Ухвала суду № 36414617, 17.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року Справа № 876/11188/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кагро» до Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Кагро» звернулось до суду з позовом до Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області, яким просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 04.03.2013 року № 0000102200, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5000000,00 грн., в тому числі 4000000,00 грн. за основним платежем та 1000000,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0000132200, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 767215,93грн., в тому числі 694392,00 грн. за основним платежем та 72823,93 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0000142200, яким до нього застосований адміністративний штраф в розмірі 510,00 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року позов задоволено повністю.

Постанова мотивована тим, що усі висновки податкового органу побудовані на підставі поверхневого вивчення первинних документів і є такими, що не відповідають бухгалтерському та податковому обліку позивача. Крім того, під час складання акту перевірки відповідач не застосував положення пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 та п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України в частині презумпції правомірності рішень платника податку та винесення рішення на користь платника податку в разі коли норми законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав обов'язків платників податків або контролюючих органів. Наведене, на думку суду, свідчать, що посадовими особами відповідача при проведенні перевірки всіх первинних документів та облікових регістрів, які свідчать про ведення позивачем податкового та бухгалтерського обліку з дотриманням встановленого порядку, невірно застосовано норми законодавства, внаслідок чого в акті перевірки зроблені помилкові висновки. Таким чином, відповідачем не доведено правомірність винесених 04.03.2013 року податкових повідомлень-рішень № 0000102200, № 0000132200 та № 0000142200, тому їх слід скасувати.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши судцю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З 24.09.2012 року до 30.01.2013 року посадові особи Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області провели документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Кагро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 06.02.2013 року № 2/19-08-22/34653674.

В акті зазначено про порушення позивачем, зокрема, (в частині, що стосується предмету оскарження в даній адміністративній справі) п. 85.2 ст. 85, п. 103.1, п 103.2, п. 103.4, п. 103.5, п. 103.9, п. 103.10 ст. 103, п. 160.1 ст. 160, п. 187.1 ст. 187, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 04.03.2013 року № 0000102200, яким ТзОВ «Кагро» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5000000,00 грн., в тому числі 4000000,00 грн. за основним платежем та 1000000,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0000132200, яким ТзОВ «Кагро» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 767215,93грн., в тому числі 694392,00 грн. за основним платежем та 72823,93 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0000142200, яким до ТзОВ «Кагро» застосований адміністративний штраф в розмірі 510,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з таких підстав.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000102200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 5000000 грн., з яких 4000000 грн. основний платіж і 1000000 грн. штрафні (фінансові) санкції, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з даного рішення, підставою його прийняття було порушення позивачем, на думку податкового органу, вимог п. 187.1 ст. 187, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України внаслідок включення до скорченої податкової декларації з податку на додану вартість попередньої оплати, отриманої за товар (пшеницю), в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2012 року на 4000000,00 грн. по загальній податковій декларації.

Як встановив суд, 14.05.2012 року ТзОВ «Кагро» отримало попередню оплату від ТзОВ «ТД «Агрі-Трейд» за пшеницю в сумі 16000000,00 грн. і цього ж дня позивач виписав на авансовий платіж податкову накладну № 1/2 на 10000 т пшениці на суму 16000000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 2666666,67 грн.

30.05.2012 року ТзОВ «Кагро» отримало попередню оплату від ТзОВ «Укрхорс» за пшеницю в сумі 8000000,00 грн. і цього ж дня виписало на авансовий платіж податкову накладну № 6/2 на 5000 т пшениці на суму 8000000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 1333333,33 грн.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, право визначення податкових зобов'язань та віднесення їх до скороченої декларації не ставиться діючим законодавством в залежність від факту поставки такого товару.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з п. 201.4 цієї статті податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.7 цієї статті податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Як встановив суд та не заперечує відповідач, податковий облік ТзОВ «Кагро» відповідає вимогам Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, які регулюють питання податкового та бухгалтерського обліку.

Обмежень щодо включення до податкових зобов'язань сум податку на додану вартість внаслідок отримання коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата за товар Податковий кодекс України не містить.

Також колегія суддів враховує, що така ж позиція висловлена Державною податковою службою України у відповіді на запитання платників податків «В якій податковій декларації з податку на додану вартість сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування відображається операція з отримання попередньої оплати за постачання сільськогосподарської продукції з майбутнього врожаю?» розміщене в єдиній базі податкових знань, в якому роз'яснено, що сільськогосподарське підприємство-суб'єкт спеціального режиму оподаткування операцію з отримання попередньої оплати (авансу) за постачання сільськогосподарської продукції з майбутнього врожаю може відобразити в податковій декларації з податку на додану вартість (скороченій), лише в обсягах, що відповідають власно засіяним земельним угіддям, оформленим належним чином».

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність висновків податкового органу про неправомірність відображення ТзОВ «Кагро» операцій з поставки пшениці в скороченій декларації з податку на додану вартість, тому податкове повідомлення-рішення відповідача від 04.03.2013 року № 0000102200 є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000132200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 767215,93 грн., з яких 694392,93 грн. основний платіж і 72823,93 грн. штрафні (фінансові) санкції, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з даного рішення, підставою його прийняття було порушення позивачем, на думку податкового органу, вимог п. п. 103.1, 103.2, 103.4, 103.5, 103.9, 103.10 ст. 103, п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України внаслідок не утримання та не сплати податку на доходи нерезидентів за ставкою 15%, а саме позивачем занижено утримання податку з доходу нерезидента джерелом походження з України всього в сумі 694392,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2011 року на 411260,28 грн. та за ІІ квартал 2012 року на 283131,72 грн., у зв'язку з ненаданням, до закінчення перевірки, належним чином легалізованої та перекладеної відповідно до законодавства України довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 та п. 103.10 ст. 103 Податкового кодексу України доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України.

