Постанова № 36415234, 24.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2013 р. Справа№ 910/9562/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Корсакової Г.В.

Отрюха Б.В.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Случак О.О. - юрист

розглянувши апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2013

у справі № 910/9562/13 (Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 104 405,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 104 405,11 грн.

Рішенням Господарського м. Києва від 10.06.2013р. у справі №910/9562/13 позовні вимоги задоволено повністю.

На підставі рішення суду з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Т.М.М." підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" суму основного боргу 100 902 грн. 91 коп., пеня в розмірі 2 901 грн. 69 коп., три проценти річних в розмірі 580 грн. 34 коп., індекс інфляції в розмірі 20 грн. 17 коп., 2 088 грн. 11 коп. - витрати по сплаті судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи.

Апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу № 1289/04/2008 від 11.04.2008 не відповідає дійсності, оскільки відповідно до п. 2.3. договору вартість предмету договору становить 97 282,00 у.о. (Євро), при цьому оплата здійснюється щомісяця згідно графіка, розмір щомісячних платежів вказано в умовних одиницях. При цьому, позивач здійснює нарахування лізингових платежів з урахуванням зміни курсу НБУ для Євро, що передбачено п. 6.1.2., 6.2, 6.4. договору, які, на думку апелянта, суперечить вимогам чинного законодавства.

Крім того, апелянт стверджує, що розрахунок позовних вимог є неправильним і неточним, оскільки в ньому не зазначено правильного курсу НБУ для Євро, який повинен застосовуватись при розрахунку лізингового платежу для кожного періоду.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду № 910/9562/13 від 03.07.2013 року у зв'язку з завантаженістю судді Михальської Ю.Б. призначено колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді Тищенко А.І., суддів Коротун О.М., Отрюха Б.В.

Ухвалою від 03.07.2013р. справу № 910/9562/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.07.2013р. на 10:40 год.

Ухвалою від 25.07.2013 р. розгляд справи відкладено на 03.09.2013 року у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін.

Ухвалою від 03.09.2013р. розгляд справи відкладено на 17.09.2013р. у зв"язку з неявкою представника позивача.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду № 910/9562/13 від 17.09.2013 року у зв'язку з завантаженістю судді Михальської Ю.Б. призначено колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді Тищенко А.І., суддів Коротун О.М., Отрюха Б.В.

Ухвалою від 17.09.2013 р. розгляд справи відкладено на 15.10.2013 року у зв'язку зі зміною складу суду.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду № 910/9562/13 від 18.11.2013 року у зв'язку з завантаженістю судді Коротун О.М., призначено колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді Тищенко А.І., суддів Корсакова А.В., Отрюха Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року розгляд справи призначено на 24.12.2013 рік.

В судове засідання представник позивача не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Вислухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

11.04.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Т.М.М." укладений договір фінансового лізингу № 1290/04/2008.

За умовами договору позивач, як лізингодавець, зобов'язався набути у свою власність техніку згідно з установленою лізингоодержувачем специфікацією і передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а відповідач, як лізингоодержувач, зобов'язався прийняти його на умовах договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до умов пункту 2.3. договору вартість майна, що передається лізингоодержувачу, складає суму еквівалентну 97 282,00 у.о., в тому числі ПДВ в розмірі 20 % - 16 213,67 у.о., виражена в гривнях України.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що передача позивачем майна, а також необхідних комплектуючих та документів, які є невід'ємною частиною майна, і прийняття його лізингоодержувачем на правах володіння і користування здійснюється шляхом підписання акту здачі-прийняття майна. Згідно з п. 3.5 договору з моменту підписання акту здачі-прийняття майна права володіння і користування майном переходять до лізингоодержувача, а зобов'язання лізингодавця з передачі майна у фінансовий лізинг вважаються виконаними.

На виконання зазначеного пункту договору, позивачем було передано у користування відповідача предмет лізингу, а саме: автобетонозмішувач Штеттер АМ 10 FHC, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000379 від 26.08.2008 року та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПД №419812 від 20.08.2008 року.

Вартість переданого майна складає 750 811,12 грн.

Відповідно до положень п. 6.1. договору, сторони погодили, що валютою договору являється умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, виражена у гривнях України та дорівнює одному Евро по курсу відповідно до п. 6.1.1 договору.

Лізингоодержувач зобов'язався вносити на розрахунковий рахунок лізингодавця авансові платежі, зазначені в додатку №1 до договору. Сума авансового платежу підлягає сплаті в гривнях, розраховується як створення суми авансового платежу, зазначеного в додатку № 1 до договору та курсу НБУ встановленого для одного Евро на дату встановлену для здійснення такого авансового платежу. Для авансових платежів використовується курс НБУ встановлений для одного Евро на дату, визначену для внесення такого авансового платежу, але не нижче курсу НБУ на дату підписання даного договору. Авансові платежі вносяться на протязі трьох банківських днів з дати встановленої для проведення платежу відповідно до додатку № 1 до договору (п. 6.4. договору фінансового лізингу).

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів ( ч. 1 статті 292 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно положень п. 3 ч.2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч.1 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктами 6.5., 6.6. договору передбачено, що лізингові платежі нараховуються за кожен період строку фінансового лізингу. Розмір, порядок і строки внесення грошових сум в рахунок лізингових платежів зазначаються у Графіку внесення платежів.

Частина 2 статті 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач вважає, що відповідач не сплатив лізингові платежі в розмірі 100 405,11 грн. згідно Графіку внесення платежів за 54-58 періоди.

За твердженням представника відповідача, вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки позивач здійснює нарахування лізингових платежів з урахуванням зміни курсу НБУ, що суперечить нормам чинного законодавства, а саме Конституції України.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт наявності основної заборгованості за договором фінансового лізингу № 1290/04/2008 від 11.04.2008 року в період (54-58 періоди) згідно графіку внесення платежів у відповідача перед позивачем в сумі 100 902,91 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до п. 8.5. договору фінансового лізингу відповідач повинен сплатити позивачеві неустойку в розмірі 0,25 (двадцять п'ять сотих) % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу в перші п'ять днів прострочки і 0,5 (п'ять десятих) % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, починаючи з шостого дня прострочки.

Частиною 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 6 ст. 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п.8.5), Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 1290/04/2008 від 11.04.2008 року належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що згідно з інформаційним листом Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованості у розмірі 100 902,91 грн. а також пені в розмірі 2 901,69 грн., 3 % річних у розмірі 580,34 грн. та витрат пов'язаних з інфляційними процесами в сумі 20,17 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача - Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду м. Києва № 910/9562/13 від 10.06.2013р. залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 по справі №910/9562/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/9562/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Г.В. Корсакова

Б.В. Отрюх