Ухвала суду № 36411011, 05.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р. справа № 804/5768/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровської окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі № 804/5768/13-а за позовом комунального підприємства «Коменергосервіс» до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування пунктів вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року частково задоволено позов Комунального підприємства «Коменергосервіс» та визнано протиправними і скасовано пункти 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 22.03.2013 року № 04-06-0515/3591.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тими висновками, які зроблені в акті ревізії на підставі якого винесено оскаржену вимогу.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Коменергосервіс» за період з 01.07.2009р. по завершений звітний період 2012р.

За результатами ревізії складено акт №06-21/27 від 14.02.2013р. на підставі якого позивачу пред'явлено вимогу від 22.03.2013р. №04-06-0515/3591 про усунення виявлених в ході ревізії порушень, якою, зокрема, зазначено:

п.2 Вимоги: ревізією встановлено недоотримання фінансових ресурсів загальним фондом міського бюджету в сумі 122594,70 грн., внаслідок не нарахування та не перерахування до міського бюджету 60% частини прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства після оподаткування відповідно до чинного законодавства та 15% чистого прибутку, чим порушено вимоги п.1.2 Положення про порядок формування та використання цільового фонду міської ради, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради від 24.12.2008р. №4/41, п.20 рішення Дніпропетровської міської ради від 04.02.2009р. №4/42 «Про міський бюджет на 2009 рік». У зв'язку з чим позивача зобов'язано відобразити в повному обсязі за бухгалтерським обліком підприємства кредиторську заборгованість перед міським бюджетом в сумі 122594,70 грн. та перерахувати вказану суму до загального фонду міського бюджету.

п.3 Вимоги: в ході ревізії встановлено проведення зайвих витрат коштів підприємства внаслідок оплати юридичних та комплексу інформаційно-консультаційних послуг, які надано не в повному обсязі та виконання яких не підтверджено первинними бухгалтерськими документами, на загальну суму 121242,92 грн., чим порушено вимогу пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р., пункти 66-68 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270. У зв'язку із зазначеним позивача зобов'язано стягнути в повному обсязі з надавачів послуг зайві витрати коштів підприємства в загальній сумі 121242,92 грн., в тому числі: ТОВ «Юридична фірма «Консул» - 69700,00 грн., ТОВ «Аудиторська фірма «Аудит-Комп», шляхом перерахування ними грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

п.4 Вимоги: під час проведення ревізії встановлено лишки основних засобів та товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 55589,05 грн., в тому числі: насосного агрегату IR-65-250 NC на суму 14512,40грн., насосного агрегату MG 2 265-250 NB на суму 30416,67 грн. та металеві труби на загальну суму 10659,98 грн., чим порушено вимоги статті 10 Закону України №996-XIV, п.2, 3, 11.4 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №69 від 11.08.1994р. У зв'язку із зазначеним відповідач зобов'язав позивача оприбуткувати по бухгалтерському обліку підприємства вищевказані лишки.

п.5 Вимоги: ревізією встановлено нестачу основних засобів та товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 52959,19 грн., в тому числі: насоса електричного NG265-250 на суму 14512 грн., насосного агрегату MG 2 265-250 на суму 34348,34 та металеві труби на загальну суму 4098,45 грн., чим порушено вимоги статті 10 Закону №996- XIV, пункти 2, 3, 11.4 Інструкції №69. У зв'язку з чим відповідач зобов'язав позивача стягнути в повному обсязі нестачу основних засобів та товарно-матеріальних цінностей, заподіяну підприємству, шляхом внесення винними особами грошових коштів на загальну суму 52959,19 грн. на розрахунковий рахунок підприємства, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи. Також зобов'язано відповідача провести незалежну оцінку збитків від нестачі двох насосів та металевих труб відповідно до пункту 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №116 від 22.01.1996р.

п.6 Вимоги: встановлено недоотримання фінансових ресурсів позивачем на загальну суму 42049,95 грн., внаслідок надання в оренду нерухомого майна по занижених орендних ставок в порушення Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна, затвердженої рішенням Дніпропетровської міської ради №41/11 від 21.03.2007р. зі змінами та доповненнями. У зв'язку з чим відповідач зобов'язав позивача відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість в сумі 42049,95 грн, в тому числі: ТОВ «Астеліт» - 37261,99 грн., ЗАТ «Український мобільний зв'язок» - 4787,96 грн. та стягнути в повному обсязі зазначену суму з перерахуванням ними грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, в тому числі шляхом претензійно-позовної роботи. Також, відповідач зобов'язав позивача перерахувати 50% від отриманої орендної плати у сумі 17520,82 грн. до загального фонду міського бюджету.

п.7 Вимоги: в ході ревізії встановлено зайву виплату заробітної плати внаслідок нарахування та виплати директору підприємства премії у розмірах, перевищуючих посадовий оклад на загальну суму 33255,15 грн., чим порушено вимоги пункту 1.3 Постанови Кабінету міністрів України «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств» №859 від 19.05.1999р. У зв'язку з зазначеним, відповідач зобов'язав стягнути в повному обсязі зайво виплачену заробітну плату в загальній сумі 33255,15 грн., шляхом утримання із заробітної плати грошових коштів на підставі заяви ОСОБА_1, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи. В іншому випадку відповідач зобов'язав втягнути з осіб, винних у зайво нарахованій та виплаченій заробітній платі в сумі 33255,15 грн. шкоду у порядку, визначеному чинним законодавством.

п.8 Вимоги: встановлено сплату позивачем внесків до державних цільових фондів по незаконно виплаченій заробітній платі в сумі 17157,57 грн., чим порушено вимоги статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400/98-ВР від 26.06.1997р., статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010р. У зв'язку з цим, відповідач вимагає від позивача відшкодувати в повному обсязі зайво сплачені кошти в сумі 17157,57 грн. шляхом проведення перерахунку сум внесків до державних цільових фондів та повернення зайво сплачених коштів шляхом зарахування їх до майбутніх платежів.

п.9 Вимоги: встановлено зайву виплату позивачем заробітної плати внаслідок нарахування та виплати працівникам позивача доплати за шкідливі умови праці без проведення атестації робочих місць за умовами праці на загальну суму 8332,71 грн. У зв'язку з чим відповідач вимагає стягнути в повному обсязі зайво виплачену заробітну плату в загальній сумі 8332,71 грн. шляхом утримання із заробітної плати грошових коштів на підставі заяв працівників, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи, або стягнути з осіб, винних у зайво нарахованій та виплачені заробітній платі в сумі 8332,71 грн., шкоду у порядку, визначеному чинним законодавством.

Вказуючи на безпідставність зазначених вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в діях позивача відсутні порушення законодавства, про які зазначено в акті ревізії та які зумовили направлення підприємству оскаржених вимог.

Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що підставою для пред'явлення п.2 Вимоги стали обставини, які, на думку контролюючого органу, свідчать про неперерахування позивачем до міського бюджету 60% частини прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Розмір не перерахованого чистого прибутку відповідач визначив виходячи з того, що позивачем за грудень 2009 року в дохід не віднесено нараховану амортизацію на загальну суму 265356,49грн. Необхідність віднесення нарахованої амортизації до складу доходу підприємства контролюючий орган пов'язує з тим, що підприємством від Дніпропетровської міської ради безоплатно отримано необоротні активи на загальну суму 26411608,0грн., на які підприємством нарахована амортизація. Оскільки, така амортизація нарахована на безоплатно отримані необоротні активи, то сума нарахованої амортизації мала бути відображена у складі доходів підприємства.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, в цій частині, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що необоротні активи на суму 26411608,0грн. не є безоплатно наданими, а внесені Дніпропетровською міською радою, як власником комунального підприємства «Коменергосервіс», до статутного фонду.

Такі висновки суду першої інстанції підтверджуються наступним.

Рішенням Дніпропетровської міської ради №39/48 від 15.07.2009р. затверджено Статут позивача. Відповідно до пункту 1.4 Статуту позивача в редакції від 15.07.2009р. для здійснення господарської діяльності підприємства, власник, Дніпропетровська міська рада, створив статутний фонд у вигляді основних фондів та оборотних коштів та інших цінностей. Загальна залишкова балансова вартість майна, що передається позивачеві, становить 26411608,00 грн. Статут позивача в редакції від 15.07.2009р. був зареєстрований 07.08.2009р. за №1224102000004718007.

На виконання Рішення Дніпропетровської міської ради №39/48 від 15.07.2009р. між позивачем та Дніпропетровським комунальним підприємством теплових мереж "Дніпротепломережа" підписаний акт приймання-передачі майна, за рахунок якого створений статутний фонд позивача в сумі 26411608,00 грн.

Отже, статутом позивача в редакції, що зареєстрована 07.08.2009р., актами приймання-передачі майна від Дніпропетровського комунального підприємства теплових мереж "Дніпротепломережа" позивачу, а також витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №1624745 від 10.04.2013р. (бланк серія АБ №423287) підтверджується, що засновником Позивача є Дніпропетровська міська рада, розмір внеску до статутного фонду складає 26 411 608,00 грн., статутний фонд сформований необоротними активами, які були одержані позивачем від Дніпропетровського комунального підприємства теплових мереж "Дніпротепломережа".

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що необоротні активи, на які нараховувалась амортизація, не є безоплатно наданими, а внесені Дніпропетровською міською радою, як власником комунального підприємства «Коменергосервіс», до статутного фонду.

Посилання відповідача на те, що за відсутності рішення Дніпропетровської міської ради, в якому б було конкретно зазначено про те, що ці необоротні активи передані саме з метою формування статутного фонду підприємства, не можливо стверджувати про такі факти, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки про те, що необоротні активи на суму 26411608,0грн. внесені Дніпропетровською міською радою, як власником комунального підприємства «Коменергосервіс», до статутного фонду, свідчить статут підприємства (в редакції, яка зареєстрована 07.08.2009р.), який затверджено власником та зареєстрований у встановленому порядку.

Зробивши такі висновки, суд першої інстанції правильно послався на вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинний у періоді, за який проведено ревізію.

Так, відповідно до підпункту 4.2.15 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.97р. не включаються до складу валового доходу вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, якщо такі основні фонди отримані за рішенням органів центральної виконавчої влади та у разі отримання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами об'єктів теплозабезпечення відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад. Такі основні фонди приймаються на баланс за ринковою (оціночною) вартістю і з метою оподаткування не підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів.

Відповідно до підпункту 8.4.11 пункту 8.4 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до придбання основних фондів прирівнюються операції з включення таких основних фондів до складу статутного фонду підприємства, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

З огляду на встановлені обставини справи, а також на вимоги зазначених норм права, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач правомірно включив основні фонди, які передані йому Дніпропетровською міською радою, до складу статутного фонду і, відповідно до підпункту 8.4.11 пункту 8.4 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" мав право нараховувати амортизаційні відрахування по цим основним фондам.

Пункт 3 Вимоги стосується господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ЮФ «Консул» та ТОВ «АФ «Аудит-Комп».

Проведеною ревізією встановлено, що перевірений період КП «Коменергосервіс», на підставі укладених договорів, оплачено інформаційно-консультаційні та юридичні послуги на загальну суму 222480,74грн. Так, ТОВ «Юридична фірма «Консул» оплачено за юридичні послуги винагороду у сумі 69700,74грн., ТОВ «Аудиторська фірма «Аудит-Комп» за інформаційно-консультативне обслуговування у сумі 90200,0грн.

В акті перевірки зазначено, що витрати на інформаційно-консультаційні та юридичні послуги у 2010-2012 роках підприємством здійснено при збитковій діяльності. Крім цього, взаємовідносини КП «Коменергосервіс» з ТОВ «ЮФ «Консул» не підтверджено первинними документами, а під час дослідження взаємовідносин КП «Коменергосервіс» з ТОВ «Аудиторська фірма «Аудит-Комп» встановлено, що Виконавцем надані підприємству послуги, що визначені договором, не у повному обсязі.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами в цій частині, суд першої інстанції виходив з права КП «Коменергосервіс» укладати господарські договори, які необхідні для здійснення його господарської діяльності. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що чинним законодавством не обмежено право суб'єкта господарської діяльності укладати договори у разі його збиткової діяльності за період, в який такі договори укладено.

Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що 27.09.2011р. між ТОВ "Юридична фірма "Консул" та позивачем був укладений договір доручення №27/09-11, згідно з яким повірений (ТОВ "ЮФ "Консул") за дорученням довірителя (позивача) приймає на себе зобов'язання по наданню послуг зі стягненню заборгованості з фізичних осіб - споживачів довірителя, визначених в реєстрі боржників довірителя. У відповідності до підпункту 3.2.1 договору, повірений може використовувати наступні засоби стягнення боргу (всі або ті, які вважає необхідними та достатніми для повного, своєчасного та ефективного виконання доручення): вести переговори з боржниками; письмово сповіщати боржників про необхідність погашення заборгованості перед довірителем; складати та подавати документи (позови, заяви про видачу судових наказів) до судових органів та інше. Згідно з пунктом 1.4 договору заборгованістю, стягнутою за участю повіреного за цим договором, вважається сума коштів, яка надійшла в погашення заборгованості боржника на розрахунковий рахунок довірителя впродовж всього терміну надання повіреним послуг довірителеві, розпочинаючи з моменту отримання повіреним реєстру боржників довірителя, включаючи ту суму коштів, яка надійшла впродовж 30 (тридцяти) календарних днів після закінчення терміну надання послуг повіреним, але не включаються поточні оплати боржників (тобто строк оплати яких був меншій, ніж 30 календарних днів), суми оплат, які поступили в погашення заборгованості у випадках закриття боржником особового рахунку, продажу боржником квартири, зняття з реєстрації боржника і осіб, які проживають з ним (п.1.4.1 Договору), а також оплата заборгованості за період, який не відображується в реєстрі боржників.

Отже, суть та зміст господарських відносин між позивачем та ТОВ «ЮФ «Консул» відповідали діяльності позивача, який надає послуги населенню з транспортування теплової енергії для потреб опалення.

На виконання умов договору позивачем по закінченню кожного звітного місяця надавалися повіреному реєстри оплат боржниками позивача своєї заборгованості. Враховуючи відомості, зазначені позивачем в реєстрах, ТОВ "ЮФ "Консул" щомісяця, починаючи з листопада 2011р., надавало позивачу Акти приймання-здачі виконаних робіт, в яких зазначалась сума погашеної заборгованості населення та сума винагороди ТОВ "ЮФ "Консул" за надані послуги.

З наданих позивачем первинних документів (зокрема акти виконаних робі), копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Крім цього, про фактичне виконання умов договору свідчать і інші докази, а саме при проведенні зустрічної перевірки ТОВ "ЮФ "Консул" надавалися відповідачу копії документів з придбання поштових конвертів та марок, а також акти їх списання після направлення листів-вимог та претензій боржниками позивача; в акті перевірки №1209/23-2/36639101 від 15.06.2012р., що проведено ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська, серед іншого перевірено правильність формування валових витрат за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. У випадку встановлення обставин, які б свідчили про ненадання послуг з боку ТОВ "ЮФ "Консул", на відповідні суми мали були б зменшені валові витрати, зокрема, 4-го кварталу 2011 року. Однак, таких порушень ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська не встановлено; реєстрами направлених претензій та листів-вимог боржникам позивача, листами з переліком боржників, за якими необхідно сплатити судовий збір; супровідними листами про передачу пакету документів для подання заяви про видачу судового наказу, реєстрами боржників, на яких подано заяву про видачу судового наказу з відміткою АНД районного суду м. Дніпропетровська про одержання.

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість вимоги відповідача, яка стосуються взаємовідносин позивача з ТОВ «ЮФ «Консул».

Крім цього, встановлені обставини справи свідчать про те, що 02.11.2011р. між позивачем та ТОВ "Аудиторська фірма "Аудит-Комп" укладено договір №2/11, згідно з яким ТОВ "АФ "Аудит-Комп" (виконавець) прийняло на себе обов'язки по виконанню комплексу інформаційно-консультаційних послуг, перелік яких зазначений в п.1.1 Договору. Згідно з пунктом 2.3 договору позивач зобов'язаний надавати виконавцю в письмовому вигляді заяви з переліком послуг, необхідних для нього в конкретний період (поточний місяць). Пунктом 3.1 договору встановлена вартість послуг Виконавця за один календарний місяць в сумі 8200,00 грн.

Під час проведення ревізії відповідачу надавалися акти приймання-передачі виконаних робіт за період з 01.11.2011р. по 01.12.2012р., а також щомісячні звіти на інформаційно-консультаційне обслуговування, в яких зазначено, що виконавцем надавалися письмові консультації з питань застосування положень Податкового кодексу України, проводився аналіз змін у законодавстві України та надані поточні консультації по фінансово-господарській діяльності підприємства.

Натомість, відповідач вважає, що з переліку інформаційно-консультаційних послуг виконавцем не надано 4 з 7 послуг, тому вартість виконаних робіт (наданих послуг) пропорційно є меншою, ніж зазначено в актах приймання-передачі. Враховуючи наведене, на думку відповідача, вартість ненаданих послуг в сумі 51542,92 грн. є матеріальною шкодою позивачу, яка має бути стягнута позивачем з ТОВ "АФ "Аудит-Комп".

Вказуючи на необґрунтованість вимоги відповідача по взаємовідносинам позивачам з ТОВ "АФ "Аудит-Комп", суд першої інстанції виходив із суті господарських взаємовідносин між сторонами та змісту укладеного договору.

Так, суд першої інстанції проаналізувавши умови договору, правильно виходив з того, що відповідно до умов укладеного між позивачем та ТОВ "АФ "Аудит-Комп" договору №2/11 від 02.11.2011р., позивач доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки по виконанню комплексу інформаційно-консультаційних послуг. З метою урегулювання питання по виду консультаційних послуг, які позивач може отримати за умовами договору та реальної необхідності, надано перелік консультаційних послуг, які в своїй сукупності і є комплексом інформаційно-консультаційних послуг. При укладанні договору сторонами прийнятий термін "комплекс інформаційно-консультаційні послуги", оскільки сторони не мали можливості передбачити, консультація з якого конкретного питання буде необхідна позивачу, в якому періоді та в якій кількості. Однак, сторони передбачили право позивача звертатися до виконавця в будь-який момент (тобто безперервність надання послуг), визначили коло питань, по яких може бути надана консультація, а також вартість послуг виконавця в місяць в незалежності від того, з яких питань позивач одержував консультацію, якщо ці питання передбачені договором.

Встановивши суть та зміст господарських операцій між позивачем та ТОВ "АФ "Аудит-Комп", а також підстави для пред'явлення вимоги в цій частині, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідачем, без наявності для цього правових підстав, самостійно розтлумачено зміст договору та зроблені висновки, які не відповідають волевиявленню сторін договору при його укладанні та виконанні.

Крім цього, колегія суддів вважає необґрунтованим і проведений відповідачем розрахунок вартості ненаданих послуг, яка становить 51542,92грн. Так, визначаючи вказану суму, відповідачем здійснено наступний розрахунок: 8200,0грн.:7 х 4 х11 = 51542,92грн., з яких 8200,0грн. - щомісячний платіж за договором; 7 - кількість послуг, які мають надаватися за договором, 4 - кількість ненаданих послуг; 11 - кількість місяців надання послуг. Таким чином, для розрахунку вказаної суми відповідачем прийнято до уваги вартість кожної послуги, яка є однаковою для кожної послуги. При цьому, відповідачем необґрунтовано з яких міркувань він виходив, приймаючи до увагу рівність вартості кожної із послуг. Договором визначено вартість комплексу послуг, але не було визначено вартість кожної послуги окремо, тобто відповідачем, який не є стороною договору, самостійно визначено вартість послуг за своїм розсудом.

Отже, наведений відповідачем розрахунок колегія суддів вважає необґрунтованим і таким, що не відповідає умовам договору.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності вимоги в частині взаємовідносин позивача з ТОВ "АФ "Аудит-Комп".

Щодо вимог 4, 5 Вимоги контролюючого органу, в яких зазначено про усунення допущених порушень з огляду на встановлений факт лишку та нестачі товарно-матеріальних цінностей, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що в пункті 4 обов'язкових вимог зазначено, що ревізією встановлено лишки основних засобів та товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 55589,05 грн., в тому числі: насосного агрегату IR-65-250 NC на суму 14512,40грн., насосного агрегату MG 2 265-250 NB на суму 30416,67 грн. та металеві труби на загальну суму 10659,98 грн., чим порушено вимоги статті 10 Закону України №996-XIV, п.2, 3, 11.4 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №69 від 11.08.1994р. У зв'язку із зазначеним відповідач зобов'язав позивача оприбуткувати по бухгалтерському обліку підприємства вищевказані лишки.

В пункті 5 обов'язкових вимог зазначено, що ревізією встановлено нестачу основних засобів та товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 52959,19 грн., в тому числі: насоса електричного NG265-250 на суму 14512 грн., насосного агрегату MG 2 265-250 на суму 34348,34 та металеві труби на загальну суму 4098,45 грн., чим порушено вимоги статті 10 Закону №996- XIV, пункти 2, 3, 11.4 Інструкції №69. У зв'язку з чим відповідач зобов'язав позивача стягнути в повному обсязі нестачу основних засобів та товарно-матеріальних цінностей, заподіяну підприємству, шляхом внесення винними особами грошових коштів на загальну суму 52959,19 грн. на розрахунковий рахунок підприємства, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи. Також зобов'язано відповідача провести незалежну оцінку збитків від нестачі двох насосів та металевих труб відповідно до пункту 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №116 від 22.01.1996р.

Під час проведення відповідачем ревізії позивача була проведена інвентаризація основних засобів, за результатами якої було виявлено відсутність насосних агрегатів NG2 65-250 та MG2 265-250 відцентрованого. Натомість було виявлена наявність насосного агрегату MG2 65-250 NВ та насосного агрегату IR 65-250 NC, які не були оприбутковані по бухгалтерському обліку позивача.

11.02.2013р. (під час проведення відповідачем ревізії позивача) позивач направив КП "Дніпротепломережа" лист №204, в якому просив уточнити відомості щодо насосних агрегатів MG 2 65-250 NA та NG 265-250. Листом №103 від 01.03.2013р. КП "Дніпротепломережа" надала відповідь, в якій було зазначено, що в акті приймання-передачі від КП "Дніпротепломережа" в КП "Коменергосервіс" помилково було зазначено найменування наступних насосів: інв. №12643 - насосний агрегат MG2 65-250 NА, інв.. №9610360 - насосний агрегат NG 265-250 (відцентрований). Фактично найменування насосних агрегатів: інв. №12643 - насосний агрегат MG2 65-250 NВ, №9610360 - насосний агрегат IR 65-250 NC, про що свідчать документи, що надані постачальником насосів. Крім того, до зазначеного листа були додані копії виправлених первинних бухгалтерських документів та договорів, а саме договори поставки обладнання №005 від 21.08.2008р. та №008 від 15.10.2008р., накладні №25 від 08.10.2008р. та №26 від 19.11.2008р., рахунок №30 від 21.08.2008р., №32 від 15.10.2008р., що були складені між ОСОБА_3 та КП "Дніпротепломережа" на придбання останнім насосного агрегату MG2 65-250 NВ та насосного агрегату IR 65-250 NC відповідно.

У зв'язку із одержаною відповіддю та первинними бухгалтерськими документами Наказом директора позивача №17 від 13.02.2013р. була призначена інвентаризація насосних агрегатів в ТРП-12 по вул. Прогресивній, 2-п та в ТРП-30 по пров. Фестивальному, 18.

В ході інвентаризації, як це зазначено в інвентаризаційних описах №1 і №2 від 20.03.2013р., було встановлено, що у зв'язку із неодноразовою заміною бухгалтерських документів (двосторонніх договорів, видаткових накладних, рахунків на оплату, укладених між ФОП ОСОБА_3 та КП "Дніпротепломережа", в бухгалтерському обліку помилково були внесені найменування насосних агрегатів як "насосний агрегат MG2 65-250 NA" та "насосний агрегат NG2650259 (відцентрований)". Фактично 19.11.2008р. ФОП ОСОБА_3 була здійснена поставка насосного агрегату MG2 65-250 NB та 08.10.2008р. - насосного агрегату IR 65-250 NC, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами. Таким чином, за результатами інвентаризації необхідно внести відповідні зміни: бухгалтерську операцію по вибиттю "насосний агрегат MG2 65-250 NA", "насосний агрегат NG265-250 (відцентрований)" та постановці на облік згідно описам "насосний агрегат MG2 65-250 NB", "насосний агрегат IR 65-250 NC". Ці бухгалтерські операції були здійснені позивачем 20.03.2013р., що підтверджується інвентарними картками №01021 та №01214: насосні агрегати MG2 65-250 NA та NG265-250 (відцентрований) були списані, а на облік взяті насосний агрегат MG2 65-250 NB та насосний агрегат IR 65-250 NC, яким присвоєно інвентарні номери 744 та 745 відповідно.

Встановивши такі обставини справи, які не спростовуються відповідачем, суд першої інстанції обґрунтованого вказав на те, що дійсно, під час проведення ревізії відповідачем було встановлено невідповідність фактичних насосних агрегатів тим, що знаходились на обліку підприємства-позивача. Однак, позивачем надані докази того, що зазначена невідповідність була виправлена ще до направлення позивачеві обов'язкових вимог.

Оскільки, позивачем самостійно усунуто виявлені порушення, які полягали фактично у неправильності ведення бухгалтерського обліку, суд першої інстанції обґрунтованого вказав на відсутність підстав для пред'явлення вимоги, так як на час пред'явлення вимоги такі порушення були усунені.

Щодо нестачі та лишків товарно-матеріальних цінностей (металевих труб), то встановлені обставини справи свідчать про те, що За результатами інвентаризації товарно-матеріальних цінностей були виявлені лишки металевих труб в кількості 826 кг. на загальну суму 10659,98 грн. та нестача металевих труб в кількості 325 кг. на загальну суму 4098,45 грн.

Оприбуткування та витрати труби (по кожній номенклатурі) підтверджуються картками руху труби за період з листопада 2009р. по грудень 2012р. включно. Оприбуткування труб позивачем здійснювалося у кількості та по вартості, що зазначена в товарних накладних про придбання труб; списання труб здійснювалось позивачем відповідно до актів списання.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, інвентаризація металевих труб проводилася шляхом їх зважування динамометром ДПУ-50-1. Згідно із паспортом цього вимірювального прибору його допустима погрішність складає 1% за одне зважування. Згідно з інвентаризаційними описами всього було зважено 82578 кг. металевих труб. В ході інвентаризації динамометром ДПУ-50-1 було здійснено 60 підйомі (це слідує із пояснень головного інженера позивача, що не заперечувалось представниками відповідача в судовому засіданні). Тобто в середньому за один підйом зважувалось близько 1376,30 кг. металевих труб. Виходячи з допустимої погрішності динамометра ±1%, різниця між даними бухгалтерського обліку та результатами зважування могла бути 1376,30 кг. х 1% х 60 разів = 825,78 кг., як в сторону лишку, так і в сторону нестачі. В той же час, як було встановлено ревізією, нестача склала 325 кг, а лишок 826 кг., тобто загальна похибка склала 501 кг., що знаходиться в межах встановленої похибки.

При цьому, суд першої інстанції правильно вказав на те, що відповідачем, на якого в силу приписів ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення, не надано доказів того, що різниця між результатами інвентаризації металевих труб та даними бухгалтерського обліку позивача є нестачею та надлишками металевих труб.

Доводи представника відповідача про те, що якщо приймати до увагу допустиму похибку приладу обліку, то у кожному випадку зважування вона мала бути однаковою, тобто або в сторону збільшення або в сторону зменшення, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки такі доводи носять характер припущень та жодними доказами не підтверджуються.

Встановлюючи наявність чи відсутність обставин, які б свідчили про факт нестачі та надлишку металевих труб, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги зміст акту ревізії, в якому зазначено, що відповідачем шляхом контрольних обмірів та обстежень підтверджено наявність обсягів виконаних робіт господарським способом. Тобто відповідачем самостійно була підтверджена правильність списання та використання труб для виконання робіт позивачем.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості п.4, 5 Вимоги.

В пункті 6 обов'язкових вимог встановлено недоотримання фінансових ресурсів позивачем на загальну суму 42049,95 грн., внаслідок надання в оренду нерухомого майна по занижених орендних ставок в порушення Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна, затвердженої рішенням Дніпропетровської міської ради №41/11 від 21.03.2007р. зі змінами та доповненнями. У зв'язку з чим відповідач зобов'язав позивача відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість в сумі 42049,95 грн, в тому числі: ТОВ "Астеліт" - 37261,99 грн., ЗАТ "Український мобільний зв'язок" - 4787,96 грн. та стягнути в повному обсязі зазначену суму з перерахуванням ними грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, в тому числі шляхом претензійно-позовної роботи. Також, відповідач зобов'язав позивача перерахувати 50% від отриманої орендної плати у сумі 17520,82грн. до загального фонду міського бюджету.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами в цій частині, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що у вказаних договорах оренди позивач не виступає Орендодавцем. За змістом вказаних договорів орендодавець є Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради, а з лютого 2011 Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, орендарі - ТОВ "Астеліт", ПрАТ "МТС Україна", ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем", а позивач є лише балансоутримувачем майна, що є об'єктом оренди.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки позивач не є Орендодавцем у вказаних договорах, то пред'явлена до нього вимога у такій редакції, яка викладена у п.5 є необґрунтованою, так як позивач позбавлений правової можливості вирішити питання, у межах договорів, щодо збільшення розміру орендної плати.

В пункті 7 обов'язкових вимог встановлено зайву виплату заробітної плати внаслідок нарахування та виплати директору підприємства премії у розмірах, перевищуючих посадовий оклад на загальну суму 33255,15 грн..

Вирішуючи питання щодо правомірності п.7 Вимоги суд першої інстанції обґрунтовано погодився з доводами відповідача про те, що у відповідності до вимог постанови КМУ №859 від 19.05.1999р. максимальний розмір премії не може перевищувати розміру посадового окладу керівника підприємства.

В той же час, вказуючи на необґрунтованість п.7 Вимоги суд першої інстанції виходив з того, що підпунктом 6 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №859 від 19.05.1999р. визначено, що керівникові підприємства можуть виплачуватися також, серед іншого, винагорода за підсумками роботи за рік.

Пунктом 3.1 трудового контракту "Умови матеріального забезпечення Керівника" встановлено, що "… крім того, Керівнику виплачуються всі види виплат, що передбачаються в додатках до колективних угод і поширюється на членів трудового колективу".

Судом першої інстанції встановлено, що в місяцях, в яких відповідачем встановлено зайву виплату заробітної плати, а саме в березні та квітні 2010 року, в березні 2011 року, а також в лютому, березні та квітні 2011 року, премія на надбавку та оклад не перевищував розміру посадового окладу, встановленого на поточний місяць, що відповідає підпункту 3 пункту 1 Постанови №859.

Інші виплати, сума яких складає 38188,67 грн., здійснювалися за підсумками смотрів комунальних підприємств Дніпропетровської області, за своєчасне подання річної фінансової звітності та до дня комунальника.

Зазначені виплати були нараховані та виплачені на підставі та в межах сум, встановлених Наказами Управління житлово-комунального господарства Дніпропетровської облдержадміністрації №10-пр від 24.02.2010р., №04-пр від 25.02.2011р. та №04-пр від 01.03.2012р., Наказу управління житлово-комунального господарства Дніпропетровської міської ради №10 від 09.03.2010р., Постанові Управління житлово-комунального господарства Дніпропетровської облдержадміністрації №16 від 31.01.2012р.

З огляду на такі обставини, суд першої інстанції правомірно вказав на необґрунтованість п.7 Вимоги щодо порушення відповідачем вимог Постанови Кабінету Міністрів України №859 від 19.05.1999р.

Пункт 9 Вимоги обґрунтований відповідачем неправомірністю виплати працівникам підприємства доплати за шкідливі умови праці без проведення атестації робочих місць.

Вирішуючи питання щодо правомірності виплати позивачем працівникам підприємства доплати за шкідливі умови праці без проведення атестації робочих місць, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992р. затверджений "Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці". Пунктом 2 Постанови №442 встановлено, що відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за списками № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць. Результати атестації використовуються підприємствами й організаціями також для здійснення пільг і компенсацій, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого Постановою КМ України №442, основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Частиною 1 пункту 4 Порядку визначено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Частиною 3 цього пункту Порядку встановлено, що позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Державної експертизи умов праці з участю установ санітарно-епідеміологічної служби МОЗ.

Встановлені обставини справи, які не спростовуються відповідачем, свідчать про те, що у 2008 році на ДМКПТМ "Дніпротепломережа" проводилася атестація робочих місць. Тобто чергова атестація, з огляду на вимоги Порядку №442, мала проводитися у 2013 році.

Рішенням Дніпропетровської міської ради "Про створення комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради" від 15.07.2009р. №39/48 був створений позивач та визначено його виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання споживачів лівобережної частини міста Дніпропетровська з функцією транспортування та постачання теплової енергії.

На виконання пункту 5 зазначеного Рішення все майно ДМКПТМ "Дніпротепломережа" 02.11.2009р. було передано на баланс позивача. Крім того, Позивачу була передана документація, що необхідна для транспортування та продажу теплової енергії, всі документи з атестації робочих місць та ін. Крім того, в новоствореному КП "Коменергосервіс" робочі місця, штатні назви робочих професій, працівники поіменно на цих робочих місцях та умови праці залишилися без змін, як це і було на ДМКПТМ "Дніпротепломережа", що не заперечувалось відповідачем.

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту безперервності зайнятості працівників на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці з 2008 року, тому, позивачем доплата в сумі 8332,71 грн. за шкідливі умови праці у листопаді-грудні 2009 року та січні-травні 2011 року провадилась правомірно.

Крім цього, вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та прийнявши до уваги встановлені обставини створення КП "Коменергосервіс", суд першої інстанції обґрунтовано у спірних правовідносинах застосував Роз'яснення "Про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках", що затверджені Наказом Міністерства труда і соціальної політики України №205 від 21.08.2000р., в яких визначено, що "…в окремих випадках на підприємствах, де не відбулись докорінні зміни умов праці та характер праці у зв'язку з запровадженням нових технологій, реконструкції об'єктів і тому подібне, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних обстежень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації робочих місць, за умови, що не пізніше, як через рік на підприємстві буде проведено у повному обсязі атестацію цих робочих місць". При цьому, суд встановив, що у відповідності із цим Роз'ясненням Позивачем була проведена атестація робочих місць у 2010 році.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність п.9 Вимоги.

В пункті 8 обов'язкових вимог відповідачем встановлено сплату позивачем внесків до державних цільових фондів по незаконно виплаченій заробітній платі в сумі 17157,57 грн., чим порушено вимоги статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" №400/98-ВР від 26.06.1997р., статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010р. У зв'язку з цим, відповідач вимагає від позивача відшкодувати в повному обсязі зайво сплачені кошти в сумі 17157,57 грн. шляхом проведення перерахунку сум внесків до державних цільових фондів та повернення зайво сплачених коштів шляхом зарахування їх до майбутніх платежів.

Оскільки, вказана вимога, зокрема, обґрунтована відповідачем зайвим нарахуванням та сплатою внесків до державних цільових фондів: в сумі 12324,35 грн. - за рахунок зайво виплаченої премії керівнику підприємства (пункт 7 обов'язкових вимог); в сумі 3008,10 грн. - за рахунок зайво виплачених доплат та надбавок працівникам підприємства за шкідливі умови праці без проведення атестації робочих місць (пункт 9 обов'язкових вимог), суд першої інстанції обґрунтовано вказав на її безпідставність з огляду на необґрунтованість п.7, 9 Вимоги.

Виходячи з цього, суд першої інстанції правильно вказав на безпідставність доводів відповідача щодо зайвого донарахування та сплати внесків до державних цільових фондів відбулося в сумі 15332,45 грн.

Що стосується решти суми, яку відповідач вважає зайво нарахованими внесками до державних цільових фондів, а саме 1825,31 грн., то суд першої інстанції вказав на те, що позивач надав суду розрахункові листи своїх працівників, які свідчать що зазначена сума була утримана з працівників ще в лютому 2013 року, тобто під час проведення ревізії. Вказані обставини, з огляду на доводи апеляційної скарги, відповідачем не спростовуються.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обов'язкова вимога відповідача про відшкодування в повному обсязі зайво сплачених коштів в сумі 17157,57 грн. шляхом проведення перерахунку сум внесків до державних цільових фондів та повернення зайво сплачених коштів шляхом зарахування їх до майбутніх платежів, - є протиправною.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі №804/5768/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 09.12.2013 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк