Постанова № 36407425, 26.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

class="fs142">П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

26 грудня 2013 року № 826/13592/13-а

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллтоп»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

третя особа

Товариство з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг»

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.08.2013 № 35026552201

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллтоп» з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та, згідно із зміненими позовними вимогами, просить суд:

1. Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по зазначенню в Акті перевірки від 30.07.13р. №167/26-55-22-01/36087018 висновків щодо не підтвердження позивачем фактичного придбання та подальшої реалізації товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл торг», та порушення вимог п.185.1, п.187.1, п.188.1, п.198.1, п.198.3, п.198.6 та ст.201 ПК України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 27487510грн., в т.ч. по періодам: за грудень 2010р. на суму ПДВ 8237385,78грн., за січень 2011р. - 1466918грн., за лютий 2011р. - 17783206грн.; - до завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму ПДВ 27678400грн., в т.ч. по періодах: за грудень 2010р. на суму ПДВ 8196229,78грн., за січень 2011р. -1455357грн., за лютий 2011р. - 17676772грн., за грудень 2011р. - 350041,32грн.; до заниження ПДВ за грудень 2011р. на суму ПДВ 350041грн.

2. Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по зазначенню в Акті перевірки від 30.07.13р. №167/26-55-22-01/36087018 висновків щодо порушення позивачем вимог пп.4.1.1, п.5.1, пп.5.2.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 135.1 -135.5, п. 137.1 ПК України та відсутності у позивача об'єктів оподаткування з податку на прибуток по операціям з придбання та подальшого продажу товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл торг»: по операціях з продажу товарів за 2010р., 1 кв.2011р.,1кв.2012р. у розмірі 139187755грн.; по операціях з придбання товарів за 2010р., 1 кв.2011р.,1кв.2012р. у розмірі 138392000грн.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вилучити з Автоматизованих систем «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та «Аудит» інформацію, внесену на підставі Акта перевірки від 30.07.13р. №167/26-55-22-01/36087018 щодо завищення податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 27487510грн., в т.ч. по періодам: за грудень 2010р. на суму ПДВ 8237385,78грн., за січень 2011р. - 1466918грн., за лютий 2011р. -17783206грн.; завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму ПДВ 27678400грн., в т.ч. по періодах: за грудень 2010р. на суму ПДВ 8196229,78грн., за січень 2011р. - 1455357грн., за лютий 2011р. - 17676772грн., за грудень 2011р. - 350041,32грн.; заниження ПДВ за грудень 2011р. на суму ПДВ 350041грн.; та щодо відсутності у позивача об'єктів оподаткування з податку на прибуток по операціям з придбання та подальшого продажу товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл торг»: по операціях з продажу товарів за 2010р., 1 кв.2011р.,1кв.2012р. у розмірі 139187755грн.; по операціях з придбання товарів за 2010р., 1 кв.2011р.,1кв.2012р. у розмірі 138392000грн.

4. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.08.2013 року № 35026552201.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» - з’явилася в судове засідання, надала пояснення по суті взаємовідносин з позивачем та матеріали, які на думку третьої особи підтверджують фактичне здійснення операцій.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Веллтоп» (код з ЄДР 36087018; адреса: 01019, м. Київ, Печерський район, вул.. Шота Руставелі, 39/41) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл Торг» за період з 01.01.2011 р. по 28.02.2011 р. За результатами перевірки складено акт від 08.07.2013 р. № 60/26-55-22-01/36087018 (далі – Акт перевірки).

У Акті перевірки зафіксовані висновки контролюючого органу про порушення позивачем:

1) вимог п.185.1, п.187.1, п.188.1, п.198.1, п.198.3, п.198.6 Податкового кодексу України, що призвело:

- до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 5 730 989 грн. за січень та лютий 2011 року;

- до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 5 683 298 грн. за січень та лютий 2011 року;

2) вимог пп.4.1.1, п.5.1, пп.5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»:

- по операціях з продажу олії соняшникової, макухи соняшникової за перший квартал 2011 року в сумі 28 416 649,19 грн.;

- по операціях з придбання олії соняшникової, макухи соняшникової за перший квартал 2011 року в сумі 28 654 944,85 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.08.2013 року № 35026552201, яким позивачу збільшено грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 407 551 грн. (350041 грн. за основним зобов’язанням та 87510 грн. за штрафними санкціями).

Позивач не погоджується з висновками Акту перевірки, оскільки стверджує про їх безпідставність та протиправність, а також про реальний характер господарських операцій з ТОВ «Саноіл Торг».

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог з урахуванням наступного.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

На підтвердження власної правової позиції позивачем надано суду копії первинних документів, з яких вбачається наступне.

21.12.2010 р. між ТОВ «Саноіл Торг» як продавцем та ТОВ «Веллтоп» укладено договір № 21/12-мп, згідно з умовами якого продавець зобов’язується передати у власність покупця продукцію (товар), найменування, асортимент, кількість та вартість якого визначається сторонами у специфікаціях, які є невід’ємними частинами даного договору, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Згідно умов договору базис поставки EXW.

Як вбачається із специфікацій, які досліджені у Акті перевірки, сторонами обумовлено поставки макухи (місце поставки на умовах EXW – м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 89) та олії соняшникової нерафінованої (умови поставки EXW – м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117).

У процесі розгляду справи судом встановлено, що склад за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 89 є складом ТОВ «СК «Агроконтракт», а за адресою: м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117 - склад ТОВ «Евері» (згідно з договорами про транспортно-експедиційне обслуговування та на надання послуг про прийманню, зберіганню та перевантаженню олії соняшникової, укладеними ТОВ «Саноіл Торг» із зазначеними підприємствами відповідно).

Відповідно до зазначеного договору та специфікацій позивачу у період січня – лютого 2011 р. виписано видаткові та податкові накладні, перелік яких та числові значення наведені на стор. 10 – 11 Акту перевірки. На підтвердження здійснення розрахунків до справи долучено банківські виписки.

Позивач пояснив, що придбані за договором від 21.12.2010 № 21/12-мп макуха та соняшникова олія за період, який досліджений під час перевірки – січень-лютий 2011 року, були продані ВАТ «Укрнафта», на підтвердження чого до матеріалів справи надано копії договорів, специфікацій, видаткових накладних, актів приймання-передачі та податкових накладних.

При цьому, позивач зазначив, що транспортування товару не здійснювалося, оскільки він залишався на тому ж складі, де знаходився до його продажу ТОВ «Саноіл Торг». Листами позивач повідомляв ТОВ «Саноіл Торг», ВАТ «Укрнафта» та ТОВ «Евері» (щодо олії нерафінованої) про реалізацію товару ВАТ «Укрнафта». При цьому, доказів направлення/вручення адресатам зазначених листів суду не надано.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про недоведеність фактичної поставки (продажу) продукції контрагентом позивача на останнього.

Такий висновок ґрунтується на наступному.

Так, в усіх випадках обумовлювалась передача товару на товарних складах в залежності від виду товару. Зокрема, передача товару обумовлювалась (олії) в ємностях на складі ТОВ «Евері», а макухи м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 89 (склад ТОВ «СК «Агроконтракт»), що, відповідно, зумовлює необхідність складського обліку за позивачем товарної продукції, у т.ч. укладання договорів щодо приймання/перевалки товару, його оформлення на складське зберігання, зокрема, оформлення актів зберігання/надання послуг, складських квитанцій/розписок.

В даному випадку під час розгляду справи не встановлено будь-яких відносин між позивачем та товарними складами. ТОВ «СК «Агроконтракт» на запит суду листом за вхідною датою 16.12.2013 повідомив, що позивач не є його контрагентом, взаємовідносин між ними не було.

В даному випадку передачі товарів на товарних складах не відбувалось та товарними складами такий перехід прав на товар за позивачем не фіксувався.

Відсутні в контексті наведеного складські квитанції, розписки, акти прийняття товарним складом від позивача товару на зберігання.

Тобто, відсутній будь-який складський облік товарів за позивачем на товарних складах.

Надане позивачем листування між ним та контрагентом щодо переоформлення квот не супроводжується документальним підтвердженням обліку товару на складі за позивачем.

Відтак, в даному випадку, навіть з урахуванням того, що умови поставки між позивачем та контрагентом EXW, суд приходить до висновку про відсутність фактичного здійснення поставок товару на адресу позивача та здійснення контрагентом на користь позивача господарських операцій, які є об’єктом оподаткування.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій (без фактичного переоформлення товару за позивачем, без фактичної передачі товару), чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Виходячи з наведеного, позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов’язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати на користь контрагентів сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв’язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Таким чином, підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Не підлягають задоволенню також вимоги щодо:

- визнання неправомірними дій відповідача по зазначенню в Акті перевірки висновків щодо не підтвердження позивачем фактичного придбання та подальшої реалізації товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл торг», та порушення вимог п.185.1, п.187.1, п.188.1, п.198.1, п.198.3, п.198.6 та ст.201 ПК України; висновків щодо порушення позивачем вимог пп.4.1.1, п.5.1, пп.5.2.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 135.1 -135.5, п. 137.1 ПК України та відсутності у позивача об'єктів оподаткування з податку на прибуток по операціям з придбання та подальшого продажу товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл торг».

Згідно абзацу 2 пункту 3 розділу І "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (№984 від 22.12.2010; далі - Порядок), акт – це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Тобто, акт перевірки є формою фіксації встановлених контролюючим органом порушень. Дії ж відповідача по зазначенню в Акті перевірки тих чи інших висновків самі по собі не створюють юридичних наслідків для особи, яку перевіряли, тобто прав та інтересів позивача, які підлягають захисту судом, відповідно до вимог КАС України, не порушують. Оцінці підлягають рішення (податкові повідомлення-рішення), винесені на підставі акту перевірки;

- зобов'язання відповідача вилучити з Автоматизованих систем «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та «Аудит» інформації, внесеної на підставі Акта перевірки від 30.07.13р. №167/26-55-22-01/36087018, оскільки такі вимоги є необґрунтованими. Позивачем не надано суду жодного доказу щодо внесення відповідачем у зазначені системи інформації на підставі Акту перевірки.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, всупереч положенням ч.1 ст.71 КАС України, не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Кротюк