Рішення № 36417665, 17.12.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2013 р. Справа № 914/4162/13

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" (79058, м.Львів, пр.-кт В.Чорновола, 57, ідентифікаційний код 23884496)

Відповідач: Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (79005, м.Львів, вул..Івана Франка, 61)

про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Львівського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29 серпня 2013 року 3 22 по справі № 1-13-210/2013

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: Оленюк С.Л. - представник, довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕЕМ-Будсервіс» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Львівського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29 серпня 2013 року 3 22 по справі № 1-13-210/2013.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 08.11.2013р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 09год. 40хв. 25.11.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах суду по даній справі від 25.11.2013р., 09.12.2013р.

Представнику Відповідача оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Позивач жодного разу явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

У заяві Позивача №139 від 30.10.2013р. про зупинення виконання Рішення, поданої Позивачем 05.11.2013р. (вх. №46797/13) судом відмовлено, про що вказано в ухвалі від 25.11.2013р.

При цьому суд враховува, що доводи щодо необхідності зупинення виконання Рішення Позивач мотивує розміром суми штрафу, забезпеченням інтересів працівників Позивача, які отримують заробітну плату з обігових коштів компанії, та Державного бюджету щодо сплати податків.

Суд зазначає, що до заяви Позивача №139 від 30.10.2013р. не додано, у додатках не вказано, жодного документу на підтвердження доводів, викладених у заяві.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю з причин та підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву з врахуванням доданих до супровідного листа (вх. №52376/13 від 09.12.2013р.) документів.

Крім того, 17.12.2013р. представником Відповідача подано заяву, в якій зазначено, що Позивач систематично зловживає процесуальними правами, тому просить винести рішення у справі.

Крім того, в судовому засіданні представник Відповідача категорично заперечив проти відкладення розгляду справи та зазначив про відсутність процесуальних підстав до відкладення розгляду справи.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

Згідно ст.1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", відносини, пов'язані захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом, Законом України "Про захист економічної конкуренції", Законом України "Про Антимонопольний комітет України", Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має, зокрема, такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.7 Закону України «Про антимонопольний комітет України», для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції; повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом.

Згідно ч.7 ст.121 Закону України «Про антимонопольний комітет України», рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України

У відповідності з пунктом 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету від 23.02.2001р. №32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.03.2001р. за №129/5482 (що відповідає вимогам Указу Президента України від 03.10.92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади») передбачено, що діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджуються Комітетом.

Згідно ст.27 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 30 вищевказаного Закону визначено, що органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення, зокрема, про визнання факту недобросовісної конкуренції; накладання штрафів, тощо.

Відповідно до ч.1. ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Відповідно до матеріалів справи та рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №212 від 29.08.2013р. (справа №1-13-210/2013) про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - Рішення) встановлено наступне.

На виконання доручення Антимонопольного комітету України №13-08/155 від 09.04.2013р. Львівським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України (далі - ЛОТВ АМК України) проводилось дослідження ринків, пов'язаних з приєднанням (підключенням) об'єктів будівництва, враховуючи об'єкти житлового будівництва, до інженерних мереж електро-, тепло-, водопостачання та водовідведення.

У зв'язку з вищенаведеним, Відповідачем надіслано Позивачу вимогу від 12.04.2013р. №13/03-306 про надання інформації, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи копія реєстру №119 рекомендованої відправки кореспонденції з відбитком поштового штемпеля, копія списку №2194 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів та фіскальний поштовий чек №7803 від 12.04.2013р. Зазначена вимога надіслана Позивачу рекомендованим листом №7900506800923.

Крім того, підтвердженням факту отримання зазначеної вимоги є і доводи позовної заяви щодо реєстрації такої у журналі реєстрації вхідної кореспонденції, копію якого Позивачем не надано.

Інформацію на зазначену вимогу необхідно було подати відповідно до додатків, які додавались до вимоги, а саме у додатку №1 (таблиці 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6), додатку №2 (таблиці 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 2.6) та додатку №3.

Головою ЛОТВ АМК України був встановлений строк подання інформації - 30 днів з дня отримання вимоги та повідомлено про відповідальність у разі ненадання інформації, подання інформації не у повному обсязі, подання недостовірної інформації відповідно до вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

ЛОТВ АМК України звернулося із запитом до Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» (лист №13/03-499 від 06.05.2013р.) щодо надання інформації та підтверджуючих документів стосовно вручення Позивачу рекомендованого листа №7900506800923.

Львівська дирекція УДППЗ «Укрпошта» листом від 17.06.2013р. №05-22-1223 повідомила Відповідача по те, що рекомендований лист №7900506800923 надійшов до відділення поштового зв'язку Львів-5 13.04.2013р.; лист доставлявся 15.04.2013р. Позивачу, але не був вручений через відсутність адресата, повідомлення про надходження листа залишено за адресою Позивача; повторне повідомлення про надходження листа було виписано та доставлено 17.04.2013р. за адресою Позивача; рекомендований лист №7900506800923 вручений 19.04.2013р. по довіреності уповноваженому п.Стасюку під розпис в книзі ф.8. До листа від 17.06.2013р. №05-22-1223 додано копії зазначених у ньому документів.

У встановлений головою ЛОТВ АМК України строк відповідь на вимогу від 12.04.2013р. №13/03-306 про надання інформації до Відповідача, згідно Рішення та пояснень представника, не надійшла.

Відповідач зазначає у Рішенні, що неподання Позивачем запитуваної інформації унеможливило здійснення службовими особами ЛОТВ АМК України дослідження ринків, пов'язаних з приєднанням (підключенням) об'єктів будівництва, враховуючи об'єкти житлового будівництва, до інженерних мереж електро-, тепло-, водопостачання та водовідведення.

У Рішенні зазначено, що такі дії Позивача є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене п.13 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме - неподання інформації Львівському ОТВ АМК України у встановлені Головою ЛОТВ АМК України строки.

Листом від 12.08.2013р. №13/03-2141 Відповідачем надіслано Позивачу копію подання від 09.08.2013р. №491/1 про попередні висновки у справі №1-13-210/2012.

Листом від 27.08.2013р. №129 Позивач підтвердив факт отримання вимоги від 12.04.2013р. №13/03-306 та повідомив Відповідача про те, що Позивачем втрачено при переїзді вимогу Відповідача від 12.04.2013р. №13/03-306.

Також Позивач, підтверджуючи факт отримання вимоги від 12.04.2013р. №13/03-306, зазначив, що директор Товариства Позивача, який отримав вимогу, звільнився 19.07.2013р. та вимогу до виконання не передав. З приводу наведеного доводу суд зазначає, що такий не заслуговує на увагу, оскільки 19.07.2013р. сплив встановлений 30-денний строк виконання вимоги від 12.04.2013р. №13/03-306. Крім того, Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження зазначеного доводу.

Крім того, листом від 27.08.2013р. №128 Позивач надав Відповідачу інформацію, зазначену у вимозі від 12.04.2013р. №13/03-306

Листом №129 від 27.08.2013р. Позивач також просив Відповідача, враховуючи збитковість підприємства, важкий фінансовий стан, та вчинення порушення без умислу та вперше, не застосовувати фінансових санкцій.

Відтак, наведеними листами Позивач фактично як отримання вимоги Відповідача, так і неподання запитуваної Відповідачем інформації у встановлені вимогою від 12.04.2013р. №13/03-306 строки.

При цьому як у Рішенні зазначено, так і встановлено судом, що відповідь Позивача на вимогу Відповідача від 12.04.2013р. №13/03-306 була надіслана листом від 27.08.2013р.

Крім того, як вбачається з доданого до листа від 27.08.2013р. №129 звіту про результати фінансової діяльності Форми №2, чистий прибуток Позивача за 2012р. склав 5 тис.грн., відтак, у Рішенні Відповідач зазначив про відсутність збитків, про які зазначав Позивач.

При цьому, згідно звіту Позивача про результати фінансової діяльності Форми №2, дохід (виручка) від реалізації продукції за 2012р. становив 8873тис.грн., що враховано Відповідачем у Рішенні при визначенні суми штрафу.

З врахуванням вищенаведеного Рішенням адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №212 від 29.08.2013р. (справа №1-13-210/2013) (по тексту - Рішення) постановлено визнати, що Позивач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 13 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме - неподання інформації ЛОТВ АМУ України у встановлені Головою Відділення строки; а також поставлено відповідно до ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за вчинене порушення накласти на Позивача штраф у розмірі 20000грн.

Копія Рішення надіслана Відповідачем Позивачу 31.08.2013р. згідно супровідного листа №13/03-23/3 від 20.08.2013р., підтвердженням чого є додана до позовної заяви копія конверту.

Позивач також зазначає у позовній заяві (а.а.с.2-3), що на вимогу Відповідача від 12.04.2013р. №13/03-306 Позивачем було надано відповідь від 17.05.2013р. за вих.№99, яка була завезена наручно у ЛОТВ АМК України. Однак, у зв'язку з тим, що це була п'ятниця, а робочий день завершується у 16год. 45хв., дані документи не взяли на реєстрацію, що підтверджується Актом від 17.05.2013р. В подальшому відповідь була надіслана поштовим відправленням, що підтверджується копіями поштових документів.

З даного приводу суд зазначає, що Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження зазначених доводів.

При цьому суд зазначає, що ухвалою господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі, на необхідність виконання якої вказано у подальших ухвалах суду, Позивача зобов'язувалось: «надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору».

При цьому суд зазначає, що право витребування доказів за власною ініціативою у суда наявне виключно в порядку ст.65 ГПК України; протягом ж судового розгляду витребування доказів могло бути здійснене виключно за клопотаннями Сторони в порядку ст.38 ГПК України, які заявлені не були (аналогічна позиція відображена у п.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами та доповненнями)).

При цьому суд враховує, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відтак, Позивач не скористався своїм правом на подання доказів, як і не повідомив суд про причини неподання таких чи неможливість неподання.

Як зазначено у п.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами та доповненнями), якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

При цьому суд також зазначає, що надсилання після спливу 30-денного терміну відповіді на вимогу Відповідача від 12.04.2013р. №13/03-306, навіть за наявності таких підтверджень, є порушенням строку виконання вимоги.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.17 Закону України «Про антимонопольний комітет України», голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно ст.22 Закону України «Про антимонопольний комітет України», розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом; невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.221 Закону України «Про антимонопольний комітет України», суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Згідно п.13 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно ст.51 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до абзацу 3 ч.2 ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за порушення, передбачене п.13 ст.50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Крім того, згідно ч.1 ст.59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п.32 «Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ)», затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994р. N5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.05.1994р. за N90/299 (із змінами та доповненнями), у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі встановлений судом та підтверджений Позивачем факт отримання Позивачем вимоги Відповідача від 12.04.2013р. №13/03-306; беручи до уваги те, що Позивач жодними доказами не довів надання Відповідачу відповіді на вимогу у встановлені головою ЛОТВ АМК України строки, в тому числі швидше, ніж 27.08.2013р.; враховуючи також недоведеність Позивачем позовних вимог загалом, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

17.12.2013 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 24.12.2013р.

З врахуванням вимог ст.49 ГПК України судові витрати слід залишити за Позивачем.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст.ст. 4-3, 4-7, 20, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 69, 75, 82-87, 115-116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.