Постанова № 36407498, 20.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 грудня 2013 року № 826/17898/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києва, третя особа ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» про скасування податкового повідомлення - рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києва (надалі також - відповідач), третя особа ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» про скасування податкового повідомлення - рішення 12.07.2013 року за № 92/17-20.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що спірне рішення винесене з грубим порушенням чинного законодавства, завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача, а відтак підлягає скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд з підстав, визначених ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що з 18.03.2013р. по 29.03.2013 року головним державним податковим ревізором-інспектором 1 рангу відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Зубченко Ольгою Григорівною, головним державним податковим ревізором-інспектором радником податкової служби 3 рангу Чупрієнком Вадимом Петровичем проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності ФО-П ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року відповідно до затвердженого плану.

Перевірка проведена на підставі ст. 77, п. 82.1, ст. 82 ПКУ, наказу від 06.03.2013 року за № 497/17-20 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та направлення на перевірку від 18.03.2013 року за № 905/17-20, № 906/17-20.

За наслідками даної перевірки посадовими особами відповідача складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1( реєстраційний № НОМЕР_1) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року від 05.04.2013 року за № 416/17-20/НОМЕР_1 ( надалі за текстом - акт перевірки) та винесено податкове повідомлення - рішення від 19.04.2013р. № 621/17-20 (надалі Повідомлення 1).

Не погодившись з правомірністю Повідомлення1, позивачем 23 квітня 2013 року було подано первинну скаргу до ГУ Міндоходів у м. Києві.

Рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.06.2013 року за № 240/ш/12-3-03 скаргу частково задоволено та скасовано податкове повідомлення - рішення відповідача від 19.04.2013 року за № 621/17-20 в частині грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1 317,40 грн., збільшено суму штрафних ( фінансових) санкцій по податку на доходи фізичних осіб в вище вказаному податковому повідомленні-рішенні на 6 685,28 грн., в іншій частині зазначеного вище податкового повідомлення - рішення залишено без змін.

Як слідує із матеріалів справи, Повідомлення 1 було відкликано відповідачем та винесено нове Податкове повідомлення - рішення від 12.07.2013 року за № 92/17-20 (надалі - Повідомлення 2).

Не погоджуючись з Повідомленням 2, позивач подав повторну скаргу Міністерства доходів та зборів України.

Рішенням від 29.08.2013 року за № 4010/Ш/99-99-10-01-03-14 повторну скаргу було залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Позивач не погоджується з вказаними вище рішеннями та вважає винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій незаконними та такими, що завдають шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача, з метою захисту яких позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Позивач зареєстрований фізичною особою - підприємцем Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією 07 жовтня 2009 року та є платником єдиного податку (з подальшими змінами системи оподаткування), належно зареєстрованим відповідачем.

Такі відомості відображені і акті перевірки.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, як встановлено частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПКУ), органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби

Порядок оформлення результатів перевірок регламентований ст. 86 ПКУ.

Так, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ( надалі за текстом - Порядку) визначено умови щодо чіткого оформлення Актів перевірок.

Відповідно до цього Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.

За результатами документальної перевірки в акті повинні бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків щодо фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, мають бути викладені в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланням на первинні або інші документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Акт документальної перевірки повинен бути складений на паперовому носії державною мовою і мати наскрізну нумерацію сторінок. Він складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. Документ включає інформативні додатки.

Вступна частина акта (довідки) та загальні положення повинні містити: місцезнаходження платника податків, повне і скорочене (за наявності) найменування платника згідно з установчими документами, підстави та терміни проведення перевірки відповідно до Податкового кодексу та інших законодавчих актів, реєстраційні дані про платника тощо.

В описовій частині акта (довідки) результати документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства групуються за окремими видами податків і зборів та у розрізі податкових періодів. У цій частині відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників посадовою особою органу ДПС та робиться відповідний запис щодо встановлення або не встановлення порушень. При цьому до акта (довідки) перевірки додаються відповідні аналітичні таблиці.

У разі встановлення порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення: - викладається чіткий зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника та господарська операція, в результаті якої здійснено це порушення (при цьому до акта додаються письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень);- зазначаються первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, регістри бухгалтерського обліку, кореспонденція рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; - наводиться перелік відсутніх первинних документів або ненаданих для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення.

Відповідно до вимог вказаних вище Акт перевірки, повинен містити чіткі посилання на порушення норм чинного податкового законодавства.

Проте в акті перевірки, що складено відповідачем містяться наступні розбіжності, що не відповідають наявним у матеріалах документам:

У вступній частині акту вказано, що про проведення документальної планової виїзної перевірки ФО-П ОСОБА_1 проінформована письмовим повідомленням від 06.06.2013 року, але вказаний факт не відповідає дійсності, так-як письмове повідомлення надійшло від 06.03.2013 року.

В Описовій частині акту, п. 1.6. Види господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності вказано лише - ремонт і технічне обслуговування офісної електронно-обчислювальної техніки, вказаний факт не відповідає дійсності, так-як перелік видів діяльності скаржника є більш ширший, а саме: Роздрібна торгівля поза магазинами, Рекламна діяльність, Ремонт і технічне обслуговування офісної та електронно обчислювальної техніки, Оренда машин і устаткування,прокат побутових виробів і предметів особистого вжитку, надання інших комерційних послуг, про що було відомо перевіряючим, оскільки позивачем під час перевірки було надано свідоцтво платника єдиного податку та копію Витягу з ЄДР станом на 14.03.2011 року (що підтверджується листом № 18/03-01 від 18.03.2013 року, з відміткою про його отримання ДПІ у Шевченківському районі м. Києва).

В описові частині акту, ч.1 п. 1.8. вказано, що ФОП ОСОБА_1 в перевіряємому періоді підприємницьку діяльність здійснювала за адресою контрагента-замовника послуг згідно договору, вказаний факт не відповідає дійсності, оскільки в ході судового розгляду справи встановлено, що діяльність позивача проводилася за адресою її реєстрації ( відповідно до свідоцтва платника єдиного податку та фактичних обставин) і лише по факту замовлення цих послуг.

В описові частині акту, п .1.12 При перевірці використано, вказано перелік документів та посилання на опис наданих для перевірки документів складений позивачем. В той же час, саме посилання на опис є неповним та некоректним, так як відповідно до вимог Порядку та ПКУ вказаний перелік мав бути розшифрований повністю із зазначенням тих документів, які безпосередньо надав і позивач.

При цьому, в описові частині акту, в п.1.16.3. вказано, що ФОП ОСОБА_1 є платником ПДВ, проте вказаний факт спростований у ході розгляду справи.

Водночас, в описові частині акту, в п.2.2.1. Результати перевірки правильності визначення валового доходу (обсягу виручки), вказано, що за даними звітів платника єдиного податку за 2 та 3 квартал 2011 року обсяг виручки ФОП ОСОБА_1 від надання послуг складає 497 634,00 грн., за даними перевірки 497 535,74 грн. ФОП ОСОБА_1 включила до обсягу виручки банківські відсотки., вказаний факт не відповідає дійсності та є хибним, так як за результатами математичного додавання даних вказаних в банківських виписках (що були також надані відповідачу), копії виписок додаються, відсутнє жодне включення до обсягу виручки банківських відсотків. Відповідно немає жодних відхилень.

Разом з тим, в описові частині акту, в підпункті 4 п. 2.2.1 Результати перевірки правильності визначення валового доходу ( обсягу виручки), вказано, що згідно договору ФОП ОСОБА_1 надано до перевірки договір № 3237/10/17-20 від 01.04.2011 року про надання інформаційно - технічних послуг ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ», код 20057663, вказаний факт не відповідає дійсності, так як відповідачу було надано договір № 1235 про надання інформаційно-технічних послуг від 01 квітня 2011 року та акти виконаних робіт до нього.

В описові частині акту, підпункті 6 п. 2.4. вказано, що згідно наданих до перевірки книги обліку доходів та витрат, первинних документів, відомостей форми № 1-ДФ та банківських виписок, перевіркою не встановлено отримання доходу ФОП ОСОБА_1 за період 01.01.2011 року по 31.12.2012 року., вказаний факт спростований, так як відповідно до вказаного вище, відповідачу було надано заповнені Книги обліку доходів та витрат, первинні документи та банківські виписки, з них вбачається протилежне.

В описові частині Акту, підпункт 3 п. 2.4, вказано про перевищення загальної сумивід здійснення операцій з поставки послуг 300 000,00 грн протягом останніх дванадцяти календарних місяців, вказаний факт не відповідає дійсності та фактично спростований відповідачем в акті, так як позивач 14.03.2011 року подав заяву про застосування спрощеної системи оподаткування та отримав свідоцтво платника єдиного податку Серії И № 107498 від 14 березня 2011 року, з терміном дії з 01.04.2011 року, відповідно платники єдиного податку у разі перевищення планки у розмірі 300 000 грн. не повинні подавати заяву про зміну системи оподаткування.

Виходячи із вищевикладених фактичних обставин справи, суд дійшов до висновку, що відповідачем порушено вказані вище вимоги ПКУ та Порядку.

При вирішенні питання щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій, суд виходив із наступного.

Як слідує з акту, відповідач серед іншого дійшов до висновку про порушення позивачем ст. 1 Порядку видачі свідоцтв про сплату єдиного податку ( надалі за текстом - Порядку № 1), пп.16.1.2., п.16.1 ст. 16 ПКУ. Проте суд не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду про наступне.

Позивач 14 березня 2011 року подав заяву на перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та отримала відповідне свідоцтво, що дало право працювати на спрощені системі з 01 квітня 2011 року.

Так, в період з 01 квітня по 30 вересня позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування і за цей період отримав дохід у розмірі 497 634, 74 грн. (що підтверджується банківськими виписками).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач 05.09.2011 року подав до органів ДПІ у Шевченківському районі м. Києва заяву про перехід на загальну систему оподаткування з 01 жовтня 2011 року.

Як встановлено п. 183.4 ст. 183 ПКУ, у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.

Відповідно до п. 181.1 статті 181 ПКУ, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000,00 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Таким чином із системного аналізу імперативних приписів п. 183.4. ст. 183 ПКУ, а саме щодо відповідності вимог осіб платників податків, які переходять зі спрощеної системи оподаткування п. 181.1 ст. 181 ПКУ ( розділ ПДВ) виходить, що позивач не зобов'язаний був реєструватися платником ПДВ, так як вказаний вище дохід було отримано саме під час діяльності на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Крім того, відповідач прийшов до висновку про те, що згідно договору ФОП ОСОБА_1 зобов'язана надавати інформаційно-технічні послуги із обслуговування серверних платформ та платіжних терміналів, яким передбачено, що на підтвердження факту наданих послуг виконавцем складається щомісячно відповідний акт виконаних робіт. Плата за послуги, які надаються договором, визначається щомісячно на підставі акту виконаних робіт, що є невід'ємним додатком до вказаного договору. В наданих на перевірку актах здачі-прийняття робіт ( надання послуг) не вказано які конкретно роботи проведені, який їх обсяг, з чого розраховані суми, вказані в актах здачі - приймання робіт.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що надані позивачем до перевірки первинні документи щодо інформаційно-технічних послуг із обслуговування серверних платформ та платіжних терміналів ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» не підтверджують дійсного надання таких послу, а дохід отриманий на розрахунковий рахунок не можна вважати таким, що відповідає видам діяльності, вказаним ФОП ОСОБА_1 в заяві на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та свідоцтві про сплату єдиного податку. Враховуючи викладене, відповідачем донарахувано позивачу податок на доходи фізичних осіб в 2011 році на суму 82 322, 68 грн.

Проте суд критично ставиться до таких доводів відповідача, з огляду про наступне.

Як слідує із матеріалів справи, між позивачем та ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» укладено договір № 1235 про надання інформаційно-технічних послуг від 01 квітня 2011. ( надалі за текстом - Договір).

За умовами Договору ( п.1.1.) в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується за плату надавати Замовнику інформаційно-технічні послуги із обслуговування серверних платформ та платіжних терміналів. При цьому сторони під платіжними терміналами розуміють зокрема, але не виключно: Програмно-технічні комплекси самообслуговування ( ПТКС), POS - термінали, Програмне забезпечення, здатне виконувати облік та реєстрацію транзакцій, платіжні кіоски та інші подібні пристрої та програмні продукти, що знаходяться у користування Замовника.

Тим же пунктом Договору визначено, що на підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику послуг за цим Договором, Виконавцем складається щомісячно відповідний акт виконаних робіт (надання послуг) в строк не пізніше 3 (третього) робочого дня наступного місяця та надається на адресу Замовника.

П. 3.1. Договору визначено, що плата за послуги, які надаються Виконавцем за цим Договором, визначається щомісячно на підставі Акту виконаних робіт (наданих послуг).

Водночас, Додатком № 1 до Договору затверджено примірник Акту здачі - прийняття робіт ( надання послуг) до Договору.

Відповідно Сторонами затверджено примірник Акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) і позивач не мав можливості (права) підписувати інший примірник Акту здачі - прийняття робіт ( надання послуг), оскільки це було б порушенням принципів Цивільного законодавства України та відповідно умов Договору, що тягне за собою накладання штрафних санкцій.

Проте, відповідач вказує, що в зазначених вище актах здачі - приймання робіт (надання послуг) не вказано певну інформацію, вказане твердження на переконання суду є безпідставним, так - як вимоги до актів здачі - приймання робіт ( надання послуг) як первинних документів містяться в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно, власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, повинен забезпечити фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, які мають містити визначені Законом обов'язкові реквізити. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади.

Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Таким чином, якщо законодавством не встановлені типові форми первинних документів, підприємством оформлення господарських операцій може здійснюватися з використанням виготовлених самостійних бланків, які повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене, оскільки законодавством не встановлено форму акту здачі - приймання робіт ( наданих послуг), сторони передбачили вказану форму самостійно відповідно до Додаткової угоди № 1 до Договору, що не є порушенням норм чинного законодавства України.

В ході судового розгляду справи, суд дійшов до висновку про те, що в актах - здачі - приймання робіт (наданих послуг) сторони вказали всі передбачені чинним законодавством вимоги до первинних документів, а твердження відповідача , що в актах має бути вказано які конкретні роботи проведені, який їх обсяг не носять правового підґрунтя.

Така позиція суду відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеного у листі від 02.06.2011р. №742/11/13-11.

Разом з тим, відповідач в Акті, в описові частині підпункт 8-10 пункту 2.2.1. встановив, що позивачем порушено ст. 1 Порядку видачі свідоцтв про сплату єдиного податку, а саме, що доходи які були отримані позивачем за період перевірки не від видів підприємницької діяльності, що були вказані в свідоцтві платника єдиного податку.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача, так-як вже судом встановлено вище, позивач подав до органів ДПІ у Шевченківському районі м. Києва заяву від 14.03.2011 року про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та отримав свідоцтво платника єдиного податку серії И № 107498.

Відповідно до заяви та свідоцтва платника єдиного податку Скаржник мав право займатися наступними видами діяльності: Роздрібна торгівля поза магазинами, Рекламна діяльність. Ремонт і технічне обслуговування офісної та електронно обчислювальної техніки. Оренда машин і устаткування, прокат побутових виробів і предметів особистого вжитку, надання інших комерційних послуг.

Відповідно до класифікатору ( КВЕД 2005), до розділу 72.5, що зазначений в свідоцтві платника єдиного податку входять 2 підрозділи, а саме: 72.50.1 «Ремонт і технічне обслуговування офісної техніки» та 72.50.2., «Ремонт і технічне обслуговування електронно-обчислювальної техніки» в даному випадку згідно даних СДР ( витяг від 14.03.2011 року) Скаржник мав право безпосередньо займатися обома видами діяльності. Також необхідно зазначити, що послуги, які Скаржник надав ПАТ «Банк національний кредит» безпосередньо відносяться до послуг, що передбачені розділом 72.5 за КВЕД 2005. ( п. 1.1. Договору - предмет договору)., а саме обслуговування серверних платформ та платіжних терміналів відносяться безпосередньо до електронно - обчислювальної техніки.

Класифікатор КВЕД 2005 не містив жодних інших позицій, до яких можливо було б включити вказані послуги.

При цьому, лист з ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» №1807-1 від 18.06.2013 та технічний паспорт від виробника Платіжного терміналу підтверджують, що Платіжні термінали відносяться до різновиду електронно - обчислювальної техніки (офісна техніка) так як відповідають всім його, а саме: складається з трьох основних елементів: - пристрій управління і логічний пристрій (центральний процесор); пристрій зберігання даних (жорсткий диск); - пристрої введення-виведення даних (монітор, клавіатура, миша і т.д.).

Особливостями побудови та роботи Платіжних терміналів може бути наступне: наявність купюроприймача, налаштованого на одну або кілька валют; сенсорний екран; наявність зчитувача карток; пристрій видачі здачі та принтер для друку чеку.

Отже враховуючи викладене, суд не погоджується з висновками відповідача про те, що види діяльності за КВЕД 2005, які зазначені у позивача в його реєстраційних документах не відповідають видам діяльності зазначених в свідоцтві платника єдиного податку.

Крім того, в ході судового розгляду справи встановлено, що Позивачем направлено запит до Державної служби статистики України з проханням надати інформацію щодо правильності застосування КВЕД.

Державна служба статистики, розглянула питання щодо кодування діяльності відповідно до Класифікації видів економічної діяльності та повідомила позивача листом від 01.07.2013 року №14.5-08/248, що діяльність з ремонту і технічного обслуговування сервісних платформ і платіжних терміналів відповідає коду 72.50.2 «Ремонт і технічне обслуговування електронно-обчислювальної техніки».

За наслідком розгляду справи, доводи відповідача про порушення позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства спростовані матеріалами справи та імперативними приписами чинного законодавства України.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності спірного рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 11, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.07.2013 року за № 92/17-20 винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 1029, 03 грн. на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києва.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур