Ухвала суду № 36406112, 19.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Справа № 6390/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Курильця А.Р., Мікули О.І.,

за участі секретаря – Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Топко-Україна» на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Топко-Україна» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області (правонаступник Ужгородська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Закарпатській області) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

09.10.2006 Товариство з обмеженою відповідальністю «Топко-Україна» (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області (далі - МДПІ), у якому просило визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 06.03.2006 №№79/23-0/32703326/2982, 80/23-0/32703326/2981, 81/23-0/32703326/2980.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2010 року постанову господарського суду Закарпатської області від 04 грудня 2006 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2007 року було скасовано, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року позовну заяву ТОВ залишено без розгляду.

Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржило ТОВ, яке покликаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити з таких міркувань.

Залишаючи без розгляду позовну заяву у справі, суд першої інстанції виходив із того, що позивач повторно не з’явився в судове засідання, незважаючи на завчасні повідомлення про час і місце судового розгляду без поважних причин.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими.

Виходячи з правил, встановлених ч.3 ст.128 КАС України у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Аналогічне положення закріплено також у п.4 ст.155 КАС України, яким передбачено, що позов підлягає залишенню без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Отже, істотною умовою для ухвалення процесуального рішення про залишення позовної заяви без розгляду є повторне неприбуття, належним чином повідомленого позивача у судове засідання без поважних причин.

Неприбуття в судове засідання позивача належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, є повторним, коли ні позивач, ні його представник вдруге не прибули на розгляд справи і в суду є достовірні дані (докази) про те, що обидва рази позивача належним чином повідомлено, а також сторонами не було заявлено підставне клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд такої без їх участі.

Згідно оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, позовну заяву ТОВ було залишено без розгляду у зв’язку із неявкою позивача у судове засідання призначене на 06.03.2013, 20.03.2013 та 29.03.2013.

Як вбачається із матеріалів справи, 13.02.2013 судове засідання з розгляду справи не відбулось у зв’язку із перебуванням головуючого судді у нарадчій кімнаті (а.с.216 т.2), а тому наступне судове засідання призначено на 06.03.2013.

06.03.2013 у зв’язку із неявкою сторін, розгляд справи відкладено на 20.03.2013.

20.03.2013 розгляд справи не відбувся у зв’язку із перебуванням головуючого судді у нарадчій кімнаті (а.с.222 т.2), а наступне судове засідання призначено на 29.03.2013.

29.03.2013 судом першої інстанції у зв’язку із повторною неявкою належним чином повідомленого позивача позовну заяву залишено без розгляду.

Апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази про повідомлення позивача про судові засідання, які відбулися 20.03.2013 та 29.03.2013 у передбаченому ст.ст.33,35 КАС України порядку.

Так, повістка про виклик в суд ТОВ була вручена лише 19.03.2013 (а.с.225), тобто за один день до розгляду справи, що в силу ч.3 ст.35 КАС України не може вважається належним повідомленням позивача про судове засідання.

Більше того, причиною відкладення 20.03.2013 розгляду справи судом першої інстанції самостійно визначено перебування головуючого судді у нарадчій кімнаті.

В силу положень ч.1 ст.33 КАС України, судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.

Жодних доказів направлення повістки про виклик в суд ТОВ судом апеляційної інстанції у справі не виявлено, а наявне повідомлення про призначення справи до судового розгляду на 29.03.2013 адресоване МДПІ, не може вважатися належним судовим викликом в судове засідання саме позивача.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що системи повторності без поважних причин неявки в судове засідання з боку позивача немає.

Матеріалами справи також підтверджується, що позивач не втратив інтересу до заявленого ним позову, а поважність причин відсутності його у судовому засіданні судом першої інстанції досліджено не було, що суперечить положенням п.4 ст.155 КАС України.

Слід також звернути увагу на те, що строки розгляду вказаної справи є тривалими, пропозицій надати додаткові докази чи витребування таких судом першої інстанції, апеляційним судом не виявлено, тому враховуючи положення ч.6 ст.71 КАС України, а також те, що за час розгляду справи судами різних інстанцій було зібрано достатню кількість матеріалів для вирішення даного спору за наявними доказами, підстави для застосування п.5 ст.155 КАС України на думку суду апеляційної інстанції були відсутні.

Суд першої інстанції не виконав покладений на нього обов'язок щодо повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, чим грубо порушив норми процесуального права.

У зв’язку із наведеним, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви ТОВ без розгляду через повторну неявку позивача в судове засідання, чим позбавив його можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його права на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст.6 КАС України.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до цього ж суду для продовження її розгляду по суті.

Керуючись ст.ст.195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Топко-Україна» задовольнити.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя А.Р. Курилець

Суддя О.І. Мікула

Повний текст виготовлений 24 грудня 2013 року.