Ухвала суду № 36411103, 05.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р. справа № 808/5382/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року у справі № 808/5382/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Сведа, ЛТД» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень рішень,-

в с т а н о в и В:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Сведа, ЛТД» та визнано неправомірними і скасувані податкові повідомлення-рішення від 22.05.2013 року:

- № 0001152211, яким ТОВ НВФ «Сведа, ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1 059 149,50 грн., в т.ч. 852 372 грн. за основним платежем та 206 777,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

- № 0001162211, яким ТОВ НВФ «Сведа, ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 515 610 грн., в т.ч. 420 820 грн. за основним платежем та 94 790 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

- № 0001172211, яким ТОВ НВФ «Сведа, ЛТД» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 123 496 грн. за звітні податкові періоди жовтень, листопад, грудень 2010 року та жовтень, листопад, грудень 2012 року.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (правонаступником якої є - Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області), посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та яким, на думку заявника апеляційної скарги, судом не надано належної правової оцінки.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ НВФ «Сведа, ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного ті іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №127/22-1108/13627108 від 13.05.2013р.

В акті перевірки зроблено висновок про порушення підприємством:

- п.5.1 ст. 5 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 п. 138.8 ст.138, пп. 139.1.9, пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, наказу ДПА України від 28.02.2011 №114, наказу Міністерства Фінансів України № 1213 від 28.09.2011 підприємством занижено податок на прибуток за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 всього у розмірі 883 006 грн., в т.ч. по періодам 1 квартал 2010 року - 30634 грн., півріччя 2010 року - 270283 грн., 3 квартали 2010 - 745398 грн., 2010 рік - 661078 грн., 1 квартал 2011 року - 50616 грн., 2 квартал 2011 року - 390 грн., 2-3 квартали 2011 року - 32584 грн., 2-4 квартали 2011 року - 25262 грн., 3 квартали 2012 року - 68543 грн., 2012 рік - 146050 грн.;

- п 1.7 ст. 1, пп. 7.2.3, пп.7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п 7.4 пп. 7.7.1, пп. 7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, наказу ДПАУ від 30.05.1997 №166 (у редакції наказу ДПАУ від 17.03.2008р. № 159), наказу ДПАУ від 25.01.2011 за № 41 «Про затвердження форм та порядку заповнення та подання податкової звітності», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.02.2011 за № 197/18935, що призвело до:

завищення р.19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, зокрема: 01.2010 - 7961 грн., 02.2010 - 7327 грн., 10.2010 - 3490 грн., 11.2010 - 9308 грн., 12.2010 - 29477 грн., 10.2012 - 22421 грн., 11.2012 - 24963 грн., 12.2012 - 33837 грн.

завищення р. 22.2 «Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, зокрема: 01.2010 - 7961 грн., 02.2010 - 7327 грн., 10.2010 - 3490 грн., 11.2010 - 9308 грн., 12.2010 - 29477 грн., 10.2012 - 22421 грн., 11.2012 - 24963 грн., 12.2012 - 33837 грн.

заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 420820 грн. в т.ч. по періодам: 05.2010 - 4298 грн., 06.2010- 81038 грн., 07.2010 - 77446 грн., 08.2010 - 38088 грн., 09.2010 - 33892 грн., 10.2010 - 15279 грн., 11.2010 - 29419 грн., 03.2011 - 8628 грн., 04.2011 - 33036 грн., 07.2012 - 21127 грн., 08.2012 - 27188 грн., 09.2012 - 23785 грн., 10.2012 - 27462 грн., 11.2012 - 134 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 22.05.2013 року:

- № 0001152211, яким ТОВ НВФ «Сведа, ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1 059 149,50 грн., в т.ч. 852 372 грн. за основним платежем та 206 777,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

- № 0001162211, яким ТОВ НВФ «Сведа, ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 515 610 грн., в т.ч. 420 820 грн. за основним платежем та 94 790 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

- № 0001172211, яким ТОВ НВФ «Сведа, ЛТД» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 123 496 грн. за звітні податкові періоди жовтень, листопад, грудень 2010 року та жовтень, листопад, грудень 2012 року.

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, судом першої інстанції встановлено обставини, які не спростовуються доводами апеляційної скарги та які свідчать про наступне.

Згідно з актом перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень рішень, порушення п. 5.1 ст. 5 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п 1.7 ст. 1, пп. 7.2.3, пп.7.2.6 п. 7.2 , пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п 7.4 пп. 7.7.1, пп. 7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 44.1 ст. 44 п. 138.2 п. 138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в частині завищення валових витрат та податкового кредиту по господарським операціям з придбання у фізичних осіб - підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 комплектуючих до вимірювальних приладів, ДПІ пов'язує з тим, що ТОВ НВФ «Сведа, ЛТД» до перевірки не надано належним чином оформлених документів, що свідчать про транспортування комплектуючих від вищенаведених контрагентів - постачальників, а саме подорожніх листів (товарно - транспортних накладних).

Порушення пп..139.1.12 п.139.1 ст.139 ПК України, ДПІ пов'язує з неправомірним віднесенням позивачем до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів 2 - 4 кварталу 2011 року вартості товарів, придбаних у фізичних осіб - підприємців, що сплачують єдиний податок.

Порушення п 1.7 ст. 1, пп. 7.2.3, пп.7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п 7.4 пп. 7.7.1, пп. 7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ДПІ пов'язує з віднесенням позивачем до податкового кредиту 4580 грн. по операціям з ПП «Актив Групп» та ТОВ «За - Стройбуд», які не задекларували свої податкові зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по господарським операціям з придбання у фізичних осіб - підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 комплектуючих до вимірювальних приладів.

Так, суд першої інстанції, з огляду на норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податковий кодексу України, правильно вказав на те, що вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що з огляду на діяльність яку здійснює позивач, а саме діяльність з виготовлення та продажу власної продукції - вимірювальних приладів промислового використання, позивач мав господарські взаємовідносини з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з приводу придбання матеріалів та комплектуючих для виготовлення вимірювальних приладів.

Про вказані господарські взаємовідносини свідчать:

- договір № 1 від 02.01.2010 р з ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_4) з видатковими та податковими накладними, платіжними документами, подорожніми листами службового легкового автомобіля, свідоцтвами про державну реєстрацію та про сплату єдиного податку (т. 1 а.с. 109 - 258);

- договір № 10/10 від 21.04.2010 р. з ФОП ОСОБА_8 (код НОМЕР_5) з видатковими та податковими накладними, платіжними документами, подорожніми листами службового легкового автомобіля, свідоцтвами про державну реєстрацію та про сплату єдиного податку (т. 2 а.с. 1-16, а.с. 44 - 90);

- видаткові накладні на отримання товару від ФОП ОСОБА_9 (код НОМЕР_6) з платіжними документами, подорожніми -Листами службового легкового автомобіля, свідоцтвами про державну реєстрацію та про сплату єдиного податку (т. 2 а.с. 91-119);

- договір № 2 від 02.02.2008 р. з ФОП ОСОБА_5 (код НОМЕР_7) з видатковими накладними, платіжними документами, подорожніми листами службового легкового автомобіля, свідоцтвом про сплату єдиного податку (т. 2 а.с. 120 - 154, а.с. 172 -237);

- договір № 1 від 10.01.2010 р. з ФОП ОСОБА_6 (код НОМЕР_10) з видатковими та податковими накладними, платіжними документами, подорожніми листами службового легкового автомобіля, свідоцтвами про державну реєстрацію та про сплату єдиного податку (т. 2 а.с. 238 - 241, т. З а.с. 1 - 144);

- договір № 1 від 10.01.2010 р. з ФОП ОСОБА_7 (код НОМЕР_8) з видатковими та податковими накладними, платіжними документами, подорожніми листами службового легкового автомобіля, свідоцтвами про державну реєстрацію та про сплату єдиного податку (т. З а.с. 145 - 250, т. 4 а.с. 1 - 64);

- договір № 1 від 19.03.2010 р. та № 1 від 01.01.2011 р. з ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_9) з видатковими та податковими накладними, платіжними документами, свідоцтвами про державну реєстрацію, реєстрацію платника податку на додану вартість та про сплату єдиного податку, витягом з ЄДР (т. 4 а.с. 65 - 250, т. 5 а.с. 1 - 211, т. 5 а.с. 240 -252, т. 6 а.с. 1-196).

Крім цього, під час розгляду справи, позивачем надано докази, які свідчать про використання придбаних товарів у власній господарській діяльності - виробництві та продажу вимірювальних приладів промислового використання:

- картки бухгалтерського рахунку 202 (т. 2 а.с.18), остаточна калькуляція вартості виробництва від 30.09.2010 р. (т. 2 а.с. 19-20), обігово - сальдова відомість по рахунку 26 (т. 2, а.с. 21-22), контракт № 07/10 від 28.01.2010 р. з ТОВ „Кристалл" з специфікацією, документами на оплату, вантажно г митною декларацією, CMR, специфікацією на відвантаження, видатковими та податковими накладними (т. 2 а.с. 23- 41), картки бухгалтерських рахунків 701 та 901 (т. 2 а.с. 42 - 43);

- картки бухгалтерського рахунку 202 (т. 2 а.с. 155), остаточна калькуляція вартості виробництва від 30.11.11 р. (т. 2 а.с. 156 - 158), обігово - сальдова відомість по рахунку 26 за листопад 2011 р. (т. 2, а.с. 159), договір № 53/11 від 17.05.2011 р. з ТОВ „Борщівський цукровий завод" з платіжними документами, рахунками, видатковими та податковими накладними, довіреностями (т. 2 а.с. 160 - 169), картка рахунку 701, 901 за листопад 2011 р. (т. 2 а.с. 170-171);

- картки бухгалтерського рахунку 202 ,(т. 5 а.с. 213-214), остаточна калькуляція вартості виробництва (т. 5 а.с. 215 - 218), обігово - сальдова відомість по рахунку 26 за червень 2012 р. (т. 5, а.с. 219), контракт № 36/12 від 10.05.2012 р. з ІП ОСОБА_10 з додатками, платіжними документами, рахунками, вантажно - митною декларацією, CMR, пакувальним листом, видатковими та податковими накладними (т. 5 а.с. 213 -237), картка рахунку 701, 362 за червень 2012 р. (т. 5 а.с. 238 - 239).

Як вбачається з акту перевірки, наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, а саме видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, які свідчать про отримання товару, сплату вартості товару, ДПІ не заперечувалось, натомість, вказуючи на безпідставність формування валових витрат та податкового кредиту по цим взаємовідносинам, ДПІ вказує на відсутність товарно-транспортних накладних, які б свідчили про факт транспортування товару від постачальників до позивача.

З такими підставами для визначення спірних податкових зобов'язань не можливо погодитись з огляду на те, що відсутність лише товарно-транспортних накладних не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних податкових, видаткових накладних, оплати за поставлений товар та подальшого використання товару у власній господарській діяльності платника податків, що у своїй сукупності підтверджує отримання товару і як наслідок наявність у платника права на формування валових витрат та податкового кредиту. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., якими визначено такий документ як товарно-транспортна накладна, не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім цього, правильно встановивши підстави для визначення податкових зобов'язань, в цій частині, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що позивачем надано докази, які свідчать про перебування у його власності транспортних засобів: автомобілів "Славута", "Lada", "ВА3", "Skoda Octavia", які він використовував для перевезення комплектуючих, що були придбані у фізичних осіб - підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Такими доказами є подорожні листи, які свідчать про використання позивачем власних транспортних засобів для транспортування товарів від постачальників.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Правильними є і висновки суду першої інстанції щодо безпідставності висновків ДПІ про порушення позивачем вимог п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.3, пп.7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п 7.4 пп. 7.7.1, пп. 7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» по взаємовідносинам з ПП «Актив Групп» та ТОВ «За - Стройбуд».

Як зазначено вище, такі порушення ДПІ пов'язує з неправомірним формуванням позивачем податкового кредиту по цим взаємовідносинам, з огляду на те, що постачальники не задекларували свої податкові зобов'язання.

Відповідачем, з огляду на акт перевірки, який став підставою для прийняття спірного рішення, не заперечувалась фактична поставка позивачу товарів, не заперечувалась і сплата позивачем ПДВ у вартості поставлених товарів, що підтверджено відповідними податковими накладними, відносно складення яких податковим органом зауважень не висловлено, не заперечувалось і фактичне використання поставленого товару у власній господарській діяльності позивача.

Натомість, позиція відповідача у спірних правовідносинах полягала у тому, що право у покупця на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту залежить від своєчасного та повного відображення своїх податкових зобов'язань продавцем товару.

З такою позицією ДПІ обґрунтовано не погодився суд першої інстанції.

Так, відповідно до ст.. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У п.1.3. ст..1 Закону №168/97 - ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону №168/97 - ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Необхідно відмітити, що пп..7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від декларування його контрагентами своїх зобов'язань та сплати їх до бюджету.

Із наведеного вбачається, що сам по собі факт не декларування зобов'язань чи несплата податку продавцем до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не пливає на формування податкового кредиту покупцем.

Таким чином, відповідно до положень Закону про ПДВ, сума ПДВ, що включена до ціни товару (робіт, послуг) є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету, а отже, право платника на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту не може бути поставлено в залежність від сплати сум ПДВ до бюджету підприємствами-постачальниками товару (робіт, послуг).

З огляду на відсутність будь-яких інших аргументів, з якими б відповідач пов'язував неправомірність формування позивачем податкового кредиту по цим взаємовідносинам, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень, які прийняті з цих підстав.

Судом першої інстанції також вирішено справу і в частині заявлених вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001152211 від 22.05.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, у тому числі за порушення пп..139.1.12 п.139.1 ст.139 ПК України (віднесення до складу собівартості придбаних та реалізованих, вартість товарів, що придбані у ФОП, які є платниками єдиного податку).

Як вбачається з наданого ДПІ розрахунку, за вказане порушення позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 25 262грн.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, позивачем надано заяву в якій останній відмовляється від позову щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №0001152211 від 22.05.2013р., в частині збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 25 262,0грн.

Суд апеляційної інстанції розглянувши матеріали справи вважає, що заява позивача про відмову від адміністративного позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України, - позивач має право відмовитись від адміністративного позову у суді апеляційної інстанції до закінчення апеляційного розгляду.

Частиною 1 ст. 194 КАС України встановлено, що позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-якій час до закінчення апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

Відповідно до ч.1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене та приймаючи до уваги, що відмова позивача від адміністративного позову не суперечить вимогам закону, не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, позивачу відомі наслідки прийняття судом відмови від адміністративного позову та закриття у зв'язку з цим провадження у справі, суд апеляційної інстанції вважає необхідним прийняти відмову від частини заявлених вимог та у зв'язку з прийняттям відмови від адміністративного позову, постанову суду першої інстанції, в частині задоволених вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001152211 від 22.05.2013р., в частині збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 25 262,0грн., скасувати, а провадження у справі, в цій частині заявлених вимог, закрити. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на вищевикладені обставини справи, які свідчать про обґрунтованість та законність постанови суду першої інстанції в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.157, 198, ст. 200, 203 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Сведа, ЛТД» про відмову від позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001152211 від 22.05.2013р., в частині збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 25 262,0грн. - прийняти.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року у справі № 808/5382/13-а, в частині задоволених позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001152211 від 22.05.2013р., в частині збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 25 262,0грн. - скасувати, а провадження у справі, в цій частині заявлених вимог, закрити.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року у справі №808/5382/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 11.12.2013р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк