Постанова № 36414739, 19.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Справа № 876/12576/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С.М.,

суддів Матковської З.М., Затолочного В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Імпайр» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6 червня 2013року у справі № 813/3796/13-а за позовом Державної податкової інспекції у Сокальському районі до Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про надання дозволу на погашення податкового боргу,

в с т а н о в и в :

В травні 2013 року позивач звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про надання дозволу на погашення податкового боргу

Позивач мотивує позовні вимоги тим, що відповідач належним чином не виконує вимоги чинного законодавства щодо сплати податкового боргу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 6 червня 2013року задоволено позов у повному обсязі.

Вказане рішення оскаржив ТзОВ «Імпайр» котре не брало участі в розгляді справи в першій інстанції.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема вказує на те, що 8 липня 2013 року відбулись публічні торги з примусової реалізації нерухомого майна, а саме: ЛОТ № 1 - нежитлові приміщення (під літ «А» загальною площею 403 м2 що знаходяться на третьому поверсі будинку № 10-А за адресою: м. Київ, проспект Бажана Миколи (надалі - «Об'єкт»).

Згідно з Протоколом № 11-0955/13 від 8 липня 2013 року переможцем торгів було визнано ТОВ «Імпайр». На підставі Протоколу № 11-0955/13 від 8 липня 2013 року ТОВ «Імпайр» було сплачено повну вартість об'єкта згідно платіжного доручення № 26 від 17 липня 2013 року та оплату послуг з реалізації майна - згідно платіжного доручення № 27 від 17 липня 2013 року. Результати торгів не оскаржувались ні Сторонами, ні третіми особами. Протокол № 11-0955/13 від 8 липня 2013 року не оскаржений, не визнаний недійним та не скасований. Як добросовісний покупець ТОВ «Імпайр» сплатило повну вартість придбаного майна, кошти, сплачені ТОВ «Імпайр», не повертались.

Вважає, що наявність податкової застави не є перешкодою для відчуження майна з прилюдних торгів у межах виконавчого провадження.

На момент винесення оскаржуваної Постанови чинною була Постанова Державної виконавчої служби України від 22 липня 2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, згідно якої було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ВАТ «Львівська вугільна компанія» та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику.

Відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Так, рішення, з метою примусового виконання якого було відкрито виконавче провадження і згодом накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ВАТ «Львівська вугільна компанія», було винесене Господарським судом Львівської області у справі № 31/282 на корить ПАТ «Альфа-Банк».

24 травня 2013 року в ході відкритого виконавчого провадження з примусового виконання Рішення Господарського суду Львівської області № 31/282 Об'єкт було передано для реалізації з публічних торгів.

31 травня 2013 року торгуюча організація ТОВ «Укрспецторг групп» повідомила про призначення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна ВАТ «Львівська вугільна компанія» на 17 червня 2013 року. Повідомлення про зазначені торги було також опубліковано на спеціалізованому сайті.

У зв'язку з прийняттям державним виконавцем Постанови від 10 червня 2013 року про відкладення виконавчих дій до 20 червня 2013 року проведення публічних торгів було призначене на 8 липня 2013 року.

Отже, на момент винесення оскаржуваної Постанови вже діяла процедура примусової реалізації Об'єкта з прилюдних торгів в межах виконавчого провадження.

Таким чином, суд першої інстанції не мав права виносити рішення про надання податковому органу дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок Об'єкту, який на цей момент вже знаходився у процедурі примусової реалізації в ході виконавчого провадження.

Згідно з статтею 41 Конституції України право приватної власності є непорушним.

Так, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції повинен був повно та всебічно дослідити матеріали справи, залучити всіх осіб, права яких можуть бути порушені. Зокрема, стягувача у виконавчому проваджені - ПАТ «Альфа-Банк» в якості третьої особи, у зв'язку з тим, що на його користь вже існувало рішення про стягнення коштів з ВАТ «Львівська вугільна компанія» і таке рішення примусово виконувалося шляхом реалізації Об'єкту, а також Державну виконавчу службу України, яка виконувала зазначене рішення.

Крім того, при винесені оскаржуваного рішення суд першої інстанції повинен був встановити чи накладалися на Об'єкт будь-які обмеження іншими державними органами, зокрема, органами Державної виконавчої служби. Так, наявність такого арешту на момент отримання дозволу ДПІ у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби на погашення суми податкового боргу було перешкодою, за наявності якої, суд не мав права виносити відповідне рішення.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник апелянта та представники сторін в судове засідання не з'явилися, тому суд з огляду на вимоги статті 197 КАС України вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Позивач подав до суду письмове заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 10 червня 2013 року ДВС України стало відомо, що Майно боржника, яке передано на реалізацію, перебуває в податковій заставі ДПІ у Сокальському районі Львівської області з 20 травня 2011 року, запис № 11192861.

До ДВС України надійшла заява від начальника Сокальської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області у Сокальському районі Львівської області з вимогою зняття майна з реалізації та розірвання договору, з копією акту опису майна від 21 квітня 2011 року та витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 20 травня 2011 року, та зазначено розмір податкової заборгованості ПАТ «Львівська вугільна компанія» в сумі 11864000 гривень.

ДВС України, керуючись підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 Розділу 2 Договору, з метою не порушення прав та законних інтересів держави в особі Позивача, листом від 5 липня 2013 зняло з реалізації майно боржника, а саме нежитлові приміщення під літ. «А» загальною площею 403 м2, що знаходяться за адресою пр-т. М. Бажана, 10-А, а копію даного листа 05.07.2013 було вручено представнику Відповідача 2 особисто під підпис. Вимога в даму листі є наступного змісту: «Відділ примусового виконаним рішень Державної виконавчої служби України знімає з реалізації Лот № 1, а саме нежитлові приміщення під літ. «А» загальною площею 403 м2, що знаходяться за адресою пр-т. М. Бажана, 10-А та належать на праві власності ПАТ «Львівська вугільна компанія», та повідомляє ТОВ «Укрспецторг Групп» про необхідність повернення майна».

Однак, ТОВ «Укрспецторг Групп», в порушення умов підпунктів 2.4.1, 2.4.2 пункту 2.4 Розділу 2 Договору, 8 липня 2013 провело прилюдні торги з реалізації нерухомого майна ПАТ «Львівська вугільна компанія», а саме: ЛОТ № 1 - нежитлові приміщення (під літ «А») загальною площею 403 м2, що знаходяться на третьому поверсі будинку № 10-А за адресою: м. Київ, проспект Бажана Миколи, про що ліцитатором Третьяченко О.Й. складено Протокол проведення прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна, яке належить ПАТ «Львівська вугільна компанія» від 8 липня 2013 року № 11-0955/13.

Сокальська ОДПІ ГУ Міндоходів і зборів вважає, що проведені Прилюдні торги порушують законні права та інтереси Позивача, шляхом позбавлення можливості виконати одну з функцій, що покладена на нього статтею 19 ПК України, та повноважень, що надані йому статтею 95 ПК України, а саме - здійснення погашення податкового боргу ПАТ «Львівська вугільна компанія» за рахунок продажу майна боржника, що знаходиться у податковій заставі. Порушення права Сокальської ОДПІ відбулося внаслідок неправомірних дій ДВС України та організатора Прилюдних торгів, які здійснили прилюдні торги майна без належного визначення правового статусу цього майна. Вважаємо, що вказані Прилюдні торги є незаконними, оскільки при їх проведенні не дотримано вимоги чинного законодавства України.

Відповідно до статті 90 ПК України, пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.

Відповідно до вимог статті 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 №1255-УІ (далі по тексту - Закон №1255), зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

ДВС України в порушення статей 6, 54 Закону «Про виконавче провадження», звернуло стягнення на заставлене Майно боржника без належних та те підстав. Також, ДВС України в порушення зазначених статей не повідомило заставодержателя (Позивача) не пізніше наступного дня після того, як йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі (10 червня 2013 року), про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями та не роз'яснено заставодержателю (Позивачу) право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та клопотання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Львівська вугільна компанія» зареєстроване 8 травня 2008 року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Довідкою ДПІ у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби від 3 червня 2013 року за №474/10/19-0, підтверджується, що відповідач, станом на 13 травня 2013 року, має заборгованість із сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) в сумі 11864917,40 грн.

У відповідності до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (надалі ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пунктів 95.1 і 95.2 статті 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи інкасових доручень (розпоряджень), такі повернуті без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку платника податків.

Згідно з акта опису активів, на які поширюється право податкової застави від 15 грудня 2010 року за №40, акта опису майна від 21 квітня 2011 року за №4 та Витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна перелічені в згаданих документах активи відповідача перебувають у податковій заставі. Поряд з цим колегія суддів звертає увагу на те, що серед описаних активів фігурує і нежитлове приміщення загальною площею 403 м2 що знаходяться на третьому поверсі будинку № 10-А за адресою: м. Київ, проспект Бажана Миколи.

Колегія суддів вважає, що позивач в даній справі діє відповідно до вимог абзацу 2 пункту 95.3 статті 95 ПК України, згідно з яким орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

В матеріалах справи наявна податкова вимога форми «Ю2» від 9 грудня 2010 року за №2/211 на суму 430213,83 грн, яка була надіслана платнику податків 13 грудня 2010 року, а тому орган державної податкової служби правомірно та у визначені законодавством строки звернувся до суду для здійснення заходів щодо погашення податкового боргу.

Відповідачем суду доказів в підтвердження факту вжиття заходів щодо погашення заборгованості перед бюджетом не представлено, не надано доказів в спростування вимог позивача.

З огляду на викладене позовні вимоги є обґрунтованими щодо погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, в контексті статті 95 ПК України.

Однак при вирішенні цього спору судом першої інстанції не було повно та всебічно досліджено обставини справи, не досліджено питання залучення до участі в справі всіх осіб, права яких можуть бути порушені, зокрема, стягувача у виконавчому проваджені - ПАТ «Альфа-Банк», у зв'язку з тим, що на його користь вже існувало рішення про стягнення коштів з ВАТ «Львівська вугільна компанія» і таке рішення примусово виконувалося шляхом реалізації Об'єкту, а також Державну виконавчу службу України, яка саме виконувала зазначене рішення.

Крім того, при винесені оскаржуваного рішення суд першої інстанції повинен був встановити чи накладалися на майно, яке перебуває в податковій заставі, будь-які обмеження іншими державними органами, зокрема, органами Державної виконавчої служби.

Апелянтом суду апеляційної інстанції надано копію постанови Державної виконавчої служби України від 22 липня 2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, згідно з якою було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ВАТ «Львівська вугільна компанія» та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику. Вказана постанова видана на примусове виконання Наказу 331/282 від 11 липня 2001 року господарським судом м. Києва, яким стягнуто з ВАТ «Львівська вугільна компанія» в користь ЗАТ «АЛЬФА-Банк» заборгованість в сумі 14000000 грн.

Відповідно до копії договору №11-0955/13 від 24 травня 2013 року про надання послуг по організації і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна укладеного між ДВС та ТзОВ «Укрспецторг ГРУПП» нежитлове приміщення загальною площею 403 м2, що знаходиться на третьому поверсі будинку № 10-А за адресою: м. Київ, проспект Бажана Миколи передано на реалізацію реалізації з публічних торгів.

Одночасно колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про скасування вказаної вище постанови від 22 липня 2011 року та договору чи визнання його недійсним.

31 травня 2013 року торгуюча організація ТОВ «Укрспецторг групп» повідомила про призначення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна ВАТ «Львівська вугільна компанія» на 17 червня 2013 року.

Із копії заяви вбачається, що ТзОВ «Імпайр» виявило бажання прийняти участь в прилюдних торгах з реалізації нежитлового приміщення загальною площею 403 м2, що знаходяться на третьому поверсі будинку № 10-А за адресою: м. Київ, проспект Бажана Миколи.

Підтвердженням зазначеного є квиток №2 на прилюдні торги із вказаним гарантійним внеском в сумі 635940 94грн.

Із поданих до апеляційної скарги доказів, відстежується, що прилюдні торги з приводу реалізації спірного майна відбулися 8 липня 2013 року.

Відповідно до протоколу № 11-0955/13 від 8 липня 2013 року переможцем торгів було визнано ТОВ «Імпайр».

Згідно платіжного доручення № 26 від 17 липня 2013 року, на підставі Протоколу № 11-0955/13 від 8 липня 2013 року, ТзОВ «Імпайр» сплачено повну вартість об'єкта 3638025 грн.

Колегія суддів погоджується із доводами апелянта в тій частині, що на момент винесення судом першої інстанції оскаржуваної Постанови вже діяла процедура примусової реалізації Об'єкта з прилюдних торгів в межах виконавчого провадження.

З урахуванням правової процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та особливостей, передбачених законодавством щодо проведення прилюдних торгів, у тому числі, складення за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, розуміється оформлення договірних відносин з набуття права власності на майно, що є правочином.

Заперечення позивача щодо задоволення апеляційної скарги суд оцінює критично, оскільки вони зводяться до надання правової оцінки прилюдним торгам, що може мати значення при розгляді спору щодо оскарження прилюдних торгів, а враховуючи те, що вирішення спорів по оскарженню прилюдних торгів відноситься до компетенції господарських судів, адміністративний суд не вправі давати оцінку таким торгам та повинен виходити з презумпції їх правомірності.

Відповідно до вимог статті 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року №1255-УІ (далі по тексту - Закон №1255), зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження доказами та складають підстави для скасування судового рішення, так як існування арешту на момент отримання дозволу ДПІ у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби на погашення суми податкового боргу було перешкодою, за наявності якої, суд не мав права виносити відповідне рішення.

Підсумовуючи викладене колегія суддів прийшла до переконання, що позов підлягає до задоволення частково за виключенням спірного майна - нежитлового приміщення загальною площею 403 м2, що знаходяться на третьому поверсі будинку № 10-А за адресою: м. Київ, проспект Бажана Миколи.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Імпайр» задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6 червня 2013року у справі № 813/3796/13-а скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити частково

Надати Державній податковій інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби дозвіл на погашення суми податкового боргу Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (код ЄДРПОУ 35879807) за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі за виключенням нежитлового приміщення загальною площею 403 м2, що знаходиться на третьому поверсі будинку № 10-А за адресою: м. Київ, проспект Бажана Миколи.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя: Кузьмич С.М.

Судді: Матковська З.М.

Затолочний В.С.