Ухвала суду № 36411972, 17.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7219/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2013 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Твердохліб В.А., Костюк Л.О.

при секретарі - Золотоверх І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтепломонтаж» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтепломонтаж» до Державної податкової служби у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, ДПІ Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відповідно до п.п.75.1.2, п.75.1, ст.75, п.79.1, п.79.2, ст.79 Податкового кодексу України та на підставі наказу № 1229 від 22.04.2013 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правовідносин позивача з такими контрагентами як: ТОВ «Онікс компані ЛТД» за лютий 2012 року; ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» за період з січеня по березень 2012 року; ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» за період з травеня по липень 2012 року; ТОВ «КФ Горизонталь» за період з травеня по липень 2012 року; ТОВ «Тесей ЛТД» за період з серпень, вересень 2012 року, ТОВ «Ю. О. Електронікс-1» за період жовтень, листопад 2012 року.

В результаті проведеної перевірки складено акт перевірки № 255/1/22-3/32154970 від 23.04.2013, в якому відображено допущені позивачем порушення, а саме п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України.

07 травня 2013 року на підставі наведеного акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення за № 0004482230.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «Будтепломонтаж» звернувсь за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не доведено факту реального виконання договорів з його контрагентами та як встановлено актами перевірок контролюючих органів контрагентів позивача, діяльність останніх відбувається за межами правового поля, відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення - рішення № 0004482230 від 07.05.2013.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів на спростування висновків суду першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.

Частиною першою ст. 69 цього КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

За таких обставин слід зазначити, що в матеріалах справи містяться відомості щодо:

- пояснення директора та засновника ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» ОСОБА_2, з попередженням про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань, дачу завідомо неправдивих показань, передбачених ст.ст. 384, 385 КК України, в яких останній показав, що зареєстрував ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» за грошову винагороду на прохання невстановленої слідством особи без мети здійснення фінансово-господарської діяльності та ніякого відношення до діяльності цього підприємства не має, документи фінансової звітності підприємства не підписував;

- протокол допиту свідка - гр. ОСОБА_3 - засновника ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», відповідно до якого даною особою повідомила наступне: «про те що я являюсь засновником та головним бухгалтером ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» я дізналася від працівників податкової міліції. Відношення до реєстрації даного підприємства я не маю. Ніякої фінансово-господарської діяльності не здійснювала. Яким чином на моє ім'я зареєстрували ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» мені невідомо. Копії документів давала своєму знайомому для отримання позики в банку. Його звати ОСОБА_4 приблизно 45 років, проживає в м.Києві. Жодних реєстраційних документів ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» я не підписувала. Ніяких розрахункових рахунків щодо даного підприємства я не відкривала. Жодних коштів в статутний фонд ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» я не вносила Статут ТОВ «Константа - Інкорпорейтед» власним підписом в присутності нотаріуса не затверджувала. Ніяких доручень іншим особам в присутності нотаріуса на здійснення реєстрації ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» в державних установах та банківських структурах я не давала . Ніякого дозволу на виготовлення печатки вказаного товариства я не отримувала. Реєстрацію карток на відкриття розрахункових рахунків в банківських установах я не здійснювала. Угоди про оренду офісного приміщення я не підписувала. Особисто я не здійснювала постанову підприємства на облік в органах податкової міліції. Свідоцтво платника ПДВ даного товариства в органах податкової служби я не отримувала.»;

- пояснення гр. ОСОБА_5 директора та головного бухгалтер ТОВ «Ю. О. Електронікс-1», відповідно до наданої інформації, останній повідомив про свою непричетність до здійснення господарської діяльності даного Товариства. За даним фактом 24.01.2013 року зазначені відомості були внесені Слідчим управлінням ГУ МВС України в м. Києві до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12013110000000099, за ознаками злочину передбаченого ст.205 КК України.

Даючи оцінку вище зазначеним поясненням керівників Товариств-контрагентів, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідно до частини першої ст. 70 КАС України такий доказ є належним, оскільки містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною другою цієї статті визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Отже, обставини щодо фіктивності операцій з поставки послуг з посиланням на конкретне джерело інформації щодо цих фактів (пояснення керівників) є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності виконання договорів, суми ПДВ у зв'язку з якими позивач включив до податкового кредиту, так і юридичної сили первинних документів (актів приймання-передачі, податкових накладних) як допустимого доказу цих сум. Маючи дані щодо джерела такої інформації, суд в разі виникнення сумнівів у її достовірності, зокрема з підстав порушення встановленого законом порядку її отримання, повинен її перевірити з використанням передбачених частиною другою ст. 69 КАС України засобів доказування в адміністративному судочинстві.

Отже, надані позивачем документи на підтвердження господарських правовідносин з такими контрагентами як: ТОВ «Ю. О. Електронікс-1»; ТОВ «Константа-Інкорпорейтед»; ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК та частини другої ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ.

При розгляді даної справи колегією суддів враховано правову позицію Верховного Суду України, яка викладена: в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а саме, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги; та в постанові від 05.03.2012 по справі №21-421а11, згідно з якою складені і підписані неповноважними особами податкові накладні не можуть вважатися належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Хоча фактичні обставини справи №21-421а11, яка переглядалася Верховним Судом України, стосувалися лише правильності оформлення податкових накладних, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит з ПДВ, однак суд вважає, що з метою однакового застосування законодавства застосований Верховним Судом України підхід є цілком прийнятним. Для з'ясування правильності оформлення й інших первинних бухгалтерських документів, для яких частина друга ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює відповідні обов'язкові вимоги, у т.ч. щодо їх складення та підписання відповідними уповноваженими особами.

Окрім того, така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною і у постанові від 05.03.2012 року, у якій ВСУ зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до частини першої ст. 244-2 КАС України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами відповідача та висновками суду першої інстанції про допущені позивачем порушення норм Податкового Кодексу України, при здійсненні операцій з ТОВ «Ю. О. Електронікс-1», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», в період, що перевірявся.

Також, під сумнів колегії суддів ставиться і відносини позивача з ТОВ «Компанія «Мрамур», адже в результаті дослідження первинної документації судом встановлено схожість підписів на директора даного контрагента ОСОБА_6 та директора ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» ОСОБА_2

Більше того, слід звернути увагу на видану ТОВ «Компанія «Мрамур» податкову накладну (а.с. 137) яка підписана ОСОБА_2

Що стосується взаємовідносин позивача з ТОВ «Тесей ЛТД» та ТОВ «Онікс Компані ЛТД» колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

11,16,17 та 18 липня 2012 року між ТОВ «Будтепломонтаж» та ТОВ «Тесей ЛТД» укладено договори: №7/11, №7/16, №7/17 та №7/18, відповідно яких останній виконував: проектування АСУ ТП випарної станції, проектування АСУ ТП похилої дифузії, механічне збирання та монтаж щита управління «МВЖ фільтрація» (2 шт.) систем автоматизації фільтрів МВЖ 2-ої сатурації та контрольної фільтрації ТзОВ СП «Нива», проектування АСУ ТП фільтрів типу ФІЛС, ремонт блоків АВЕ СРА 02-2шт, АВЕ Н12R11-1шт, АВЕ Н16R11-1 шт, TSX DMY 28 FK - 1 шт.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано акти здачі-приймання робіт та податкові накладні.

У свою чергу, подальша реалізація придбаних робіт, а саме: проектування АСУ ТП випарної станції підтверджується укладеним договором між позивачем та СТОВ «Агрофірма «Ясенівка» за №07-12 від 09.07.2012. Однак, така реалізація немала фінансово-економічної доцільності, адже дану послугу придбано за 38640 та реалізовано за таку ж суму. Щодо решти придбаних послуг, позивачем не надано жодних доказів їх подальшої реалізації.

Відтак, вказані вище документи, що надані на підтвердження правовідносин ТОВ «Будтепломонтаж» та ТОВ «Тесей ЛТД», до уваги колегії суддів не приймаються, оскільки на думку суду податкові накладні є обов'язковими документами для підтвердження формування податкового кредиту та валових витрат, проте не є безумовними, а тому, не можуть свідчити про реальне виконання наведених договорів.

В результаті дослідження господарських відносин між позивачем та ТОВ «Онікс Компані ЛТД» судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

На підтвердження виконання договорів купівлі-продажу товарів: № 12153 від 15.12.2011, №12094 від 09.12.2011, №0216 від 16.02.2011 позивачем надано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, проте на переконання суду рахунок-фактура сама по собі не є документом, що містить факти оплати коштів за отримані товари, а лише підтверджує наявність правових підстав для здійснення розрахунків.

Відтак, за відсутністю доказів транспортування товару, оплати, зберігання та його подальшої реалізації, колегія суддів позбавлена можливості встановити фактичне здійснення купівлі-продажу такого товару. Більше того, слід зауважити, що в матеріалах справи відсутні вище наведені договори, що у свою чергу позбавляє можливості встановити реальність виконання договорів.

Окрім викладеного, на думку судової колегії необхідно звернути увагу і на те, що статус даних контрагентів, як платників ПДВ не спростовує наявність вказаних порушень і не може свідчити про правомірність формування податкового кредиту з ПДВ, адже за змістом наведеного вище п. 198.6 ст. 198 ПК не дозволяється віднесення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, що оформлені з порушенням вимог ст. 201 ПК. Також не спростовують відсутність належно оформлених первинних бухгалтерських і податкових документів по взаємовідносинах з даними суб'єктами господарювання.

Констатація позивачем того, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, загалом є вірною, але в даному випадку ця теза не спростовує допущені саме позивачем порушення податкового законодавства і не може звільняти останнього від настання відповідних юридичних наслідків.

Також на думку судової колегії слід звернути уваги на документи які складені у невідповідності до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, а саме 2.4. згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Такими документами є акти здачі-прийому робіт (а.с. 89, 96, 99, 104, 131, 132, 136, 139).

Наведені документи первинної звітності також суперечать положенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідно до якої первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженнями відповідача про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами і вважає такі доводи відповідача необґрунтованими і безпідставними, з огляду на відсутність належного документального підтвердження завідомо умисної мети і факту спрямованості правочинів на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим частина перша ст. 228 ЦК пов'язує визначення порушення публічного порядку.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати правочин нікчемним. Між тим, помилкові твердження відповідача щодо нікчемності правочину, у даному випадку, не спростовують відсутність належно оформлених первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Ю. О. Електронікс-1», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» ТОВ «Компанія «Мрамур», ТОВ «Тесей ЛТД» та ТОВ «Онікс Компані ЛТД», тому за цих обставин лише помилковість посилань відповідача на нікчемність правочинів не може бути достатньою підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Підсумовуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що доводи відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи. А, відтак, податкове повідомлення-рішення податкового органу є законним і підстави для його скасування відсутні.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтепломонтаж» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.,

Костюк Л.О.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.