Ухвала суду № 36413547, 09.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/51550/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Лосєв А.М. Цвіркун Ю.І.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Смольського Ю.С.,відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2012 р.

у справі № 2а-1670/8053/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2012 р., адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.09.2011 р. № 0001012302/192, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 22.08.2011 р. по 05.09.2011 р. фахівцями податкового органу було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ що декларувалось у травні 2011 року, результати якої оформлено актом перевірки від 14.09.2011 р. № №6663/23-309/00191282.

У ході проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено ряд порушень, як то - ч. 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України та п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 188.61 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 1 402 726,00 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 30.09.2011 р. №0001012302/192, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 1 402 726,00 грн., у тому числі: за червень 2011 року - 1 402 726,00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши наведені сторонами доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновків, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем наведених законодавчих приписів, стало встановлення під час перевірки неправомірного, на думку відповідача, віднесення позивачем у червні 2011 року до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що пов'язано із придбанням у вказаному періоді товарів (робіт, послуг) у контрагентів - ТОВ ТД "Електромашсервіс", ПП Фірма "Еліта", ПП ВКП "Лікон -Крембуд", ТОВ "СП "Юкойл", ТОВ "Компанія Глобус", ТОВ "Національні Кабельні Мережі", ПП "Єдина мережа", ТОВ "Гофер", ТОВ "Техноніколь Центр", ТОВ "Стройремсервіс", ТОВ ФК "Ворскла".

При цьому відповідач вказує на той факт, що серед контрагентів позивача виявлені платники податків постачальниками яких є переважно підприємства з ознаками фіктивності, які не мають основних фондів та не можуть поставляти товар, платники податків зі станом, відмінним від "0", платники податків, відносно яких встановлено розбіжність при співставленні суми їхніх податкових зобов'язань та сформованої і включеної позивачем суми податкового кредиту.

Із наведеними доводами контролюючого органу суди попередніх інстанцій не погодились та дійшли висновку, що відповідач не перевірив у належний спосіб дійсність спірних фінансово-господарських операцій.

Так, у червні 2011 року позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у загальному розмірі 686 815,00 грн. за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ ТД "Електромашсервіс", ПП Фірма "Еліта", ПП ВКП "Лікон-Крембуд", ТОВ "СП "Юкойл", ТОВ "Компанія Глобус".

Взаємовідносини між позивачем та ТОВ ТД "Електромашсервіс" у червні 2011 року відбувалися на підставі договору поставки від 31.05.2011 р. №2161, за змістом якого ТОВ ТД "Електромашсервіс" (постачальник) зобов'язався поставити, а позивач (покупець) прийняти та оплатити електродвигун (продукцію) у кількості і по цінам згідно специфікації і додатків до даного договору.

У рамках виконання вказаного договору, позивачем у червені 2011 року придбано у ТОВ ТД "Електромашсервіс" товар (електродвигун СД4-3150-16УХЛ4 3150кВт375 об/хв 600В, вкладиш підшипника 5БЩ 263.007.00 ПК х 4 шт., кільце маслозмащююче 5БЩ 377.005.х 8 шт.) на загальну суму 2 829 816,00 грн., у тому числі ПДВ - 471 636,00 грн.

Взаємовідносини між позивачем та ПП фірма "Іліта" у червні 2011 року відбувалися на підставі договору підряду від 24.02.2011 р. №800, згідно пункту 1.1 якого позивач (замовник) доручив, а ПП фірма "Іліта" (підрядник) зобов'язався виконати у відповідності з умовами даного договору об'єм робіт по поточному ремонту покрівель замовника в об'ємах, щомісячно узгоджених із замовником. Об'єм робіт на 2011 рік по даному Договору визначається за згодою сторін і зазначається в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного договору.

У рамках виконання вказаного договору, позивачем у червні 2011 року придбано у ПП фірма "Іліта" комплекс покрівельних робіт з поточного ремонту на загальну суму 2 788 870,00 грн, у тому числі ПДВ - 464 811,66 грн.

Взаємовідносини між позивачем та ПП ВКП "Лікон-Крембуд" у червні 2011 року відбувалися на підставі договору від 20.06.2011 р . №2328, відповідно до змісту якого позивач (замовник), доручив, а ПП ВКП "Лікон-Крембуд" (підрядник) зобов'язався виконати у відповідності до даного Договору роботи по "фуртировке барабанного окомкователя" цеху ЦПО, спеціальною технічною пластиною аналогом RL35/CN товщиною 6,5 мм у відповідності до відомостей дефектів №1477, яка невід'ємною частиною даного Договору.

У рамках виконання вказаного договору, позивачем у червні 2011 року здійснено передоплату ПП ВКП "Лікон-Крембуд" за "фуртировку барабанного окомкователя" у розмірі 209 662 грн., у т.ч. ПДВ - 34 943,67 грн.

Взаємовідносини між позивачем та ТОВ "СП Юкойл" у червні 2011 року відбувались на підставі договору поставки від 10.05.2011 р. №1859, у відповідності з яким постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і оплатити на умовах даного договору продукцію, номенклатура, об'єми та ціна яких, визначена у специфікаціях та в асортименті, кількості та по цінам зазначеним у видаткових накладних та рахунках фактурах до даного договору, що являються його невід'ємною частиною.

