Ухвала суду № 36418610, 18.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року Справа № 9104/26627/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Носа С.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року по справі № 2а-1098/10/1370 за позовом Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Червоноградтеплокомуненерго» (далі - КП «Червоноградтеплокомуненерго») звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді (далі - ДПІ у м. Червонограді), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 липня 2009 року № 0004941501/0, від 25 вересня 2009 року № 0004941501/1, від 23 жовтня 2009 року № 0004941501/2 та від 11 січня 2010 року № 0004941501/3.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року вказаний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21 липня 2009 року № 0004941501/0, від 25 вересня 2009 року № 0004941501/1, від 23 жовтня 2009 року № 0004941501/2 та від 11 січня 2010 року № 0004941501/3.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що КП «Червоноградтеплокомуненерго» в порушення вимог пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, визначило податкове зобов'язання з податку на прибуток звітного періоду за перший квартал 2009 року з урахуванням встановленої рішенням Червоноградської міської ради пільги по сплаті податку на прибуток підприємств комунальної власності у розмірі 90% від суми нарахованого податку. Зазначає, що в України система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законом, а тому встановлення чи скасування податків, визначення їх розміру та порядку стягнення є прерогативою держави. У свою чергу органи місцевого самоврядування мають право на вирішення питань місцевого значення, в тому числі щодо встановлення місцевих податків і зборів, механізм їх справляння, розмірів (ставок) та порядок сплати, а також наділені повноваженнями щодо встановлення пільг щодо сплати місцевих податків і зборів. Податок на прибуток віднесено до загальнодержавних податків і зборів та є основним податком, що наповнює доходну частину Державного бюджету. Разом з тим, податок на прибуток підприємств комунальної власності належить до джерел податкових надходжень до місцевих бюджетів і не може безповоротно передаватися до іншого бюджету. Порядок встановлення та справляння податку на прибуток підприємств в Україні визначається Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334-94/ВР (далі - Закон № 334), чинним на час виникнення спірних правовідносин, яким встановлено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону. Положеннями статті 7 Закону № 334 встановлено, що звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів та інші випадки, однак, вказаний Закон не передбачає пільгового оподаткування прибутку комунальних підприємств, тобто, до моменту внесення змін до Закону № 334 щодо порядку справляння податку на прибуток чи встановлення тих чи інших пільг, у сільських, селищних та міських рад не виникає права самостійно встановлювати будь-які додаткові пільги зі сплати податку на прибуток.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, а тому, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що КП «Червоноградтеплокомуненерго» засноване на комунальній формі власності рішенням виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області від 30 жовтня 2000 року № 414. Майно підприємства є комунальною власністю і закріплено за ним на праві повного господарського відання, що підтверджується статутом, затвердженим вказаним вище рішенням.

09 червня 2009 року ДПІ у м. Червонограді проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток КП «Червоноградтеплокомуненерго», за результатами якої складено акт від 09 червня 2009 року № 1108-139/15-016/23966248.

Перевіркою встановлено, що КП «Червоноградтеплокомуненерго» всупереч вимогам пункту 10.1 статті 10, статті 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначило податкове зобов'язання з податку на прибуток звітного періоду за І-й квартал 2009 року з урахуванням встановленої рішенням Червоноградської міської ради Львівської області від 15 січня 2009 року № 381 пільги по сплаті податку на прибуток підприємств комунальної власності у розмірі 90% від суми нарахованого податку. Так, відповідач визначив, що сума податку на прибуток позивача за І-й квартал 2009 року повинна становити 878.00 грн., а фактично нарахована сума податку з урахуванням пільги, встановленої Червоноградською міською радою, становить 88.00 грн., тобто позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на 790.00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Червонограді визначено позивачу суму податкового зобов'язання за податком на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності, в розмірі 829.50 грн., з яких за основним платежем 790.00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 39.50 грн., що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 21 липня 2009 року № 0004941501/0.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 21 липня 2009 року № 0004941501/0, ДПІ у м. Червонограді прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 вересня 2009 року № 0004941501/1, від 23 жовтня 2009 року № 0004941501/2 та від 11 січня 2010 року № 0004941501/3.

Рішенням Червоноградської міської ради Львівської області від 15 січня 2009 року № 381 «Про встановлення пільг щодо податку на прибуток та відрахування частини прибутку до міського бюджету» КП «Червоноградтеплокомуненерго» встановлено пільгу по сплаті податку на прибуток підприємств комунальної власності та відрахуванню частини прибутку до місцевого бюджету у розмірі 90% від суми нарахованих податків на протязі 2009 року, які виникають у зв'язку з сезонним виробництвом теплової енергії для надання послуг теплопостачання та підігріву води.

01 жовтня 2009 року, виконуючи вимоги протесту прокурора м. Червонограда та враховуючи висновок постійної комісії з питань бюджету, Червоноградською міською радою прийнято рішення № 450 «Про відміну рішень Червоноградської міської ради від 15.01.2009 р. № 381, від 05.03.2009 р. № 387», яким визнано таким, що втратило чинність рішення від 15 січня 2009 року № 381.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що, приймаючи рішення від 15 січня 2009 року № 381 «Про встановлення пільг щодо податку на прибуток та відрахування частини прибутку до міського бюджету», Червоноградська міська рада Львівської області діяла правомірно, в межах наданих їй повноважень, а відповідно прийшов до висновку, що позивачем правомірно визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств комунальної власності за перший квартал 2009 року, з урахуванням встановленої вказаним рішенням пільги по сплаті податку на прибуток підприємств комунальної власності у розмірі 90% від суми нарахованого податку.

Частиною 2 статті 5, статтею 7 Конституції України встановлено, що конституційне призначення місцевого самоврядування полягає у праві територіальних громад як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (ради та їх виконавчі органи) самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції України і законів України.

Відповідно до частини 1 статті 142, частини 1 статті 143 Конституції України, матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, майно, в тому числі підприємств, які перебувають у його комунальній власності, та місцеві бюджети і їх доходи. Вказаними нормами територіальні громади села, селища, міста наділені повноваженнями безпосередньо або через утворені ними органи управляти комунальним майном, затверджувати місцеві бюджети та контролювати їх виконання, встановлювати місцеві податки і збори відповідно до закону, вирішувати інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Компетенцію органів місцевого самоврядування, зокрема, місцевих рад у бюджетних і податкових правовідносинах визначено Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-ХІ, «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, а також Декретом Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20 травня 1993 року № 56-93 та іншими нормативними актами.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України «Про систему оподаткування» систему оподаткування в Україні становить сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів), які встановлюються і справляються відповідно до законів України про оподаткування.

Закон України «Про систему оподаткування», встановивши систему оподаткування, визначив види податків та передбачив засади податкових відносин в Україні, а саме: всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у ньому (частина 10 статті 1); встановлення і скасування податків, а також пільг їх платникам може здійснюватися тільки відповідно до його положень та положень інших законів України про оподаткування (частина 1 статті 1); ставки, механізм справляння податків і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування (частина 3 статті 1, стаття 7); будь-які податки, запроваджені законами України, мають бути включені до нього (частина 10 статті 1); порядок зарахування податків до бюджетів та державних цільових фондів може встановлюватися як законами про оподаткування, так і іншими законами України (стаття 8, частина 3 статті 14, частина 4 статті 15).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про систему оподаткування» в Україні справляються загальнодержавні та місцеві податки. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок як загальнодержавних, так і місцевих податків у встановленому законом порядку (частина 4 статті 15 Закону України «Про систему оподаткування», стаття 19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», стаття 69 Бюджетного кодексу України, частина 1 статті 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків. Він встановлюється Верховною Радою України і у визначеному законами України порядку може зараховуватися до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів рад та державних цільових фондів. Аналогічна норма міститься і в статті 17 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якої цей податок зараховується до бюджетів згідно з Бюджетним кодексом України.

Як видно з пункту 3 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» платниками зазначеного податку є, зокрема, комунальні підприємства. Зарахування до місцевих бюджетів податку на прибуток підприємств комунальної власності, засновниками яких є ради, передбачалося, зокрема, статтею 35 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VІ.

Так, згідно з абзацом 2 пункту 12 статті 35 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» до доходів загального фонду місцевих бюджетів у 2009 році належав, зокрема, податок на прибуток підприємств комунальної власності, засновником яких є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні та сільські ради, зараховується відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, селищних та сільських бюджетів.

Аналіз частини 6 статті 16, частини 4 статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 3 статті 7 Бюджетного кодексу України дає підстави стверджувати, що на законодавчому рівні закріплено принцип самостійності місцевих бюджетів. Цей принцип полягає в тому, що вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів, а їх самостійність гарантується власними та закріпленими за ними законом на стабільній основі загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Окрім того, стаття 9 Бюджетного кодексу України містить положення, відповідно до якого, доходами місцевих бюджетів визнаються податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законами України, зокрема трансферти.

Зазначені положення Бюджетного кодексу України узгоджуються з частиною 3 статті 142 Конституції України, частиною 1 статті 62, частиною 3 статті 66 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до яких держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів його бюджетів та гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України податкові пільги є складовою системи оподаткування, тому вони мають визначатися виключно законами України.

Окрім того, можливість встановлення податкових пільг передбачена Законом України «Про систему оподаткування» (частини 1, 3, 9 статті 1, статті 3, 10, частина 6 статті 14 вказаного Закону). В цьому Законі визначено введення пільг щодо податку на прибуток як принципову засаду побудови і призначення системи оподаткування і зазначено, що це обумовлюється стимулюванням підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності.

Право Червоноградської міської ради Львівської області встановлювати пільги щодо податків передбачене частиною 1 статті 1 Закону України «Про систему оподаткування», статтею 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», згідно з якими податкові пільги встановлюються відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Зокрема, частина 2 статті 1 названого Закону передбачає встановлення додаткових пільг щодо оподаткування у межах сум, що надходять до місцевих бюджетів.

Викладене дає підстави для висновку, що Червоноградська міська рада мала право встановлювати на 2009 рік пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності, що в свою чергу свідчить про правомірність визначення позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств комунальної власності за перший квартал 2009 року, з урахуванням встановленої вказаним рішенням пільги по сплаті податку на прибуток підприємств комунальної власності у розмірі 90% від суми нарахованого податку.

Аналогічна правова позиція висловлена в рішенні Конституційного Суду України від 16 лютого 2010 року № 5-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Акціонерного товариства «Страхова компанія «Аванте» щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 1 Закону України «Про систему оподаткування», статті 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким положення частини другої статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-XI та статті 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР у системному зв'язку з положеннями статей 5, 7, 8, 67, 92, 140, 142, 143 Конституції України, статей 7, 9, 69, 96, 97, 103, 108 Бюджетного кодексу України, статей 16, 61, 62, 63, 66 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» треба розуміти так, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право безпосередньо на підставі частини другої статті 1 Закону України «Про систему оподаткування»встановлювати пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності, якщо він згідно із законами України справляється до бюджету Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських бюджетів, у межах сум, які підлягають зарахуванню до цих бюджетів.

Викладене дає підстави для висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року по справі № 2а-1098/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК

СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ

С.П. НОС