Ухвала суду № 36413544, 09.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/72790/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Лосєв А.М. Цвіркун Ю.І.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Лисенка О.В.,відповідача:Харламової О.О.,прокурора:Турлової Ю.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 р.

у справі №2а-0870/657/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі,

за участю Прокурора Запорізької області,

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг» (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2011 р. адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.06.2010 р. №0000440808/0, № 0000450808/0, від 18.08.2010 р. №0000440808/1, №0000450808/1, від 01.11.2010 р. № 0000440808/2, № 0000450808/2, судовий збір у розмірі 3,40 грн. присуджено на користь позивача з Державного бюджету України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 17.05.2010 р. по 31.05.2010 р. відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питання правомірного формування податкового обліку по операціям з придбання згідно договору від 26.06.2006 р. № 858Д(2006) за період з 01.08.2008 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої було складено акт від 07.06.2010 р. № 202/08-08/32573524.

У ході перевірки контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на загальну суму 12 688 873,00 грн., у т.ч. за вересень 2008 року на суму 2 850 000,00 грн., за жовтень 2008 року на суму 3 005 676,00 грн., за листопад 2008 року на суму 3 300 806,00 грн., за грудень 2008 року на суму 699 058,00 грн., за листопад 2009 року на суму 2 833 333,00 грн., завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2009 року 1 592 039,00 грн., заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 5 650 034,00 грн., у т.ч. за листопад 2009 року на суму 1 144 732,00 грн., за грудень 2009 року на суму 4 505 302,00 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 18.06.2010 р. № 0000440808/0, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень - грудень 2008 року та листопад 2009 року у розмірі 12 688 873,00 грн., та № 0000450808/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 8 475 051,00 грн.

Не погодившись із прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх адміністративному порядку, за результатами якого зазначені податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, та прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 18.08.2010 р. №0000440808/1, №0000450808/1, від 01.11.2010 р. № 0000440808/2, № 0000450808/2, аналогічні за змістом.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши наведені сторонами доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновків, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ВАТ «ЗАлК» було укладено договір від 26.06.2006 р. №858Д(2006), відповідно до якого останній взяв на себе зобов'язання виготовити і поставити на користь позивача сплави алюмінієві ливарних марок, сплав алюмінієвий у вигляді зливок циліндричних, алюміній первинний в чушках, катанку алюмінієву та зливи циліндричні у кількості та за ціною, врегульованими у додаткових угодах.

Згідно з договором за період з 26.06.2006 р. по 31.12.2009 р. позивачем отримано від ВАТ «ЗАлК» товару на загальну суму 1 214 071 072,90 грн. та сплачено за товар 1 205 989 655,57 грн.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ВАТ «ЗАлК» на виконання умов договору включені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, який згодом брав участь у розрахунку бюджетного відшкодування позивачем.

У той же час, як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства зроблений виходячи з того, що операції між позивачем та ВАТ «ЗАлК» згідно договору від 26.06.2006 р. №858Д(2006) не були спрямовані на створення реальних правових наслідків.

При цьому податковий орган вказує на той факт, що нікчемність спірної угоди підтверджується висновками проведених перевірок позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2008 р. та січень 2009 р., викладеними в актах від 26.02.2009 р. №28/08-08/32573524 та від 24.03.2009 р. №41/08-08/32573524, якими було встановлено завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за відповідні періоди.

Суд попередньої інстанції, надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи погодився із доводами податкової інспекції та дійшов висновку, що надані позивачем на підтвердження отримання у власність товару товарно-транспортні накладні не можуть бути прийняті як документи, що підтверджують факт постачання продукції з огляду на те, що зазначений в товарно-транспортних накладних автотранспорт: МАЗ, КАМАЗ, РЕНО, ВОЛЬВО, МАН, ДАФ, СКАНІЯ, тощо, не належить позивачу, тоді як угоди про перевезення продукції, обумовленої спірним договором від 26.06.2006 р. №858Д(2006), іншим автотранспортом не укладались. Наведені обставини суд апеляційної інстанції визнав достатніми для висновку, що поставка товару від ВАТ «ЗАлК» до позивача не здійснювалась.

Разом із тим, суд касаційної інстанції не може погодить із таким застосуванням норм матеріального права та вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, положеннями пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 зазначеної статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» кореспондує право на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з наявністю належним чином складених первинних документів, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У даному ж випадку, як вбачається з установлених судами обставин справи, включена позивачем сума податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджена інформацією щодо закриття передоплати за договором; копією акту звірки взаємних розрахунків за договором між позивачем та ВАТ «ЗАлК»; копіями накладних на відпуск товару; копіями видаткових накладних та довіреностей згідно з реєстром документів за період з 01.08.2008 р. по 31.12.2009 р.; копією довідки ПАТ «Завод Південкабель» про отримання від позивача товарної продукції; аналізом бухгалтерського рахунку 6416, що підтверджує нарахування податку на прибуток у період з 01.08.2008 р. по 31.12.2009 р.; оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281 (рух ТМЦ) за період з 01.08.2008 р. по 31.12.2009 р.; копіями податкових декларацій з ПДВ та вантажних митних декларацій, що підтверджують відвантаження товарної продукції на експорт; копіями інвентарних карток обліку основних засобів № 92, № 142, № 159, № 166; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 105 (Необоротні активи) за 01.08.2008 р. - 31.12.2008 р. та за 2009 рік; копіями штатних розписів за 2008 - 2009 роки, копіями товарно-транспортних накладних.

Судом першої інстанції з метою перевірки факту здійснення позивачем господарської операції, яка стала підставою для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, було досліджено первинну документацію та інші документи, надані позивачем як докази у даній справі на предмет їх відповідності вимогам податкового законодавства України, правомірності їх складання, що дозволило суду дійти аргументованого висновку стосовно реальності виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до умов договору №858Д(2006) у спірному періоді.

Натомість відповідачем не наведено будь-яких доводів та не подано жодних належних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з поставки товару у відповідні періоди, щодо яких ставиться питання податковим органом, невідповідність таких операцій їх дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування останнім податкового кредиту, а відтак і права на відшкодування таких сум податку з бюджету.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За наведених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано визначився із наявністю підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг» задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 р. у справі №2а-0870/657/11 скасувати.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2011 р. у справі №2а-0870/657/11 залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:О.М. Нечитайло Судді:А.М. Лосєв Ю.І. Цвіркун