Ухвала суду № 36413545, 09.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2013 р. м. Київ К/800/48407/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Лосєв А.М. Цвіркун Ю.І.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Дочірнього підприємства «Агрокомплекс Рубанівський» товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Содружество»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013 р.

у справі №821/115/13а

за позовом Дочірнього підприємства «Агрокомплекс Рубанівський» товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Содружество»

до Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Агрокомплекс Рубанівський» товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Содружество» (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12.04.2013 р. задоволено повністю позовні вимоги, скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.06.2011 р. №0000252301 повністю та податкове повідомлення-рішення від 24.06.2011 р. №0000242301 у частині визначення зобов'язань за основним платежем на 123 760,00 грн. та за штрафними санкціями - на 30 940,00 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фахівцями податкового органу було проведено планову виїзну перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., результати якої відображені в акті від 07.06.2011 р. № 014/2301/31187041.

У ході проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено порушення позивачем, зокрема, у господарських відносинах з ПП «МінАгро» пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», наслідком чого стало завищення податкового кредиту на 123 760,00 грн. та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», наслідком чого стало завищення валових витрат на 918 800,00 грн. Зміст встановлених контролюючим органом порушень полягав у безпідставному, на думку останнього, збільшенні позивачем валових витрат та податкового кредиту виключно на підставі первинної документації без фактичного здійснення господарських операцій з ПП «МінАгро» (безтоварна господарська операція).

На підставі встановлених порушень відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 24.06.2011 р. №0000242301, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 174 442,27 грн. та застосовано 43 610,57 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0000252301, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 154 700,00 грн. та застосовано 38 675,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши наведені сторонами доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновків, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, висновок податкового органу стосовно безтоварності угод позивача із контрагентом - ПП «МінАгро», ґрунтується на тому, що постачальник останнього, ПП «Стилет Юг», задіяний у схемах незаконного, на думку податкової інспекції, формування валових витрат та податкового кредиту платників податків з метою отримання податкових вигод. Аргументовуючи зазначені доводи, податкова інспекція вказує, що у відношенні посадових осіб ПП «Стилет Юг» було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Також, відповідач зазначає, що вказане підприємство відсутнє за юридичною адресою, у податковій звітності не декларує наявність власних трудових та матеріальних ресурсів для фактичного здійснення господарської діяльності. За наведених підстав, відповідач стверджує, що ПП «Стилет Юг», так як наслідок ПП «МінАгро» не мали необхідних умов для виконання зобов'язань з постачання товару на адресу позивача. Крім того, податковий орган вказує, що на відповідний запит перевізники товару від ПП «МінАгро» до позивача повідомили, що таких вантажних перевезень не здійснювали.

У той же час, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 названого Закону зазначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 зазначеної статті, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст.7 цього ж Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, виключення витрат, понесених платником податку під час виконання господарських операцій, зі складу валових та виключення зі складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у контрагентів товарів (послуг), можливе виключно у разі непідтвердження відповідними первинними документами здійснення таких господарських операцій та за умови беззаперечності доказів їх фіктивності.

У той же час, як свідчать матеріали справи, у перевіряємому періоді між позивачем та ПП «МінАгро» було укладено договори від 16.12.2010 р. №6 та від 22.12.2010 р. №7, відповідно до яких останній зобов'язувався передати у власність позивачу пшеницю врожаю 2009 року загальною кількістю 651 800 тонн.

Про виконання умов вказаних угод свідчать договори, видаткові накладні, податкові накладні, оплата товару підтверджується банківськими випискам, перевезення товару здійснено фізичними особами - підприємцями ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на підставі ТТН. Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що поставлений товар зберігався на складі позивача, що підтверджується даними складського обліку - реєстром руху зерна по складу, а також встановлено факт використання придбаного товару у власній господарській діяльності - частково реалізовано подальшим покупцям, частково передано на переробку на млин.

Таким чином, доводи податкового органу, що укладені позивачем з ПП «МінАгро» угоди є нікчемними спростовуються встановленими судовими інстанціями обставинами та наявними у матеріалах справи доказами, а відтак не можуть вважатися беззастережними та безперечними доказами на підтвердження висновків податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій, а будь-яких інших доказів відповідачем надано не було.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків, відносно того, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних у контрагента товарів на підставі отриманих від останнього первинних документів.

Зважаючи на те, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат вартість придбаних у контрагента товарів, формування ним податкового кредиту на підставі отриманих від постачальника податкових накладних по спірним господарським операціям також обґрунтовано визнано судом першої інстанції правомірним та таким, що відповідає вимогам положень ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відтак доводи суду апеляційної інстанції у цій частині також є помилковими.

Доводи податкового органу, що порушена кримінальна справа відносно директора ПП «МінАгро» є підтвердженням фіктивності спірних господарських операцій також аргументовано були відхилені судом першої інстанції, оскільки постановою Дніпровського районного суду м. Херсона від 13.12.2012 р., яка набрала законної сили, було встановлено факт недбалого ставлення директора названого товариства до виконання своїх посадових обов'язків у частині складання бухгалтерських документів, між тим, названим судовим рішенням не було встановлено факту нікчемності спірних правочинів.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної процесуальної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Агрокомплекс Рубанівський» товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Содружество» задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013 р. у справі №821/115/13а скасувати.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12.04.2013 р. у справі №821/115/13а залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:О.М. Нечитайло Судді:А.М. Лосєв Ю.І. Цвіркун