Ухвала суду № 36413723, 20.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/62983/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря Гончарук І.Ю.

представника відповідача Чілібі В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.12.2010 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 по справі №2а-10038/10/0870 за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі Державної податкової служби до Публічного акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат» про продовження умовного адміністративного арешту активів платника податків

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі Державної податкової служби (далі-СДПІ у м.Запоріжжі, позивач) до Публічного акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат» (правонаступник Закритого акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат», далі-ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», відповідач) про продовження умовного адміністративного арешту активів відповідача на 8760 годин.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.12.2010, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.12.2010 скасовано з огляду на те, що вона складена з зруйнованим логічним ланцюгом та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог також відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні вимог суди виходили з відсутності доказів щодо наявності у відповідача податкового боргу та доказів того, що звільнення активів з податкової застави може загрожувати їх зникненням або знищенням.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач 23.09.2011 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 18.10.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.12.2010 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 11, п. 2 ч. 6 ст. 11№, ст. 11І Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (далі-Закон України №509-ХІІ) , ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. «г» п.п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі-Закон України №281-ІІІ), п. 6.6 Порядку застосування адміністративного арешту платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.09.2001 №386, ст.ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» до СДПІ у м.Запоріжжі було подано податкові декларації з податку на додану вартість за червень, липень, серпень, жовтень 2010 року, які були прийняті позивачем, про що свідчить відповідний штамп - «отримано». Проте, податковий орган листами повідомив відповідача, що подані податкові декларації вважаються невизнаними (незданими).

Начальником СДПІ у м.Запоріжжі Говтвян Н. О. 26.11.2010 прийнято наказ №1421 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» з питання визначення податкового зобов'язання за червень, липень, серпень, жовтень 2010 року. В якості підстав для проведення позапланової виїзної перевірки в даному наказі зазначені: п.1 ст.11 та п.2 ч.6 ст.111 Закону України №509-ХІІ та неподання ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» декларацій з податку на додану вартість за червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, жовтень 2010 року.

Посадовими особами відповідача у доступі до планової перевірки СДПІ у м.Запоріжжі відмовлено, про що контролюючим органом було складено від 30.11.2010 №29/08-04/00373847.

У зв'язку з зазначеними обставинами, на підставі подання начальника ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі Струк В.С. про застосування адміністративного арешту активів платника податків 03.12.2010 в. о. начальника СДПІ у м.Запоріжжі Афєндіковим С. В. прийнято рішення №024002 про застосування адміністративного арешту активів платника податків ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат».

Правовою підставою для застосування адміністративного арешту активів платника податків був пп. «г» пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України №2181-III, у зв'язку з вчиненням посадовими особами відповідача дій по не допуску співробітників ДПІ у Голосіївському районі м. Києва до проведення планової перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства та з метою забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Повноваження органів державної податкової служби Україні визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон України №509-ХІІ).

Згідно п. 1 ст. 11 Закону України №509-ХІІ для виконання покладених на них завдань, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Статтею 11№ Закону України №509-ХІІ визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), зокрема, визначення обставин, за наявності хоча б однієї з них, органом державної податкової служби проводиться позапланова виїзна перевірка.

Відповідно до п. 2 ч.6 ст. 11№ Закону України №509-ХІІ, однією з підстав для проведення позапланової виїзної перевірки є та обставина, що платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

Згідно п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України №2181-ІІІІ прйняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Відповідно до ст. 9 Закону України №2181-III адміністративний арешт активів платників податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Підпункт 9.1.2 ст. 9 Закону України №2181-III містить перелік обставин, за наявності яких може бути застосований арешт активів. Зокрема, згідно з пп. «г» пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України від 21.12.2000 №2181-III, арешт активів може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, ваго касових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

Згідно з п.п. 9.3.1 п. 9.3 ст. 9 Закону України №2181-III за поданням відповідного підрозділу податкової міліції керівник податкового органу (його заступник) може прийняти рішення про застосування арешту активів платника податків.

Відповідно до підпункту 9.3.3 пункту 9.3 ст. 9 Закону України №2181-III арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником). Керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, а суд повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного звернення.

З аналізу вище наведених норм вбачається, що рішення про арешт активів може бути прийняте з метою забезпечення погашення платником податків податкового боргу, тобто за умови існування такого боргу та за наявності обставин, перелічених у п.п. 9.1.2 ст. 9 Закону України №2181-III.

Вказані обставини є невід'ємними одна від одної, а їх існування окремо, не є підставою для застосування арешту активів.

СДПІ у м.Запоріжжі не було надано жодних доказів на підтвердження факту наявності у ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» податкової заборгованості та не доведено наявність підстав, які свідчать, що звільнення з-під адміністративного арешту активів платника податків може загрожувати їх зникненню або знищенню.

Враховуючи вищезазначене, слід погодитися з висновками судів про безпідставність позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв