Рішення № 36425860, 12.12.2013, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14592/13-ц

Провадження № 2/161/4243/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

12 грудня 2013 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої судді Плахтій І.Б.,

при секретарі Селюкові Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості. Позов мотивує тим, що 15.09.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11041506000, відповідно до умов якого останній отримав кошти в розмірі 18000,00 дол. США під 11,3 % річних строком до 15.09.2027 року. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 15.09.2006 року між банком та відповідачем було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 1290, відповідно до умов якого, банку передано в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 31,3 кв.м., житловою площею 19,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул.. Ківерцівська, 24/8, що належить ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продаж квартири посвідченого 13.09.2006 року ОСОБА_3, приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області, за реєстраційним № 1267, зареєстрованого 13.09.2006 року в Державному реєстрі правочинів, згідно витягу з Державного реєстру правочинів № 2879773, сформованого 13.09.2006 року. Вартість предмета іпотека визначена в 115980,00 грн.

Оскільки, позичальник ОСОБА_2 свої зобовязання по договору належним чином не виконав, станом на 19.03.2013 року у нього утворилась заборгованість перед банком, що в загальній сумі становить 23374,30 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 186830,79 грн.

08.12.2011 року ПАТ «УкрСиббанк» передало право вимоги за кредитними договорами ПАТ «Дельта Банк» відповідно до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, в тому числі і за кредитним договором укладеним з відповідачем ОСОБА_2 Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло усіх прав та підстав для стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2

А тому, просив суд стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору та судові витрати по справі.

В ході судового розгляду справи, представник позивача за довіреністю ТОВ «КК «Вердикт», подав заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просив в рахунок стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту звернути стягнення на предмет іпотеки. В задоволення своїх вимог щодо погашення боргу відповідачем, просив звернути стягнення на предмет іпотеки, відповідно до Договору іпотеки від 15.09.2006 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, а саме: - нерухоме майно квартиру загальною площею 31,3 кв.м., житловою площею 19,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ківерцівська, 24/8, що належить ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продаж квартири посвідченого 13.09.2006 року ОСОБА_3, приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області, за реєстраційним № 1267, зареєстрованого 13.09.2006 року в Державному реєстрі правочинів, згідно витягу з Державного реєстру правочинів № 2879773, сформованого 13.09.2006 року, шляхом визнання за іпотеко держателем ПАТ «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки; зобовязати Державну реєстраційну службу здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру за ПАТ «Дельта Банк»; припинити право власності іпотекодавця на квартиру, припинити право користування житловим приміщенням усіх мешканців, які зареєстровані в квартирі; виселити з квартири ОСОБА_2 та усіх інших мешканців; стягнути судові витрати у справі.

Представник позивача ОСОБА_4, просив розгляд справи проводити у його відсутності. Позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, відповідно до вимог ст. ст. 74, 76 ЦПК України. Заяви про розгляд справи у його відсутності відповідач не подавав.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення).

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.197 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 15.09.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11041506000, відповідно до умов якого останній отримав кошти в розмірі 18000,00 дол. США під 11,3 % річних строком до 15.09.2027 року (а.с.9-16).

15.09.2006 року в забезпечення виконань зобовязань за вищевказаним кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 1290, відповідно до умов якого, банку передано в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 31,3 кв.м., житловою площею 19,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ківерцівська, 24/8, що належить ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продаж квартири посвідченого 13.09.2006 року ОСОБА_3, приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області, за реєстраційним № 1267, зареєстрованого 13.09.2006 року в Державному реєстрі правочинів, згідно витягу з Державного реєстру правочинів № 2879773, сформованого 13.09.2006 року. Вартість предмета іпотека визначена в 115980,00 грн. (а.с. 28-31).

Відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило, а ПАТ «Дельта Банк» прийняло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту укладеного з відповідачем ОСОБА_2 (а.с.46-49).

Таким чином, права кредитора за договором про надання споживчого кредиту № 11041506000, що було укладено між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_2 належать ПАТ «Дельта Банк».

З відомостей адресно-довідкового підрозділу УДМС України у Волинській області вбачається, що ОСОБА_2 змінив прізвище на «Асатрян».

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_1, порушуючи умови кредитного договору, свої зобовязання за договором належним чином не виконав, що стверджується дослідженою в судовому засіданні довідкою (а.с.6), з якого вбачається, що станом на 19.03.2013 року у позичальника перед позивачем утворилась заборгованість розмірі 23374,3 дол.США, що в перерахунку за офіційним курсом НБУ становить 186830,79 грн., яка складається з: тіла кредиту 15999,12 дол. США, що еквівалентно 127880,97 грн., відсотків 7375,18 дол. США, що еквівалентно 58949,82 грн.

За змістом ст.ст. 589, 590 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, а право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону на іпотекодержателя покладається обовязок надіслати іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобовязання та/або умов іпотечного договору встановленої форми із зазначенням строку, протягом якого боржнику слід усунути порушення і який не повинен бути меншим ніж тридцять днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Надіслання такого повідомлення є обовязковою передумовою для початку звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки

Відповідно до умов договору іпотеки, банк має право задовольнити із вартості предмету іпотеки свої вимоги щодо повернення суми наданого кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати пені за прострочення повернення кредиту та сплати процентів, відшкодування збитків та витрат, викликаних порушенням кредитних договорів, у випадку несплати відповідачем будь-якої суми у такому розмірі, в такій валюті, у таких строк, та в такому порядку, як це встановлено в кредитному договорі.

Оскільки ОСОБА_1 не виконав належним чином взяті на себе за кредитним договором зобовязання, що виразилося у неповерненні кредитних коштів згідно з умовами договору та графіку платежу та призвело до утворення заборгованості і порушення прав позивача як кредитора, то вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає до задоволення.

Розділом 5 Договору іпотеки «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя» (а.с.30) установлено, що у разі настання обставин, що тягнуть за собою звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотеко держатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. У разі застосування передачі предмету іпотеки у власність іпотеко держателя як способу задоволення вимог, право власності переходить до іпотекодержателя з моменту отримання повідомлення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу 28.02.2013 року ПАТ «Дельта Банк»було направлено письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобовязання з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання вимоги та передачу предмету застави кредитору (а.с.38,39).

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 39 Закону передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Позивач не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки. Наявність в іпотечному договорі пункту про позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

За таких обставин справи та відповідно зазначених норм матеріального права і положень договору іпотеки, суд приходить до висновку про наявність у даному випадку у позивача права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно ч.6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

У пункті 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказано, що при визначенні початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Оскільки, сторонами не погоджена ціна продажу предмета іпотеки, та початкову ціну вартості предмета іпотеки слід встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

За змістом ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення громадян, що мешкають у житловому будинку, на який як на предмет іпотеки звернуто стягнення, передбачено і в ч. 3 ст. 109 ЖК України.

Тобто, для виселення мешканців у судовому порядку на підставі рішення суду із житлового будинку чи іншого житлового приміщення, що є предметом іпотеки і на яке звернуто стягнення, обовязковою передумовою є надіслання іпотекодержателем таким мешканцям письмової вимоги про необхідність добровільного звільнення житлового будинку чи іншого житлового приміщення і лише у разі відмови мешканців добровільно звільнити у вказаний місячний або інший погоджений між сторонами строк житловий будинок чи інше житлове приміщення примусове виселення таких мешканців може бути здійснене на підставі рішення суду за зверненням іпотекодержателя.

Оскільки, стороною позивача не надано суду доказів про направлення та отримання відповідачем письмової вимоги про добровільне виселення, в задоволенні позовної вимоги про виселення відповідача слід відмовити.

Не підлягають до задоволення вимоги позову про припинення права власності ОСОБА_1 на квартиру, припинення його права користування житлом, оскільки такі права припиняються в іншому порядку, установленому законом.

Також, не підлягають до задоволенні вимоги позову про зобовязання Державної реєстраційної служби здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру за ПАТ «Дельта Банк», припинення права користування житловим приміщенням інших мешканців, які зареєстровані в квартирі та їх виселення, оскільки такі особи не були залучені до участі в справі в якості відповідачів.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому вимоги позивача про відшкодування відповідачем судових витрат підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 197, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 509, 510, 526, 590, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 33, 38, 39 Закону України «Про іпотеку», суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11041506000, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариства «Дельта Банк» та ОСОБА_1, яка в загальному станом на 19.03.2013 року складає 186 830 (сто вісімдесят шість тисяч вісімсот тридцять) гривень 79 копійок, звернути стягнення на предмет іпотеки, відповідно до Договору іпотеки від 15.09.2006 року, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» ОСОБА_2, а саме на:

- квартиру загальною площею 31,3 кв.м., житловою площею 19,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ківерцівська, 24/8, що належить ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продаж квартири посвідченого 13.09.2006 року ОСОБА_3, приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області, за реєстраційним № 1267, зареєстрованого 13.09.2006 року в Державному реєстрі правочинів, згідно витягу з Державного реєстру правочинів № 2879773, сформованого 13.09.2006 року,

шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020, м. Київ, вул. Щорса, 36-б) права власності на предмет іпотеки -- загальною площею 31,3 кв.м., житловою площею 19,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ківерцівська, 24/8.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 1868 (одну тисячу вісімсот шістдесят вісім) гривень 31 копійку судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд в десятиденний строк з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного судуІ.Б. Плахтій