Ухвала суду № 36418622, 18.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року Справа № 9104/28678/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Фермерського господарства «Власюка Валерія Васильовича» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року по справі № 2а-1681/10/1770 за позовом прокурора Корецького району Рівненської області в інтересах держави в особі Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції до Фермерського господарства «Власюка Валерія Васильовича» про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Корецького району Рівненської області в інтересах держави в особі Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Гощанська МДПІ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Фермерського господарства «Власюка Валерія Васильовича» (далі - ФГ «Власюка В.В.»), в якому просив стягнути з відповідача заборгованість по нарахованому, але не сплаченому до місцевого бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 199650.87 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року даний позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача до місцевого бюджету м. Корця 199650.87 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в обґрунтування вимог якої покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в частині стягнення 182847.44 грн. податкового боргу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що позовні вимоги про стягнення податкового боргу за 2007-2008 роки заявлені позивачем з пропуском річного строку звернення до суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак, підлягає стягненню лише борг за 2009 рік в сумі 182847.44 грн.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ФГ «Власюка В.В.» є податковим агентом, який зобов'язаний утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджетів від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам.

Відповідно до акта звірки заборгованості по податку з доходів фізичних осіб по ФГ «Власюка В.В.» від 08 квітня 2010 року № 000001/1751/22553745 станом на 01 квітня 2010 року розмір нарахованого та не сплаченого відповідачем до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01 січня 2007 року по 31 березня 2010 року становить 199650.87 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб є узгодженою та у встановлені строки до бюджету не сплачена, а відповідно підлягає стягненню на користь місцевого бюджету.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено право податкових органів звертатись до суду з позовом до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» об'єктом оподаткування резидента податком з доходів фізичних осіб є загальний місячний оподатковуваний доход, який відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону включає доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент (пункт 17.2 статті 17 вказаного Закону).

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається (підпункт «а» і підпункт «б» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» податок з доходів фізичних є загальнодержавним податком.

Згідно з підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податок з доходів фізичних осіб підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Зобов'язання по сплаті податку з доходів фізичних осіб відповідачем - платником податків узгоджується самостійно, шляхом подання до органів державної податкової служби податкової декларації, якою в даному випадку виступає звіт за Формою №1-ДФ.

Враховуючи те, що відповідачем було нараховано, але не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 199650.87 грн., суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Щодо посилання апелянта на пропуск позивачем річного строку звернення до суду, встановленого статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними та вважає за необхідне зазначити, що узгодження податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, виникнення податкового боргу та порядок його стягнення, строк давності регулюється Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за змістом норм якого примусове стягнення податкового боргу обмежується 1095-тиденним строком, який обчислюється з дня виникнення податкового боргу.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Власюка Валерія Васильовича» залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року по справі № 2а-1681/10/1770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК

СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ

С.П. НОС