Ухвала суду № 36435547, 17.12.2013, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

17.12.2013 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів Демченко С.М., суддів Симаченко Л.І., Мишинчук Н.С., за участю прокурора Костура Р.В., захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_1, захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_2 на вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 23.09.2013 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Цим вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, освіта середня, одружений, маючий на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючий, раніше не судимий, засуджений:

- за ч. 2 ст. 15 , ч. 4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому особистого майна;

- за ч. 1 ст. 263 КК України на три роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 263 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_4 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому особистого майна.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, українець, громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, освіта середня, одружений, маючий на утриманні одну неповнолітню дитину, не працюючий, раніше судимий 24 листопада 2005 року Старосамбірським районним судом Львівської області за ч. 2 ст. 332 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим випробувальним строком на 3 роки, вироком Іршавського районного суду від 23 грудня 2011 року за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України на три років позбавлення волі, засуджений:

- за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому особистого майна;

- за ч. 1 ст. 263 КК України на три роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 263 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_5 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому особистого майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного за вироком Іршавського районного суду від 23 грудня 2011 року у вигляді 4 років позбавлення волі більш суворим за даним вироком призначено остаточне покарання ОСОБА_5 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому особистого майна.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, українець, громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 освіта середня, одружений, маючий на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючий, раніше не судимий, засуджений:

- за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому особистого майна;

- за ч. 1 ст. 263 КК України на три роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 263 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_6 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому особистого майна.

Строк відбування покарання всім засудженим постановлено рахувати з 26 жовтня 2011 року.

Запобіжний захід всім засудженим залишено тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.

Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України

Судові витрати за проведення експертних досліджень в розмірі 3520,8 гривень стягнуто солідарно з обвинувачених на користь НДЕКЦ при ГУМВС в Закарпатській області.

Згідно вироку ОСОБА_4, маючи на меті збагачення шляхом вчинення розбійного нападу на приватних підприємців ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у м. Хуст, із застосуванням зброї, відводячи собі роль організатора та виконавця злочину, організував злочинну групу, до якої, як співвиконавців, залучив ОСОБА_6 та ОСОБА_10. Вищевказана група зорганізувалася у стійке злочинне об'єднання, між членами якої існували міцні внутрішні зв'язки, при підготовці до вчинення злочину було розроблено єдиний план, у якому передбачено розподіл функцій учасників групи, спрямований на вчинення корисного злочину, який був доведений до їх відома та всіма погоджений, відповідно до якого планувалося скоїти розбійний напад із застосуванням зброї на території м. Хуст на приватних підприємців. Всі вони разом, будучи згуртованими єдиними намірами щодо незаконного заволодіння чужим майном, маючи на меті вчинення злочину проти власності, чітко усвідомлювали незаконність власних дій та їх суспільну небезпеку.

Співучасники злочину ОСОБА_6 та ОСОБА_10 дали згоду увійти в склад організованої групи, як безпосередні виконавці злочинних дій, маючи на меті збагатитись за рахунок незаконного заволодіння чужим майном.

Так, ОСОБА_4, протягом вересня та жовтня 2011 року шляхом переговорів у мережі оператора мобільного зв'язку ЗАТ „Київстар ДЖ.ЕС.ЕМ." за допомогою мобільних телефонів розповів співучасникам ОСОБА_10 та ОСОБА_6 про те, що йому стало відомо, що у АДРЕСА_2, на території автовокзалу розташовані два торгові павільйони, у яких працюють приватні підприємці похилого віку, які окрім торгівлі займаються обміном валюти, у яких при собі може бути сума в 50 000 - 70 000 доларів США. Співучасники злочину ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 виразили єдність намірів на вчинення розбійного нападу на приватних підприємців ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і склали план вчинення цього злочину та розподілили функції між собою при готуванні та вчиненні злочину.

План вчинення розбійного нападу на приватних підприємців ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заключався у тому, що у вечірній час доби організатор та безпосередній виконавець злочину ОСОБА_4 на своєму автомобілі марки „БМВ", реєстраційний номер НОМЕР_1, відвезе співучасника ОСОБА_6 до автовокзалу у АДРЕСА_2, де вони залишать автомобіль неподалік від торгових павільйонів приватних підприємців ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а ОСОБА_10 на іншому автомобілі для забезпечення безпечного відходу після вчинення злочину, залишає автомобіль на виїзді з м. Хуст. і разом з іншими учасниками організованої групи підходять до вищевказаних торгових павільйонів, де ОСОБА_4 за допомогою зброї, вчиняє розбійний напад на підприємця ОСОБА_7, коли в цей час ОСОБА_6 відволікає приватного підприємця ОСОБА_8, а ОСОБА_10 знаходиться поряд на сторожі і забезпечує безпечний відхід від місця злочину. Далі незаконно отримані гроші злочинним шляхом підсудні мали розділити порівну.

План вчинення злочину був схвалений співучасниками злочину ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 і вони приступили до підготовки вчинення злочину.

Для цього ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_10, умисно придбали у невстановлених слідством осіб при невстановлених слідством обставинах, предмети у кількості трьох штук, дві з яких згідно висновків судових вибухо-технічних експертиз є бойовими оборонними осколковими гранатами "Ф-1", які відносяться до категорії боєприпасів, а також придбали колючо-ріжучий предмет, який згідно судової експертизи холодної зброї являється багнетом "М1935" унтер-офіцерським кавалерійським до гвинтівки "М35" і є холодною зброєю, а також придбали револьвер калібру 4мм, який призначений до тренувальної стрільби, але до вогнепальної зброї не відноситься.

ОСОБА_4, який відвів собі роль організатора та виконавця злочину, а саме безпосереднє керівництво групою, забезпечення автомобілем марки "БМВ" для під'їзду на місце злочину, від'їзд даним автомобілем після вчинення злочину, напад на потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та придбання зброї для всіх співучасників злочину і при зустрічі з ОСОБА_6 та ОСОБА_10 розподілив ролі кожному з них при підготовці та вчиненні злочину.

Так, ОСОБА_6 він відвів роль перевірки потерпілого ОСОБА_7 перед вчиненням злочину щодо наявності в останнього великої суми грошей, а саме надавши йому 20000 Угорських форінтів, повинен обміняти їх у потерпілого і таким чином вивчити його поведінку та психологічну характеристику, місце тримання грошей, також відходи після вчинення злочину. Вже при безпосередньому вчиненні злочину групою ОСОБА_4 доручив ОСОБА_6 утворити безпеку групи (прикрити), а саме на місці він повинен відволікти випадкових свідків злочину, осіб правоохоронних органів та повідомити по телефону в разі появи таких осіб та будучи озброєним гранатою "Ф-1" прикривати групу при вчиненні злочину.

ОСОБА_10 підсудний ОСОБА_4 відвів роль безпосереднього виконавця злочину, а саме підшукати автомобіль, який залишити на виїзді з м. Хуст та в який би в разі переслідування пересісти з належного ОСОБА_4 автомобіля і таким чином уникнути затримання. Також разом із ОСОБА_6 на місці вчинення злочину будучи озброєним гранатою "Ф-1" забезпечити прикриття співучасника ОСОБА_4 при нападі на потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Коли все було приготовлене для реалізації і вчинення розбійного нападу ОСОБА_4, згідно розробленого плану вчинення злочину та відведених ролей у вчиненні злочину, разом із співучасниками ОСОБА_6 та ОСОБА_10 вирішив учасників злочинної групи ознайомити з місцевістю та місцем вчинення злочину.

Для цього, 23 жовтня 2011 року ОСОБА_4 на своєму автомобілі марки „БМВ", реєстраційний номер НОМЕР_1, зустрічає на ж/д вокзалі у м. Київ члена організованої злочинної групи ОСОБА_6, звідки разом на вказаному автомобілі їдуть у с. Сокільча Попільнянського району Житомирської області за іншим членом організованої злочинної групи ОСОБА_10 Наступного дня, 24 жовтня 2011 року організована злочинна група у складі ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 приїзджає в Іршавський район Закарпатської області.