ТзОВ «Кагро» за договором позики від 15.08.2008 року № 7, укладеним з Мrіа Аgго Ноlding Рublіс Lіmіtеd (Республіка Кіпр) 08.06.2011 року виплатило зазначеному нерезиденту відсотки в сумі 343855,92 доларів США (2741735,18 грн. за курсом Національного банку України), а за укладеним між ними договором позики від 02.09.2010 року № 41 15.06.2012 року виплатило відсотки в сумі 236164,50 доларів США (1887544,77 грн.).

Відповідач стверджує, що ТзОВ «Карго» при виплаті доходів з джерелом його походження з України нерезиденту фірмі Мrіа Аgго Ноlding Рublіс Lіmіtеd (Республіка Кіпр) в загальній сумі 580020,42 доларів США (4629279,95 грн.) всупереч вимогами зазначених вище норм Податкового кодексу України не утримало та не сплатило податок на доходи нерезидентів за ставкою в розмірі 15% їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати в розмірі 694392,00 грн.

Відповідно до п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Відповідно до п. п. 103.1, 103.2 ст. 103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про правонаступництво України» Україна застосовує договори СРСР про уникнення подвійного оподаткування, що діють до набуття чинності новими договорами.

Договори СРСР діють у відносинах України та Республікою Кіпр, що підтверджується листом Державної податкової адміністрації України від 26.01.2010 року № 1315/7/12-0117 «Щодо міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування».

На час виплати позивачем нерезиденту Мrіа Аgго Ноlding Рublіс Lіmіtеd зазначених вище відсотків було чинним Соглашение между Правительством Союза Советских Социалистических Республик и Правительством Республики Кипр об избежании двойного налогообложения доходов и имущества (текст мовою оригіналу), підписаного 29.10.1982 року, ратифіковане 04.07.1983 року, яке набрало чинності з 26.08.1983 року.

Відповідно до положень даної Угоди до виплачених процентів за позиками застосовується ставка оподаткування 0%.

Згідно з п. 3.2 ст. 3 Податкового кодексу України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно з п. 103.5 цієї статті довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Пунктами 103.9 і 103.10 цієї статті передбачено, що особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. А у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Тобто даними нормами встановлено обов'язкову процедуру легалізації довідки про статус податкового резидента країни, з якою укладено міжнародний договір.

22.12.2003 року для України набрала чинності Гаазька Конвенція 1961 року, якою скасовано вимогу легалізації іноземних офіційних документів.

Офіційні документи, які будуть використовуватись на території держав-учасниць Конвенції, мають бути засвідчені спеціальним штампом «Ароstille» (апостиль), проставленим компетентним органом держави, в якій був складений документ. Офіційні документи, на яких проставлено апостиль, не потребують будь-якого подальшого засвідчення (легалізації).

Як вбачається із свідоцтва, виданого Відділом прибуткового податку м. Нокосія Департаменту державних зборів Міністерства Фінансів Республіки Кіпр, компанія Мrіа Аgго Ноlding Рublіс Lіmіtеd є резидентом Кіпру відповідно до Конвенції між Урядом Республіки Кіпр та Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік з уникнення подвійного оподаткування доходів та майна. Вказаний резидент підлягає оподаткуванню на Кіпрі щодо прибутку за 2011 та 2012 роки, зі всіх джерел оподаткування починаючи з 08.11.2007 року - дати реєстрації компанії реєстратором Компанії та державним ліквідатором.

Відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 року № 61 «Про надання повноважень на проставлення апостиля, передбаченого Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» правильність перекладу довідки з однієї мови на іншу, засвідчує нотаріус, якщо він знає відповідні мови. В іншому випадку переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Як вбачається із зазначеного вище свідоцтва, воно є апостильованим 11.06.2012 року, переклад тексту з англійської мови на українську мову здійснено перекладачем, справжність підпису якого засвідчено нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за № 1897.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив та дійшов обґрунтованого висновку, що дане свідоцтво належним чином легалізоване та перекладене відповідно до чинного законодавства України

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідач не надав жодних доказів відсутності вказаного свідоцтва під час проведення перевірки позивача.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення відповідача від 04.03.2013 року № 0000102200, оскільки під час перевірки позивачем надано довідку, яка повністю відповідає вимогам щодо її оформлення і є правовою підставою для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000142200, яким до позивача застосовано адміністративний штраф в сумі 510 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п. 85.3 цієї статті документи, що містять комерційну таємницю або є конфіденційними, передаються окремо із зазначенням посадової (службової) особи, що їх отримала. Передача таких документів для їх огляду, вивчення і їх повернення оформляються актом у довільній формі, який підписують посадова (службова) особа органу державної податкової служби та платник податків (його представник).

Відповідно до п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Як встановив суд, на виконання вимог п. 85.3 ст. 85 Податкового кодексу України під час перевірки працівники ТзОВ «Кагро» надали первинні документи в повному обсязі, однак посадові особи Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області, які проводили перевірку, відмовились від підписання реєстру щодо надання первинних документів.

Таким чином, твердження податкового органу про ненадання позивачем під час проведення перевірки певних документів, які витребовувались перевіряючими, є безпідставними, тому у відповідача не було правових підстав застосовувати до ТзОВ «Кагро» штраф в розмірі 510 грн. за порушення вимог п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

Тому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 04.03.2013 року № 0000142200.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року у справі № 819/1499/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кагро» до Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький