Ухвала суду № 36417592, 18.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 р.Справа № 2а-5550/11/1470

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивача Медвінського Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (правонаступника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві) на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 08 липня 2011 року №0000783600,-

В С Т А Н О В И В :

21 липня 2011 року державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (далі - ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «Нарп») звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 8 липня 2011 року №0000783600, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 117080,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1,0 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що висновок спеціалізованої державної податкової інспекції про порушення податкового законодавства в частині наявності у нього підстав для формування податкового кредиту і подальшого бюджетного відшкодування не ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України (далі - ПК Україні), адже він не несе відповідальність за дії або бездіяльність інших платників податків, які не сплатили ПДВ до бюджету.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2012 року позов був задоволений. Податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві від 08 липня 2011 року №0000783600 визнано протиправним і скасовано.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити підприємству у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача Медвінського Т.А., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

У період з 21 червня 2011 року до 1 липня 2011 року посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податків у банку за квітень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 1 грудня 2010 року до 31 грудня 2010 року, з 1 січня 2011 року до 31 січня 2011 року, з 1 березня 2011 року до 31 березня 2011 року, за результатами якої складено акт від 1 липня 2011 року № 761/36/09794409 (т. 1, а. с. 22-52), згідно висновків якого перевіркою встановлено наступні порушення позивачем (т. 1, а. с. 51-52):

- позивачем порушено ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.18., ст. 198 п. п. 198.3., 198.6., ст. 200 п. п. 200.1., 200.3., 200.4., ст. 201 п. п. 201.4., 201.6. ПК України, в результаті чого позивачем завищено заявлено суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2011 року на 117080,0 грн.;

- неможливо підтвердити заявлену до бюджетного відшкодування суму ПДВ за квітень 2011 року в розмірі 38249,0 грн., у зв'язку із неотриманням відповідей на запити щодо проведення перевірок контрагентів ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «Нарп»;

- порушено ст. 198 п. п. 198.1., 198.2., 198.3., 198.6., ст. 200 п. п. 200.2., 200.3. ПК України, в результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 590478,0 грн.;

- порушено ст. 198 п. п. 198.1., 198.3., 198.6., ст. 201 п. п. 201.4., 201.6. ПК України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за квітень 2011 р. на суму 214753,0 грн. і завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2011 р. на суму 214753,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки 8 липня 2011 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві прийнято податкове повідомлення-рішення №0000783600, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 117080,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1,0 грн. (т. 1, а. с. 72-73).

Як зафіксовано актом перевірки, позивачем укладено договори з таким контрагентами, як ТОВ «АТД-сервіс», ТОВ «Авіафінсервіс», ТОВ фірма «Power», ПП ВКФ «Промзварка». В акті перевірки СДПІ не ставить під сумнів фактичне отримання позивачем товарів та послуг, а також їх оплату, включаючи ПДВ. Виконання сторонами договорів своїх обов'язків підтверджується і наявними в матеріалах справи письмовими доказами: рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, лімітними відомостями, накладними (т. 1, а. с. 76-80, 82-83, 87-90, 92-93, 95-96, 98-100, 102-110, 113-114, 116-118, 120-121, 123-124, 126-127, 129-130, 132-133, 136-138, 140-141, 143-144, 146-166, 170-172, 174-176, 178-180, 184-189).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в акті перевірки була встановлена відсутність фактичної сплати ПДВ до бюджету з боку постачальників позивача - ТОВ«АТД-сервіс», ТОВ «Авіафінсервіс», ТОВ фірма «Power», ПП ВКФ «Промзварка». Водночас всі зазначені підприємства задекларували ПДВ у складі власних податкових зобов'язань (т. 1, а. с. 47-49). Крім того податковий орган в акті перевірки не ставить під сумнів фактичне отримання позивачем товарів та послуг, а також їх оплату.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що ПК України не передбачена така підстава для висновку податкового органу про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування, як не встановлення сплати ПДВ у контрагентів.

Ст. 198 п. 198.1. пп. «а» ПК України передбачає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно ст. 198 п. 198.2. ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналогічні за змістом норми містив Закон України «Про податок на додану вартість».

З акту перевірки вбачається, що позивач мав всі належним чином оформлені податкові накладні і ця обставина відповідачем також не заперечується (т. 1, а. с. 75, 81, 84-86, 91, 94, 97, 101, 112, 115, 119, 122, 125, 128, 131, 134-135, 139, 142, 145, 169, 173, 177, 183, т. 2, а. с. 16-101).

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який визнав необґрунтованими посилання відповідача в акті перевірки на те, що податкові накладні, виписані у грудні 2010 року ПП «Сервісний центр», ПАТ «Спецтехскло А», ТОВ «Кріоніка», ТОВ «Пік-Гарант» не відповідають вимогам Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за №233/2037 (далі - Порядок № 233/2037), оскільки вони заповненні російською мовою. Адже Порядок №233/2037 не визначає, якою мовою повинна заповнюватись податкова накладна. Порядком №233/2037 визначена тільки одна підстава для визнання податкової накладної недійсною - у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку №233/2037 (п. 5).

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач є тільки отримувачем податкової накладної, дані до якої вносяться іншими суб'єктами господарювання, тобто його постачальниками.

Слід підкреслити, що в даному випадку відсутнє порушення податкового законодавства з боку позивача, оскільки отримання ним податкових накладних, які заповнені російською мовою його контрагентами, носить суто формальний характер, адже заповнення податкової накладної російською мовою не позбавляє правового значення господарську операцію, на підставі якої виписана така податкова накладна.

Також, підлягає відхиленню твердження відповідача про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту витрат у загальній сумі 18452,20 грн.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що зазначена вище сума - 18452,20 грн. є витратами позивача, понесеними на відрядження працівників.

Відповідно до ст. 201 п. 201.11. ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Крім того, позивачем надано звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, копії чеків, рахунків, проїзних документів (т. 1, а. с. 201-250, т. 2, а. с. 1-15).

Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірне включення позивачем до складу податкового кредиту коштів, сплачених за відрядження і підтверджених вищезазначеними документами.

Вирішуючи питання про правомірність висновку відповідача про завищення суми бюджетного відшкодування, оскільки попередньою перевіркою позивача, оформленою актом від 28 квітня 2011 року № 524/36/09794409, останньому донараховане податкове зобов'язання у сумі 1425,0 грн. і зменшено податковий кредит у сумі 216,36 грн., судом першої інстанції вірно зазначено наступне.

Відповідно до п. п. 4, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Акт, яким оформлюються результати перевірки, не визначає податкових зобов'язань для платника податків. Враховуючи зазначене посилання апелянта в цій частині є необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який виходив з того, що статтею 61 ч. 2 Конституції України закріплено принцип індивідуальної відповідальності. Якщо СДПІ встановлено факти порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, негативні наслідки у вигляді визначення СДПІ податкових зобов'язань повинні наставити саме для порушників, а не для позивача, який свої податкові зобов'язання виконав належним чином. Позивач не має встановлених законодавством повноважень для того, щоб впливати на сплату контрагентами податків. Функція контролю за сплатою податків покладена саме на податкові органи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «Нарп».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктами владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність податкового повідомлення-рішення, прийнятого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 08 липня 2011 року №0000783600.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов