Ухвала суду № 36413720, 27.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2013 р. м. Київ К-42689/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря Гончарук І.Ю.

представників: позивача Ворони А.І.

відповідача Біленко Н.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 по справі №2а-2289/10/1670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-розважальний центр» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-розважальний центр» (далі-ТОВ «Торгово-розважальний центр», позивач) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (правонаступник Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.04.2009 №0000132302/0/27.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Кременчуцька ОДПІ 24.12.2010 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 27.01.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема п. 1.3, п.1.8 ст. 1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.2 п. 7.2, п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон України №168/97-ВР), п. 4.12 Наказу Державної податкової адміністрації України від 18.08.2005 №350 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість», ст.ст. 7, 9, ч. 3 ст. 159, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

В порядку ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України судом було здійснено заміну відповідача - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію у Полтавській області, його правонаступником - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №1731/23-309/34451123 від 29.04.2009, складеного за результатом позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торгово-розважальний центр» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період з 01.05.2008 по 31.05.2008, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 30.04.2009 №0000132302/0/27, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2008 року у розмірі 800000,00грн.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.1.3, п. 1.8, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.2, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР. Висновок податкового органу ґрунтується на неможливості підтвердження факту надмірної сплати суми позивачем податку на додану вартість у травні 2008 року по ланцюгу постачання з ТОВ «Кременчук Житлобуд», яким на запит Кременчуцької ОДПІ інформації щодо постачальників (підрядників, субпідрядників) не було надано, а згідно проведеного аналізу баз даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що податковий кредит ТОВ «Кременчук Житлобуд» у травні 2008 року сформований від ТОВ «Компанія Євро Строй Груп», у якого по ланцюгу постачання є підприємства-банкрути та суб'єкти господарювання з ознаками фіктивності (ТОВ «Індіком», ТОВ «КлеопатраЛюкс»), ТОВ «Трубокомплек-Кременчук», у якого по ланцюгу постачання є підприємства банкрути та суб'єкти господарювання з ознаками фіктивності (ТОВ «Техносфера-Д», ТОВ «Екотрейд З», ТОВ «Навігатор»), ОСОБА_5, у якого по ланцюгу постачання є суб'єкти господарювання з ознаками фіктивності (ТОВ «Анга»).

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України №168/97-ВР, відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 п.7.7. ст.7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди -як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Водночас слід зазначити, що несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцю. Факт порушення контрагентом своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

Отже, відсутність доказів сплати контрагентами позивача податку на додану вартість до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні бюджетного відшкодування при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність ТОВ «Торгово-розважальний центр» як платника податку на додану вартість.

За встановлених судом обставин щодо виконання позивачем всіх умов, передбачених Законом, висновок судів попередніх інстанцій про підтвердження права позивача на бюджетне відшкодування є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв