Ухвала суду № 36413543, 25.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/67297/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Дочірнього підприємства «Мережа-Трейд»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 р.

у справі №2а-8630/12/2670

за позовом Дочірнього підприємства «Мережа-Трейд»

до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Дочірнє підприємство «Мережа-Трейд» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Сан-Кор Трейд» за період з 01.04.2011 р. по 31.05.2011 р., про що складено акт від 17.02.2012 р. №143/42-40/31170331, яким встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2012 р. №0000324240, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 841 669,00 грн., з яких 841 667,00 грн. за основним платежем та 02,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У порядку адміністративного узгодження податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.2012 р. №0000133910, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 841 668,00 грн., з яких 841 667,00 грн. за основним платежем та 01,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Сан-Кор Трейд» було укладено договори купівлі-продажу волоського горіху від 28.01.2011 р. № 596 та від 28.01.2011 р. № 541.

У той же час, згідно отриманих матеріалів проведеної ДПІ у Київському районі м. Одеси позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Сан-Кор Трейд» (акт від 27.12.2011 р. № 3770/23-34/32896290/81) з питань правових відносин з ТОВ «Агентство Незалежної Експертизи «M.T.K.» за період квітень, травень, червень 2011 pоку та матеріалів проведеної ДПІ у Печерському районі м. Києва документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агентство Незалежної Експертизи «M.T.K.» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за вересень, грудень 2010 року, січень - червень 2011 року (акт від 17.10.2011 р. № 1353/23-2/31663276), було встановлено, що ТОВ «Агентство Незалежної Експертизи «M.T.K.» було основним постачальником товару - горіху волоського без шкарлупи (ядро горіха) врожаю 2010 року.

За наслідками вказаних перевірок, податковим органом зроблено висновок про відсутність об'єкта оподаткування та безтоварність операцій між ТОВ «Агентство Незалежної Експертизи «M.T.K.» та ТОВ «Сан-Кор Трейд», що, на думку податкового органу, свідчить про вчинення вказаних правочинів без мети настання реальних правових наслідків, спрямованих на незаконне заволодіння майном держави, які суперечать інтересам держави та суспільства, тобто є нікчемними. А отже, всі операції купівлі-продажу горіху волоського без шкарлупи (ядро горіха) таких контрагентів по ланцюгу до вигодонабувача є нікчемними.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що документи, надані позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому-передачі товару видані позивачу ТОВ «Сан-Кор Трейд», не є первинними бухгалтерськими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем відповідного товару у зазначеного контрагента та дають йому право на податковий кредит, оскільки вони виписані за наслідками укладених недійсних (нікчемних) правочинів.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає зазначені висновки судових інстанцій передчасними та помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до приписів п.п.14.1.81 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість у відповідності до вимог ПК України є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Натомість, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наведене кореспондує приписам п. 198.6 ст. 198 ПК України, відповідно до яких не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складання платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено ст. 201 ПК України.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України (п. 201.8 ст. 208 ПК України).

Тобто, ПК України чітко встановлено випадки не врахування в податковому кредиті суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що підтверджені податковими накладними, а саме: 1) невідповідність форми та змісту податкової накладної вимогам ст. 201 ПК України; 2) складення податкової накладної особою, що не зареєстрована, як платник податку на додану вартість; 3) відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (за умови необхідності такої реєстрації).

Між цим, судами попередніх інстанцій обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку встановлені не були.

Так, приймаючи на підтвердження даних податкового обліку первинні документи, суди формально виходили з того, що вони не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Судам, при вирішенні даної справи, слід було звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

На думку колегії суду, суди попередніх інстанцій передчасно дійшли висновку щодо доведеності факту відсутності господарської діяльності позивача з контрагентами.

Так, судами, з метою встановлення факту реальності здійснення господарської операції, не було з'ясовано, зокрема:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягали усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо,

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановлення статусу постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції,

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Необхідність дослідження наявності господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Так, перевірці підлягали доводи податкового органу, що свідчили про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема, придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку, тощо.

Для з'ясування зазначених обставин судам необхідно було перевірити доводи як податкового органу, викладені в акті перевірки так і надані позивачем докази на підтвердження виконання господарських операцій та інші.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 р., а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Мережа-Трейд» задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2012 р. та Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 р. у справі №2а-8630/12/2670 скасувати.

Справу №2а-8630/12/2670 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.