Ухвала суду № 36406142, 03.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 29186/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Ливак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 червня 2010 року у справі за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк-Оздоббуд» про стягнення суми донарахованих податкових зобов'язань,-

ВСТАНОВИВ:

Луцька об'єднана державна податкова інспекція звернулась до суду з адміністративним позовом до ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд», яким просила прийняти рішення про сплату відповідачем 20749657,90 грн. податкового зобов'язання, визначеного із застосуванням звичайних цін.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16 червня 2010 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постанова мотивована тим, що донарахування відповідачу сум податкових зобов'язань саме в таких розмірах відповідно до рішень Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 18.03.2010 року, а саме: № 5492/10/23-1 з податку з доходів фізичних осіб в сумі 7781121, 90 грн., в тому числі за основним платежем 2593707, 30 грн. та за штрафними санкціями 5187414, 60 грн.; № 5491/10/23-1 з податку на додану вартість в сумі 5763794,00 грн., в тому числі за основним платежем 2881897,00 грн. та за штрафними санкціями 2881897,00 грн.; № 5490/10/23-1 з податку на прибуток в сумі 7204742,00 грн., в тому числі за основним платежем 3602371,00 грн. та за штрафними санкціями 3602371,00 грн., є неправомірним, оскільки позивач фактично не довів, що рівень звичайних цін в операціях з відчуження майна відповідає ринковій вартості об'єктів нерухомості відповідно до звітів про оцінку від 03.02.2010 року, складених ТзОВ «Волинь-експерт», отже, не доведено порушення відповідачем пп. «е» пп. 4.2.9 п. 4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та правомірності застосованих до відповідача на підставі ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафних санкцій. При цьому, податковий орган мав можливість дослідити рівень звичайних цін по однорідних операціях, оскільки йому було відомо про вчинений 02.10.2008 року договір купівлі-продажу нерухомого майна ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд», а саме частини приміщення гуртожитку загальною площею 476,3 кв. м по проспекту Волі, 50, укладений із ЗАТ «Демидівська СПМК-3», однак даний правочин було залишено позивачем поза увагою. Суд також не взяв до уваги посилання позивача на те, що учасникам товариства ще в липні 2008 року було відомо про реальну вартість майна згідно з протоколом загальних зборів учасників від 11.07.2008 року, оскільки даний факт жодним чином не доводить дотримання податковим органом вимог законодавства в частині обов'язкового обґрунтування рівня звичайних цін за операціями по відчуженню майна громадянину ОСОБА_1 Натомість судом встановлено, що позивач фактично ці вимоги порушив. Тому суд вважає, що податковим органом було порушено принцип законності при прийнятті зазначених вище рішень від 18.03.2010 року, а тому вимоги позивача щодо стягнення сум донарахованих відповідачу податкових зобов'язань до задоволення не підлягають.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при проведенні позапланової перевірки ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» було встановлено факт відчуження майна на користь ОСОБА_1 за цінами, меншими ніж звичайні, в зв'язку з чим відповідачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7204742 грн., з податку на додану вартість в сумі 5763794 грн. та з податку з доходів фізичних осіб в сумі 7781121,90 грн. При цьому, ГВПМ Луцької об'єднаної державної податкової інспекції замовило у ТзОВ «Волинь-Експерт» оцінки об'єктів нерухомості ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд», що знаходяться за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, відповідно до яких ринкова вартість зазначених об'єктів становить 17990478 грн., яка є вищою, ніж та, за яку зазначене майно було продане позивачем. При відчуженні майна за балансовою вартістю як ОСОБА_1, так і ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» було відомо про реальну вартість об'єктів нерухомості.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Як встановив суд, 15 жовтня 2008 року фізична особа ОСОБА_1 та ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» в особі директора ОСОБА_1 уклали договір про надання грошової фінансової допомоги.

На виконання умов цього договору ОСОБА_1 сплатив на рахунок ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» 496000 грн.

Відповідно до п. п. 1.3, 1.4 даного договору фінансова допомога повинна бути повернута до 20.10.2008 року, а у випадку неповернення, несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги позичальник сплачує на користь позикодавця неустойку у вигляді пені в розмірі 0,5% від неповернутої або несвоєчасно повернутої допомоги за кожен день прострочення та штраф у розмірі 15% від суми неповернутої позики.

У визначений договором строк фінансова допомога ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» повернута не була.

В зв'язку з неповерненням ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» фінансової допомоги у строк, визначений договором, ОСОБА_1 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом про стягнення заборгованості в сумі 644800грн.

17 листопада 2008 року сторони в даній справі уклали мирову угоду, згідно з умовами якої в рахунок погашення заборгованості ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» передає у власність ОСОБА_1 визначений перелік майна, що знаходяться за адресами АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, а ОСОБА_1 додатково сплачує на рахунок підприємства 148896 грн. Загальна вартість майна була визначена в розмірі 793696 грн. (в тому числі податок на додану вартість 132282,67 грн.).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.11.2008 року зазначену мирову угоду було визнано та затверджено на визначених в ній умовах.

Об'єкти нерухомості, а саме: по вул. Індустріальній, 2 в м. Луцьку - виробничий корпус вартістю 515000грн., адміністративний корпус вартістю 89496грн., трансформаторна підстанція «Г-1» вартістю 27000 грн., водопровідні кювети вартістю 2000 грн., огорожа вартістю 10100 грн., зовнішня майданникова мережа змивання вартістю 1000 грн., зовнішня мережа каналізації вартістю 1000 грн., зовнішня мережа водопостачання вартістю 1000 грн., майданчик внутрішньої мережі каналізації вартістю 12600 грн., зовнішні тепломережі водопостачання вартістю 7400 грн., водопровідний трубопровід вартістю 1000 грн., щит розподільчий вартістю 500 грн., трансформатор 250 кВт вартістю 500 грн., під'їздні шляхи (благоустрій) вартістю 2600 грн., розподільний пункт вартістю 8500 грн., площадка під нафтобітум вартістю 20400 грн., майдан для складання матеріалів вартістю 24000 грн., прожекторна вишка вартістю 1000 грн. та по вул. Індустріальній, 10 в м. Луцьку - гаражі «В-1» вартістю 67600 грн., були передані ОСОБА_1 за вказаними цінами.

Також ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» виписало видаткову накладну від 17.11.2008 року № О-00000007 і податкову накладну від 17.11.2008 року № 230/2 на суму 793696 грн., в тому числі податок на додану вартість 132282,67 грн.

16.12.2009 року Державна податкова адміністрація у Волинській області надіслала ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» запит № 6417/10/23-512 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження», яким просила протягом 10 робочих днів пояснення та їх документальне підтвердження з питань відносин щодо відчуження нерухомого майна товариства на користь ОСОБА_1 в періоді з 01.01.2007 року по 01.12.2009 року відповідно до укладених договорів, виписаних (оформлених) первинних документів, операції, що потребують перевірки, а також інші питання, які вказані у запиті на проведення перевірки з питань підтвердження відомостей, що потребують перевірки та дослідження та включення результатів таких операцій до податкового обліку з відповідним їх відображенням у податкових деклараціях.

11.01.2010 року ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» надіслало на вказаний запит лист № 357, в якому просило повідомити про правові підстави та причини для надання такої інформації.

В зв'язку з неподанням відповідачем зазначеної вище інформації, яку витребовував податковий орган, на підставі наказу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 23.02.2010 року № 85 в період з 27.02.2010 року до 01.03.2010 року працівники Луцької об'єднаної державної податкової інспекції та Державної податкової адміністрації у Волинській області провели позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» щодо дотримання податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ОСОБА_1 за період з 01.01.2007 року до 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт від 04.03.2010 року № 1185/23-1/05505667.

В акті перевірки зазначено про порушення відповідачем: пп.1. 20.10 п. 1.20 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 3602371 грн. за 4-й квартал 2008 року внаслідок застосування звичайної ціни; п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2881897 грн. за листопад 2008 року внаслідок застосування звичайної ціни; пп. «е» пп. 4.2.9 п .4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого було занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 2593707 грн. за листопад 2008 року внаслідок застосування звичайної ціни.

Таких висновків перевіряючі дійшли на підставі того, що при відчуженні майна ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» ОСОБА_1 було занижено його вартість всього на суму 17291382 грн., що фактично встановлено проведеною на замовлення ГВПМ Луцької об'єднаної державної податкової інспекції експертною оцінкою ринкової вартості відчужених об'єктів нерухомості.

За результатами перевірки 18.03.2010 року Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією були винесені рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін: № 5492/10/23-1 з податку з доходів фізичних осіб в сумі 7781121, 90 грн., в тому числі за основним платежем 2593707, 30 грн. та за штрафними санкціями 5187414, 60 грн.; № 5491/10/23-1 з податку на додану вартість в сумі 5763794,00 грн., в тому числі за основним платежем 2881897,00 грн. та за штрафними санкціями 2881897,00 грн.; № 5490/10/23-1 з податку на прибуток в сумі 7204742,00 грн., в тому числі за основним платежем 3602371,00 грн. та за штрафними санкціями 3602371,00 грн.

Луцька об'єднана державна податкова інспекція звернулась до суду з даним позовом на підставі пп. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Відповідно до пп. «е» пп. 4.2.9 п .4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, яка склалася на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 цього Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Згідно з пп. 1.20.10 цього пункту донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Відповідно до пп. 1.20.8 даного пункту обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як встановив суд, Луцька об'єднана державна податкова інспекція при проведенні перевірки не подавала ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» запитів щодо обґрунтування рівня договірних цін, за якими здійснювалось відчуження об'єктів нерухомості, що знаходяться за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, а рівень звичайних цін зазначених вище об'єктів визначався, виходячи з даних звітів про оцінку вказаних об'єктів нерухомості, виконаних 03.02.2010 року ТзОВ «Волинь-Експерт».

Даний висновок був складений на виконання листа ГВПМ Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 22.01.2010 року № 886/10/26-3 щодо встановлення станом на 17.11.2008 року ринкової вартості об'єктів нерухомості ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд», що знаходяться за адресами: м. Луцьк, вул. Індустріальна, 2, м. Луцьк, АДРЕСА_2.

При цьому в даному звіті зазначено, що звіт по оцінці містить професійне судження оцінювача відносно вартості об'єкта оцінки і не є гарантією того, що об'єкт буде проданий на вільному конкурентному ринку по вартості, яка вказана у звіті.

Суд першої інстанції допитав в судовому засіданні в якості свідка експерта ОСОБА_2, яка проводила оцінку зазначених об'єктів нерухомості.

Свідок пояснила, що зроблена нею станом на 17.11.2008 року оцінка зазначених об'єктів нерухомості ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» була проведена без виїзду для огляду даних об'єктів, оскільки нею ж у квітні 2008 року вже проводилась оцінка зазначених приміщень на замовлення учасників товариства «Луцьк-Оздоббуд», а тому необхідності у повторному виїзді не було. Також свідок вказала, що при проведенні оцінки нею не досліджувались укладені договори купівлі-продажу ідентичного (однорідного) майна, оскільки до таких даних у неї не було доступу, а щодо можливості проведення оцінки майна станом на 17.11.2008 року, тобто фактично за рік та три місяці до моменту замовлення оцінки пояснила, що чинне законодавство України цього не забороняє.

Допитаний судом першої інстанції в судовому засіданні як свідок експерт ОСОБА_3 пояснив, що ним проводилась оцінка зазначених об'єктів нерухомості на підставі порівняльного підходу станом на 17.04.2008 року.

Також суд першої інстанції допитав в судовому засіданні в якості свідка колишнього генерального директора ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» ОСОБА_4, який пояснив, що ще в липні 2008 року учасникам товариства було відомо приблизну вартість об'єктів нерухомості по вул. Індустріальній, 2 та вул. Індустріальній, 10 в м. Луцьку, що становила близько 20 млн. грн., оскільки ним у квітні 2008 року замовлялась оцінка ринкової вартості даних об'єктів нерухомості у ТзОВ «Волинь-Експерт». Також свідок пояснив, що по акту приймання-передачі даних звітів про оцінку новому директору ОСОБА_1 не передавав, оскільки вони знаходились в бухгалтерії підприємства. Крім того, свідок повідомив, що товариством в 2008 році здійснювались поліпшення майна, що однак не знайшло свого відображення в бухгалтерському обліку.

Відповідно до ст. 13 Указу Президента України від 23.07.1998 року № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Враховуючи наведені вище обставини справи та положення правових норм, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач не вжив жодних належних заходів для встановлення рівня звичайних цін у порядку, визначеному законодавством, оскільки не звертався до органів статистики із запитами про надання відповідної інформації, а посилання позивача на відсутність таких статистичних даних не підтверджено жодними доказами і, водночас, не позбавляло його обов'язку встановлювати рівень звичайних цін самостійно, як органом виконавчої влади, відповідно до вимог зазначеного вище Указу Президента України, а не замовляти експертну оцінку ринкової вартості майна у експертної установи - ТзОВ «Волинь-Експерт» шляхом порівняльного методу.

При цьому, податковий орган мав можливість дослідити рівень звичайних цін за однорідними операціями, оскільки йому було відомо про договір купівлі-продажу нерухомого майна ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» від 02.10.2008 року, а саме частини приміщення гуртожитку загальною площею 476,3 кв. м по проспекту Волі, 50, укладений між ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» та ЗАТ «Демидівська СПМК-3», однак позивач безпідставно не надав даному договору жодної оцінки.

Також суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на те, що учасникам товариства ще в липні 2008 року було відомо про реальну вартість майна згідно протоколу загальних зборів учасників від 11.07.2008 року, оскільки даний факт не доводить дотримання податковим органом вимог законодавства в частині обов'язкового обґрунтування рівня звичайних цін за операціями по відчуженню майна громадянину ОСОБА_1 і, як зазначено вище, податковим органом фактично ці вимоги порушено.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, оскільки вичерпний перелік підстав для застосування непрямих методів визначено пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і в даному переліку відсутня така правова підстава для застосування непрямих методів як невідповідність ціни договору рівню звичайних цін, тому у позивача не було правових підстав застосовувати пп. 4.3.4 п. 4.3 ст. 4 цього Закону, так як застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність рішень Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 18.03.2010 року № № 5492/10/23-1, 5491/10/23-1, 5490/10/23-1 про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін, тому вимоги позивача щодо стягнення сум донарахованих відповідачу податкових зобов'язань не підлягають задоволенню.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 червня 2010 року у справі № 2а-1017/10/0370 за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк-Оздоббуд» про стягнення суми донарахованих податкових зобов'язань - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький