Ухвала суду № 36406157, 17.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 р. Справа № 12013/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Заверухи О.Б.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Лідер» до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року ПП «Лідер» звернулося до суду з позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.02.2013 року за №000017220.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що викладені в акті перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем норм Цивільного кодексу України і податкового законодавства та встановлення в зв'язку з цим факту заниження ним суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 271094,00 грн. (236713,00 грн. з врахуванням уточнення суми податку за результатами розгляду заперечень на акт перевірки) не відповідають фактичним обставинам справи і суперечать нормам законодавства України, що регулюють правовідносини в сфері оподаткування. Угоди позивача з його контрагентами ПП «Фріланс», ПП «Глоріум», ПП «Вівум», ПП «Ардея-Тех» та ТОВ «Автотранс-Логістик-Еспедиція» щодо придбання транспортно-експедиційних послуг були укладені відповідно до вимог закону. Виконання цих угод підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами. Тому, висновки податкового органу про нікчемність угод з вказаними суб'єктами господарювання не відповідають нормам законодавства України та є безпідставними. У зв'язку з цим, оскаржуване рішення податкового органу про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість від 11.02.2013 року на 304481,00 грн. є неправомірним і підлягає скасуванню.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року позов задоволено повністю.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що у судовому засіданні встановлено, що контрагенти позивача ПП «Фріланс», ПП «Глоріум», ПП «Вівум», ПП «Ардея-Тех» та ТзОВ «Автотранс-Логістик-Еспедиція» на момент укладання з ПП «Лідер» правочинів, предметом яких є надання транспортно-експедиційних послуг були зареєстровані в ЄДРПОУ як юридичні особи та перебували на обліку як платники податків, в тому числі ПДВ, у відповідних податкових органах за місцем їх реєстрації. Між позивачем та вказаними вище суб'єктами господарювання було укладено ряд угод з надання транспортно-експедиційних послуг, які оформлені відповідно до вимог закону, підписані сторонами та завірені гербовими печатками суб'єктів господарювання і не суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Вони не порушують публічний порядок, оскільки не спрямовані на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави чи незаконне заволодіння ним. Угоди позивача, укладені з вказаним вище контрагентами в ході його господарської діяльності, були направлені на настання реальних юридичних наслідків - придбання транспортно-експедиційних послуг. Наведене підтверджується дослідженими в судовому засіданні документами щодо виконання зазначених угод: актами здачі-прийому виконаних робіт, картками рахунку та виписками з банківських рахунків позивача, які підтверджують оплату за надані послуги, договором з Південно-Західною залізницею від 11.04.2011 року № ПЗ/ДН-4/11-68/ДНЮ-4 «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги», касовими ордерами про оплату за надані залізницею послуги, тощо.

Крім вказаного, реальність господарських операцій підтверджується дослідженими судом документами щодо придбання та реалізації позивачем щебеневої продукції, зокрема, господарськими договорами купівлі-продажу щебеню, видатковими накладними, залізничними накладними, квитанціями про приймання вантажу Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача, що вищезазначені договори укладені позивачем з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та є такими, що порушують публічний порядок, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України їх слід вважати нікчемними. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що укладаючи вказані господарські договори позивач діяв з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Крім того, представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що податковим органом не ініціювалося питання про оскарження в судовому порядку вказаних вище договорів та судові рішення щодо визнання їх недійсними відсутні.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Калуська об'єднана державна податкова інспекція Івано-Франківської області подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги позивач відповідач тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 11.17.01.2013 року працівники Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області провели позапланову невиїзну перевірку ПП «Лідер» з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій протягом 2010-2011 років з наступними суб'єктами господарювання: ТзОВ «Автотранс-Логістик-Еспедиція», ПП «Ново-Ком», ПП «Вівум», ПП «Глоріум», ПП «Фріланс», ПП «Ардея-Тех», за результатами якої складений акт від 24.01.2013 року № 143/22-0/31556452

В акті зазначено про порушення позивачем ч. ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, прийнято до виконання документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, встановлено неможливість ПП «Лідер» реального здійснення господарських операцій з ПП «Фріланс», ПП «Глоріум», ПП «Ново-Ком», ПП «Вівум», ПП «Ардея-Тех» та ТзОВ «Автотранс-Логістик-Еспедиція» в частині придбання транспортно-експедиційних послуг; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, на 271094,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки та з врахуванням рішення податкового органу за наслідками розгляду заперечень на акт перевірки, 11.02.2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 000017220, яким ПП «Лідер» збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 304481,00 грн., в тому числі, за основним платежем на 236713,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 67768,00 грн.

Зазначених вище висновків податковий орган дійшов, зокрема, на підставі того, що зазначені в акті перевірки контрагенти позивача в силу різних причин не можуть здійснювати господарської діяльності та угоди, укладені з ними мають ознаки нікчемності. При цьому відповідач врахував отриману від інших структурних підрозділів державної податкової служби інформації щодо ПП «Фріланс», ПП «Глоріум», ПП «Ново-Ком», ПП «Вівум», ПП «Ардея-Тех» та ТзОВ «Автотранс-Логістик-Еспедиція».

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість зазначених висновків відповідача, а отже, і про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

В розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податковий кредит відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, Ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна складається у, момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Колегія суддів зазначає, що також необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (послуг).

Разом з тим, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначає Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Відповідно до ч. 2 ст. 4 цього Закону експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Згідно з ч. 3 експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до умов договорів (контрактів), укладених відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс»; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснюють роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів; організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; організовують експертизу вантажів; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; забезпечують виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників; здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності; забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту; забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством; надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 9 даного Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Уразі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Таким чином, в даному випадку експедитори організовували доставку вантажу, тобто здійснювали ряд дій, спрямованих на доставку вантажу ПП «Лідер» в місця призначення, зокрема, планування, замовлення рухомого складу, оформлення необхідних документів, тощо.

Тобто предметом договорів на транспортно-експедиційне обслуговування є послуги по організації доставки вантажу.

Фактичне здійснення зазначених вище господарських операцій ПП «Лідер» з ПП «Фріланс», ПП «Глоріум», ПП «Ново-Ком», ПП «Вівум», ПП «Ардея-Тех» та ТзОВ «Автотранс-Логістик-Еспедиція» підтверджується дослідженими судом доказами, які надав позивач, а саме: договорами з ПП Ардея-Тех» від 06.10.2010 року № НП-061010, з ПП «Вівум» від 25.04.2011 року № НП-110425, з ТзОВ «Автотранс-Логістик-Експедиція», з ПП «Глоріум» від 12.08.2011 року № НП-110812, документами щодо виконання зазначених угод, зокрема, актами здачі-прийому виконаних робіт, картками рахунку та виписками з банківських рахунків позивача, які підтверджують оплату за надані послуги, договором з Південно-Західною залізницею від 11.04.2011 року № ПЗ/ДН-4/11-68/ДНЮ-4 «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги», касовими ордерами про оплату за надані залізницею послуги, тощо.

Наведеними документами, які, як вбачається з їх змісту, відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується фактичне отримання позивачем транспортно-експедиційних послуг від вказаних підприємств.

Також зазначені документи не мали недоліків, а порядок їх складення та заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Крім цього, реальність спірних господарських операцій підтверджується також дослідженими судом первинними документами щодо придбання та реалізації позивачем щебеневої продукції, зокрема договорами купівлі-продажу щебеню, видатковими накладними, залізничними накладними, квитанціями про приймання вантажу.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ПП «Фріланс», ПП «Глоріум», ПП «Ново-Ком», ПП «Вівум», ПП «Ардея-Тех» та ТзОВ «Автотранс-Логістик-Еспедиція».

При цьому норми податкового законодавства не містять такої підстави для відмови у формуванні податкового кредиту платника податків, як неотримання в ході перевірки відомостей щодо його контрагентів, їх відсутність за юридичною адресою, тощо.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Колегія суддів враховує, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ПП «Фріланс», ПП «Глоріум», ПП «Ново-Ком», ПП «Вівум», ПП «Ардея-Тех» та ТзОВ «Автотранс-Логістик-Еспедиція» були зареєстровані у встановленому порядку, не виключені з ЄДРПОУ, перебували на обліку в органах державної податкової служби та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання ПП «Лідер» в даних контрагентів зазначених вище послуг, які використовувались позивачем в господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентами за період, що перевірявся.

Щодо тверджень податкового органу про нікчемність договорів, укладених ПП «Лідер» з ПП «Фріланс», ПП «Глоріум», ПП «Ново-Ком», ПП «Вівум», ПП «Ардея-Тех» та ТзОВ «Автотранс-Логістик-Еспедиція», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 203 Цивільного кодексу України до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відноситься: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ст. 216 цього Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з ст. 228 цього Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, для висновку про нікчемність зазначених вище договорів транспортного експедирування необхідно встановити невідповідність такого правочину загальним умовам чинності правочину та наявність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що податковим органом не доведено наявності у позивача та/чи його контрагентів умислу при укладенні ними договорів транспортного експедирування, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства або порушує публічний порядок. Зазначені договори були укладені саме з метою здійснення передбаченої законом підприємницької діяльності, зобов'язання за ним виконані сторонами належним чином, а тому дані договори не можуть розглядатися як нікчемні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013року у справі № 809/6769/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В.Ніколін