Ухвала суду № 36414737, 17.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року Справа № 7882/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Альта» до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ Фінансова компанія «Альта» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому, яким просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 17 червня 2009 року № 0001932301/0/4912, яким йому визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 56917 грн., в тому числі 47431 грн. за основним платежем та 9486 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що визначення податковим органом позивачу спірного податкового зобов'язання є безпідставним.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, дійшовши висновків про те, що операції з придбання ТОВ ФК «Альта» склотари в ПП ОСОБА_1, ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3 та продажу ВКФ «Пілігрим» носять безтоварний характер та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, про те, що позивач не надав доказів, які б підтверджували фактичне надання йому ПП ОСОБА_4 юридичних послуг, а також про те, що кредитні кошти, отримані позивачем на підставі кредитного договору від 19.03.2008 року, укладеного з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», витрачені підприємством на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, проте скасував в повному обсязі оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу було визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в тому числі і за вказані порушення. Тобто, всупереч вимогам ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина оскаржуваної постанови суду першої інстанції не відповідає мотивувальній частині. Також апелянт зазначає, що отримані за зазначеним вище кредитним договором кошти були витрачені позивачем на потреби, не пов'язані з господарською діяльністю, а саме ним були придбані будівельні матеріали для незавершеного будівництва, однак не отримало у власність об'єкта будівництва. Тому відсотки за користування цим кредитом не підлягають включенню до валових витрат.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши судцю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ ФК «Альта» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт від 13.05.2009 року № 4339/23-4/31412762.

В акті зазначено про порушення позивачем вимог ч. ч. 1, 5 ст. 203, ст. ст. 215, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. пп. 5.3.2 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 47431 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 17 червня 2009 року № 0001932301/0/4912, яким ТзОВ Фінансова компанія «Альта» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 56917 грн., в тому числі 47431 грн. за основним платежем та 9486 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно з пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 цього Закону валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.5.1 п. 5.5 цієї статті до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

А згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 даного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах.

Як встановив суд, в періоді, що перевірявся, ТзОВ ФК «Альта» мало договірні стосунки з ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_1, у яких позивач придбавав товари (склотару), та договірні стосунки з ВКФ «Пілігрим», якому позивач продавав зазначені товари (склотару).

Однак під час проведення перевірки та під час судового розгляду справи ТзОВ ФК «Альта» не надало документів, які б підтверджували факт реального продажу склотари ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_1 позивачу та його подальшої реалізації позивачем до ВКФ «Пілігрим». Зокрема, як встановив податковий орган і не спростовано позивачем, відсутні документи про місце здійснення господарської діяльності, відсутні документи складського обліку, не встановлено перелік посадовців, яким надано право підписувати документи на отримання і відпустку тари із складів, а також не надано документів про покладання цих обов'язків на посадовців, яким надано право підпису документів на отримання і відпустку матеріальних цінностей, відсутні документи на зберігання всіх видів тари, відсутні документи про підтвердження навантажувально-розвантажувальних робіт, відсутні товарно-транспортні накладні, відсутні документи, які підтверджують відповідність вимогам санітарних норм, відсутні документи, які свідчать про утилізацію відходів, реалізацію чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, спеціально уповноваженим органам виконавчої влади у сфері поводження з відходами не надавалась інформація про відходи та пов'язану з ними діяльність.

Також суд дослідив письмові пояснення, відібрані в ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_3, згідно з якими основним видом їх діяльності є приймання склотари. Перевезення пляшок здійснювалося автотранспортом ДП ЗАТ «Оболонь «Красилівське», а приймання пляшок відбувалося за різними місцями м. Хмельницького, а саме у приймальних пунктах силами ДП ЗАТ «Оболонь «Красилівське». Навантажувально-розвантажувальні роботи здійснювали приватні підприємці та фізичні особи, що приймали пляшки разом з водієм автомобіля. При навантаженні пляшок у автомобіль ЗАТ «Оболонь «Красилівське» представники ТзОВ ФК «Альта» були відсутні. Документи (накладні) на підтвердження реалізації пляшок на ТОВ ФК «Альта» приватні підприємці передавали безпосередньо водію автомобіля ДП ЗАТ «Оболонь «Красилівське».

