Ухвала суду № 36418136, 26.12.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в 1 інстанції Чернобай А.О.

Доповідач Азевич В.Б.

Категорія 24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Зінов'євої А.Г.,

суддів: Азевича В.Б., Гусєва В.В.,

при секретарі Забавіній М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за теплопостачання, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 17 жовтня 2013 року,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 17 жовтня 2013 року позов ТОВ «Краматорськтеплоенерго» задоволений. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ «Краматорськтеплоенерго» заборгованість за поставлену теплову енергію та підігрів води в розмірі 16 784,85 грн.

На вказане рішення суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а саме судом першої інстанції невірно встановлено те, що у квартирі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 до вересня 2012 року були три особових рахунків. Зазначає, що до серпня 2010 року квартира належала декільком власникам на праві власності, на що суд не звернув увагу. В вересні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до ТОВ «Краматорськтеплоенерго» з заявою про об'єднання особових рахунків, при цьому надала копії правовстановлюючих документів на квартиру. Проте, в судовому засіданні представник позивача приховав дану обставину, яка має правове значення для вирішення питання по суті спору.

Судом невірно встановлено, що відповідачі ніколи не зверталися з проханням укласти договір про надання послуг з теплопостачання та підігрів гарячої води, оскільки вони неодноразово зверталися до ТОВ «Краматорськтеплоенерго» з такими заявами.

Вказує, що висновок суду першої інстанції відносно того, що нарахування проводились згідно встановлених тарифів на кожний особовий рахунок окремо, не відповідає дійсності. Також, суд не витребував у позивача помісячного розрахунку утворення пред'явленого боргу, та не прийняв до уваги наданий ними розрахунок не прийняв. Вважає, що розрахунок позивача не може бути належним доказом у зв'язку з тим, що з нього не вбачається за яку послугу, яка сума заборгованості утворилась і за який період, а також не ясно, яка нарахована сума богу за спожиту теплоенергію, а яка - за підігрів гарячої води. Також, не встановлено, яким чином цей борг утворився, якщо частково оплати здійснювались, тому дані докази розцінює як припущенням.

Зазначає, що судом першої інстанції невірно з'ясовано те, що апелянти не надавали жодних доказів про встановлення водомірних лічильників за адресою: АДРЕСА_1, оскільки в матеріалах справи є акт про встановлення водомірних лічильників гарячої та холодної води 04.02.2009 року, а так само акт № В76 від 28.10.2011 року на зняття лічильників для проходження тестування на виявлення порушення та акт № 7294 від 31.10.2011 року встановлення і заміни лічильників. Дані акти були надані ТОВ «Краматорськтеплоенерго» в зазначені періоди.

Посилається на те, що надані позивачем розрахунки виходять за межи позовної давності.

Відповідачі, повідомлені про час та місце розгляду справи телефонограмами, не з'явився.

Представник ТОВ «Краматорськтеплоенерго» Коваль С.Є просив відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника підприємства, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно відповідач ОСОБА_1 є власником всієї квартири АДРЕСА_1 з 2010 року. (а. с. 31 - 33)

Відповідно до довідки відділу адресно-довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1. (а. с. 9 - 10)

Згідно довідки КП «СЕЗ» ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проживаються та зареєстровані за зазначеною адресою. Також в квартирі зареєстровані чотири неповнолітні дитини.

Як вбачається з довідки по особовому рахунку відповідача ОСОБА_1, з жовтня 2010 року по вересень 2012 року заборгованість за теплову енергію та підігрів води складає 16 784,85 грн. (а. с. 3)

Позивачем також надані суду відомості по особовим рахункам НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 за період часу з жовтня 2010 року по вересень 2012 року, із яких вбачається, що з особового рахунку НОМЕР_1 перенесений борг 4 740,67 грн., а з особового рахунку НОМЕР_2 перенесений борг у розмірі 5 836,52 грн. Вказані борги перенесені на особовий рахунок НОМЕР_3 у загальній сумі 10 577,19 грн. у вересні 2012 року. (а. с. 68 - 76)

Судом встановлено, що письмовий договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між позивачем та відповідачем не укладався, тому плату за послуги з теплопостачання відповідач зобов'язаний був вносити у строки та у порядку відповідно до норм діючого законодавства.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги заявлені в межах позовної давності, а саме позивач звернувся з позовом 17.06.2013 року, судовий наказ про стягнення суми 16 784,85 грн. винесений за період, що утворилася за два роки - з 01 жовтня 2010 року по 01 жовтня 2012 року.

Суд не прийняв до уваги заперечення ОСОБА_2 стосовно непроживання ОСОБА_1 у квартирі, оскільки остання є власником квартири та в ній зареєстрована.

Також суд вважав недоведеними заперечення щодо використання гарячої води та необхідності нарахування оплати на підставі приладів обліку, оскільки відповідачі не надали належних та допустимих доказів з приводу їх взяття на абонентській облік відповідно до встановленого порядку.

Судом стягнута заборгованість з відповідачів у солідарному порядку за вказаний вище період на загальну суму 16 784, 85 грн., оскільки вони є споживачами вказаних послуг: ОСОБА_1 є власником квартири, а ОСОБА_2 - проживає в квартирі.

З вказаними висновками суду можливо погодитися, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі зареєстровані у вказаній квартирі з 08.10.2010 року. (а. с. 4, 9-10)

Квартира знаходилася у спільній частковій власності декількох осіб, власником цілої квартири на теперішній час є ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу: від 11.02.2006 року; від 23.06.2008 року; від 18.08.2010 року. (а. с. 32-33)

Згідно розрахунку сума боргу нарахована за період, починаючи з 01 жовтня 20101 року по 01 жовтня 2012 року, тобто в межах строку позовної давності, та на підставі діючих на період виникнення заборгованості тарифів. (а. с. 3, 69-76, 77-80)

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Мешкаючи в багатоквартирному будинку, в який позивач надає теплову енергію, користуючись цими послугами на протязі тривалого проміжку часу та періодично їх частково сплачуючи, відповідачі своїми діями підтвердили наявність між ними та позивачем фактичних договірних правовідносин, внаслідок яких у відповідача виникли щомісячні обов'язки по сплаті фактично отриманих послуг.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає укладання між споживачем та виконавцем письмового договору на надання житлово-комунальних послуг на основі типового договору.

Відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

ЦК України, ЖК України та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» такі випадки не передбачені, а тому відсутність письмового договору між позивачем та відповідачами не позбавляє останніх обов'язку сплатити фактично отримані ним послуги з централізованого опалення квартири та підігріву води.

Порядок оплати за теплову енергію, передбачений Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21. 07. 2005року № 630.

Пунктом 18 цих Правил передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно п.п. 20, 21 Правил плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання - з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.

Як передбачено ст. 156 ЖК України та п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р № 572 (в редакції постанови КМУ від 24.01.2006р. № 45), власник квартири (та повнолітні члени сім'ї власника) зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Виходячи зі змісту ст. 162 ЖК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, плата за комунальні послуги у квартирі, яка належить громадянину, стягується по затвердженим в установленому порядку тарифам, тобто споживачі зобов'язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги і нести майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із договору надання послуг, одностороння відмова від їх виконання не допускається.

Тобто сума заборгованості нарахована позивачем на підставі вказаних нормативних актів та діючих тарифів.

Стягнення заборгованості у солідарному порядку правомірне, оскільки відповідачка не заперечує, що подала документи про об'єднання особових рахунків у вересні 2012 року, тобто за межами періоду заборгованості, за який проводиться стягнення.

З огляду на наведене, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

При встановленні зазначених фактів і ухваленні рішення судом першої інстанції не порушено норми процесуального та матеріального права, які би призвели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч. 1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 17 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: