Постанова № 36406101, 10.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року № 9104/33091/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області в особі Нетішинського відділення на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БудЕкспорт-ВКБ» до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області в особі Нетішинського відділення про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

7 липня 2010 року позивач - ТзОВ «БудЕкспорт-ВКБ» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - Славутського ОДПІ в особі Нетішинського відділення в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.06.2010 року №№ 0000292300/0/6020 та 0000302300/0/6020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що податковим органом безпідставно донараховано податкові зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток підприємств, оскільки господарські операції позивача з ТзОВ «БудТорг-ВК» та Київським заводом залізобетонних конструкцій є реальними підтверджені усіма належним чином оформленими первинними документами.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.08.2010 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в особі Нетішинського відділення від 23.06.2010 року № 0000292300/0/6020 та № 0000302300/0/6020.

Із постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Апеляційні вимоги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції скасував у повному обсязі оскаржувані податкові повідомлення-рішення та не надав правової оцінки і не навів мотивів з яких він виходив у частині порушень пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5, пп. 12.1.5 «а» п. 12.1 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», хоча ці порушення увійшли у податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток. Також зазначає, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено докази у справі, оскільки щодо господарських операцій з Київським заводом залізобетонних конструкцій позивачем до перевірки представлено тільки рахунок № 1231 від 20.11.2009 року, який не є первинним документом та не відображає характер і обсяг господарської операції. Інших документів до перевірки не надано, а тому представлений уже в процесі судового розгляду акт від 20.11.2009 року не може братися до уваги. Цей акт не містить місця його складення та вимір послуг (у натуральному і вартісному виразі). Не відповідає таким вимогам і акт виконаних робіт по господарських операціях з ТзОВ «БудТорг-ВК», оскільки він не містить дати і місця його складення, вимір послуг (у натуральному і вартісному виразі). Крім того, до складу валових витрат послуги за цим актом віднесено у жовтні 2009 року, а в самому акті вказано, що такі надані у листопаді -грудні 2009 року.

Відповідач прибуття у судове засідання свого представника не забезпечив, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності та просив провести заміну відповідача у порядку ст. 55 КАС України на його правонаступника - Славутську ОДПІ ГУ Міндоходів у Хмельницькій області на підтвердження чого долучено довідку з ЄДРПОУ № 610898.

Представник позивача також у судове засідання не прибув. Поштові відправлення з повістками про виклик в суд, повернулося не врученими відповідачу за закінченням терміну зберігання, тобто з незалежних від суду причин. Вказані повістки ВАТ «БудЕкспорт-ВКБ» направлялася за адресою: вул. Піонерська база м. Нетішин Хмельницької області, яка відповідає відомостям внесеним до ЄДРЮОФОП та за адресою: вул. Тернопільська, 34 м. Хмельницький, яка ним зазначена для листування. Позивач про зміну адреси суд не повідомляв, а тому у відповідності до ч. 11 ст. 35 та ст. 40 КАС України він вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду.

Враховуючи те, що цю справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про його дату, час та місце, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовими особами Славутської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «БудЕкспорт-ВКБ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.04.2009 року по 31.03.2010 року, результати якої оформлені актом від 16 червня 2010 року № 882/23/36346328.

Згідно висновків цього акта перевіркою встановлено, зокрема, наступні порушення:

- пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1 п. 5.7, п. 5.9, пп. 12.1.5 «а» п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств в сумі 38221 грн, у тому числі: в 4 кв. 2009 року в - 12879 грн, в 1 кв. 2010 року - 14353 грн;

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено ПДВ на суму 19094 грн, у тому числі: за жовтень 2009 року - 12879 грн, за листопад 2009 року - 14353 грн.

На підставі цього акта перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0000292300/0/6020 та № 0000302300/0/6020 від 23.06.2010р., якими визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 28641 грн та податку на прибуток підприємств в сумі 44448 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив та виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податок на додану вартість та валові витрати з податку на прибуток підприємств за результатами господарських операцій з ТзОВ «БудТорг-ВК» та Київським заводом залізобетонних конструкцій, які підтверджені усіма первинними документами.

Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат на момент виникнення спірних правовідносин були врегульовані Законом N 334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 5.1 Закону N 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Пункт 5.2 Закону N 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків. Згідно з цим пунктом, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон N 168/97-ВР).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.2 пункту 7.5. статті 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що визначальною ознакою віднесення платником податку витрат до валових є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку, а до податкового кредиту з ПДВ наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість. Однак, ці обставини не є безумовними, оскільки проведені господарські операції повинні бути підтверджені необхідними первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що відповідно до договору поставки № 04-22/09 від 18 травня 2009 року укладеного між позивачем (Покупець) та ТОВ «БудТорг-ВК» (Постачальник), останній зобов'язується поставити товар, найменування та загальна кількість якого визначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Однак, позивачем до матеріалів справи такої специфікації не долучено, що не дає можливості встановити істотні умови цього правочину, за якою мала здійснюватись і оплата товару згідно п. 5.1 цього договору.

Поряд з цим, характер умов вказаного договору, дає підстави дійти висновку, що за цим договором мала відбутись поставка товару, відповідної якості, в асортименті та у строки, визначені у специфікації та накладній. Проте, згідно представлених актів (а.с. 54-55) відбулась не поставка товарів, а надання послуг по прибиранню, подачі та технічному огляду вагонів із залізничної станції Криван та оплачено з/дорожний тариф по доставці піску покупцям позивача. Отже, умови договору не відповідають відомостям зазначеним у первинних документах.

Також, слід зазначити, що позивачем до перевірки було надано акт без номера та дати (а.с. 54), згідно якого вказано вартість послуги, яка надавались у листопаді та грудні 2009 року, а до валових витрат та податкового кредиту ці послуги віднесено у жовтні 2009 року. При цьому, суд апеляційної інстанції критично оцінює твердження позивача, що для перевірки було надано чорновий варіант згаданого вище акту, оскільки останній підписаний посадовими особами та скріплений печатками виконавця робіт та замовника.

Щодо долученого позивачем до заперечень на акт перевірки акта здачі - приймання робіт за № 63 від 30.10.2009 року, то суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно такого ТзОВ «БудТорг-ВК» надав послуги по подачі, прибиранню та технічному огляду вагонів із залізнодорожної станції Кривин, залізнодорожні перевезення до місця призначення та оплата з/дорожного тарифу по доставці піску покупцям ТзОВ «БудЕкспорт-ВКБ», що не відповідає виду робіт, зазначеному у посвідченні № 166. У податковій накладній зазначено, що надавались залізничні послуги, як і в податковій накладні виписаній Київським заводом залізобетонних конструкцій, хоча послуги, які надавали цими контрагентами є різними.

Із матеріалів перевірки також вбачається, що на формування валових витрат та податкового кредиту у періоді, що перевірявся мали вплив господарські операції позивача з Київським заводом залізобетонних конструкцій.

Так, до матеріалів справи долучено акт здачі-приймання робіт від 20.11.2009 року, згідно якого виконавцем Київським заводом залізобетонних конструкцій надано залізничні-транспортні послуги замовнику ТзОВ «БудЕкспорт-ВКБ» на суму 31074 грн (ПДВ 6214,80 грн). До матеріалів справи долучено також податкову накладну від 20.11.2009 року № 187/144, квитанції про приймання вантажу відправленого залізницею Київським ЗБК замовникам позивача, рухом коштів по рахункам.

Проте, суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги ці документи, оскільки як вбачається із акта перевірки, по цих операціях позивачем ревізорам надано тільки рахунок № 1231 від 20.11.2009 року, що не є первинним документом, так як не містить відомості про господарську операцію та не підтверджує її здійснення, а також не підтверджує пов'язаність даних робіт із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Вказані обставини працівниками відповідача викладені у акті перевірки (а.с. 21), де зазначено «для підтвердження валових витрат в сумі 31074,0 грн, крім вказаного рахунка, не надано будь яких документів бухгалтерського та податкового обліку». Цей акт підписаний директором ТзОВ «БудЕкспорт-ВКБ» Біликом А.М. без жодних застережень.

Разом з тим, безпідставним є посилання позивача на те, що працівники податкового органу відмовлялися брати ці документи до уваги, оскільки у такому випадку позивач не був позбавлений можливості викласти це у запереченні до акта перевірки з долученням до нього відповідних документів. Проте, з наявного у матеріалах справи заперечення на акт перевірки (а.с. 53) вбачається, що до нього долучено тільки акт № 63 від 30.10.2009 року. Позивачем не надано будь-яких доказів, які б давали підстави вважати, що ці первинні документи ним були представлені до перевірки.

Отже, оскільки позивачем ні під час перевірки, ні на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не надано первинних документів, які б підтверджували господарські операції з Київським заводом залізобетонних конструкцій, податковий орган обгрунтовано не міг їх врахувати під час визначення податкового зобов'язання, а тому правомірно виходив з тих документів, які були у нього в наявності. Виходячи з положень ч. 3 ст. 2 КАС України, суд перевіряє чи діяв суб'єкт владних повноважень правомірно з урахуванням тих обставин, які існували на час прийняття ним рішення, а тому надання цих документів позивачем уже в процесі судового розгляду, не можуть братися до уваги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем правомірно відсторновано валові витрати та податковий кредит, який позивачем формувався за результатами господарської діяльності з ТзОВ «БудТорг-ВК» та Київським заводом залізобетонних конструкцій, а тому висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на законі.

Крім того, судом першої інстанції взагалі не досліджувалося питання заниження валового доходу у І кварталі 2010 року в сумі 61805 грн, що встановлено під час перевірки та увійшло у оскаржуване податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток підприємств.

Згідно пп. 12.1.5 «а» п. 12.1 ст. 12 Закону N 334/94-ВР платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією.

Матеріалами перевірки встановлено, що в порушення вказаного положення валовий дохід за 1 квартал 2010 року не збільшено на суму непогашеної заборгованості (її частини), по якій минув 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини) в сумі 172424,64 грн (разом з ПДВ) перед ТОВ «БудТорг-ВК» за отримані ТМЦ згідно договору поставки № 04-22/09 від 18.05.09 року, розрахунки за які, відповідно до договору, Покупець має здійснювати шляхом перерахування 80 % вартості товарів протягом 2-х днів з моменту отримання рахунку, виставленого постачальником на підставі специфікації.

Пунктом 5.4 цього договору передбачено, що Покупець здійснює оплату вартості поставленого товару згідно накладних на розрахунковий рахунок Постачальника.

Поставки товарів по договору № 04-22/09 від 18.05.2009 року здійснені на підставі виставлених рахунків та отриманих ТзОВ «БудТорг-ВК» видаткових накладних наступним чином: № 66 від 30.11.2009 року на суму 26047,2 грн, в тому числі ПДВ 4341,2 грн; № 65 від 30.11.2009 року на суму 121566 грн, в тому числі ПДВ 20261 грн; № 69 від 27.11.2009 року на суму 42229,44 грн, в тому числі ПДВ 7038,24 грн; № 72 від 28.12.2009 року на суму 42582 грн, в тому числі ПДВ 7097 грн.

Станом на 31.12.2009 року сальдо розрахунків між контрагентами згідно договору поставки № 04-22/09 від 18.05.2009 року за даними ж/о № 6 по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» становило 232424,64 грн.

В березні 2010 року проведено оплату за залізобетонні вироби в сумі 60000 грн, згідно платіжного доручення № 31 від 29.03.2010 року. Крім того, за даними рах. 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», існує дебіторська заборгованість за зустрічні поставки ТМЦ в сумі 110619,7 грн і тому станом на 31.03.2010 року кредиторська заборгованість за цим договором становила 61804,94 грн.

На спростування вказаного порушення позивач не наводить жодних доводів, хоча податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток підприємств він просить скасувати повністю, що судом і зроблено, без належного з'ясування обставин справи.

Також, суд першої інстанції належним чином не дослідив порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону N 334/94-ВР.

Згідно п. 5.9 ст. 5 Закону N 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Під час перевірки встановлено, що в порушення пп. 5.2.1 п.5.2, п.5.9 ст.5 Закону N 334/94-ВР ТзОВ «БудЕкспорт-ВКБ» не відображено у колонці 4 «Запаси, використані не у господарській діяльності» таблиці 1 додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства та як наслідок занижено валові доходи в 4 кварталі 2009 року в сумі 3287 грн у зв'язку з використанням ТМЦ (піску) не у господарській діяльності (списано на результати фінансово-господарської діяльності в сумі, що перевищує норму неповоротних втрат: норма -1,95% на суму 19048,0 грн, списано - 2,28% на суму 22335,0 грн).

Доводів у спростування цього порушення позивачем також не наведено, а судом першої інстанції не досліджено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, а тому скасованими бути не можуть.

З огляду на те, що постанова суду першої інстанції ухвалена з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області в особі Нетішинського відділення - задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року у справі № 2а-4732/10/2270 - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БудЕкспорт-ВКБ».

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На постанову протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін