Ухвала суду № 36418628, 05.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-9332/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Свириди Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва про скасування наказу та податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва про скасування наказу № 633 від 06 червня 2012 року про проведення виїзної позапланової документальної перевірки та податкового повідомлення-рішення № 0000152260 від 27 червня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м.Києва звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким в частині задоволених позовних вимог відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК Малахіт» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по фінансово-господарським правовідносинам з ТОВ «Дніпробуд Стайл» за січень 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт №1298/22-621-24729540 від 13 червня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 та п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, п.4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних №969, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість за січень 2011 року на загальну суму 242 700,0 грн.

На підставі встановлених порушень, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000152260 від 27 червня 2012 року, яким ТОВ «ІБК «Малахіт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 242 701 грн., з яких 242700,0 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що перевірявся), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Положеннями ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 вищевказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Згідно п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В силу ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Пунктом 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

З матеріалів справи вбачається, що у 2010 році ТОВ «ІБК Малахіт» уклало з ВАТ «Фармак» два договори (№27 від 18 березня 2010 року та №05/07-10 від 05 липня 2010 року) на виготовлення та монтування огороджувальних конструкцій фасадів корпусів по вул. Фрунзе, 74 в м. Києві.

Судом встановлено, що на виконання вищезазначених договорів, 29 грудня 2010 року ТОВ «ІБК Малахіт» (Замовник) уклало з ТОВ «Дніпробуд Стайл» (Підрядник) Договір підряду №29/12-10, за умовами якого Підрядник зобов'язувався виконати за завданням Замовника монтаж вентфасаду («Виріб») за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 74, а Замовник оплатити виконані роботи.

Так, під час укладення договору ТОВ «Дніпробуд Стайл» надав копію ліцензії (АВ №555740), виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією на строк з 19 жовтня 2010 року по 19 жовтня 2013 pоку, яка надавала йому право проводити діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури.

Матеріали свідчать, що ТОВ «Дніпробуд Стайл» виконало передбачені договором підряду №29/12-10 від 29 грудня 2010 року роботи на загальну суму 1 456 198,70 грн., що підтверджується складеними між сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт (за формою №КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (за формою №КБ-3) за січень 2011 року.

Як вбачається з актів приймання виконаних будівельних робіт, результати виконаних ТОВ «Дніпробуд Стайл» робіт були передані ВАТ «Фармак», тобто використані ТОВ «ІБК Малахіт» у господарській діяльності.

Крім того, видані ТОВ «Дніпробуд Стайл» податкові накладні були відображені ТОВ «ІБК Малахіт» у реєстрі отриманих і виданих податкових накладних: №15 від 14 січня 2011 року на суму 582 472,98 грн., в т.ч. ПДВ 97 078,83 грн.; №112 від 28 січня 2011 року на суму 873 725,72 грн., в т.ч. ПДВ 145 620,95 грн.

Судом встановлено, що суми податку на додану вартість, зазначені в отриманих від ТОВ «Дніпробуд Стайл» податкових накладних, позивачем включено до складу податкового кредиту за податковою декларацію з ПДВ за січень 2011 року у сумі 242 699,55 грн.

Так, станом на день подання позову ТОВ «ІБК «Малахіт» має заборгованість перед ТОВ «Дніпробуд Стайл» у розмірі 1 456 198,70 грн.

Разом з тим, податкові накладні, отримані позивачем від контрагента містили всі обов'язкові реквізити, передбачені законодавством, а відтак є належно оформленими.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у періоді, що перевірявся, як позивач, так і контрагенти були зареєстровані як платники ПДВ у податковому органі.

Отже, податкові накладні були складені належними особами - платниками податку на додану вартість, що відповідає положенням Податкового кодексу України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність включення до складу податкового кредиту коштів, сплачених позивачем відповідно до договору підряду 29 грудня 2010 року №29/12-10.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення № 0000152260 від 27 червня 2012 року підлягає скасуванню, оскільки винесене Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 11 грудня 2013 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.