25 жовтня 2011 року організатор злочинної групи ОСОБА_4 разом із співучасником ОСОБА_6 приїзжають на автомобілі марки „БМВ", реєстраційний номер НОМЕР_1, у АДРЕСА_2, автомобіль залишають неподалік від торгових павільйонів приватних підприємців ОСОБА_7 та ОСОБА_8, де ОСОБА_4 показав ОСОБА_6 на місце вчинення запланованого розбійного нападу та дав останньому 20000 форінтів, щоб той нібито при обміні вказаної суми грошей у приватного підприємця ОСОБА_7 оцінив обстановку та умови вчинення злочину та впевнився в тому, що у приватного підприємця є дійсно велика сума грошей. Впевнившись у безпечності та реальності запланованого злочину, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 повертаються додому в Іршавський район, де обговорюють з ОСОБА_10 додаткові обставини запланованого ними злочину, і шляхи забезпечення безпечного відходу з місця злочину та приховування слідів злочину. Для цього ОСОБА_10 було доручено забезпечити організовану злочинну групу і іншим автомобілем.

Протягом ночі 25 жовтня 2011 року член організованої злочинної групи ОСОБА_10, у зв'язку із сімейними обставинами, добровільно відмовляється від вчинення розбійного нападу на приватних підприємців ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у м. Хуст, про що 26 жовтня 2011 року повідомляє решту учасників злочинної групи. Однак, у зв'язку з тим, що план та дії учасників вчинення розбійного нападу був розроблений на трьох учасників, тому організатор та безпосередній виконавець злочинної групи ОСОБА_4 настоює на тому, щоб ОСОБА_10 знайшов заміну собі, без якої їхні злочинні наміри були неможливими.

Для цього, 26 жовтня 2011 року, близько 11 годин в с. Осій Іршавського району ОСОБА_10 знайомить членів організованої злочинної групи ОСОБА_4 та ОСОБА_6 із своїм родичем ОСОБА_5, який неодноразово притягався до кримінальної відповідальності. У присутності ОСОБА_10 члени організованої злочинної групи ОСОБА_4 та ОСОБА_6 погодили і затвердили кандидатуру учасника злочинної групи ОСОБА_5 і ознайомили останнього з раніше розробленим планом.

26 жовтня 2011 року організована злочинна група у складі організатора та виконавця злочину ОСОБА_4, а також виконавців злочину ОСОБА_6 та ОСОБА_5, озброївшись предметами у кількості трьох штук, два з яких згідно висновків судових вибухо-технічних експертиз є бойовими оборонними осколковими гранатами "Ф-1", які відносяться до категорії боєприпасів, а також колючо-ріжучим предметом, який згідно судової експертизи холодної зброї являється багнетом "М1935" унтер-офіцерським кавалерійським до гвинтівки "М35" і являється холодною зброєю, а також револьвером калібру 4 мм, який призначений до тренувальної стрільби, на автомобілі марки „БМВ", реєстраційний номер НОМЕР_1, приїхали у АДРЕСА_2. Автомобіль залишили неподалік від торгових павільйонів приватних підприємців ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і приблизно о 17 годин 30 хвилин ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, з метою незаконного збагачення, шляхом вчинення нападу та заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах в сумі п'ятдесят - сімдесят тисяч доларів США, поєднаного з насильством небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу та із застосуванням наперед заготовленої зброї і вказаних вибухових пристроїв, вийшли з вищевказаного автомобіля і направились в бік торгових павільйонів потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Однак, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 свій злочинний намір не довели до кінця з причин, що не залежали від їх волі, так як були затримані працівниками УБОЗ УМВС України в Закарпатській області.

В апеляції та доповненні до неї обвинувачений ОСОБА_4 порушує питання про скасування вироку, так як вважає його незаконним та необґрунтованим через порушення кримінального та кримінально-процесуального законодавства при розгляді справи та постановленні вироку. Вважає, що судом першої інстанції доказам не надано належної оцінки, не наведено причин, з яких надано перевагу одним доказам над іншими, а також належним чином не мотивовано, в чому саме показання підсудного не відповідають фактичним обставинам справи.

У своїх апеляціях та доповненнях до них обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначають, що вирок, є незаконний та необґрунтований, підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а також істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Зокрема, у матеріалах справи містився протокол огляду місця події від 26 жовтня 2011 року, складеного за фактом затримання ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 У вказаному протоколі слідчим зазначено про те, що огляд місця події розпочато о 18 годині 25 хвилин, а закінчено о 22 годині 35 хвилин, при денному освітленні. При вивченні матеріалів справи виявили великі розбіжності між показаннями потерпілих ОСОБА_8 та протоколом огляду місця події, фактичні обставини справи не збігаються з обставинами, на які вказували потерпілі. Обвинувачений ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зазначають, що на аркушах паперу, на якому написана ними явка з повинною були залишені сліди крові, що свідчили про безпосереднє спричинення тілесних ушкоджень та насильства під час написання вказаного документа. Обвинувачений ОСОБА_5 зазначає, що у матеріалах кримінальної справи знаходився висновок експерта, яким було встановлено, що предмет, який був вилучений у нього 26.10.2011 року, не являється вибуховим пристроєм, однак органом досудового слідства було умисно пред'явлено обвинувачення у придбанні, носінні, зберіганні, передачі вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу (а. с. 102-108, Т.3). Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_10 давав показання, які сильно різнилися з тими показаннями, які останній давав при проведенні досудового слідства. До суду стороною захисту вносилося клопотання щодо виклику як свідка слідчого, який безпосередньо проводи слідчу дію - огляд місця події від 26 жовтня 2011 року, яке було задоволено, однак у судовому засіданні його не вдалося допитати, так як він змінив місце роботи. Якщо враховувати докази, які є наявні на момент розгляду справи в суді, то на їх підставі дії ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не можна кваліфікувати за частиною першою статті 14 КК України, як готування до злочину.

В апеляції захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_1 зазначає, що вирок є незаконний та необґрунтований, підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а також істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Зокрема, у матеріалах справи містився протокол огляду місця події від 26 жовтня 2011 року, складеного за фактом затримання ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 У вказаному протоколі слідчим зазначено про те, що огляд місця події розпочато о 18 годині 25 хвилин, а закінчено о 22 годині 35 хвилин, при денному освітленні. При вивченні матеріалів справи виявили великі розбіжності між показаннями потерпілих ОСОБА_8 та протоколом огляду місця події, фактичні обставини справи не збігаються з обставинами, на які вказували потерпілі. При ознайомленні з явками з повинною, які були написані власноруч підзахисними, стало зрозуміло їх написання під тиском та під диктуванням співробітниками міліції. На дії працівників міліції було подано письмові скарги до прокуратури Закарпатської області, однак скарги прокуратурою було направлено для проведення перевірки до ВВБ в Закарпатській області, але органом досудового слідства не було надано можливості об'єктивно перевірити факти вчинення насильницьких дій з боку працівників УБОЗ УМВС України в Закарпатській області у зв'язку з відмовою ВВБ області перевірити вказівки прокуратури області. Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_10 давав показання, які сильно різнилися з тими показаннями, які останній давав при проведенні досудового слідства. Якщо враховувати докази, які є наявні на момент розгляду справи в суді, то на їх підставі дії ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не можна кваліфікувати за частиною першою статті 14 КК України, як готування до злочину.

У апеляції захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_2 порушує питання про скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування. Зазначає, що вирок є незаконний та необґрунтований, підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а також істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Зазначає, що лінгвістичні обороти, які викладені в явці з повинною, яку написав його підзахисний, а також наявні в протоколі допиту ОСОБА_6 не відносяться до тих, які використовує його підзахисний, так як він є родом не із Закарпаття. Всі підзахисні повідомили, що їх затримання фіксувалося на відеокамеру, однак в матеріалах відсутній запис затримання. Це дає підставу вважати, що слідство є неповним, однобічним та проведеним не у відповідності до КПК України. При затриманні ОСОБА_4 під переднім сидінням було вилучено штик-ніж іноземного виробництва, який на думку захисника було підкинуто при затриманні. Такий самий висновок можна зробити і про гранати, які нібито були придбані ОСОБА_6 Суд не забезпечив явку слідчого до суду для допиту, який проводив слідчу дію 26.10.2013 року, отже первісні відомості про злочин є сфальсифікованими, а це, в свою чергу, виправдовує не тільки ОСОБА_6, а й всіх засуджених. Виходячи з вищенаведеного адвокат робить висновок про неповноту досудового слідства, а також однобічність. Також вирок суду не містить обґрунтованих висновків про те, чому суд відкидає одні докази і приймає інші.

Крім того, в доповненнях до апеляції адвокат ОСОБА_2 вважає, що слідчий ОСОБА_14, приєднав в якості доказів диски з файлами, у зміст яких відбулося втручання сторонньою особою і, як наслідок, такі, що містяться у цих файлах, спотворені.

Подавши доповнення та зміни до апеляції обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_1 також виклали і інші доводи та вимоги, які не були зазначені у їх апеляціях. Зокрема, вважають, що всі слідчі дії слідчого ОСОБА_14 проведені у даній кримінальній справі як некомпетентною процесуальною особою та відповідно до чинного законодавства такі докази повинні визнаватися неналежними та недопустимими. Всупереч нормам частини першої та другої статті 119 КПК України у постанові слідчого про порушення кримінальної справи від 27 жовтня 2011 року відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не зазначено про доручення проведення розслідування декільком слідчим, та у матеріалах кримінальної справи відсутні окрема постанова про створення групи слідчих, де слідчому ОСОБА_14 доручено проводити розслідування та процесуальні документи про оголошення підозрюваним про створення групи слідчих, один з яких є ОСОБА_14 Однак, при проведенні досудового слідства саме слідчим Головко В.В. та не процесуальним слідчим ОСОБА_14 було умисно, упереджено порушено права підозрюваних на захист.

Зазначаючи, що в ході розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_6 слідчим Головко В.В. було винесено постанови про допуск захисником їх інтересів до участі у справі від 27.10.2011 року адвоката ОСОБА_15 Однак 27.10.2011 року слідчий Головко В.В. з метою усунення суперечностей у показаннях раніше допитаних в якості підозрюваних ОСОБА_5, та ОСОБА_6 було проведено слідчу дію - очну ставку. При проведенні вказаної слідчої дії адвокат ОСОБА_15 був одночасно, як захисником ОСОБА_5, так і ОСОБА_6, що відповідно до норм кримінально -процесуального закону є неприпустимим. Проводячи слідчу дію відтворення обстановки та обставин події за участю підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_15, слідчий ОСОБА_14 у протоколі відтворення обстановки та обставин події від 29.10.2011 року зазначив, що дана дія проведена в період з 10.00 години до 12.30 години. Разом з тим, слідчий Головко В.В. проводить аналогічну слідчу дію з підозрюваним ОСОБА_5, та його захисником ОСОБА_15, за результатами якої складено протокол відтворення обстановки та обставин події від 29.10.2011 року, де зазначено її проведення в період з 10.00 години по 12.50 години. У даному випадку є зрозумілим той факт, що адвокат ОСОБА_15 не міг одночасно брати участь у слідчих діях у один і той же час, з підозрюваними ОСОБА_4 та ОСОБА_5 які проводилися окремо різними слідчими, зокрема ОСОБА_16 та не процесуальною особою слідчим ОСОБА_14

На їх думку, судом першої інстанції не було враховано покази підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що для захисту своїх інтересів адвоката ОСОБА_15 не обирали особисто, а його нав'язали під тиском орган досудового слідства для того, щоб останні підписали визнавальні показання.

Крім того, в матеріалах кримінальної справи містяться супроводжуючі документи органу дізнання в особі УБОЗ УМВС України в Закарпатській області про направлення вилучених в ході огляду предметів на дослідження до НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області від 27.10.2011 року без доручення органу досудового слідства, хоча 27.10.2011 року слідчим Головко В.В. було винесено постанову про порушення відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кримінальної справи за ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 187 КК України та проводилося розслідування справи. Разом з тим у матеріалах кримінальної справи відсутній процесуальний документ про доручення органу дізнання направлення на дослідження до ДНЕКЦ при УМВС вказаних об'єктів та їх подальше спрямування до матеріалів кримінальної справи. Також відсутній процесуальний документ, яким чином вилучені об'єктив результаті огляду місця події від 26.10.2011 року поступили до слідчого Головко В.В. та яким чином орган дізнання в особі УБОЗ УМВС України в Закарпатській області після винесення постанови про порушення кримінальної справи слідчим Головко В.В. не передано останньому.

Зазначають про те, що органом дізнання в особі УБОЗ УМВС України в Закарпатській області проводилися дії на штучне створення вини ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Якщо врахувати той факт, що огляд місця події від 26.10.2011 року проводився у м. Хуст та закінчився в 22 год. 35 хв., то після зазначеної процесуальної дії ОСОБА_17 відібрав пояснення у чотирьох осіб в м. Хуст. Зокрема, 26.10.2011 року ним було відібрано письмове пояснення від ОСОБА_18 та ОСОБА_19, яких слідчим СВ Хустського МВ УМВС Білінчук В.В. було, залучено в якості понятих, та відбирання пояснення за цим фактом можливе лише по закінченню проведення огляду місця події, тобто лише після 22 год. 35 хв.

Факт фальсифікації процесуальних документів підтверджується протоколами ознайомлення осіб про порушення відносно них кримінальних справ та вручення копії постанов про порушення відносно них кримінальних справі від 07.11.2011 року, складеного старшим слідчим ОСОБА_14 У зазначених протоколах слідчий ОСОБА_14 вказує, що дані протоколи складені 07.11.2011 року в м. Ужгород в 10 год. 00 хв. по 11.06 год., а в самому протоколі зазначив про їх складання в службовому кабінеті Хустського міжрайонного відділу УБОЗ. (том 1, а. с. 9,10,11).

Вважають, що ОСОБА_8 у поясненні від 26.10.2011 року зазначала про те, що близько 17.00 годині повернулася зі своїм сином з м. Мукачево, так як їздила за продуктами, та лише чула про затримання трьох молодих чоловіків на автовокзалі в м. Хуст саме 26.10.2011 року, які хотіли вчинити напад на її чоловіка. Однак у протоколі допиту як потерпіла ОСОБА_8 вказує, що саме 26.10.2011 року почули вибух, та разом з чоловіком прийшли до того місця. На місці побачили, як працівники міліції затримали трьох чоловік, які хотіли когось пограбувати. Вказана обставина свідчить про той факт, що працівники УБОЗ фальсифікували всі докази щодо причетності ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до готування вчинення розбійного нападу на ОСОБА_8.

Адвокат ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції не було зазначено у вироку про допит в судовому засіданні ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_5. У своїх показах підсудний ОСОБА_4 зазначав про те, що в м. Хуст приїхав 26.10.2011 року на прохання ОСОБА_21, однак останній на місце зустрічі не прибув, а їх разом з ОСОБА_22 та ОСОБА_6 затримали працівники міліції, та під час затримання незаконно засунули їм гранати.

Факт підкидання заборонених предметів у кишені ОСОБА_4, ОСОБА_5 та у автомобіль марки БМВ, реєстраційний номер НОМЕР_1 підтверджується тим, що маркувальні позначення вилучених предметів у вказаних осіб та транспортному засобі різняться з тими, що вказані у рапортах оперуповноваженого УБОЗ ОСОБА_17 Зокрема, у рапорті, зареєстрованому у ЖРЗПЗ № 227 зазначено про те, що у ОСОБА_5 вилучено предмет, зовні схожий на чеку до гранати з маркувальним позначенням « УЗРГМ -71-583», а на експертне дослідження направлено аналогічний предмет, що вилучений в ОСОБА_5 з маркувальним позначенням « УЗРГМ 76-583», та у висновку спеціаліста № 2164 від 04.11.2011 року досліджувався предмет з маркувальним позначенням «УЗРГМ 71-583». (том 1, а.с. 29,117,118,147-150).

Також у судовому засіданні не було проведено огляд речових доказів у справі.

Судом першої інстанції під час судового розгляду не було надано належної правової оцінки тому, що в ході проведення процесуальних дій та збиранні доказів було допущено ряд суттєвих порушень кримінально - процесуального закону у точній відповідності із законом. Наявність таких порушень ставить під сумнів належне виконання органами досудового слідства вимог кримінально - процесуального закону.

У доповненнях та змінах адвокат ОСОБА_1 просить вирок скасувати, кримінальну справу направити прокурору Закарпатської області для організації проведення додаткового досудового розслідування через Хустський районний суд, а також змінити запобіжний захід ОСОБА_5 з взяття під варту на підписку про невиїзд.

У свою чергу обвинувачений ОСОБА_4 просить вирок скасувати, кримінальну справу направити прокурору Закарпатської області для організації проведення додаткового досудового розслідування через Хустський районний суд, а також змінити запобіжний захід щодо нього з взяття під варту на підписку про невиїзд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які підтримали свої та ОСОБА_4, ОСОБА_6 ОСОБА_22 апеляції та доповнення до них, просили вирок скасувати, а справу направити прокурору для організації додаткового розслідування і змінити запобіжні заходи всім обвинуваченим з тримання під вартою на підписку про невиїзд, промову прокурора про залишення вироку без змін, а апеляції обвинувачених та їх захисників без задоволення, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. Суд обгрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Цих вимог закону суд не дотримався.

Так, постановивши рішення про повне фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, суд протягом 2012 року, в порушення власного рішення та вимог ч. 4 ст. 87, ст. 87-1 КПК України таке фіксування не проводив. Про це свідчать відсутність відповідного диску та довідки керівника апарату суду від 26.07.2012, 25.09.2012, 16.10.2012, 07.11.2012, 15.11.2012, 18.02.2013 про несправність апаратних засобів системи звукозапису (а. с. 43, 58, 62, 66, 71, 86 Т.5).

Ст. 370 КПК України передбачено, що вирок в усякому разі належить скасувати, якщо перебіг судового процесу у передбаченому цим кодексом випадках не фіксувався технічними засобами.

Виявлена обставина є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, яка, крім іншого перешкоджає колегії суддів перевірити обґрунтованість всіх доводів апеляцій обвинувачених, їх захисників та дати їм належну оцінку.

Крім того, суд першої інстанції отримав, але не обговорив та не прийняв відповідного рішення за клопотаннями:

- від 20.04.2012 року адвоката ОСОБА_2 про направлення кримінальної справи на досудове слідство, прийняття процесуального рішення відповідно до ст. 97 КПК України за скаргами обвинувачених, долучення до справи відеозапису затримання обвинувачених та виконати вимоги ст. 222 КПК України ( а. с. 22-23 Т.5);

- від 13.04.2013 року адвоката ОСОБА_1 про закриття кримінальної справи за п. 2 ст. 6 КПК України щодо ОСОБА_22 ( а. с. 18-19 Т.5);

- від 12.04.2012 року адвоката ОСОБА_3 про закриття кримінальної справи за п.2 ст. 6 КПК України щодо ОСОБА_4 та звільнення його з-під варти ( а. с. 16 -17 Т.5);

- від 26.07.2012 року адвоката ОСОБА_2 про закриття кримінальної справи у зв'язку з добровільною відмовою від доведення злочину до кінця ( а. с. 155 Т.5).

Задоволивши клопотання про допит слідчого ОСОБА_23, суд не виконав власне рішення, слідчого не допитав і закінчив судове слідство без відповідного про це рішення.

Провівши перед дебатами заміну захисників і допустивши до захисту інтересів обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_1, замість відсутнього в судовому засіданні адвоката ОСОБА_2, суд не надав у дебатах можливість виступити адвокату ОСОБА_1 на захист інтересів ОСОБА_6

За наведених обставин доводи апеляцій щодо незаконності судового рішення є підставними і заслуговують на увагу.

При таких порушеннях закону вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Що стосується вимог апеляції про направлення справи на додаткове розслідування то, на думку колегії суддів, зазначені в них неправильність та неповнота досудового слідства судом першої інстанції не перевірялась і висновки, що така не може бути усунута в суді першої інстанції є передчасними, а тому в цій частині апеляції слід залишити без задоволення.

При новому розгляді суду належить всебічно, повно, об'єктивно дослідити всі докази в справі, дати їм належну оцінку, перевірити всі версії обвинувачених про непричетність до вчиненого злочину та застосування незаконних методів слідства, всі доводи апеляції обвинувачених та їх захисників щодо неповноти та неправильності досудового слідства, в тому числі легітимність слідчих та порушення права обвинувачених на захист, розв'язати заявлені клопотання, перевірити доводи апеляції щодо невідповідності висновків експертиз, трафіків та записів телефонних розмов фактичним обставинам та матеріалам справи, а також інші доводи апеляцій і, в залежності від встановленого, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

У зв'язку з тим, що головуючим в суді першої інстанції не підписані протокол судового засідання попереднього розгляду справи та постанови про призначення справи до розгляду від 28.03.2012 року ( а. с. 10-11 Т.5), дану справу слід повернути до суду для розгляду зі стадії попереднього розгляду.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (в ред. 1960р.), апеляційний суд

У Х В А Л И В :

апеляції задовольнити частково.

Вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 23.09.2013 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі зі стадії попереднього розгляду.

Запобіжний захід щодо обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишити попередній - тримання під вартою.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України.

Судді: