Ухвала суду № 36412555, 12.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 р. Справа № 33502/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Кузьмича С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року у адміністративній справі №2а-2713/10/1770 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Рівнеукртранс» до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Рівнеукртранс» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000342344/023-318 від 03.06.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що товариством правомірно розраховано суму бюджетного відшкодування по деклараціях з податку на додану вартість за листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року. Податковим органом під час перевірки, результати якої оскаржуються, не було встановлено жодних порушень щодо відображення позивачем в деклараціях сум податкових зобов'язань, натомість підтверджено наявність і відповідність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит. Крім цього, в ході зустрічних перевірок безпосередніх постачальників позивача, знайшов своє підтвердження факт віднесення ними суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем в ціні товару, до складу своїх податкових зобов'язань. Відсутність же аналогічного підтвердження щодо усіх попередніх постачальників у ланцюгу постачання товару до виробника, не впливає на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість в ціні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.09.2010 р. позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне №000342344/0/23-318 від 03.06.2010 року, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «Рівнеукртранс» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 35212,00 грн. за листопад 2009 року, грудень 2009 року та січень 2010 року, - визнано протиправним та скасовано. Присуджено на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Рівнеукртранс» із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначає, що податковий кредит позивачем сформовано в тому числі за рахунок віднесення до його складу податку на додану вартість, сплаченого в ціні нафтопродуктів, придбаних через посередників, серед яких у ланцюгу постачання виявлено осіб, які за юридичною адресою не знаходяться або перебувають у стані банкрутства, ліквідації чи припинення. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. 26.05.2010 року ДПІ у м. Рівне оформлено акт №696/552/23-300/25318045 про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Рівнеукртранс» за листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу та автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Висновки перевірки ґрунтуються на тому, що ТОВ «Рівнеукртранс» в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сформувало податковий кредит в тому числі за рахунок віднесення до його складу податку на додану вартість, сплаченого в ціні нафтопродуктів, придбаних через посередників, серед яких у ланцюгу постачання виявлено осіб, які за юридичною адресою не знаходяться або перебувають у стані банкрутства, ліквідації чи припинення. Оскільки суми податку на додану вартість фактично до бюджету не сплачені, тому заявлена позивачем до відшкодування з бюджету сума завищена.

На підставі висновків перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000342344/023-318 від 03.06.2010 року, згідно з яким ТОВ «Рівнеукртранс» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009 року на 10082,00 грн., за грудень 2009 року на 10058,00 грн., за січень 2010 року на 15072,00 грн., а всього на 35212,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення мотивоване порушенням позивачем вимог п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що судом встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення позивачем господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення сум податку до податкового кредиту.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Наданими до матеріалів справи документами та актом перевірки податкового органу підтверджено, що постачальниками дизельного пального позивачу були виписані податкові накладні, що містять всі, передбачені п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону, реквізити.

Безпосередні контрагенти позивача ТОВ «Ойл-тренд», ТОВ «Міжнародна компанія «Зоря», ПП «Ніка-ойл», ТОВ «ТД «Континіум-Галичина» були і є зареєстрованими платниками податку на додану вартість. Відповідно, податковий кредит, сформований позивачем на підставі виписаних ними податкових накладних, вважається підтвердженим.

Згідно автоматизованої бази співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, розбіжностей у звітності позивача та вказаних постачальників не встановлено. Більше того, за матеріалами зустрічних перевірок усіх контрагентів позивача, крім ТОВ «ТД «Континіум-Галичина» (відповідь не надійшла), підтверджено відомості щодо господарських операцій з ТОВ «Рівнеукртранс».

Відповідно до п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з законом про податок на додану вартість. Вказаним нормативно-правовим актом передбачений і порядок формування податкового кредиту платника податку. Так, згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 даного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно п.7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право на з'явлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість в залежність від обов'язкової наявності матеріалів зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника.

Таким чином, відсутність висновків зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та з'явлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальниками дизельного пального по ланцюгу сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку позивачу, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену безпосереднім контрагентам в ціні товару.

Виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними.

Порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобов'язань відповідачем не встановлено, наявність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, встановлено матеріалами справи, а будь-які обставини, які б засвідчували факт недобросовісності самого платника, відсутні.

Наведене свідчить, що судом встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення позивачем господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення сум податку до податкового кредиту.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції суд не знаходить.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне - залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року у адміністративній справі №2а-2713/10/1770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

С.М. Кузьмич