Ухвала суду № 36411256, 19.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2013 р. справа № 804/8946/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В.

за участю:

представника відповідача: Донцова Є.Е.

представника позивача: Данилова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року у справі №804/8946/13-а за позовом Приватного підприємства «Транспортно-експедиційна компанія «Трансмагістраль» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2013 року Приватне підприємство «Транспортно-експедиційна компанія «Трансмагістраль» (далі по тексту - ПП «ТЕК «Трансмагістраль») звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000572205 від 19.06.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 2.121.439,35грн., в тому числі за основним платежем 1.697.151,48грн. та штрафні (фінансові) санкції - 424.287,87грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на безпідставність висновків перевіряючих осіб щодо нереальності здійснення господарських операцій між ПП «ТЕК «Трансмагістраль» та його контрагентами ТОВ «Лігран» та ТОВ «Шоковіта» та встановлення юридичної дефектності первинних документів навіть у разі їх наявності. Позивач вказував на правомірність формування податкового кредиту, а також реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на податку на додану вартість .

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга, фактично, обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки №2072/22-5/36961038 від 19.06.2013р. та які, на думку ДПІ, свідчать про нереальність укладених правочинів між позивачем та ТОВ «Лігран», ТОВ «Шоковіта», що свідчить про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з цими підприємствами

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська на підставі наказу від 18.06.2013р. №500, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «ТЕК «Трансмагістраль» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лігран» та ТОВ «Шоковіта» за період з 01.1.2012р. по 31.08.2012 року, за результатами якої складено Акт №2072/22-5/36961038 від 19.06.2013р.

В акті перевірки зроблені наступні висновки:

1. Перевіркою встановлено нереальність здійснення господарських операцій між ПП «ТЕК «Трансмагістраль» та його контрагентами постачальниками та покупцями за період з 01.02.2012 року по 31.12.2012 року та встановлено юридичну дефектність первинних документів навіть у разі їх наявності.

на порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ПП «ТЕК «Трансмагістраль» завищено суму податку на додану вартість, яка віднесена до складу податкового кредиту всього у розмірі 1.697.151,48грн., у тому числі по періодах:

- за січень 2012 року у розмірі 216.975,84грн.

- за лютий 2012 року у розмірі 82.719,00грн.

- за березень 2012 року у розмірі 169.304,34грн.

- за квітень 2012 року у розмірі 90.078,84грн.

- за травень 2012 року у розмірі 148.925,49грн.

- за червень 2012 року у розмірі 137.463,99грн.

- за липень 2012 року у розмірі 93.614,84грн.

- за серпень 2012 року у розмірі 88.747,98грн.

- за вересень 2012 року у розмірі 270.722,49грн.

- за жовтень 2012 року у розмірі 121.059,66грн.

- за листопад 2012 року у розмірі 99.744,68грн.

- за грудень 2012 року у розмірі 177.794,33грн.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська винесено податкове повідомлення-рішення №0000572205 від 19.06.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 2.121.439,35грн., в тому числі за основним платежем 1.697.151,48грн. та штрафні (фінансові) санкції - 424.287,87грн.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, висновки про нереальність фінансово-господарських операцій, вчинених ПП «ТЕК «Трансмагістраль» по взаємовідносинам з контрагентами є неправомірними, а податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам п.3 ч.3 ст.2 КАС України. В порушення ч.2 ст.71 КАС України, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або

ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду. Предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції.

Таким чином, у спірних правовідносинах, з огляду на позицію податкового органу щодо нереальності укладених правочинів, має бути доведеним (спростованим) факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Лігран» та ТОВ «Шоковіта».

Встановлені обставини справи свідчать про те, що у перевіреному періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Лігран» та ТОВ «Шоковіта» з приводу надання товарно-експедиційного обслуговування перевезень вантажів Замовника (ПП «ТЕК «Трансмагістраль»).

Виконання сторонами зобов'язань підтверджено наступним:

ТОВ «Лігран» виписано ПП «ТЕК «Трансмагістраль» податкові накладні на загальну суму 5.153.847,42грн., в т.ч. ПДВ 1.027.830,32грн. Перелік податкових накладних наведено в Акті перевірки, та їх копії наявні в матеріалах справи. Також в матеріалах справи наявні акти здачі-прийняття робіт на виконання умов Договору, які досліджувалися податковим органом під час перевірки.

ТОВ «Шоковіта» виписано ПП «ТЕК «Трансмагістраль» податкові накладні на загальну суму 4.015.927,00грн., в т.ч. ПДВ 669.321,16грн. Перелік податкових накладних наведено в Акті перевірки, та їх копії наявні в матеріалах справи. Також в матеріалах справи наявні акти здачі-прийняття робіт на виконання умов Договору, які досліджувалися податковим органом під час перевірки.

Розрахунки за отримані товари та послуги проводились у безготівковій формі, що підтверджено банківськими виписками, які також наявні в матеріалах справи та досліджувалися податковим органом під час проведення перевірки. Їх перелік знайшов своє відображення в Акті перевірки.

Встановивши такі обставини справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Лігран», ТОВ «Шоковіта». При цьому, суд першої інстанції правомірно зазначив, що лише в разі фактичного здійснення господарської операції документ може вважатися первинним та тим самим підтверджувати реальність проведення такої господарської операції. Тому, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. А для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Факт реальності проведених господарських операцій за укладеним договором між ТОВ «Лігран» та ПП «ТЕК «Трансмагістраль» підтверджено позивачем наданими відповідачу під час перевірки та суду копіями первинних документів, а саме: договору від 01.01.2012 року, додаткової угоди № 1 до договору № 112-Т/Е від 01.01.2012 року, протоколів погодження ціни до договору № 112-Т/Е від 01.01.2012 року: № 1 - № 6 від 01.01.2012 року, № 7 - № 10 від 01.02.2012 року, № 11 - № 13 від 01.03.2012 року, № 14 - № 18 від 01.04.2013 року, № 19 - № 21 від 01.05.2012 року, № 22 - № 27 від 01.07.2012 року, № 28- № 29 від 01.08.2012 року, акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2012 року - 14.09.2012 року між ТОВ «Лігран» та ПП «ТЕК «Трансмагістраль», податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) разом з додатком, платіжні доручення.

На підтвердження реальності проведених господарських операцій за укладеним договором між ТОВ «Шоковіта» та ПП «ТЕК «Трансмагістраль» також були надані відповідачу під час проведеної перевірки та суду відповідні копії первинних документів, а саме: договору від 01.08.2012 року № Т-120801 разом з додатком № 1 до нього, протоколи погодження ціни № 1 - № 6 від 01.01.2012 року, № 7 - № 10 від 01.02.2012 року, № 11 - № 13 від 01.03.2012 року, № 14 - № 18 від 01.04.2012 року, № 19 - № 21 від 01.05.2012 року, № 22 - № 23 від 01.06.2012 року, № 24 - № 27 від 01.07.2012 року, № 28 - № 29 від 01.08.2012 року, податкові накладні, платіжні доручення, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) разом з додатками.

Відповідачем, на якого в силу приписів ч.2 ст.71 КАС України, покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення, не надано суду доказів, які б свідчили про безтоварність (нереальність) зазначених господарських операцій.

Посилання відповідача лише на акти перевірок контрагентів позивача, колегія суддів не приймає до уваги з наступних підстав.

Так, в акті перевірки ТОВ «Шоковіта» йдеться про неправомірне формування цим підприємством податкового кредиту по взаємовідносинам з БПП «СУРА» та ТОВ «КОМПАНІЯ «ХІМАГРОСЕРВІС». Вказані взаємовідносини не мають відношення до господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Шоковіта».

Не мають відношення до спірних правовідносин і висновки, які викладені в акті перевірки ТОВ «Лігран» щодо формування податкового кредиту, оскільки цей кредит сформовано по взаємовідносинам з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, з якими позивач не мав правовідносин.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами податкового органу про наявність порушення позивачем норм податкового законодавства з огляду на відсутність товарно-транспортних накладних, оскільки їх відсутність не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних податкових, оплати за поставлений товар (послуги) та подальшого використання товару (послуг) у власній господарській діяльності платника податків, що у своїй сукупності підтверджує отримання товару (послуг) і як наслідок наявність у платника права на формування податкового кредиту.

Суд вважає за необхідне зазначити й те, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

А згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач, зробивши висновок про нереальність здійснених господарських операцій та юридичну дефектність первинних документів, хибно керувався лише припущеннями щодо цього на підставі висновків іншої податкової інспекції, викладеними в актах перевірок. Тим більше, що такі висновки були спростовані вищенаведеними рішеннями суду, які набрали законної сили. А це, в свою чергу, спростовує висновок контролюючого органу про завищення суми податку на додану вартість, яка віднесена до складу податкового кредиту всього у розмірі - 1.697.151,48 грн., у тому числі у періодах січень 2012 року - грудень 2012 року.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акт перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для збільшення контролюючим органом податкових зобов'язань.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року у справі №804/8946/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 20.12.2013 р.).

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов