Ухвала суду № 36406144, 11.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 р. Справа № 37312/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Дяковича В. П., Рибачука А.І.;

за участю секретаря судового засідання - Дяківнич Г.Й.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року в справі за позовом приватного підприємства "Транспортні будівельні системи" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2010 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву приватного підприємства "Транспортні будівельні системи" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 31 липня 2009 року №0001632320/0/18113/10/23-2, № 0001741720/0/18136/10/17-2, №0001731720/0/18135/10/17-2, № 0001642320/0/18114/10/23-2, винесених на підставі акту перевірки від 14 липня 2009 року № 275/23-2/33169988 "Про результати виїзної планової перевірки ПП "Транспортні будівельні системи" код за ЄДРПОУ 33169988 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що податкові зобов'язання не відповідають результатам фінансово-господарської діяльності підприємства, висновки перевіряючих ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях, а тому суперечать вимогам чинного законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001632320/0/18113/10/23-2 та № 0001642320/0/18114/10/23-2 від 31 липня 2009 року; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001741720/0/18136/10/17-2 від 31 липня 2009 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова в частині нарахування податкового зобов'язання за платежем податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в розмірі 170,00 грн.

Зазначену постанову мотивовано тим, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи. Наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та необґрунтованими.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення такої.

Встановлено, що ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП «Транспортні будівельні системи»за період з 01 квітня 2006 року до 31 березня 2009 року, за результатами якої складено акт за № 275/23-2/33169988 від 14 липня 2009 року.

На підставі згаданого акту перевірки ПП "Транспортні будівельні системи" було визначено податкові зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємців 4056,00 грн. (в т. ч. за основним платежем 2812,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1244,00 грн.); за платежем податок на додану вартість 435320.00 грн. ( в т. ч. за основним платежем 290213,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 145,107,00 грн.); за платежем податок з доходів найманих працівників 2152,50 грн.; за платежем податок з власників наземних транспортних заходів та інших самохідних машин та механізмів 355,28 грн. (в т. ч. за основним платежем 15,28 грн., штрафні (фінансові) санкції 340,00 грн.).

Позивачем була подана скарга до ДПІ в Личаківському районі м. Львова. Однак 21 жовтня 2010 року підприємство отримало рішення про результати розгляду первинної скарги від ДПІ у Личаківському районі м. Львова, яким вищезгадані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга ПП "Транспортні будівельні системи" - без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням ДПІ в Личаківському районі м. Львова підприємство повторно звернулося зі скаргою до ДПІ у м. Львові 23 грудня 2009 року. Було отримано рішення №22278/10/25005/373 ДПІ у м. Львові про результати розгляду повторної скарги. Даним рішенням було частково задоволено скаргу та скасоване повідомлення-рішення від 31 липня 2009 року №0001642320/0/18114/10/23-2 (від 27 жовтня 2009 року №0001642320/1/24915) в частині основного платежу в сумі 49249,00 грн. та застосованої штрафної санкції в сумі 24625,00 грн., в решті повідомлення-рішення були залишені без змін.

27 лютого 2010 року позивачем було отримано повідомлення "Про внесення змін до рішення про результати повторної скарги", в якому вказується про скасування податкового рішення повідомлення від 31 липня 2009 року №0001642320/18114/10/10/23-2 (від 27 жовтня 2009 року №0001642320/1/24915) в частині основного платежу в сумі 11016,30 грн. та застосованої штрафної санкції в сумі 5508,60 грн. Також було повністю скасоване податкове повідомлення-рішення від 31 липня 2009 року №0001731720/0/18135/10/17-2.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч.1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

У ст. 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" наведено визначення термінів і вказано, що ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов. Статтею 21 даного закону визначено підстави та порядок прийняття органом ліцензування рішення про позбавлення ліцензіата органом ліцензування права на провадження певного виду господарської діяльності, тобто анулювання ліцензії.

Позивачем надано до суду ліцензії контрагентів за спірними договорами, одночасно податковий орган не надав документів щодо анулювання ліцензій, чи актів контролюючого органу про порушення підприємствами-контрагентами ліцензійних умов, що могло б свідчити про неможливість виконання підрядних робіт такими суб'єктами господарювання.

Востаннє загально-будівельні роботи на замовлення позивача ПП «Картельбудпостач» виконувало у грудні 2007 року. Те ж стосується ПП «Будмасервіс», яке розпочало процедуру ліквідації 23 березня 2009 року, - послуги по виконанню загально-будівельних робіт за період, що перевірявся ПП «Будмасервіс» надало позивачу у січні 2009 року, тобто за два місяці до початку процедури ліквідації.

Статтею 882 ЦК України у ч. 4 передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Отже, договірні зобов'язання ПП «Картельбудпостач», ПП «Будінвесткомфорт», ПП «Будмасервіс»та ПП «Промкомфортстиль» було виконано повністю, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт. В свою чергу, ПП «Транспортні будівельні системи» повністю виконало зобов'язання щодо розрахунку за виконані роботи, перерахувавши грошові кошти за виконані роботи.

Відповідно до ч.1 ст. 202, ст. 203 ГК України зобов'язання сторін було припинено, оскільки ПП «Картельбудпостач», ПП «Будінвесткомфорт», ПП «Будмасервіс» та ПП «Промкомфортстиль» належним чином виконали взяті на себе зобов'язання, а ПП «Транспортні будівельні системи» прийняло виконання зобов'язань контрагентом, підписавши акти приймання-передачі виконаних робіт та зі своєї сторони виконало зобов'язання, провівши розрахунки за виконану роботу - отже зобов'язання сторін припинились.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування є реальність господарських операцій та реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У п.1.2 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для включення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми 279 196,73 грн. стали належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджено відповідачем. Відповідно, суми ПДВ включені до складу податкового кредиту у встановленому Законом України "Про податок на додану вартість" порядку, оскільки право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної - єдиного документа первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань за період з 01 квітня 2006 року до 31 березня 2009 року встановлено завищення на суму 11261,76 грн. Амортизація у вказаному розмірі нараховувалась за чотири квартали 2008 року на основні засоби, віднесені до II групи - автомобіль ДЕУ та автокран КС-3575/ЗІЛ-130 7 Дт104. Підставою для висновку щодо неправомірності нарахування амортизаційних відрахувань стала довідка про те, що зазначені транспортні засоби не використовувались у господарській діяльності.

Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених статтею 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Оскільки основним видом діяльності позивача являється проведення будівельно-монтажних робіт, і саме даним видом діяльності займався суб'єкт господарювання у період, що перевірявся, відповідно факт придбання автомобіля ДЕУ та автокрана КС-3575/ЗІЛ-130 7 Дт104 не для власного використання не викликає сумнівів.

Норми пп. 8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлюють перелік витрат платника податку, які не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду, зокрема придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам та утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств" затверджено Положення про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств у п. 2 якого вказано, що консервація основних фондів підприємств - це комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (але не більш як три роки) зберігання основних фондів підприємств у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їх функціонування. Судом встановлено що позивач не приймав рішення про консервацію придбання автомобіля ДЕУ та автокрана КС-3575/ЗІЛ-130 7 Дт1042 і не здійснював відповідних заходів по консервації. Одночасно, довідка про тимчасове невикористання у господарській діяльності не є доказом консервації вказаних у такій основних фондів.

Перевіркою правильності нарахування, повноти обліку та своєчасності сплати до бюджету податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів встановлено заниження позивачем податку з власників транспортних засобів за IV квартал 2007 року на 15,28 грн., чим порушено ст. 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів" від 11 грудня 1991 року. Відповідно нараховано штрафні санкції в розмірі 340,00 грн.

У п.п. 17.1.3 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими державними цільовими фондами" вказано, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до п. 22.5 ст.22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону для відповідного. Зважаючи на те, що заниження суми податкового зобов'язання становить 15,28 грн., а 50% від даної суми є меншим від десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то при визначення розміру штрафу слід застосовувати саме останній показник, тобто розмір штрафної санкції за податковим повідомленням-рішенням № 0001741720/0/18136/10/17-2 від 31 липня 2009 року складатиме 170,00 грн.

Перевіркою встановлено, що ПП «Транспортні будівельні системи» утримало із заробітної плати податок з доходів фізичних осіб за серпень 2007 року в сумі 825,00 грн., вересень 2007 року в сумі 1327,50 грн. Дані кошти помилково перераховані до місцевого бюджету Галицького району м. Львова платіжними дорученнями № 216 від 23 серпня 2007 року та № 218 від 06 вересня 2007 року з призначенням платежу «податок з доходів фізичних осіб». Тому даний платіж не надійшов за призначенням.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року в справі № 2а-2244/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. П. Дякович

А. І. Рибачук

Ухвалу складено в повному обсязі 16 грудня 2013 року