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про встановлення факту передання пляшок від ПП ОСОБА_1, ПП ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_3 безпосередньо до ДП ЗАТ «Оболонь «Красилівське».

Тобто операції з придбання ТОВ ФК «Альта» склотари в ПП ОСОБА_1, ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_3 і їх подальший продаж ВКФ «Пілігрим» мали безтоварний характер, отже, не створюють настання правових наслідків.

Отже, включення ТзОВ ФК «Альта» до складу валових витрат відповідних податкових періодів сум, сплачених позивачем ПП ОСОБА_1, ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_3 за придбання склотари, є неправомірним, а висновок податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства в цій частині є правильним та обгрнутованим.

Також суд встановив, що ТзОВ ФК «Альта» (замовник) 25.04.2008 року уклало ПП ОСОБА_4 (виконавець) договір про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого виконавець зобов'язувався надавати замовнику на умовах, встановлених цим договором, консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в органах державної влади, на підприємствах, установах і організаціях всіх форм власності та в судах, надавати рекомендації та консультації з загальних питань, складати юридичні, установчі та інші документи тощо.

Колегія суддів враховує, що для здійснення своєї господарської діяльності суб'єкти господарювання укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки.

Укладення договору, який передбачає придбання послуг є ознакою господарської діяльності, однак зміст договору про надання послуг та їх особливість в цілому полягає в тому, що такі послуги мають споживатися в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст. 901 Цивільного кодексу України), тобто результат отриманих послуг хоча і не має матеріального виразу та проявляється шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

На підтвердження понесення витрат за виконання зазначеного вище договору позивач надав акти приймання-здачі послуг від 30.04.2008 року, в якому зазначено про надання юридичних консультацій з загальних питань та питань будівництва, проведено перевірку господарських договорів, розроблено проекти господарських договорів та контрактів, надано рекомендації та консультації з загальних питань, складання юридичних документів: статутів, установчих та інших документів, пов'язаних з господарською діяльністю, підготовку юридичних актів, доручень.

Відповідно до зазначеного акту вартість виконаних робіт становить 15000 грн.

Однак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з наданого акту приймання-здачі послуг не вбачається інформації щодо здійснення конкретних дії виконавцем договору, даний акт не містить змісту та обсягу господарських операцій, виконання яких покладено на ПП ОСОБА_4, оскільки в акті міститься лише загальна інформація.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для включення коштів, сплачених позивачем ПП ОСОБА_4 за вказаним договором, до складу валових витрат.

Також суд встановив, що 19.03.2008 року ТзОВ ФК «Альта» уклало з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитний договір № 010/02-07/1-2-71, відповідно до умов якого отримав кредитні кошти у сумі 575000 доларів СІЛА на розвиток бізнесу, а саме для придбання та ремонту нерухомості.

Відповідно до договору від 19.06.2008 року ТзОВ ФК «Альта» за рахунок кредитних коштів надало безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у розмірі 1000000 грн. директору товариства Білінському В.Р.

Відповідач, з яким погодився суд першої інстанції, стверджує, що зазначені кредитні кошти витрачені підприємством на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Однак колегія суддів вважає такий висновок помилковим, оскільки зазначені кошти не були витрачені на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а тимчасово були надані ОСОБА_7, який, як встановив суд на підставі наданих позивачем належних доказів, вже в ІІ кварталі 2008 року повернув 767850 грн., а в ІІІ кварталі 2008 року повернув решту коштів.

Крім того, як також встановлено судом, зазначені кошти після їх повернення ОСОБА_7 використовувались ТзОВ ФК «Альта» в його господарській діяльності, а саме для придбання будівельних матеріалів для проведення будівельних робіт.

Згідно з пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Зазначеною нормою передбачено лише одну умову для включення витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями - якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку, а право платника податків включати такі витрати до складу валових не ставиться в залежність від часу, коли саме кредитні кошти були використані в господарській діяльності.

Крім того, за договором від 01.04.2008 року ТзОВ ФК «Альта» придбало у ТзОВ «СТХ Інжинірінг» незавершене будівництво, розташоване за адресою: м. Хмельницький, пр-т Миру, 99/101, корпус № 27. Відповідно до пп. 2.1 цього договору вартість об'єкта незавершеного будівництва за домовленістю сторін становить 150142,80 грн.

При цьому, як встановив суд та не заперечують сторони, зазначене незавершене будівництво було придбане позивачем за кошти, отримані за зазначеним вище кредитним договором.

Відповідач стверджує, що зазначені кошти були використані позивачем на потреби, що не пов'язані з веденням господарської діяльності, оскільки на час проведенні перевірки за ТзОВ ФК «Альта» не було зареєстроване право власності на даний об'єкт, що підтверджується інформацією, наданою Бюро технічної інвентаризації м. Хмельницького. Тому, на думку податкового органу, відсотки за користування кредитом в цій частині не підлягають включенню до валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність таких висновків податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Як зазначено вище, ТзОВ ФК «Альта» придбало об'єкт незавершеного будівництва і в подальшому вчиняло дії для поліпшення придбаного незавершеного будівництва з метою подальшого його прийняття в експлуатацію та оформлення права власності на нерухоме майно (придбавало будівельні матеріали і послуги з благоустрою та ремонту приміщення).

Зазначених обставин відповідач не заперечує і не спростовує.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність зазначених доводів податкового органу, оскільки, як зазначено вище, право власності на нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації, а на момент проведення перевірки придбане позивачем незавершене будівництво, розташоване за адресою: м. Хмельницький, пр-т Миру, 99/101, корпус № 27, не було прийняте в експлуатацію в зв'язку з його неготовністю, відповідно позивач не міг оформити право власності на нього.

Однак наведене жодним чином не свідчить, що придбання позивачем зазначеного об'єкта нерухомості не пов'язане з його господарською діяльністю.

Враховуючи наведені вище обставини та положення норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що винесене Державною податковою інспекцією у місті Хмельницькому податкове повідомлення-рішення від 17 червня 2009 року № 0001932301/0/4912, яким ТзОВ ФК «Альта» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 56917 грн., в тому числі 47431 грн. за основним платежем та 9486 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є частково протиправним.

При цьому, колегія суддів враховує, що, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з акту перевірки від 13.05.2009 року № 4339/23-4/31412762, на підставі якого було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, податкове зобов'язання було визначене ТзОВ Фінансова компанія «Альта» за кількома випадками порушення ним, на думку податкового органу, вимог законодавства, а саме: по взаємовідносинах з ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_1, ПП ОСОБА_3 та ВКФ «Пілігрим» щодо придбання (продажу) склотари, по взаємовідносинах з ПП ОСОБА_4 щодо надання останнім юридичних послуг та щодо віднесення до складу валових витрат відсотків за користування кредитом, отриманим у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

З наявних в матеріалах справи доказів, наданих сторонами, колегія суддів не може визначити, в якому розмірі позивачу визначено податкове зобов'язання (з врахуванням штрафних санкцій) окремо по кожному із зазначених епізодів.

Тому відповідно до ч. 4 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України для з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, 27.11.2013 року Державній податковій інспекції у місті Хмельницькому був надісланий запит про надання розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій, визначеного (застосованого) до ТзОВ Фінансова компанія «Альта» відповідно до податкового повідомлення-рішення від 17 червня 2009 року № 0001932301/0/4912, окремо по кожному із зазначених вище епізодів.

Даний запит відповідач отримав 04.12.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак не виконав вимог суду і не надав зазначеного розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій, хоч відповідно до ч. ч. 4-6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

А згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тому оскільки, як зазначено вище, з наявних матеріалів справи суд не може визначити, в якому розмірі позивачу визначено податкове зобов'язання (з врахуванням штрафних санкцій) окремо по кожному із вказаних епізодів, а відповідач без поважних причин не надав на запит суду відповідних розрахунків, колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17 червня 2009 року № 0001932301/0/4912 слід скасувати в повному обсязі.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року у справі № 2а-8687/09/2270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Альта» до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький