Ухвала суду № 36417115, 19.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Справа № 9104/29479/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

представника позивача Держицького І.Р.,

представника відповідача Павлюк Б.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Леотекс» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова про скасування повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

11 березня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Леотекс» (далі - ТОВ «Леотекс») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова (далі - ДПІ у Личаківському р-ні м. Львова) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.2009 року № 0001612320/0/18111/10/23-2, від 23.10.2009 року № 0001612320/1/24945, від 28.12.2009 року № 0001612320/4/30322/10/232, від 09.03.2010 року № 0001612320/2/5458/10/23-2.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року позов ТОВ «Леотекс» було задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському р-ні м. Львова від 31.07.2009 року № 0001612320/0/18111/10/23-2, від 23.10.2009 року № 0001612320/1/24945, від 28.12.2009 року № 0001612320/4/30322/10/232, від 09.03.2010 року № 0001612320/2/5458/10/23-2.

Не погодившись з таким судовим рішенням, його оскаржила ДПІ у Личаківському р-ні м. Львова, подавши апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про відмову в позові в повному обсязі. Мотивуючи свою незгоду із постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року, ДПІ у Личаківському р-ні м. Львова зазначила, що проведеною виїзною плановою документальною перевіркою фінансово-господарської дяльності з питань дотримання ТОВ «Леотекс» вимог податкового та валютного законодавства за період з 1 квітня 2008 року по 31 березня 2009 року було встановлено, що підприємство для придбання двох легкових автомобілів уклало кредитний договір, де передбачено сплату відсотків в сумі 11% річних за користування кредитом. Згідно наданих до перевірки документів не встановлено зв'язок використання цих автомобілів з господарською діяльністю підприємства та економічну доцільність проведеної операції. Також для здійснення транспортних перевезень вантажів на балансі підприємства обліковуються вантажні автомобілі в кількості 33 одиниці. Оскільки вказані легкові автомобілі не використовуються в господарській діяльності, позивач безпідставно включив до валових витрат відсотки за користування кредитом на їх придбання. Легкові автомобілі, є "невиробничими фондами" позивача, а тому у нього відсутнє право на амортизацію їх вартості у відповідності з п.п. 8.1.2,8.1.4. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення про донарахування податку на прибуток є законними.

Судом апеляційної інстанції у зв'язку з реорганізацією було здійснено заміну відповідача на Державну податкову інспекцію у Личаківському районі міста Львова Головного управління Міністерства доходів у Львівській області.

Представник апелянта Павлюк Б.З. у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та дала пояснення, аналогічні викладеним у ній доводам. Наголосила, що придбані підприємством автомобілі не використовувалися підприємством для здійснення господарських операцій, що віднесені до основної діяльності підприємства, а тому податковим органом було законно виключено з валових витрат підприємства сплачені відсотки за користування кредитом на їх придбання. Просила задовольнити апеляційну скаргу та скасувати оскаржуване судове рішення.

Представник позивача ТОВ «Леотекс» у судовому засіданні зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та прийняв законне й обґрунтоване рішення. Також наголосила, що придбані за кредитні кошти автомобілі були закріплені за працівниками підприємства, використовувалися для відряджень, зокрема, з метою уклаладення господарських договорів, спрямованих на реалізацію господарської діяльності підприємства.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги в межах викладених в ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Леотекс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складено акт № 293/23-2/30478644 від 23.07.2009 року.

В акті перевірки 23.07.2009 року № 293/23-2/30478644 зазначено, що в порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2., пп. 5.4.10 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Леотекс» завищено валові витрати на суму 297750 грн., в тому числі за 2 квартал 2008 року в сумі 10223 грн., за 3 квартал 2008 року - в сумі 6773 грн., за 4 квартал 2008 року - в сумі 266254 грн., за 1 квартал 2009 року - в сумі 14500 грн..

31 липня 2009 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001612320/0/18111/10/23-2 про донарахування ТОВ «Леотекс» податку на прибуток підприємств в сумі 102218 грн. за основним платежем та застосовано штрафні санкції з цього податку в сумі 33993 грн..

За результатами адміністративного оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення від 31.07.2009 року до податкових органів вищих інстанцій були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 23.10.2009 року № 0001612320/1/24945, від 28.12.2009 року № 0001612320/4/30322/10/232, та від 09.03.2010 року № 0001612320/2/5458/10/23-2 про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 136211 гривень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність тверджень податкового органу про заниження позивачем податоку на прибуток, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Леотекс» здійснювало оптову торгівлю засобами кріплення та надання транспортних перевезень вантажів.

Судом встановлено, що для придбання двох легкових автомобілів Nissan X-Trail позивачем було укладено кредитний договір від 18.03.2008 року № КР 28487 з ВАТ «Електрон банк» на суму 78091,09 дол. США під 11% річних.

По вищевказаному кредитному договору позивачем сплачено відсотки за користування кредитом на загальну суму 43481,71 грн., що підтверджується довідкою позивача від 25.03.2010 року № 207 та платіжними дорученнями за період з 30.04.2008 року по 10.03.2009 року.

За даними перевірки, зафіксованими у акті, загальна сума валових витрат по сплаті відсотків за кредитним договором від 18.03.2008 року № КР 28487 становить 46697 грн. (стор. 10 акту).

Крім цього, для погашення вищевказаного кредиту підприємство купувало іноземну валюту (дол. США), а від`ємну курсову різницю відносило на валові витрати у сумі 251053 грн. (за даними акту перевірки). Ця обставина підтверджується і розрахунком курсових різниць по кредитому договору № КР 28487 від 18.03.2008 року, наданим позивачем. Як вбачається з вказаного розрахунку, у зв`язку зі зниженням курсу валюти підприємство збільшувало валові доходи на загальну суму 58332,39 грн..

Відповідач вважає, що відсутній зв`язок використання вказаних автомобілів з господарською діяльністю, а тому ТОВ «Леотекс» не мало права на віднесення до валових витрат сплачені відсотки за кредитом, отриманим для придбання легкових автомобілів Nissan X-Trail.

Такий висновок податкового органу не відповідає чинному законодавству.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку». Тобто, спеціальна норма Закону про прибуток дає підставу включати витрати, сплачені (нараховані) у вигляді процентів за користування кредиту до складу валових витрат, коли вони пов'язані з господарською діяльністю.

Легкові автомобілі Nissan X-Trail використовувались позивачем у його господарській діяльності, пов`язаній з підготовкою, організацією продажу продукції. Вказаний висновок суду стверджується наказами про закріплення автомобілів за управлінським персоналом виключно для господарського використання; наказами про відрядження на цих автомобілях до місця знаходження постачальників та покупців ТзОВ «Леотекс» для укладення договорів (контрактів), розвитку співпраці з даними контрагентами; посвідченнями про відрядження; подорожніми листами, які свідчать про фактичне здійснення поїздок на цих легкових автомобілях за призначенням, згадані документи долучені до матеріалів справи та були предметом дослідження в судовому засіданні.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено будь-яких інших обмежень для формування валових витрат, крім встановлених п. 5.3-5.7 ст. 5 цього Закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірне включення позивачем до валових витрат сплачених відсотків за користування кредитом для придбання легкових автомобілів, а також курсових різниць при купівлі валюти на погашення кредиту на придбання автомобілів.

Відповідно до висновків акту перевірки, підприємством в порушення пп. 8.1.2. пп. 8.1.4. п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено амортизаційні відрахування в сумі 111124,51 грн., в т.ч. 2 квартал 2008 року 43161,51 грн., 3 квартал 2008 року 34059,00 грн., 4 квартал 2008 року 33904,00 грн..

Судом першої інстанції встанвлено, що на балансі підприємства обліковувались легкові автомобілі Nissan X-Trail (2 шт.), Opel Zafira, KIA Cerato 5512, KIA Cerato 0953 та Mazda Premacy.

Позивачем здійснювалось нарахування амортизаційних відрахувань по вищевказаних автомобілях протягом перевіреного відповідачем періоду у загальному розмірі 165071,95 грн., що підтверджено відомостями про нарахування зносу основних засобів, нематеріальних активів та МНМА.

Відповідно до п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується в зв`язку з фізичним або моральним зносом.

До другої групи основних фондів відповідно до пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 цього ж Закону включається в тому числі автомобільний транспорт.

Згідно з пп. 8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» амортизації підлягають, зокрема, витрати на придбання основних фондів для власного виробничого використання.

Про факт використання вищевказаних легкових автомобілів у господарській діяльності позивача свідчать наявні в матеріалах справи накази про відрядження до місця знаходження постачальників та покупців ТзОВ «Леотекс» для укладення договорів (контрактів), розвитку співпраці з даними контрагентами; посвідченнями про відрядження та подорожніми листами.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підприємство мало право на нарахування амортизації на легкові автомобілі Nissan X-Trail (2 шт.), Opel Zafira, KIA Cerato 5512, KIA Cerato 0953 та Mazda Premacy, оскільки їх використання у господарській діяльності позивача підтверджується зібраними по справі доказами.

Відповідно до пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

З врахуванням наведеного, позивач правомірно збільшив валові витрати у зв`язку зі зміною курсу іноземної валюти (дол. США), у якій здійснювалось погашення заборгованості за кредитним договором № КР 28487 від 18.03.2008 року.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність висновку податкового органу про заниження ТОВ «Леотекс» податкового зобов'язання з податку на прибуток на 102218 гривень.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року в адміністративній справі № 2а-2238/10/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Леотекс» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова про скасування повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України відповідно до статті 212 КАС України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді В.Я. Макарик

І.В. Глушко

Повний текст ухвали підписано 24 грудня 2013 року