У рамках виконання вказаного договору, позивачем у червні 2011 року придбано у ТОВ "СП Юкойл" мастило Yukoil МГЕ-10А (ISO 15)ТАп-15В, оливу технічну Yukoil, оливу трансмісійну Yukoil на загальну суму 49 681,57 грн., у тому числі ПДВ - 8280,26 грн.

Взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Компанія Глобус" у червні 2011 року відбувалися на підставі договору від 12.11.2010 р. №2475/4638, за змістом якого ТОВ "Компанія Глобус" (постачальник) зобов'язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити продукцію по узгодженим специфікаціям, які є невід'ємними частинами Договору. Специфікації складались покупцем в міру виникнення потреби в продукції. Відповідно до пункту 1.2. умов Договору кількість, асортимент, ціна та сума продукції визначалась в специфікаціях до договору. Якість, комплектність, упаковка та маркування продукції, що поставлялась, повинні були відповідати ГОСТ, ТУ на продукцію, згідно специфікації (пункт 2.1. Договору).

На виконання досягнутої домовленості позивачем у червні 2011 року придбано у ТОВ "Компанія Глобус" товарно-матеріальні цінності (прокладки, клемми, накладки, шайба пружинна двухвиткова, ізовтулки, болти) на загальну суму 1072 678,03 грн., у тому числі ПДВ - 178 779,67 грн.

Визначаючись із висновками стосовно обґрунтованості заявлених позовних вимог, суди вказали на те, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про завищення позивачем податкового кредиту за червень 2011 року та відповідно від'ємного значення у розмірі 686 815,00 грн. є необґрунтованими.

Зокрема, зазначили, що наявність належним чином оформлених первинних документів є свідченням реальності спірних господарських операцій та їх відповідності господарській меті.

Відхили суди також доводи податкового органу щодо неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 110 942,01 грн. по операціям з ТОВ «Національні Кабельні Мережі», ПП «Єдина мережа», ТОВ «Гофер», ТОВ «Техноніколь Центр», ТОВ «Стройремсервіс», що обґрунтовані результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів декларацій з ПДВ за червень 2011 р. станом на 12.09.2011 р., якими встановлено розбіжність на вказану суму.

При цьому суди дійшли висновку, що податковим органом не ставилось питання у цій частині стосовно фактичного здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами та не заперечувалася наявність у позивача належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Як не взяли до уваги суди висновки відповідача стосовно неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 133 333,33 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ "Футбольний клуб "Ворскла", що пов'язано із проведенням рекламних заходів шляхом реклами товарного знака FERREXPО Poltava Mining" на підставі договору про проведення рекламних заходів від 01.02.2011 р. №244/4661 з урахуванням додаткових угод від 04.04.2011 р. №2 та від 01.06.2011 р. №33, зважаючи на те, що такі послуги, на думку відповідача не відносяться до господарської діяльності підприємства.

Натомість судові інстанції зазначили про наявність зв'язку наданих ТОВ "Футбольний клуб "Ворскла" послуг з господарською діяльністю позивача.

У той же час, відповідно до положень п.4 ч.1 ст.7 КАС України, одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом ч.4, 5 ст.11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Тобто, виходячи з принципу офіційного з'ясування обставин справи, суди повинні вжити всіх заходів із витребування необхідних доказів, а не обмежуватись виключно доказами, що подані сторонами у справі.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Судами попередніх інстанцій не було враховано, що у разі підтвердження доводів відповідача про фіктивність зазначених господарських операцій, визначення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по таким операціям було б безпідставним, незважаючи на наявність первинних документів, які за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Відтак, для правильного вирішення спору судам слід було дослідити насамперед доводи органів державної податкової служби, що свідчать про наявність обставин, із якими закон пов'язує неправомірне формування податкового кредиту, як то - включення до його складу сум податку на додану вартість за господарськими операціями, що не мають реального економічного змісту та мають ознаки фіктивності, включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними суб'єктів господарювання. місцезнаходження яких не встановлено, включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними суб'єктів господарювання, відносно яких встановлено розбіжності при співставленні сум податкових зобов'язань та сформованих та задекларованих платником податків сум податкового кредиту, включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за накладними, виписаними згідно угод, результати яких не використані у господарській діяльності платника податку, тощо.

З метою перевірки факту здійснення позивачем спірних господарських операції, які стали підставою для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, судам попередніх інстанцій слід дослідити первинну документацію, при цьому враховувати, що будь-які документи мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарських операцій не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, дослідженню судами підлягала перш за все реальність спірних господарських операцій, добросовісність дій платників податку, яка полягала у відповідності вчинених ними дій господарській меті та досягненню економічних цілей, а також реальність усіх даних, наведених у відповідних первинних документах.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2012 р., а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2012 р. у справі № 2а-1670/8053/11 скасувати.

Справу № 2а-1670/8053/11 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:О.М. Нечитайло Судді:А.М. Лосєв Ю.І. Цвіркун