Постанова № 36412556, 17.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2559/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представників позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Гусак О.О. Бойченка І.Ю., Бірха О.М. Ступака Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діском» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діском» до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2012 року ТОВ «Діском» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області в якому просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.03.2012 № 0000112302 та № 0000122302.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 08.02.2012 по 14.02.2012 співробітниками Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області було проведено виїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Діском» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків по фінансово-господарських операціях з ТОВ «Інформконсалт», ТОВ «Гарант-Техноресурс», ТОВ «Укрінжпроект», ТОВ «Дерикторія», ТОВ «Елітсервіс-2008 р», ТОВ «Торгстрім плюс» та ПП «Біг Кепітал» за період з 01.01.2008 по 31.12.2010.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР та п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 абз.4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР в результаті чого позивачем було завищено податковий кредит у сумі 43 375 грн., занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у розмірі 43 375 грн., а також занижено податок на прибуток у сумі 59 550,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 21.02.2012 № 84/16/2302-32599432 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.03.2012 № 0000112302, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 59 550,00 грн. за основним платежем та 14 887,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000122302, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 43 375 грн. за основним платежем та 10 843,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження фактичного характеру здійснених господарських операцій, позивачем не було надано документів, що підтверджують факт одержання товару, довіреності на одержання товару, обсяг та об'єм виконаних робіт; реєстрів податкових та видаткових накладних, документів, які свідчать про оприбуткування товару (робіт, послуг) та їх використання у господарській діяльності позивача.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити відповідні реквізити.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Крім того, згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 ст. 5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Враховуючи викладене, вартість витрат може включатися підприємством до валових витрат за умов:

- наявності зв'язку таких витрат з господарською діяльністю;

- відповідного оформлення документів, що підтверджують факт надання таких послуг;

- витрати підпадають під визначення валових витрат, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що основним видом діяльності позивача в періоді, за який проводилася перевірка було здавання в оренду власного нерухомого майна.

Позивачу на праві власності належать будівлі та споруди хлібзаводу (будівля хлібзаводу, будівля підсобного приміщення, споруда гаражу), що знаходяться за адресою: м. Фастів, вул. Великоснітинська, 7 та які використовувались у господарській діяльності позивача шляхом надання послуг із здавання нерухомого майна в оренду іншим суб'єктам господарювання.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 № 288/4509, основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Належні на праві власності позивачу будівлі та споруди хлібзаводу відповідно до вказаного Положення відносяться до основних засобів (п. 5 Положення). У процесі господарської діяльності за перевіряємий період позивачем, з метою утримання та експлуатації об'єктів нерухомості (основних засобів) було укладено договори з іншими суб'єктами господарювання та придбавались товарно-матеріальні цінності, які використовувались позивачем для утримання та експлуатації об'єктів нерухомості, а саме: Договір № 3 від 02.05.2009 з ТОВ «Елітсервіс-2008» на проведення робіт по ремонту покрівлі будівлі хлібзаводу у м. Фастові, вул. Великоснітинська, 7. Виконання умов зазначеного договору підтверджується актом № ОУ-0000021 від 25.08.2008 здачі-прийняття (надання послуг) та випискою податкової накладної від ТОВ «Елітсервіс» від 25.05.2009 на загальну суму 18 150,00 грн. (з урахуванням ПДВ 3 025,00 грн.).

В період з січня 2010 року по травень 2010 року позивач придбав у ТОВ «Дерикторія» дрова, які в подальшому були ним використані для опалення приміщень, що підтверджується актами списання №СпТ-000001 від 31.03.2011, № СпТ-000006 від 31.12.2010, № СпТ-000005 від 30.11.2010, № СпТ-000003 від 31.03.2010 для опалення приміщень. Позивачем проведено розрахунки із ТОВ «Дерикторія» за придбані товарно-матеріальні-цінності шляхом безготівкових розрахунків з ТОВ «Дерикторія», що підтверджується виписками по рахунку позивача у обслуговуючому банку.

В період з лютого 2009 року по квітень 2009 року позивачем було придбано у ТОВ «Гарант-Техноресурс» товарно-матеріальні цінності - дрова технічні розпилені, які в подальшому були використані позивачем для опалення приміщень, що підтверджується актами списання № СпТ-000001 від 28.02.2009, № СпТ-000002 від 31.03.2009, № СпТ-000003 від 31.10.2009, № СпТ-000004 від 30.11.2009, № СпТ-000005 від 31.12.2009, які використовувались позивачем для проведення господарської діяльності шляхом надання приміщень в оренду іншим суб'єктам господарювання у перевіряємому періоді.

Як випливає зі змісту Акта від 21.02.2012 № 84/16/2302-32599432 по рахунку № 26007301320325 за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 позивачем на користь ТОВ «Гарант-Техноресурс» перераховано грошові кошти в розмірі 37 799,00 грн. згідно платіжних доручень від 18.05.2009 № 58 в розмірі 18 840,20 грн., від 06.04.2009 № 43 в розмірі 18 958,80 грн.

В період з 29.06.2009 по 21.12.2009 позивачем на користь ТОВ «Інформконсалт плюс» за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 було перераховано грошові кошти за ремонтні роботи по ремонту офісу, утепленню складських приміщень хлібзаводу, ремонту системи опалення хлібзаводу, які використовувались позивачем для проведення господарської діяльності шляхом надання приміщень в оренду іншим суб'єктам господарювання у перевіряємому періоді. Проведення робіт підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) між позивачем та ТОВ «Інформконсалт плюс».

01.01.2009 між позивачем та ТОВ «Укрінжпроект» було укладено договір № 1 на проведення робіт по монтажу внутрішніх інженерних мереж електропостачання, електроосвітлення хлібзаводу у м. Фастові по вул. Великоснітинська, 7. Виконання умов зазначеного договору підтверджується актом № ОУ-0000005 від 29.01.2009 здачі-прийняття (надання послуг) та випискою податкової накладної від 26.01.2009 на загальну суму 12 800,00 грн. (з урахуванням ПДВ 2 133,33 грн.). Розрахунки між сторонами проведено в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 29 від 02.03.2009.

01.07.2009 між позивачем та ПП «Біг Кепітал» було укладено договір № 3 на проведення робіт по ремонту бетонної підлоги та під'їзних колій хлібзаводу у м. Фастові, вул. Великоснітинська, 7. Виконання умов зазначеного договору підтверджується актом № ОУ-0000029 від 31.07.2009 здачі-прийняття (надання послуг) та випискою податкової накладної від 31.07.2009 на загальну суму 21 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ 3 500,00 грн.). Розрахунки між сторонами проведено в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, випискою по рахунку позивача.

Відповідно до Акту від 21.02.2012 № 84/16/2302-32599432 по рахунку № 26007301320325 за період з 01.01.2008 по 31.12.20110 позивачем на користь ТОВ «Торгстрім плюс» перераховано грошові кошти в розмірі 31 600,00 грн. платіжними дорученнями у безготівковому порядку за отримані послуги та товари.

Придбані товарно-матеріальні цінності були використані у господарській діяльності, а саме: з метою утримання та експлуатації об'єкту нерухомого майна, який є власністю позивача і використовувався у перевіряє мий період для здавання приміщень в оренду іншим суб'єктом господарювання.

В Акті перевірки відповідач посилається на постанову слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України Осипчука С.В. від 17.06.2011, яким було розглянуто матеріали кримінальної справи № 69-110 по обвинуваченню певного кола осіб у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 статті 28, ч. 2 статті 205, ч. 5 статті 2, ч. 3 статті 212 КК України під час слідства було встановлено, що впродовж 2008-2010 р.р. група осіб, з метою втілення злочинного плану, умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи на території м. Києва та Київської області організувала схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету та пособництва в умисному ухиленні від сплати податків та розкраданні державних коштів. Для функціонування даної схеми особами, без справжнього наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем ТМЦ, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності було створено та придбано ряд суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Гарант-Техноресурс», ТОВ «Укрінжпроект», ТОВ «Дерикторія», ТОВ «Елітсервіс-2008», ТОВ «Торгстрім плюс», ПП «Біг Кепітал».

Крім того, відповідач дійшов висновку, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Колегією суддів встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені, та правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення правовідносин, контрагентів позивача було зареєстровано як юридичних осіб та платників податку на додану вартість, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що не відповідають моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2012 № 0000112302 та № 0000122302 підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діском» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2012 року - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2012 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діском» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС від 06.03.2012 № 0000112302 та № 0000122302.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст постанови складено та підписано - 23.12.2013

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.