Постанова № 36417116, 12.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Справа № 9104/30148/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Большакової О.О.,

суддів Макарика В.Я., Глушка І.В.,

з участю секретаря судового засідання Ливак М.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного малого підприємства «Модуль» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року в адміністративній справі за позовом приватного малого підприємства «Модуль» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне мале підприємство «Модуль» (далі - ПМП «Модуль») звернулося до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - Тернопільської ОДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004811602/055687 від 14 вересня 2009 року; № 0004811602/1/65503 від 30 жовтня 2009 року; № 0004811602/2/79540 від 29 грудня 2009 року.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 січня 2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ПМП «Модуль» оскаржило її подавши апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, оскільки на підставі перевірки правомірності формування податкового кредиту операцій за період з 01.06.2009 року по 30.06.2009 року відповідачем складено акт перевірки від 31.08.2009 року № 8076/16-02/30345271 та на підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення № 0004811602/055687 від 14 вересня 2009 року; № 0004811602/1/65503 від 30 жовтня 2009 року; № 0004811602/2/79540 від 29 грудня 2009 року, які суперечать чинному законодавству. Згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних, форма якого затверджена наказом ДПА України, за період з 01.06.2009 року по 30.06.2009 року в графі «дата отримання» фіксується час отримання податкової накладної. Вважає, що ПМП «Модуль» скористалося у період отримання податкової накладної та у відповідності з вимогами передбаченими пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідач в акті перевірки визначив право платника додати до податкової декларації за звітний період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту, розтлумачено податковим органом як обов'язок, у результаті чого зроблено хибні висновки по заниження суми податку що підлягає сплаті до бюджету за червень 2009 року в сумі 2809 грн. та неправомірно складено штрафні санкції. В акті відповідач не зазначив норми, які б обмежували час платника податків на використання права на податковий кредит і відповідач наводить своє суб'єктивне бачення. Зазначає, що декларація і додатки до неї було сформовано на основі програмного забезпеченні, яке рекомендовано ДПА України та на момент проведення перевірки позивач мав всі необхідні податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту. Таким чином, порушення порядку здійснення господарської діяльності іншим суб'єктом господарювання щодо вчасності надання податкових накладних не впливає на результати діяльності позивача та не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Представник ПМП «Модуль» в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.05.2010 року скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник Тернопільської ОДПІ апеляційну скаргу заперечив, просив постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.05.2010 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПМП «Модуль» підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що працівниками державної податкової служби проведено невиїзну документальну перевірку ПМП «Модуль» з питань перевірки правомірності формування податкового кредиту за період з 01.06.2009 року по 30.06.2009 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 31 серпня 2009 року № 8076/16-02/30345271. ПМП «Модуль» порушило вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2009 року на 2809 грн..

Перевіркою встановлено, що згідно із поданим до декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року додатком № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено віднесення ПМП «Модуль» до складу податкового кредиту червня 2009 року (рядок 10.1 декларації) суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних у періодах відмінних від звітного, по операціях проведених із наступними суб'єктами підприємницької діяльності: ТОВ «ТПК» - податкова накладна від 19.05.2009 року № 175 на суму 3826,06 грн., в т.ч. ПДВ 637,68 грн.; ПП ВКФ «Риф» - податкова накладна від 24.11.2008 року № 26 на суму 9755,00 грн., в т.ч. ПДВ 1625,83 грн.; ВАТ «Галнафтогаз» - податкова накладна від 03.02.2008 року № 1-77-7 на суму 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 33,33 грн.; ВАТ «Галнафтогаз» - податкова накладна від 22.11.2007 року № 2-76-7 на суму 50,00 грн., в т.ч. ПДВ 8,33 грн.; ВАТ «Галнафтогаз» - податкова накладна від 24.07.2007 року № 724/02 на суму 89,98 грн., в т.ч. ПДВ 15,00 грн.; ВАТ «Укртелеком» - податкова накладна від 21.12.2007 року № 1288 на суму 823,44 грн., в т.ч. ПДВ 137,24 грн.; ВАТ «Укртелеком» - податкова накладна від 31.05.2009 року № 656/61 на суму 480,22 грн., в т.ч. ПДВ 80,04 грн.; ПП Мельник - податкова накладна від 17.01.2008 року № 10 на суму 215,70 грн., в т.ч. ПДВ 35,95 грн.; ПП Мельник - податкова накладна від 28.04.2007 року № 17 на суму 212,65 грн., в т.ч. ПДВ 35,44 грн.;ТОВ «Софі» - податкова накладна від 06.12.2007 року № 5388 на суму 86,24 грн., в т.ч. ПДВ 14,37 грн.; ПП «Агата Буд» - податкова накладна від 30.04.2009 року № 54 на суму 150,00 грн., в т.ч. ПДВ 25,00 грн.; ПМП «Рост» - податкова накладна від 30.05.2009 року № 2123 на суму 967,63 грн., в т.ч. ПДВ 161,27 грн..

На підставі акту перевірки Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2009 року № 0004811602/0/55687, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3651,70 грн., в тому числі 2809,00 грн. - за основним платежем та 842,70 грн. - штрафні (фінансові) санкції з посиланням на підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За результатами оскарження позивачем в адміністративному порядку цього податкового повідомлення-рішення податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004811602/1/65503 від 30 жовтня 2009 року; № 0004811602/2/79540 від 29 грудня 2009 року.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість витрати зі сплати податку в попередніх періодах після отримання податкових накладних, що підтверджується реєстром податкових накладних.

Відмовляючи в позові, суд зазначив, що мала місце невідповідність податкової звітності даним бухгалтерського обліку позивача і це призвело до завищення задекларованої суми податкового кредиту та, як наслідок, до заниження сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у відповідному звітному періоді.

Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з таких підстав.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість та порядок формування податкового кредиту передбачені ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Зазначена норма Закону, яку, як вважає податковий орган, порушив платник податків, не носить вказівок та обмежень по строках отримання податкової накладної, не обмежує строк дії права на формування податкового кредиту для покупця.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченої (нарахованої) в складі ціни за товари (роботи, послуги), згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

У даному випадку необхідно враховувати і положення ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» про строки давності та їх застосування. Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів), а оскільки сума ПДВ, віднесена за податковою накладною до податкового кредиту, впливає безпосередньо на розмір податкових зобов'язань платника, строки позовної давності також поширюються і на податкову накладну.

Таким чином, у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 Закону № 2181-ІІІ).

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладу або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за завітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Необхідно відзначити, що законодавець не встановлює зазначену вимогу як беззаперечний обов'язок платника податку, а визначає це лише як його право.

Крім того, недотримання позивачем порядку, передбаченого пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесення витрат до податкового кредиту, оскільки згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкової накладної на момент перевірки.

Також згідно листа ДПА України від 11.08.2004 № 15316/7/15-2417 у випадку, коли право на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулася оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні попереднього звітного періоду (січня-березня 2009 року), оскільки право на формування податкового кредиту виникає у платників податків в момент отримання відповідної податкової накладної.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 757-р від 01.07.2009 року «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)», в редакції, що діяла на той час, на яке також посилається контролюючий орган, передбачалось, що для упорядкування податкового обліку платники податку на додану вартість декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання.

Разом із тим, останнє, по суті, не може замінювати сам Закон та суперечити йому.

Крім того, дію п. 2 Розпорядження було зупинено Указом Президента України від 04.09.2009 № 706/2009.

Враховуючи викладене, оскільки згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних за період з 1 червня 2009 року по 30 червня 2009 року в графі «дата отримання» фіксується час отримання податкової накладної. Тому правом на податковий кредит позивач скористався у період отримання податкової накладної та у відповідності з вимогами, передбаченими п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Тому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 2809 гривень за основним платежем та 842 гривні 70 копійок за штрафними санкціями, а всього на суму 3851 гривня 70 копійок є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки таким вимогам постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року не відповідає, то, відповідно до статті 202 КАС України, вона підлягає скасуванню, з ухваленням нової про задоволення позову.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу приватного малого підприємства «Модуль» задовольнити.

Скасувати Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року в адміністративній справі № 2а-1223/10/1970 та прийняти нову, якою позовні вимоги приватного малого підприємства «Модуль» задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції № 0004811602/055687 від 14 вересня 2009 року; № 0004811602/1/65503 від 30 жовтня 2009 року; № 0004811602/2/79540 від 29 грудня 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді В.Я. Макарик

І.В. Глушко

Повний текст постанови підписано 17 грудня 2013 року.