку витрат на оплату маркетингових послуг на користь ТОВ «Славія Де Люкс», так як акт приймання-передання має недоліки, до перевірки не наданий звіт про проведення маркетингових послуг, який підтверджує зв'язок витрат з господарською діяльністю.

Відповідач вказує, що позивачем завищено витрати в сумі 70000,00 грн. внаслідок включення до їх складу в податковому обліку витрат на оплату консультування з інформатизації та інших послуг, яка здійснена ФОП ОСОБА_4, оскільки за даними бухгалтерського обліку на балансі підприємства не рахується комп'ютерна та офісна техніка, позивачем документально не доведений зв'язок витрат з господарською діяльністю.

Також позивачем завищено витрати в сумі 50000,00 грн. внаслідок включення до їх складу в податковому обліку витрат на зберігання цукру, яке здійснювалося ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут», оскільки акт, яки підтверджує надання послуг, має недоліки. Крім того, позивач орендує нерухоме майно у ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут», ТОВ «Стройінвест Донбас», а тому розумних, економічно обґрунтованих, необхідних та достатніх ділових (господарських) цілей на укладення договору зберігання не має. Позивачем документально не підтверджений зв'язок витрат з господарською діяльністю.

На переконання відповідача позивачем завищено витрати в сумі 150000,00 грн. через включення до складу витрат в податковому обліку витрат на оренду офісу у ТОВ «СК Інжиніринг тому, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) має недоліки, позивач орендує інше офісне приміщення, кількість працюючих у позивача в 4 кварталі 2011 року складає 4 особи. Розумних, економічно обґрунтованих, необхідних та достатніх ділових (господарських) цілей на укладення договору оренди позивач не має.

Позивачем завищено витрати в сумі 2433867,00 грн. внаслідок безпідставного включення до адміністративних витрат витрат по нарахованим відсоткам за користування факторинговим фінансуванням та комісії з адміністрування дебіторської заборгованості згідно договору з ТОВ «Факторинг Фінанс», так як кошти, отримані від вказаного договору не є коштами за відступлення права вимоги по відношенню до Державної пенітенціарної служби України, а є поворотною фінансовою допомогою від ТОВ «Факторинг Фінанс».

На підставі викладеного, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська деревня», є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 35831283, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 667690 (арк. справи 232, том 1).

Відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 14.12.2012 р. № 6434/22-1-35831283 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Слов'янська деревня» (код за ЄДРПОУ 35831283) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р.» (далі - акт перевірки) (арк. справи 15-181, том 1).

В акті перевірки серед інших порушень зафіксовані порушення порядку формування валових доходів та валових витрат, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств.

Перевіркою повноти визначення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2012 р., встановлено заниження на загальну суму 527187 грн., у тому числі: за 2 квартал 2011 року - 3661 грн., за 2-4 квартали 2011 року - 63503 грн., з 1 квартал 2012 року - 116331 грн., за півріччя 2012 року 221383 грн., за 3 квартали 2012 року - 463684 грн.

Перевіркою відображених у рядку 01.2 декларацій «приріст балансової вартості запасів» показників за період 01.10.2009 р. по 31.03.2011 р. у загальній сумі 0 грн. встановлено, що підприємством не визначався приріст/убуток запасів, які обліковуються на бухгалтерському рахунку 281 «Товари на складі».

За результатами проведених у перевіряємому періоді інвентаризацій основних засобів, товарно-матеріальних цінностей нестач та надлишків не виявлено.

Згідно наданих до перевірки оборотно-сальдових відомостей, журналів ордерів по рахунку 281 «Товари на складі» підприємством не визначено приріст запасів, які обліковуються на вказаному бухгалтерському рахунку, та таблиця 1 додатка К1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік не заповнювалася. За 4 квартал 2010 року по даним підприємства залишки по рахунку 281 «Товари на складі» на 01.01.2010 р. - 0 грн., на 31.12.2010 р. - 0 грн. Фактично за даними перевірки та оборотно-сальдовій відомості за грудень 2010 року, відомості по рахунку 281 «Товари на складі» на 01.01.2010 р. - 0 грн., на 31.12.2010 р. - 20213 грн., чим порушено вимоги пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Дане порушення призвело до заниження валового доходу за 4 квартал 2010 року в сумі 20213 грн.

Перевіркою відображених у рядку 03 ІД «Інші доходи» податкової декларації показників в загальній сумі 12335 грн. встановлено, що у періоді який перевірявся позивачем віднесено до доходів здійснення операцій із умовно нарахованих відсотків на суму неповернутої фінансової допомоги та інших доходів та інших доходів від операційної діяльності.

В ході перевірки встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 03 «Інші доходи» податкової декларації в загальній сумі 527187 грн., у тому числі: за 2 квартал 2011 року - 3661 грн., за 4 квартал 2011 року - 59842 грн., за 1 квартал 2012 року - 116331 грн., за 2 квартал 2012 року - 105052 грн., за 3 квартал 242301 грн.

В акті перевірки зазначено, що позивачем на порушення підпунктів 135.5.5, 135.5.15 пункту 135.5 статті 135 ПК України занижено доходи на суму 3661 грн. в податковій декларації за 2 квартал 2011 року внаслідок неповного відображення умовно нарахованих процентів за договорами поворотної фінансової допомоги з ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут», ТОВ «Сінтезпродсервіс».

В ході перевірки встановлено, що між позивачем (клієнт) та ТОВ «Факторинг Фінанс» (фактор) укладено договір від 05.10.2011 року № 051011, предметом якого є здійснення фактором факторингу дебіторської заборгованості (право вимоги) клієнта по відношенню до третіх осіб (боржників) згідно з переліком (Додаток № 1) - Державна пенітенціарна служба України (дебітор), за зобов'язаннями за якими їх сума, строк вказані в реєстрах.

Перевіряючими було з'ясовано, що позивач відвантажував на адресу Державної пенітенціарної служби України товари на підставі договорів № К-14 від 13.09.2011 р., № К-4 від 31.01.2012 р., № К-9 від 24.04.2012 р., № К-19 від 12.07.2012 р. За відвантажений товар Державна пенітенціарна служба України проводила оплату на розрахунковий рахунок позивача.

Реєстрів розрахункових документів (у т.ч. накладних, товарно-транспортних накладних, тощо), прийнятих до факторингу, в ході перевірки позивача не надано, також не встановлено факту передачі права вимоги дебіторської заборгованості від позивача до ТОВ «Факторинг Фінанс».

В акті перевірки міститься висновок про те, що, отримані позивачем кошти від ТОВ «Факторинг Фінанс» не є коштами за відступлення права вимоги по відношенню до Державної пенітенціарної служби України.

В ході перевірки позивача не підтверджено факту уступки права вимоги (відсутні реєстри розрахункових документів, за якими відступаються права вимоги, дебіторська заборгованість до третіх осіб) та право на отримання фінансових коштів (документи, які підтверджують право виконувати факторингові дії (ліцензії, інше)).

В акті перевірки зазначено, що позивач отримав поворотну фінансову допомогу від ТОВ «Факторинг Фінанс» та на порушення підпунктів 135.5.5, 135.5.15 пункту 135.5 статті 135 ПК України не нарахував умовні відсотки на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банк України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги, в результаті чого позивачем у рядку 03 ІД «Інші доходи» Податкової декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2011 року, з за 1-3 квартали 2012 року занижено інші доходи в загальній сумі 523526 грн., у тому числі: за 4 квартал 2011 року - 59842 грн., за 1 квартал 2012 року - 116331 грн., за 2 квартал 2012 року - 105052 грн., за 3 квартал 242301 грн.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2012 р. встановлено їх завищення на загальну суму 3311680 грн., у тому числі: у 2 кварталі 2011 року на суму 74683 грн., у 2-3 кварталі 2011 року - 61481 грн., у 2-4 кварталі 1087447 грн., у 1 кварталі 2012 року - 203263 грн., у півріччі 2012 року на суму 1056508 грн., у 3 кварталах 2012 року 2224233 грн.

В ході перевірки встановлено завищення задекларованих показників по рядку 05.1 (СВ) «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» податкових декларацій з податок на прибуток підприємств на загальну суму 535813 грн., у тому числі: у 2 кварталі 2011 року - 74683 грн., у 3 кварталі 2011 року - 13202 грн., у 4 кварталі 2011 року - 474332 грн.

Станом на 01.04.2011 р. на рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» враховується передплата у загальній сумі 350500,65 грн. (у т.ч. ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут» в сумі 254000 грн., ЗАТ «Новоазовська птахофабрика» - 95300,65 грн.).

Відповідно до умов договору на поставку товарів, укладеного з ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут» (продавець), позивачем як покупцем на користь продавця за період 24.09.2010 р.-28.09.2010 р. здійснена передплата в сумі 850000 грн. Станом на 01.04.2011 р., 30.09.2012 р. по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» враховується залишок передплати в сумі 254000 грн.

Позивачем відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у 3 кварталі 2010 року здійснену передплату відображено у складі валових витрат.

Відповідно до умов договору на поставку товарів, укладеного з ЗАТ «Новоазовська птахофабрика» (продавець), 01.10.2010 р. позивачем як покупцем на користь продавця здійснена передплата в сумі 203113 грн. Станом на 01.04.2011 р. по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» враховується залишок передплати в сумі 95300,65 грн.

Позивачем відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у 4 кварталі 2010 року здійснену передплату відображено у складі валових витрат.

В 2 кварталі 2011 року ЗАТ «Новоазовська птахофабрика» відвантажило позивачу товар, в бухгалтерському обліку зроблена проводка Дт 281 - Кт 631. Станом на 01.07.2011 р. по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» враховувалася заборгованість покупця в сумі 3015,98 грн.

Відповідно до акту перевірки позивачем в порушення пункту 7 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України у рядку 05.1.1 «Прямі матеріальні витрати» Податкової декларації з податку на прибуток підприємств з 2 квартал 2011 року відображено вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих та включених до складу собівартості реалізованих товарів, оплата по яким була включена до складу валових витрат по першій події до набрання чинності розділу ІІІ ПК України, на суму 95300,65 грн. в 2 кварталі 2011 року. Вказане порушення призвело до завищення витрат за 2 квартал 2011 року в сумі 95301 грн.

В акті перевірки зроблено висновок про те, що позивачем в порушення підпункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України неправомірно сформовано собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) з податку на прибуток в сумі 440512 грн., у тому числі: у 2 кварталі 2011 року занижено в сумі 20618 грн., у 3 кварталі 2011 року занижено в сумі 13202 грн., у 4 кварталі 2011 року завищено в сумі 474332 грн.

Відповідно до документів, наданих до перевірки (журнали-ордери, відомості по рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів» за період 2-4 кв. 2011 року), собівартість реалізованих товарів складає:

- 2 квартал 2011 року - 484103,17 грн. (Дт 902-Кт 281);

- 3 квартал 2011 року - 257065,78 грн. (Дт 902-Кт 281);

- 4 квартал 2011 року - 6215784,61 грн. (Дт 902-Кт 281, 631).

Позивачем у рядках 05.1.1 «Прямі матеріальні витрати» податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за 2, 3, 4 квартали 2011 року відображено:

- 2 квартал 2011 року - 463485 грн.;

- 3 квартал 2011 року - 243864 грн.;

- 4 квартал 2011 року - 6884034 грн., в т.ч. балансова вартість проданих основних фондів 193917 грн.

Дане порушення встановлено при співставленні аналізу бухгалтерських рахунків 281, 631, 902 з витратами, відображеними у рядку 05.1 Додатку «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2-4 квартали 2011 року.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем укладені договори з ТОВ «Славія Де Люкс» про надання маркетингових послуг, з ФОП ОСОБА_4 про надання послуг консультування з інформатизації та інших послуг, з ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут» про надання послуг із зберігання цукру, з ТОВ «СК Інжиніринг» оренду нежитлового приміщення.

В акті зазначено, що для підтвердження даних податкового обліку (у т.ч. підтвердження валових витрат підприємства) можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного (реального) здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання.

В акті перевірки зроблено висновок про те, що позивачем в порушення підпунктів 14.1.27, 14.1.108 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України безпідставно включено до складу адміністративних витрат витрати на маркетингові дослідження ринку в сумі 72000 грн.

В акті прийомки-передачі № ОУ-1 від 30.12.2011 року, складеному позивачем з ТОВ «Славія Де Люкс», відображено тільки вартість послуг в сумі 72000 грн., інші відомості відсутні:

- не зазначено зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- не можливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інші первинні документи, а саме звіт про проведення маркетингових послуг по дослідженню ринку круп, який підтверджує зв'язок витрат з господарською діяльністю позивача до перевірки не наданий.

Також в акті перевірки зроблено висновок про те, що позивачем в порушення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України безпідставно включено до складу адміністративних витрат витрати на консультування з питань інформатизації, надання послуг ведення даних, оброблення даних, навчання користувачів, планування та розроблення комп'ютерних систем, відновлення інформації після ушкодження, ремонт флеш пристроїв на суму 70000 грн. Виконавцем цих послуг значиться ФОП ОСОБА_4

До перевірки надані дві копії актів виконаних робіт від 29.09.2012 р. на суму 70000 грн. В першій копії акту відображено, що нібито в період з 02.04.2012 р. по 29.06.2012 р. були виконанні та передані наступні роботи: консультування з питань інформатизації, надання послуг ведення даних, оброблення даних, навчання користувачів, планування та розроблення комп'ютерних систем, відновлення інформації після ушкодження, ремонт флеш пристроїв.

В другій копії акту виконаних робіт відображено, що нібито в період з 02.04.2012 р. по 29.06.2012 р. були виконанні та передані наступні роботи: консультування з питань інформатизації, оброблення даних, навчання користувачів, розміщення інформації на веб-узлах і пов'язана з ними діяльність, обслуговування комп'ютерної та офісної техніки замовника.

Відповідно до акту перевірки за даними бухгалтерського обліку на балансі підприємства не рахується комп'ютерна та офісна техніка, позивачем документально не доведений зв'язок витрат з господарською діяльністю.

В акті перевірки міститься висновок про те, що в порушення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України позивач безпідставно включив до складу адміністративних витрат витрати по оплаті послуг із зберігання цукру, які надавалися ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут», в сумі 50000 грн.

В акті № М-00000323 від 30.12.2011 року, складеному позивачем з ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут», зазначена тільки загальна вартість послуг з податком на додану вартість та кількість 5000 тон., інші відомості відсутні:

- не зазначено зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- не можливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В акті перевірки вказано, що позивач орендує нерухоме майно у ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут», ТОВ «Стройінвест Донбас», а тому розумних, економічно обґрунтованих, необхідних та достатніх ділових (господарських) цілей на укладення договору зберігання не має. Також позивачем не надані первинні документи, які підтверджують зв'язок цих витрат з його господарською діяльністю.

Згідно з актом перевірки позивач в порушення підпунктів 14.1.27, 14.1.108 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України безпідставно включив до складу адміністративних витрат витрати на оренду офісу на суму 150000 грн.

Орендодавцем є ТОВ «СК Інжиніринг, з яким складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000085 від 30.12.2011 р., в якому зазначена орендна плата офісу за листопад, грудень 2011 року, загальна вартість послуг з податком на додану вартість складає 180000 грн., інші відомості відсутні:

- не зазначено місце складення;

- не зазначено зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- не можливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В акті перевірки вказано, що позивач орендує інше офісне приміщення, кількість працюючих у позивача в 4 кварталі 2011 року складає 4 особи, а як наслідок розумних, економічно обґрунтованих, необхідних та достатніх ділових (господарських) цілей на укладення договору оренди не має. Також позивачем не надані первинні документи, які підтверджують зв'язок цих витрат з його господарською діяльністю.

В акті перевірки зроблено висновок про те, що позивачем в порушення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України безпідставно включено до складу адміністративних витрат витрати по нарахованим відсоткам за користування факторинговим фінансуванням та комісії за адміністрування дебіторської заборгованості згідно з договором факторингу в загальній сумі 2433867 грн., у тому числі: 4 квартал 2011 року - 279634 грн., 1 квартал 2012 року - 203263 грн., 2 квартал 2012 року - 783245 грн., 3 квартал 2012 року - 1167725 грн.

Вказаний висновок обґрунтовано тим, що отримані позивачем кошти від ТОВ «Факторинг Фінанс» не є коштами за відступлення права вимоги по відношенню до Державної пенітенціарної служби України. Позивачем не підтверджено факт уступки права вимоги та право на отримання фінансових коштів.

Нараховані відсотки за користування факторинговим фінансуванням та комісія за адміністрування дебіторської заборгованості згідно договору факторингу не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

У висновку акту перевірки вказано, що проведеною перевіркою встановлені, зокрема, порушення:

пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 5053 грн., у тому числі за 2010 рік в сумі 5053 грн.

підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпунктів 135.5.5, 135.5.5.15 пункту 135.5, пункту 138.2 статті 138, підпунктів 138.10.2, 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 7 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 829182 грн., у числі: за 2 квартал 2011 року на 18020,00 грн., за 2-3 квартал 2011 року - 14141 грн., за 2-4 квартали 2011 року на 264719 грн., за 1 квартал 2012 року - 67115 грн., за півріччя 2012 року - 268357 грн., за 3 квартали 2012 року - 564463 грн.

Копія акту перевірки була спрямована позивачу поштою 14.12.2012 р. Копія акту перевірки отримана позивачем 19.12.2012 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 81, том 2).

Позивачем були надані заперечення до акту перевірки (арк. справи 182-189, том 1). Заперечення отримані відповідачем 09.01.2013 р., що підтверджується вхідним штампом відповідача (арк. справи 84, том 2). Відповідачем надісланий позивачу лист від 15.01.2013 р. № 676/10/22-113-3 «Про розгляд заперечення від 25.12.2012 р. № 348 на акт планової виїзної перевірки ТОВ «Слов'янська деревня» № 6434/22-1-35831283 від 14.12.2012 р.», в якому відповідач вказав на правомірність висновків відображених в акті перевірки (арк. справи 87-101, том 2).

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.01.2013 р. № 0000012341, яке оскаржується в цій справі, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 976614,00 грн., у тому числі за основним платежем - 834235,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 142379,00 грн. (арк. справи 13, том 1).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПС у Донецькій області. За результатами розгляду скарги спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін. При цьому, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1428,00 грн. за основним платежем та 186 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Позиція ДПС у Донецькій області щодо збільшення грошового зобов'язання позивачу обґрунтована тим, що відповідач не вірно обчислив суму умовно нарахованих процентів через застосування не тієї облікової ставки Національного банку України (арк. справи 193-205, том 1).

За результатами адміністративного оскарження позивачу надіслане податкове повідомлення-рішення від 25.03.2013 р. № 0000212201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1614,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1428,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 186,00 грн. (арк. справи 14, том 1);

Позивачем були подані повторні скарги на вищевказані податкові повідомлення-рішення, які рішенням Міністерства доходів і зборів України залишені без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін (арк. справи 206-215, том 1).

Предметом доказування в цій справі є обставина правильності ведення позивачем податкового обліку з податку на прибуток підприємств.

Спір виник через висновки податкового органу про те, що позивачем порушені правила податкового обліку доходів та витрат при оподаткуванні податком на прибуток підприємств.

В акті перевірки зафіксовано 10 порушень податкового законодавства: 3 щодо порушень формування в податковому обліку доходів, 7 щодо порушень формування в податковому обліку витрат, які стали підставою для винесення податкових-повідомлень рішень, які оскаржуються в цій адміністративній справі.

1. Відповідно до оборотно-сальдових відомостей, журналів ордерів по рахунку 281 «Товари на складі» позивач не визначав приріст запасів, які обліковуються на вказаному бухгалтерському рахунку. Таблиця 1 додатка К1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік позивачем не заповнювалася (арк. справи 160, том 3).

В свою чергу, відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті:

ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої вартості однорідних запасів;

вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

Таким чином, вказана норма зобов'язує платника податків вести облік приросту балансової вартості запасів.

З огляду на те, що відповідач в декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік не відобразив приріст балансової вартості запасів, висновок відповідача про заниження позивачем валового доходу за 4 квартал 2010 року в сумі 20213 грн. є правомірним.

2. Судом встановлено, що у журналі-ордері і відомості по рахунку 685.1 «Розрахунки з іншими кредиторами» за червень 2011 р. відображена заборгованість відповідача перед ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут» на початок періоду в сумі 203000 грн., також відображено отримання в червні 2011 року поворотної фінансової допомоги від ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут» в сумі 23000 грн., від ТОВ «Сінтезпродсервіс» в сумі 28000 грн. (арк. справи 102, том 2). На кінець звітного періоду вказані суми залишилися неповернутими.

В рядку 03.10.1 Додатку ІД до рядку 03 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства відображена сума 224 грн. (арк. справи 119, том 2).

До матеріалів справ долучена копія журналу-ордеру і відомості по рахунку 685.1 за червень 2011 року (арк. справи 102, том 2)

Відповідачем наданий розрахунок умовно нарахованих процентів, відповідно до якого різниця між задекларованими та фактичними показниками складає 3661 грн. (224 грн. - 3885,41 грн.) (арк. справи 138, том 3). Також для підтвердження наявності порушення представниками відповідача надані письмові пояснення (арк. справи 135-136, том 3).

В свою чергу, позивачем не наведено доказів, які підтверджують неправильність зробленого відповідачем розрахунку.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Підпунктом 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 ПК України передбачено, що інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

Операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не приводять до зміни їх витрат або доходів;

Підпунктом 135.5.15 пункту 135.5 статті 135 ПК України визначено інші доходи включають інші доходи платника податку за звітний податковий період.

З огляду на викладене, висновок відповідача про заниження позивачем валового доходу за 2 квартал 2011 року в сумі 3661 грн. є правомірним.

3. Судом встановлено, що позивачем (клієнт) з ТОВ «Факторинг Фінанс» (фактор) був укладений договір факторингу № 051011 від 05.10.2011 р. (арк. справи 46-51, том 2).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору предметом цього договору є здійснення фактором факторингу дебіторської заборгованості (прав вимоги) клієнта по відношенню до третіх осіб (боржників), перелік яких наведений у додатку № 1 до договору, за зобов'язаннями за якими їх сума, строк вказані в реєстрах до цього договору.

В додатку № 1 до вказаного договору в якості покупця (дебітора) визначена Державна пенітенціарна служба України.

У підпункті 1.1.1 вказано, що реєстри розрахункових документів (накладних, товаротранспортних накладних, тощо) прийнятих до факторингу, є додатками до цього договору за умови підписання належним чином уповноваженими на те представниками сторін.

Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору під факторингом за цим договором розуміється: надання фактором грошових коштів клієнту за плату під відступлення ним фактору права вимог, адміністрування прав вимог, надання клієнту звітності по проведеним факторинговим операціям та іншої інформації стосовно обліку відступлених фактору прав вимоги на умовах, визначених цим договором та додатками до нього.

Пунктом 1.5 вказаного договору передбачено, що за здійснення факторингу за цим договором фактор отримує плату в порядку та розмірі, визначеному пунктом 2.10 цього Договору.

У пункті 2.2 вказаного договору передбачено, що в якості оплати за відступлення клієнтом права вимоги фактор, не пізніше 3 робочих днів з моменту підписання сторонами реєстру переданих документів, сплачує на поточний рахунок клієнта грошові кошти в певному порядку.

Відповідно до пункту 2.10 договору за здійснення факторингу за цим договором клієнт сплачує фактору щомісячно до 5 числа наступного за звітним місяцем плату у певних розмірах.

До матеріалів справи долучені копії актів надання послуг від 28.10.2011 р. № 595824, від 31.10.2011 р. № 603418 (арк. справи 56-57, том 2).

Також до матеріалів справи долучені копії реєстрів розрахункових документів, за якими відступаються права вимоги (прийнято до факторингу) №№ 20-30, 32-35, 47-93, які підтверджують обставину уступки права вимоги (арк. справи 23-87, том 3).

Відповідно до частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Згідно з частиною 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 3 статті 1079 ЦК України передбачено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Суд враховує, що економічною сутністю факторингу є надання фактором клієнту фінансових послуг, завдяки яким клієнт може комплексно отримувати: фінансування обігових коштів, покриття ризиків (кредитних, валютних, відсоткових, ліквідних); адміністративне управління дебіторською заборгованістю.

Зміст умов договору № 051011 від 05.10.2011 р. свідчить, що він за своєю сутністю є договором факторингу.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.

Відповідно до пункту 8 розділу I «Загальні положення» Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 р. № 41 (в редакції розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 16.01.2007 р. № 6640), документом, що підтверджує статус фінансової установи, є свідоцтво.

29.01.2009 р. Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України ТОВ «Факторинг Фінанс» видане свідоцтво про реєстрацію фінансової установи (арк. справи 133-134, том 3). Відповідно до додатку до вказаного свідоцтва ТОВ «Факторинг Фінанс» як фінансова компанія має право здійснювати без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства факторинг.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Фінанс» наділено відповідними повноваженнями на укладення договорів факторингу.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Рішення суду по про визнання договору факторингу № 051011 від 05.10.2011 р. недійсним відсутнє, відтак правовідносин між сторонами договору регулюються положеннями цього договору.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість висновку відповідача про отримання позивачем поворотної фінансової допомоги від ТОВ «Факторинг Фінанс», суд вважає цей висновок безпідставним, оскільки він зроблений без розмежування цільового призначення коштів, які отримувалися позивачем.

Грошові кошти, які отримувалися позивачем від ТОВ «Факторинг Фінанс», за своєю правовою природою є платою фактором клієнту за відступлення грошової вимоги.

В той же час, грошові кошті, які отримувалися позивачем від Державної пенітенціарної служби України, за своєю правовою природою є оплатою за договором поставки за відвантажений товар.

Таким чином, вказані кошти мають різне цільове призначення, оскільки у ТОВ «Факторинг Фінанс» та Державної пенітенціарної служби України різні підстави виникнення обов'язку для їх перерахування позивачу.

Відповідач стверджує, що кошти від ТОВ «Факторинг Фінанс» не є коштами за відступлення права вимоги по відношенню до Державної пенітенціарної служби України, а як наслідок позивач отримав поворотну фінансову допомогу від ТОВ «Факторинг Фінанс».

Визначення поворотної фінансової допомоги законодавчо закріплено в підпункті 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, згідно з яким поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

З аналізу вказаного визначення вбачається, що ознаками поворотної фінансової допомоги є те, що:

1) на отримані грошові кошти не нараховуються проценти (інші види компенсації);

2) у отримувача грошових коштів наявний обов'язок з повернення грошових коштів.

В свою чергу, у позивача відсутній обов'язок повертати ТОВ «Факторинг Фінанс» отримані від нього кошти, оскільки ці кошти є оплатою за договором за відступлення грошової вимоги.

Таким чином, згідно з підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошові кошти, які отримувалися позивачем від ТОВ «Факторинг Фінанс», не можуть вважатися поворотною фінансовою допомогою.

Обставина того, що Державна пенітенціарна служба України самостійно здійснювала сплату за договорами поставки позивачу не може обумовити настання правових наслідків у вигляді визнання грошових коштів, отриманих від ТОВ «Факторинг Фінанс», поворотною фінансовою допомоги.

Частиною 1 статті 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до частини 2 статті 1082 ЦК України боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Підпунктом 3.1.1 договору факторингу закріплений обов'язок фактора повідомити дебітора про відступлення права вимоги.

Відповідно до пункту підпункту 3.3.5 договору факторингу клієнт зобов'язаний здійснити відмітки на розрахункових документах про уступку прав вимог або надіслати всім визначеним в ньому дебіторам письмові повідомлення про уступку прав вимог із зазначенням реквізитів відповідного рахунку не пізніше наступного робочого дня від дати підписання сторонами цього договору.

Згідно з підпунктом 3.3.6 договору факторингу клієнт зобов'язаний у разі отримання коштів від дебіторів після уступки права вимоги фактору, перерахувати відповідну суму фактору не пізніше наступного дня від дати отримання.

Таким чином, наведеними положеннями ЦК України та укладеного договору факторингу врегульовані порядок повідомлення боржника про уступку вимоги, сплати боржником коштів, дії клієнта у разі отримання коштів від боржника.

Сплата грошових коштів Державною пенітенціарною службою України клієнту (позивачу у справі) може бути обумовлена тим, що вона була не повідомлена про уступку права вимоги або тим, що фактор не надав їй доказів відступлення права грошової вимоги.

При цьому, незалежно від вказаних причин вони не впливають на податковий облік грошових коштів за відступлення права вимоги, отриманих від ТОВ «Факторинг Фінанс». У платника податків не виникає обов'язку визнавати ці кошти поворотною фінансовою допомогою.

З огляду на викладене, неналежна оцінка господарських відносин призвела до невідповідності висновків відповідача фактичним обставинам справи, нормам цивільного законодавства та податкового законодавства.

Відтак, висновок відповідача про заниження позивачем доходів в 4 кварталі 2011 року, в 1-3 кварталах 2012 року в загальній сумі 523526 грн. є неправомірним.

4. Відповідно до акту перевірки станом на 01.04.2011 р. на рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» враховується передплата у загальній сумі 350500,65 грн. (у т.ч. ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут» в сумі 254000 грн., ЗАТ «Новоазовська птахофабрика» - 95300,65 грн.).

Відповідно до умов договору на поставку товарів, укладеного з ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут» (продавець), позивачем як покупцем на користь продавця за період 24.09.2010 р.-28.09.2010 р. здійснена передплата в сумі 850000 грн. Станом на 01.04.2011 р., 30.09.2012 р. по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» враховується залишок передплати в сумі 254000 грн.

Позивачем відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у 3 кварталі 2010 року здійснену передплату відображено у складі валових витрат.

Відповідно до умов договору на поставку товарів, укладеного з ЗАТ «Новоазовська птахофабрика» (продавець), 01.10.2010 р. позивачем як покупцем на користь продавця здійснена передплата в сумі 203113 грн. Станом на 01.04.2011 р. по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» враховується залишок передплати в сумі 95300,65 грн.

Позивачем відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у 4 кварталі 2010 року здійснену передплату відображено у складі валових витрат.

В 2 кварталі 2011 року ЗАТ «Новоазовська птахофабрика» відвантажило позивачу товар, в бухгалтерському обліку зроблена проводка Дт 281 - Кт 631. Станом на 01.07.2011 р. по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» враховувалася заборгованість покупця в сумі 3015,98 грн.

Пунктом 7 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України передбачено, що витрати не визначаються щодо товарів (результатів робіт, послуг), отриманих (наданих) після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу, у частині вартості таких товарів (робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у разі якщо такі аванси були враховані платником податку у складі валових витрат на дату їх оплати, а також у період перебування на спрощеній системі оподаткування.

Із змісту вказаної правової норми вбачається, що вона встановлює правило податкового обліку витрат після набуття чинності розділом III ПК України у випадку, якщо аванси були враховані в податковому обліку за правилами, які діяли до набуття чинності відповідним розділом ПК України.

Враховуючи те, що здійснена передплата була відображена у складі валових витрат згідно з положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то підстав у позивача відображати суму цієї передплати відповідно до ПК України не було. Наведена обумовлює те, що висновок відповідача про завищення позивачем витрат за 2 квартал 2011 року в сумі 95301 грн. є правомірним.

5. Відповідно до підпункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В акті перевірки зроблено висновок про те, що позивачем в порушення підпункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України неправомірно сформовано собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) з податку на прибуток в сумі 440512 грн., у тому числі: у 2 кварталі 2011 року занижено в сумі 20618 грн., у 3 кварталі 2011 року занижено в сумі 13202 грн., у 4 кварталі 2011 року завищено в сумі 474332 грн.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок № 984).

Проаналізувавши зміст акту перевірки в частині визначення вказаного порушення, суд приходить до висновку, що він в цій частині складений відповідно до вимог ПК України та Порядку № 984.

Відтак в цій частині акт перевірки є належним та допустимим доказом, який підтверджує наявність порушення формування позивачем собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, позивачем не вказано в чому конкретно полягає помилковість висновків та/або розрахунків, зафіксованих в акті перевірки. На підтвердження своєї позиції позивачем не надано доказів.

З огляду на доведеність в акті перевірки обставини порушення позивачем порядку визначення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) та відсутності жодних доказів, які спростовують цю обставину, висновок відповідача про наявність порушення в цій частині є правомірним.

6. Судом встановлено, що позивачем (замовник) з ТОВ «Славія Де Люкс» (виконавець) укладено договір б/н про надання послуг від 25.11.2011 р. (арк. справи 142-145, том 2).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору виконавець приймає на себе зобов'язання надати за плату наступну послугу: «Маркетингові дослідження - дослідження ринку круп в Україні».

Згідно з пунктом 3.2.1 виконавець зобов'язаний надати замовнику маркетингове дослідження в наступному вигляді: паперовий (чорно-білий) варіант в 1 екземплярі, цифровий носій CD-RW у 2 екземплярах.

Позивачем з ТОВ «Славія Де Люкс» 30.12.2011 р. складено акт № ОУ-1 здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно з яким були надані послуги з маркетингових досліджень ринку круп вартістю 72000 грн. (арк. справи 146, том 2).

Разом з тим, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності ТОВ «Славія Де Люкс» є діяльність готелів. Інші види діяльності ТОВ «Славія Де Люкс» пов'язані з діяльністю ресторанів, кафе, санаторно-курортних закладів та організацією подорожувань (арк. справи 110-111, том 3).

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Відповідно до підпункту 138.10.2 пункту 138.10 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати;

б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу;

в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності;

ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати);

д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

е) витрати на врегулювання спорів у судах;

є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

З наведених положень вбачається, що основною умовою віднесення витрат, пов'язаних з придбанням послуг, зокрема, маркетингових, до витрат у податковому обліку є те, що отримані послуги будуть використовуватися у власній господарській діяльності платника податків. При цьому, реальність цих послуг повинна бути належним чином підтверджена первинними документами, які складені за результатами фактичного здійснення господарської операції.

За відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд враховує, що відсутність звіту в паперовому варіанті та цифрового носія CD-RW, які містять результатами проведених маркетингових досліджень, передання яких виконавцем замовнику передбачено умовами договору, свідчить на користь висновку про відсутність фактичного надання послуги.

Крім того, суд враховує, що за своєю суттю маркетинг для підприємства це система організації його праці, за якою виробничі рішення приймаються спеціальним вивченням вимог ринку, прогнозуванням та управлінням їх. У систему маркетингу входить вивчення кон'юнктури та динаміки платоспроможного попиту на продукцію, що виробляється (збувається) підприємством; аналіз зміни цін на продукцію та її замінники; прогнозування доходів потенційних споживачів і їх потреб у певному товарі; використання реклами як основного способу нецінової боротьби з конкуруючими фірмами, стимулювання збуту продукції; планування товарного асортименту з урахуванням соціально-психологічних настанов різних груп споживачів; спеціальна організація обслуговування споживачів, яка передбачає максимальне наближення товару до потенційного споживача.

Будь-які докази одержання за вказаним договором і актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) способів чи методів позиціювання товарів, вивчення сегментації ринку тощо позивачем не надані ні під час перевірки, ані в судовому процесі.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що б містили дані про те, яку саме роботу по спостереженню, вивченню та аналізу стану ринку круп було проведено виконавцем за названим договором. З наявного в справі акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) не вбачається, які послуги маркетингового характеру та в якому обсязі були виконані ТОВ «Славія Де Люкс».

В акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) вид наданої послуги носить загальний характер і фактично відтворює умову договору про надання маркетингових послуг стосовно предмету цього договору. При цьому позивачем не зазначено та жодним чином не підтверджено, в якій самій формі було викладено результати проведених маркетингових досліджень, як-от звіт, висновок тощо.

З акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), ані з інших матеріалів справи не вбачається, в якому обсязі були виконані послуги, у чому вони полягали, так само як і не встановлено наявності економічної доцільності витрат на спірну послугу, а саме, доказів направлення таких витрат на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності.

Таким чином, обставина реального надання послуги не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду.

Відсутність підстав для віднесення витрат на оплату маркетингових досліджень до складу витрат у податковому обліку є підставою для висновку про підтвердження доводів відповідача про завищення позивачем витрат в 4 кварталі 2011 року в сумі 72000 грн.

7. Судом встановлено, що позивачем (замовник) з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (виконавець) укладено договір про надання послуг у сфері комп'ютеризації від 02.04.2012 р. (арк. справи 149-152, том 2).

Відповідно до підпункту 1.1 вказаного договору виконавець згідно з укладеним договором зобов'язується надати замовнику наступні послуги: консультування з питань інформатизації, оброблення даних, розміщення інформації на веб-узлах і пов'язана з ними діяльність, обслуговування комп'ютерної та офісної техніки замовника.

До договору додається специфікація № 1, в якій визначено найменування робіт чи послуг, одиниця виміру, ціна, кількість, вартість.

В матеріалах справи містяться дві копії актів виконаних робіт, які датуються 29.06.2012 р. (арк. справи 147-148, том 2). В обох актах послання на те, що роботи виконанні на підставі договору про надання послуг у сфері комп'ютеризації від 01.06.2012 р., а не на підставі договору від 02.04.2012 р.

Вартість виконаних робіт у кожному із вказаних актах визначена в сумі 70000 грн.

В першій копії акту виконаних робіт від 29.06.2012 р. відображено, що в період з 02.04.2012 р. по 29.06.2012 р. були виконанні та передані наступні роботи: консультування з питань інформатизації, надання послуг ведення даних, оброблення даних, навчання користувачів, планування та розроблення комп'ютерних систем, відновлення інформації після ушкодження, ремонт флеш пристроїв (арк. справи 147, том 2).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За правилами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проаналізувавши зміст копії вказаного акту виконаних робіт щодо відображення змісту та обсягу господарської операції, можливо зробити висновок про те, що акт лише в загальному вигляді відтворює положення специфікації до договору.

При цьому, ані в акті виконаних робіт, ані в інших документах, не відображено зміст господарської операції, а саме не вказано: 1) кому з працівників позивача надавалися консультації, з яких питань; 2) які саме вводилися дані виконавцем, їх обсяг; 3) які дані оброблялися виконавцем, їх обсяг; 3) скільки навчено користувачів, час який потребувався для навчання, тематика такого навчання; 4) які були розроблені виконавцем комп'ютерні системи, їх призначення та використання позивачем.

Також не підтверджено наявність випадків ушкодження інформації на конкретних пристроях. Не надано доказів на підтвердження обставини виходу із ладу флеш-пристроїв, їх моделі, виробника. Не підтверджена фактична кількість переданих для ремонту та повернутих флеш-пристроїв після ремонту флеш-пристроїв.

В іншій копії акту виконаних робіт відображено, що в період з 02.04.2012 р. по 29.06.2012 р. були виконанні та передані наступні роботи: консультування з питань інформатизації, оброблення даних, розміщення інформації на веб-узлах і пов'язана з ними діяльність, обслуговування комп'ютерної та офісної техніки замовника (арк. справи 148, том 2). В свою чергу, перелічені роботи не відповідають специфікації № 1 до договору, зокрема, в специфікації не визначені такі види робіт: розміщення інформації на веб-узлах і пов'язана з ними діяльність, обслуговування комп'ютерної та офісної техніки замовника

Суд враховує, що для віднесення понесених витрат до витрат у податковому обліку необхідне підтвердження зв'язку цих витрат з господарською діяльністю, тобто послуги повинні фактично отримуватися позивачем з метою отримання доходу.

Передбачені договором послуги безпосередньо пов'язані з експлуатацією комп'ютерної техніки. Разом з тим, в ходу перевірки встановлено, що за даними бухгалтерського обліку на балансі підприємства не рахується комп'ютерна та офісна техніка. Доказів на спростування цієї обставини позивачем не надано.

Наведені обставини в сукупності ставлять під сумнів фактичне надання послуг за договором та достовірність первинного документа, що підтверджує надання цих послуг.

В свою чергу, позивачем не були представлені інші документи на підтвердження фактичного надання послуг за договором та їх зв'язок з його господарською діяльністю.

З огляду на наведені обставини, висновок відповідача про завищення витрат позивачем в 2 кварталі 2012 року в сумі 70000 грн. є правомірним.

8. Судом встановлено, що позивачем (поклажодавець) з ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут» (зберігач) укладено договір відповідального зберігання товарів № 02/12/х від 01.12.2011 р. (арк. справи 153-154, том 2).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору поклажодавець передає на зберігання зберігачу товар продовольчої групи: цукор кристалічний ІІІ категорії з цукрових буряків урожаю 2011 року в кількості 500 тн. з метою забезпечення його схоронності та наступного його повернення в строк до 4 січня 2012 року.

Місце зберігання товару: Вінницька область, Козятинський район, смт Бродецьке, вул. Робоча.

Позивачем з ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут» (зберігач) складено акт № М-00000323 від 30.12.2013 р., за яким проведені роботи (надані послуги) по договору № М-00000004 від 01.12.2011 р.: послуга зберігання цукру - 500 тон, вартістю 50000 грн. без податку на додану вартість (арк. справи 156, том 2).

Відповідач стверджує, що вказаний акт має недоліки: не зазначено зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; не можливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Також на переконання відповідача розумних, економічно обґрунтованих, необхідних та достатніх ділових (господарських) цілей на укладення договору зберігання з ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут» не має, оскільки позивач орендує нерухоме майно в м. Єнакієве. Крім того, позивачем не надані первинні документи, які підтверджують зв'язок цих витрат з його господарською діяльністю.

Суд вважає, вказані доводи відповідача безпідставними. Факт наявності орендованого майна в Донецькій області ніяким чином не може вплинути на те, що у позивача не було необхідності у зберіганні товару у Вінницькій області для забезпечення господарської діяльності.

Для доведення наявності податкового правопорушення відповідач повинен був довести обставину того, що позивач не мав у власності вказаної кількості цукру кристалічного на момент отримання послуг зі зберігання або вказана його кількість не знаходилася (не могла знаходитися) за місцем зберігання.

З огляду на наведене, вказаний висновок відповідача є припущенням, що обумовлює безпідставність його твердження про завищення позивачем адміністративних витрат в сумі 50000 грн.

9. Судом встановлено, що позивачем (орендар) з ТОВ «СК ІНЖИНІРИНГ» (орендодавець) був укладений договір оренди № 01/11 від 01.11.2011 р., за яким орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне володіння та користування вбудоване нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: 83114, м Донецьк, вул. Рози Люксембург, буд. 75а, площею 330 кв. м., а орендар зобов'язується прийняти це приміщення, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення договору повернути орендоване приміщення орендодавцеві в належному стані (арк. справи 120-124, том 2).

Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору строк оренди розпочинається від дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщень та продовжується до 30.06.2012 р. від дати початку.

Майно передано в оренду 01.01.2012 р., повернуто орендодавцеві 30.06.2012 р., що підтверджується актами прийому-передачі нежитлового приміщення стані (арк. справи 125-126, том 2).

Позивачем та ТОВ «СК ІНЖИНІРИНГ» складено акт № ОУ-0000085 від 30.12.2011 р., згідно з яким надані послуги з оренди офісу за листопад 2011 року, грудень 2011 року вартістю 75000 грн. без податку на додану вартість за кожний місяць.

Суд враховує, що право на формування витрат у податковому обліку у платника податків виникає, якщо ці витрати пов'язані з веденням господарської діяльності та документально підтверджені.

Майно орендувалося позивачем з метою розміщення в ньому офісу, тобто для розташування в ньому персоналу позивача. З акту перевірки вбачається, що кількість працюючих у позивача в 4 кварталі 2011 року складало 4 особи. В свою чергу, орендована площа складає 330 кв. м. При цьому, позивачем також орендується інше офісне приміщення.

Жодних доказів, які підтверджують використання орендованого приміщення для забезпечення ведення своєї господарської діяльності позивачем не надано. Не підтверджено, що в орендованому приміщенні розташовувалися робочі місця персоналу позивача, а також інші обставини, які б засвідчили використання орендованого приміщення в якості офісу позивача.

При цьому, визначальне значення має те, що згідно з актом прийому-передачі майна в оренду в листопаді, грудні 2011 року позивач не користувався орендованим майном, оскільки воно йому передано 01.01.2012 р. Враховуючи пункт 3.1 договору, строк оренди розпочався 01.01.2012 р. Отже, акт № ОУ-0000085 від 30.12.2011 р. не може вважатися первинним документом, який підтверджує право позивача право на формування витрат, оскільки в ньому визначена вартість користування майном у періоді, коли позивач не користувався майном.

З огляду на сукупність наведених обставин, позивачем безпідставно включено до складу витрат в 4 кварталі 2011 року витрати на оренду офісу в сумі 150000 грн., як наслідок висновок відповідача про завищення позивачем витрат в цій частині є правомірним.

10. В акті перевірки зроблено висновок про те, що позивачем безпідставно включено до складу адміністративних витрат витрати по нарахованим відсоткам за користування факторинговим фінансуванням та комісії за адміністрування дебіторської заборгованості згідно з договором факторингу в загальній сумі 2433867 грн.

Вказаний висновок обґрунтовано аналогічно з висновком про заниження позивачем доходів через не нарахування умовних відсотків на поворотну фінансову допомогу. Відповідач вважає, що отримані позивачем кошти від ТОВ «Факторинг Фінанс» не є коштами за відступлення права вимоги по відношенню до Державної пенітенціарної служби України. Позивачем не підтверджено факт уступки права вимоги та право на отримання фінансових коштів.

На переконання відповідача нараховані відсотки за користування факторинговим фінансуванням та комісія за адміністрування дебіторської заборгованості згідно з договором факторингу не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Разом з тим, з огляду на вищевикладені висновки щодо оцінки господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Факторинг Фінанс», суд вважає твердження відповідача про завищення витрат позивачем в сумі 2433867 грн. безпідставним.

Суд враховує, що згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України відносини між фактором та клієнтом носять оплатний характер, фактору має бути забезпечена можливість одержання винагороди за послуги по фінансуванню діяльності клієнта.

Пунктом 1.5 договору факторингу передбачено, що за здійснення факторингу фактор отримує плату в порядку та розмірі, визначеному пунктом 2.10 цього Договору.

Відповідно до підпункту 3.3.8 клієнт зобов'язаний сплачувати фактору винагороду в розмірі та порядку, передбаченому пунктом 2.10 цього договору.

Пунктом 2.10 цього договору передбачена сплата на користь фактора, зокрема, 24% річних за користування факторинговим фінансуванням, 1,5% від номінальної вартості відступленого фактору права вимоги, що авансується, комісії за адміністрування дебіторської заборгованості.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що ТОВ «Факторинг Фінанс» надана позивачу фінансова послуга - факторинг, який має оплатний характер.

Зв'язок отриманої фінансової послуги з господарською діяльністю позивача полягає у тому, що позивачем отримано фінансування від факторингової компанії.

З огляду на викладене, висновок відповідача про завищення витрат в загальній сумі 2433867 грн. внаслідок включення до складу адміністративних витрат в податковому обліку витрат по нарахованим відсоткам за користування факторинговим фінансуванням та комісії за адміністрування дебіторської заборгованості згідно з договором факторингу є неправомірним.

Судом встановлено, що ряд документів було вилучено у позивача згідно з протоколом обшуку від 13.12.2012 р. (арк. справи 236-243, том 1).

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З наведеної норми процесуального права вбачається, що змагальність сторін полягає у процесі доведення сторонами перед судом своєї позиції у справі. Змагальність реалізується передусім через доказування, тобто підтвердження сторонами обставин, на які вони посилаються для обґрунтування своїх вимог чи заперечень, доказами.

У частині 4 статті 11 КАС України вказано, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною 5 статті 11 КАС України передбачено, що суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

З метою з'ясування всіх обставин у справі та сприяння у змагальності сторін судом вживалися заходи, спрямовані на збір доказів у справі. Зокрема, судом виносилися ухвали про витребування доказів у слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Донецькій області, відділу податкової міліції державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька від 15.07.2013 р., слідчого слідчого відділу Калінінського РВ ДМУ ГУМВС України від 05.09.2013 р.

Також з метою надання сторонами суду доказів провадження у справі не одноразово зупинялося. Сторонам пропонувалося надати докази для підтвердження своєї позиції.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З наведеної норми процесуального права вбачається, що суб'єкт владних повноважень повинен аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведена правомірність податкового повідомлення-рішення від 03.01.2013 р. № 0000012341 в частині висновку щодо заниження позивачем податкового зобов'язання в сумі 639343 грн. (111138 грн. сума донарахованого податкового зобов'язання через невключення до складу доходів умовно нарахованих процентів за договором факторингу + 11500 грн. сума донарахованого податкового зобов'язання через включення до складу витрат в податковому обліку витрат по договору з ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут» + 516705 грн. сума донарахованого податкового зобов'язання через включення до складу витрат у податковому обліку витрат по договору факторингу).

Спірним податковим повідомленням-рішенням від 03.01.2013 р. № 0000012341 до позивача застосована штрафна санкція в сумі 142379 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено застосування штрафних санкцій до платника податків, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу.

Неправомірність визначення відповідачем позивачу податкового зобов'язання в сумі 639343 грн. обумовлює безпідставність застосування штрафних санкцій в сумі 137440,75 грн. (24343,5 грн. штрафна санкція за заниження податкового зобов'язання в 3 кварталі 2012 року внаслідок заниження доходу через не нарахування умовно нарахованих процентів за договором факторингу + 113097,25 грн. штрафна санкція за заниження податкового зобов'язання в 3 кварталі 2012 року внаслідок завищення витрат через включення до складу витрат у податковому обліку витрат по договору факторингу).

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013 р. № 0000041540/5783/10/15-17-4 підлягає визнанню недійсним частково.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 25.03.2013 р. № 0000212201 суд враховує, що воно винесене відповідачем через те, що ДПС у Донецькій області під час розгляду скарги позивача встановила обставину неправильного обчислення суми умовно нарахованих процентів через застосування не тієї облікової ставки Національного банку України.

Оскільки судом встановлена неправомірність висновку відповідача про заниження доходу позивачем через невключення ним до доходів умовно нарахованих процентів за договором факторингу, то податкове повідомлення-рішення від 25.03.2013 р. № 0000212201 підлягає визнанню недійсним в частині збільшення грошового зобов'язання через неправильне обчислення суми умовно нарахованих процентів по договору факторингу в сумі 1398 грн. (654 грн. сума донарахованого податкового зобов'язання через невключення до складу доходів умовно нарахованих процентів за договором факторингу за період 2-4 квартали 2011 року + 744 грн. сума донарахованого податкового зобов'язання через невключення до складу доходів умовно нарахованих процентів за договором факторингу за період 3 квартал 2012 року).

Спірним податковим повідомленням-рішенням від 25.03.2013 р. № 0000212201 до позивача застосована штрафна санкція в сумі 186 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України. Неправомірність визначення відповідачем позивачу податкового зобов'язання в сумі 1398 грн. обумовлює безпідставність застосування штрафних санкцій в сумі 186 грн. за заниження податкового зобов'язання в 3 кварталі 2012 року внаслідок заниження доходу через не нарахування умовно нарахованих процентів за договором факторингу

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 25.03.2013 р. № 0000212201 підлягає визнанню недійсним частково.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська деревня» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 03.01.2013 р. № 0000012341 про збільшення грошового зобов'язання на 976614,00 грн., від 25.03.2013 р. № 0000212201 про збільшення грошового зобов'язання на 1614,00 грн. з податку на прибуток - задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 03.01.2013 р. № 0000012341 в частині збільшення грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 639343 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією в сумі 137440,75 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 25.03.2013 р. № 0000212201 в частині збільшення грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 1398 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією в сумі 186 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська деревня» витрати по сплаті судового збору у сумі 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 грудня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 24 грудня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.