Ухвала суду № 36412621, 12.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 р. Справа № 7338/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Кузьмича С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року у адміністративній справі №2а-19073/09/0370 за позовом комунального підприємства «Луцькводоканал» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Луцькводоканал» звернулося в суд із позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 28 вересня 2009 року за №0006891601/0 про сплату 221572,02 грн. штрафу в розмірі 20% за платежем «Податок на додану вартість» та за №0006881601/0 про сплату 151940,77 грн. штрафу в розмірі 10% за платежем «Податок на додану вартість».

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачем протягом грудня місяця 2008 року - липня місяця 2009 року до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість сплачувались поточними платежами суми ПДВ, які неправомірно зараховувались відповідачем в рахунок погашення податкового боргу за попередні періоди, оскільки право призначення платежу належить виключно платнику - КП «Луцькводоканал».

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.12.2009 р. позов задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 28 вересня 2009 року за №0006891601/0 визнано нечинним повністю. Податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 28 вересня 2009 року за №0006881601/0 визнано нечинним частково на суму 141457,87 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи. Зокрема зазначає, що оскільки в позивача податковий борг виник до грудня місяця 2008 року, то відповідно всі поточні платежі зараховувались в рахунок його погашення. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідачем не надано заперечень щодо визначення митної вартості товару за першим методом, що відповідачем безпідставно надано перевагу листу ТОВ «Баварія» у порівнянні з інформацією, яка була надана при розмитненні товару. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову по відмову у задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Луцькою ОДПІ проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку комунального підприємства «Луцькводоканал» з питань дотримання граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань за період з 1 грудня 2008 року по 9 вересня 2009 року. За результатами перевірки 9 вересня 2009 року складено акт за №3096/15-115/03339489 та встановлено порушення вимог п.п. 5.3.1 п. 5 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.12.2008 року по 09.09.2009 року в розмірі 374881,13 грн. та відповідно до п.п. 17.1.17 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» КП «Луцькводоканал» зобов'язання сплатити штраф з податку на додану вартість при затримці до 30 календарних днів у розмірі 10 відсотків в сумі 151049,77 грн., а при затримці від 30 до 90 календарних днів у розмірі 20 відсотків в сумі 222940,36 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку КП «Луцькводоканал» Луцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 28 вересня 2009 року за №0006891601/0 в якому визначено штраф за затримку на 62 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 20% в сумі 221572,02 грн. та №0006881601/0 про застосування штрафу за затримку на 30 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10% в сумі 151940,77 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що зарахування відповідачем сум в погашення податкового боргу за минулий період є неправомірним.

Колегія суддів апеляційного суду частково погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Підставою прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень визначені норми підпункту 17.1.7 пункту17.1 статті17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якої у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

КП «Луцькводоканал» звітував до податкового органу протягом 2008-2009 років податковими деклараціями з податку на додану вартість та сплачував податкові зобов'язання, визначені у вказаних податкових деклараціях, що підтверджується копіями податкових декларацій та платіжних доручень, в яких позивач зазначав призначення платежу - ПДВ за відповідний місяць року.

Як вбачається із наданих суду податкових декларацій з податку на додану вартість за період з листопада місяця 2008 року по червень місяць 2009 року та платіжних доручень за період з грудня місяця 2008 року по липець місяць 2009 року та не заперечується представниками позивача, КП «Луцькводоканал» сплачено ПДВ за зазначений період в сумі 2492281 грн. при задекларованих до сплати 2846 228 грн.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.2004 року за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Наведе свідчить про виключне право платника визначати призначення платежу.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

У разі недотримання платником податків порядку та строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Пунктом 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою закріплено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Однак зазначена стаття Закону не визначає права чи обов'язку органу державної податкової служби змінювати призначення платежу, визначене у платіжному документі платником податків, який є власником коштів і на свій розсуд ними розпоряджається.

Самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Враховуючи наведене, суми ПДВ за грудень місць 2008 року, за січень, лютий, квітень та травень місяці 2009 року є повністю сплаченими позивачем у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань.

Оскільки за червень місяць 2009 року позивачем сплачено 300000 грн. при задекларованих 404829 грн., а станом на 9 вересня 2009 року КП «Луцькводоканал» непогашене податкове зобов'язання в сумі 104829 грн., тому відповідачем правомірно застосований штраф в розмірі 10% та винесене податкове повідомлення-рішення за №0006881601/0 від 28 вересня 2009 року в частині 10 482,90 грн.

Що стосується податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ за №0006891601/0 від 28 вересня 2009 року, яким застосовано до КП «Луцькводоканал» штраф в розмірі 20%, то судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідачем повинен був застосувати штраф в розмірі 50% за непогашене податкове зобов'язання за листопад місяць 2008 року в сумі 133935 грн. та за березень місяць 2009 року в сумі 184091 грн., однак до повноважень суду не належить застосування чи зміна застосованих до платника податків штрафних санкцій за несплату узгоджених сум податкового зобов'язання протягом граничних строків, тому податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ за №0006891601/0 від 28 вересня 2009 року підлягає визнанню нечинним повністю.

Судом не береться до уваги посилання відповідача та представника відповідача на вимоги Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, щодо здійснення операцій на рахунках платника в хронологічному порядку, так як у графі платіжних доручень «Призначення платежу» чітко вказано, за який саме податковий період підприємством сплачувалося податкове зобов'язання. За таких обставин зарахування цих сум в погашення податкового боргу за минулий період є неправомірним.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції суд не знаходить.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року у адміністративній справі №2а-19073/09/0370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

С.М. Кузьмич