Постанова № 36418637, 04.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року Справа № 9104/2482/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Полонський фарфоровий завод» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року по справі № 2-а-663/08 за позовом Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області до Відкритого акціонерного товариства «Полонський фарфоровий завод» про стягнення податку з доходів фізичних осіб,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Полонському районі Хмельницької області (далі - ДПІ у Полонському районі) звернулась до суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Полонський фарфоровий завод» (далі - ВАТ «Полонський фарфоровий завод»), в якому просила стягнути з відповідача податок на доходи фізичних осіб в сумі 310276.33 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року даний позов задоволено, стягнуто з відповідача 310276.33 грн. податку на доходи фізичних осіб на користь Державного бюджету.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в обґрунтування вимог якої покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою позов задовольнити в частині стягнення 76525.52 грн. податкового боргу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що строк позовної давності щодо частини вимог про стягнення боргу по податку з доходів фізичних осіб за 2001-2004 роки в розмірі 233750.81 грн. уже минув, а відтак, підлягає стягненню лише активний борг в сумі 76525.52 грн.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ВАТ «Полонський фарфоровий завод» є податковим агентом, який зобов'язаний утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджетів від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам.

Відповідно до довідки від 14 квітня 2008 року № 07/17-01-05502829, складеної за результатами планової виїзної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ВАТ «Полонський фарфоровий завод» за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, податковим органом було встановлено порушення відповідачем вимог підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до виникнення податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб станом на 01 січня 2008 року в сумі 310276.33 грн., з якої активний борг в сумі 76525.52 грн. та борг, по якому минув 1095-тиденний строк його виникнення, в сумі 233750.81 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що загальна сума податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб є узгодженою та у встановлені строки до бюджету не сплачена, а відповідно підлягає стягненню на користь Державного бюджету. Згадане податкове зобов'язання стягнуте за весь період його виникнення, оскільки судом зроблено висновок, що відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України строк позовної давності переривався у зв'язку з частковою сплатою відповідачем податкового зобов'язання за вказаним податком.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» об'єктом оподаткування резидента податком з доходів фізичних осіб є загальний місячний оподатковуваний доход, який відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону включає доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент (пункт 17.2 статті 17 вказаного Закону).

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається (підпункт «а» і підпункт «б» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» податок з доходів фізичних є загальнодержавним податком.

Судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що узгодження податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, виникнення податкового боргу та порядок його стягнення, строк давності регулюється Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно з підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податок з доходів фізичних осіб підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Як визначено підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Зобов'язання по сплаті податку з доходів фізичних осіб відповідачем - платником податків узгоджується самостійно, шляхом подання до органів державної податкової служби податкової декларації, якою в даному випадку виступає звіт за Формою №1-ДФ.

Згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строк давності щодо податкових зобов'язань становить 1095 днів, що наступили за останнім днем граничного строку подачі податкової декларації.

Враховуючи наведене вище, податковий борг, по якому минув термін виникнення 1095 днів, є безнадійним боргом і підлягає списанню на підставі статті 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та в порядку визначеному підпунктом 3.3 пункту 3 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 14 березня 2001 № 103, оскільки за ним минув строк давності у 1095 днів.

Згідно з положеннями підпункту 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

За змістом наведених норм примусове стягнення податкового боргу обмежується 1095-тиденним строком, який обчислюється з дня виникнення податкового боргу. Проте, цими нормами не встановлені обмеження застосування вказаних норм до сум податкового боргу, на який може бути звернене стягнення, у залежності від підстав його виникнення (самостійне узгодження або узгодження сум податкових зобов'язань, визначених податковим органом), а відтак, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що норми статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не поширюються на спірні правовідносини.

Крім цього, судом першої інстанції не враховано, що спір про стягнення податкового боргу є публічно-правовим, у зв'язку з чим на нього не поширюються правила позовної давності, визначені Главою 19 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що не сплачені відповідачем суми податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб підлягають стягненню лише в межах строку давності від дня їх узгодження, тобто в розмірі 76525.52 грн.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування оскаржуваної постанови та ухвалення нового рішення.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 197, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Полонський фарфоровий завод» задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року по справі № 2-а-663/08 - скасувати, прийняти нову постанову, якою позов Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області до Відкритого акціонерного товариства «Полонський фарфоровий завод» про стягнення податку з доходів фізичних осіб задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Полонський фарфоровий завод» 76525.52 грн. податку з доходів фізичних осіб на користь Державного бюджету.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК

СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ

С.П. НОС