У Х В А Л А Іменем україни
18.03.2009 р.
Справа №22а-11354/08×
Київський апеляційний адміністративний суд у складі
колегії суддів:
головуючого: Бєлової
Л.В.
суддів: Попович
О.В.
Ситникова О.Ф.,
ГорбаггггггМамчур
Я.С. Маслія В.І.Бистрик Г.М.
при секретарі: Бондар С.В.
за участю:
представника позивача -
представника відповідача -
розглянувши
у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу Державної
податкової інспекції у Семенівському районі Чернігівської області на постанову
господарського суду Чернігівської області від 20.11.2007 р. у справі за позовом
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тополівка» до
Державної податкової інспекції у Семенівському районі Чернігівської області про
визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
СТОВ «Тополівка» звернулося до господарського суду
Чернігівської області з позовом про визнання недійсним прийнятого ДПІ у
Семенівському районі податкового повідомлення-рішення № 0000282340/0 від
06.08.2007р., яким СТОВ «Тополівка» визначено податкове зобов'язання з податку
на додану вартість у розмірі 65489 грн., у тому числі за основним платежем
39059 грн., за штрафними санкціями 26430
грн.
Постановою господарського суду Чернігівської області від
20.11.2007 р. позов задоволено частково:
визнано частково недійсним прийняте
Державною податковою інспекцією у Семенівському районі податкове повідомлення-рішення №0000282340/0 від 06.08.2007р. в частині визначення Сільськогосподарському товариству з
обмеженою відповідальністю «Тополівка»
податковою зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59416,59 грн., у
тому числі за основним платежем 35010,73 грн., за штрафними санкціями 24405,86
грн.;
в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із
зазначеною постановою, ДПІ у Семенівському районі подано апеляційну скаргу, в
якій просять визнати постанову господарського суду Чернігівської області від
20.11.2007 р. нечинною та закрити провадження у справі, мотивуючи свої вимоги
тим, що судом порушено норми матеріального права.
Стаття 198. Повноваження суду
апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову
суду
1. За наслідками розгляду
апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції
має право:
1) залишити апеляційну скаргу
без задоволення, а постанову суду - без змін;
2) змінити постанову суду;
3) скасувати її та прийняти
нову постанову суду;
4) скасувати постанову суду і
залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі;
5) визнати постанову суду
нечинною і закрити провадження у справі;
6) скасувати постанову суду і
направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Стаття 202. Підстави для скасування
судового рішення та ухвалення нового рішення
1. Підставами для скасування
постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:
1) неповне з'ясування судом
обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що
мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків
суду обставинам справи;
4) порушення норм матеріального
або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або
питання.
Представник позивача подав
заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу без
задоволення, а постанову господарського суду Чернігівської області від
20.11.2007 р. - без змін.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача,
пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи колегія
суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1
ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без
задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції
правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням
норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Семенівському
районі проведена планова документальна перевірка позивача за період з
01.04.2004 р. по 31.03.2007 р., за результатами якої складено акт перевірки від
02.08.2007 р. № 23/2340/30849605.
СТОВ «Тополівка» зареєстроване
платником ПДВ 22.03.2000р. У періоді, який перевірявся, підприємство займалось
м'ясним та молочним скотарством і змішаним сільським господарством.
В акті перевірки зазначено,
що платником податків по загальним деклараціям з ПДВ (щодо розрахунків з
бюджетом) не віднесено до податкових зобов'язань суми ПДВ з реалізованого пиломатеріалу ПП ОСОБА_1 в
сумі 6011 грн., чим занижено податкові зобов'язання з ПДВ за вересень та
листопад 2005 р., та завищено податковий кредит у перевіреному періоді на
загальну суму 86 грн.
Також перевіркою встановлено
порушення позивачем податкового законодавства при перерахуванні податку на
додану вартість за перевірений період на спеціальний рахунок по спеціальних
деклараціях № 1 (м'ясо молоко) в сумі 1294 грн., по спеціальних деклараціях № 2
(власне виробництво) в сумі 3785 грн., а всього на загальну суму 5079 грн., чим
порушено п. 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 4
Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються
сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану
вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва,
включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких
умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 р. №271.
Податковий орган відобразив
завищення податкового кредиту по спеціальних деклараціях № 1 на суму 26556
грн., по спеціальних деклараціях № 2 на суму 6406 грн.. що на думку
перевіряючих є порушенням п.п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану
вартість».
На підставі акту перевірки
відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000282340/0 від
06.08.2007р., яким СТОВ «Тополівка» визначено податкове зобов'язання з податку
на додану вартість у розмірі 65489 грн., у тому числі за основним платежем
39059 грн., за штрафними санкціями 26430 грн.
За розрахунком застосованих
штрафних санкцій, щодо суми ПДВ, яка не була перерахована на спеціальний
рахунок, податковий орган застосував фінансову санкцію у тому ж розмірі (5079
грн.), стосовно інших порушень податковий орган донарахував податкове
зобов'язання з ПДВ, розмір якого відповідає розміру відображеного в акті
перевірки заниження податкового зобов'язання та завищення податкового кредиту
як по загальним, так і по спеціальним деклараціям ( 39059 грн.) та на підставі
п.п.17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосував фінансові
санкції у розмірі 21351 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково
виходив з того, що відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на
додану вартість», на який посилається відповідач в акті перевірки, база
оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх
договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче
за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита. інших
загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із
законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану
вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги
стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До
складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів,
вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку
безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією
вартості товарів (послуг).
Платником податків відображено в
поданих деклараціях з ПДВ за вересень, листопад 2005 зобов'язання щодо сплати
до бюджету, відповідно 486 грн. та 0 грн.
Податковий орган в акті перевірки
вказав, що таке зобов'язання повинно бути в розмірах, відповідно 972 та 5525
грн.
Відповідно до податкових накладних
№ 165 від 25.09.2005р., б/н від 08.11.2005р., № 148 від 12.11.2005р., № 147 від
18.11.2005р., № 149 від 12.11.2005р., позивачем реалізовано товарно
матеріальних цінностей у вересні, листопаді 2005р. на суму ПДВ, відповідно
571,5 грн. та 3876,77 грн.
Податковим органом в якості
підстави прийняття спірного податкового повідомлення рішення вказано акт, в
якому зафіксовані результати планової податкової перевірки.
Наказом Державної податкової
адміністрації України від 10.08.2005р. N 327 затверджено Порядок оформлення
результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових
перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого
законодавства, зареєстрований в
Міністерстві юстиції України 25 серпня
2005 р. за N 925/11205.
Контролюючий орган при відображенні
в акті перевірки обсягу не задекларованих операцій не вказав, на підставі яких
первинних документів податкового та бухгалтерського обліку він дійшов до
висновку про наявність таких операцій. Відповідач не надав будь яких інших
доказів, які б підтверджували заниження платником в загальних деклараціях з ПДВ
за вересень, листопад 2005р. податкового зобов'язання на загальну суму 6011
грн.
Згідно з податковими накладними та
з урахуванням суми податкового зобов'язання, яке було відображене в податкових
деклараціях з ПДВ за вересень, листопад 2005 року, позивач занизив податкове
зобов'язання з ПДВ у зазначених періодах, відповідно, на суми 85,5 грн. та
3876,77 грн., а всього на загальну суму 3962,27 грн.
У перевіреному періоді, як
зазначено в акті перевірки, платник податків відобразив податковий кредит, з
якого 86 грн. не підтверджується податковими накладними.
Податкових накладних, які
підтверджували б суму податкового кредиту у розмірі 86 грн. позивач не надав.
Відповідно до п.п.7.4.5 ст.7 Закону
України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу
податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з
придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього
пункту).
У разі коли на момент перевірки
платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо
включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими
зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у
вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму
податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
За таких обставин, враховуючи, що
завищення податкового кредиту на 86 грн. призвело до заниження суми
зобов'язання перед бюджетом на цю ж суму, податковий орган обґрунтовано
донарахував ПДВ в розмірі 86 грн.
Підпунктом 17.1.3 ст.17 Закону
України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами» , на який посилається відповідач у спірному
рішення, встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує
суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у
підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник
податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми
недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових
періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу),
починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи
податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків
податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти
відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових
періодів, що минули.
За таких обставин є правильними висновки суду про
обґрунтованість донарахування податковим орган ПДВ на загальну суму 4048,27
грн. та засовував штрафні санкції в сумі, яка не може перевищувати 50% від суми
донарахування сукупно за весь строк недоплати, тобто 2024,14 грн., а в решті
донарахованого податкового зобов'язання з ПДВ та застосованих фінансових санкцій
по загальних податкових деклараціях з ПДВ спірне податкове повідомлення-рішення
суперечить ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.17 Закону
України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами».
Кошти в сумі 5079 грн., залишені в
розпорядженні позивача, використані ним за цільовим призначенням, що
підтверджується виписками з банківських рахунків.
Відповідно до п.11.29 ст.11 Закону
України «Про податок на додану вартість» (дію пункту 11.29 статті 11 продовжено
до 01.01.2007 року згідно із Законом N 2987-IV
від 18.10.2005) встановлено: до 1 січня 2004 року зупинити дію пункту 7.7
статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до
бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт,
послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів),
виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини,
за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою
вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від
організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від
поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її
переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50
відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
Для новостворених
сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага
сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в
поточному році визначається за даними звітного періоду.
Зазначені кошти залишаються в
розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на
придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі
нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного
бюджету України в безспірному порядку.
Порядок акумуляції та
використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів
України.
Пунктом 5 Порядку також
встановлено, що кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на
окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних
ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти
стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.
Крім того, в пункті 4 цього Порядку
зазначено, що не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються
такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню
до державного бюджету у безспірному порядку.
Зі змісту п.11.29 ст. 11 Закону
України «Про податок на додану вартість» випливає, що ним прямо передбачена
ціль, на яку повинні використовуватись кошти, а саме - на придбання
матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Порядок використання
зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.
Законом України «Про податок на
додану вартість» встановлена відповідальність у вигляді стягнення акумульованих
коштів лише за нецільове їх використання і не встановлена відповідальність за
порушення порядку їх акумуляції.
Підзаконний нормативний акт не може
розширювати межі дії Закону, встановлюючи додаткову відповідальність.
Податковий орган, приймаючи спірне
податкове повідомлення рішення, не врахував приписів Господарського кодексу
України.
Застосовані відповідачем санкції є
податковим зобов'язанням позивача з податку на додану вартість, яке залишається
у розпорядженні платника податків за умови його цільового використання або
стягується в доход державного бюджету в разі спрямування коштів на інші цілі,
ніж встановлені Законом.
В силу ст.239 ГК України стягнення
зборів (обов'язкових платежів) є одним з видів адміністративно-господарських
санкцій, і відповідно до ст.242 цього Кодексу таке стягнення здійснюється у
разі, зокрема, порушення суб'єктом господарювання встановлених правил обліку
або звітності щодо сплати зборів (обов'язкових платежів).
Податок на додану вартість є
загальнодержавним обов'язковим платежем, що передбачений Законом України «Про
систему оподаткування».
За загальним правилом, встановленим
ч.2 ст.238 ГК України, адміністративно господарські санкції можуть бути
встановлені виключно законами.
Позивачем надані докази
використання коштів за цільовим призначенням, тому спірне податкове
повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 5079
грн. не відповідає вимогам п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану
вартість».
Стосовно відображення податковим
органом завищення податкового кредиту по спеціальних деклараціях № 1 на суму
26556 грн., по спеціальних деклараціях № 2 на суму 6406 грн., що на думку
перевіряючих є порушенням п.п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану
вартість», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції
про невідповідність спірного рішення
нормам податкового законодавства, виходячи з наступного.
В податкових деклараціях № 1 та № 2
згідно діючих норм відображається ПДВ, яке залишається у розпорядженні платника
податків та використовується останнім для цілей, встановлених законодавством.
П.п.7.4.5 ст.7 Закону «Про податок
на додану вартість» встановлено обов'язковість підтвердження податкового
кредиту податковими накладними, в іншому випадку це призводить до заниження
податкове зобов'язання, яке підлягає сплаті до державного бюджету, тому повинні
застосовуватись штрафні санкції.
В даному випадку непідтвердження
податкового кредиту по податкових деклараціях №1 та № 2 не призвело до
заниження податкового зобов'язання, що підлягало сплаті до бюджету, оскільки в
силу п.п.11.29 ст. 11 Закону в частині
сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з
поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва зупинено дію п. 7.7 ст.
7, п.п. 10.1 і 10.2 ст. 10 цього Закону, тобто дію норм, які встановлюють
порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до
Державного бюджету України та перелік осіб, які є відповідальними за сплату
ПДВ.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої
інстанції, що позивач стосовно сум ПДВ з операцій з поставки товарів (робіт,
послуг) власного виробництва не може бути визнаний контролюючим органом
платником цього виду податку до бюджету, тому і не може йому визначено по таким
операціям ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету та застосовані з цього приводу
штрафні санкції.
За вказаних
обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності
винесення відповідачем спірного
податкового повідомлення-рішення в частині визначення сільськогосподарському
товариству з обмеженою відповідальністю «Тополівка» податкового зобов'язання з
податку на додану вартість у розмірі 59416,59 грн., у тому числі за основним
платежем 35010,73 грн., за штрафними санкціями -24405,86 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до
висновку, що постанова господарського суду Чернігівської області від 20.11.2007
р. відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної
скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній
постанові, у зв'язку з чим підстав для
її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України,
суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у
Семенівському районі Чернігівської області на постанову господарського суду
Чернігівської області від 20.11.2007 р. - залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Чернігівської області від
20.11.2007 р. - залишити без змін.
Провадження у справі закрити.
Оскарження
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку
безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання
касаційної скарги протягом одного місяця після набрання постановою законної
сили.
Головуючий суддя
Судді:
Часті запитання
Який тип судового документу № 3643675 ?
Документ № 3643675 це Ухвала суду
Яка дата ухвалення судового документу № 3643675 ?
Дата ухвалення - 18.03.2009
Яка форма судочинства по судовому документу № 3643675 ?
Форма судочинства - Адміністративне
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 3643675 ?
У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Відомості про судове рішення № 3643675, Київський апеляційний адміністративний суд
Судове рішення № 3643675, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 18.03.2009.
Форма судочинства - Адміністративне,
форма рішення - Ухвала суду.
На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Судове рішення № 3643675 відноситься до справи № 22а-11354/08
Це рішення відноситься до справи № 22а-11354/08. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:
Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Зареєструйтеся та перегляньте
більше інформації про
юридичну особу!
