Ухвала суду № 36406095, 05.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року Справа № 9104/33106/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я. ,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2010 року в адміністративній справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Хмельницька макаронна фабрика» до Державної податкової інспекції в місті Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Закрите акціонерне товариство «Хмельницька макаронна фабрика» (далі - ЗАТ «Хмельницька макаронна фабрика») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Хмельницькому (далі - ДПІ у м. Хмельницькому) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002592301/0/8779 від 15.10.2008 р., № 0002592301/1/11086 від 22.12.2008 р., № 0002592301/2/648 від 29.01.2009 р., № 0002592301/3/3249 від 08.04.2009 р., № 0002582301/0/8778 від 15.10.2008 р., № 0002582301/1/11085 від 22.12.2008 р., № 0002582301/2/647 від 29.01.2009 р., № 0001062301/3/3248 від 08.04.2009 р., № 0003302301/1/11087 від 22.12.2008 р., № 0003302301/1/31 від 08.01.2009 р., № 0003302301/2/649 від 29.01.2009 р., № 0003302301/3/3247 від 08.04.2009 р.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2010 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому від 15 жовтня 2008 року № 0002582301/0/8778, від 22 грудня 2008 року № 0002582301/1/11085, від 29 січня 2009 року № 0002582301/2/647 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 6504 грн., за штрафними санкціями 43410 грн., всього 49914 грн.. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому від 08 квітня 2009 року № 0001062301/3/3248 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 6504 грн., за штрафними санкціями 42609 грн., всього 49113 грн.. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому від 22 грудня 2008 року № 0003302301/1/11087, від 08 січня 2009 року № 0003302301/1/31, від 29 січня 2009 року № 0003302301/2/649, від 08 квітня 2009 року № 0003302301/3/3247 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість за основним платежем 8211 грн., всього 8211 грн.. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому від 15 жовтня 2008 року № 0002592301/0/8779, від 22 грудня 2009 року № 0002592301/1/11086, від 29 січня 2010 року № 0002592301/2/648, від 08 квітня 2009 року № 0002592301/3/3249 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість за основним платежем 430233 грн., за штрафними санкціями 245585 грн., всього 675818 грн..

З таким судовим рішенням не погодилася Державна податкова інспекція в місті Хмельницькому, подавши апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просила скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Обгрунтовуючи незгоду із судовим рішенням, податковий орган зазначив, що судом першої інстанції не надано правової оцінки тому факту, що проведені спірні операції з ТОВ «Уніка», ТОВ «Аміко», ТОВ «Сонет-бізнес», ТОВ «ЕМІ-Україна» та ПП «Автомагсервіс» не направлені на досягнення економічної ефективності, є нікчемними відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки спрямовані виключно на набуття податкової вигоди, а не для фактичного здійснення господарської діяльності. Оскільки такі договори не спричинили реального настання наслідків, відсутня належна первинна документація на підтвердження здійснення господарських операцій, податковим органом було правильно виключено з валових витрат позивача суми оплати за такими договорами.

Під час судового розгляду апеляційним судом було здійснено заміну відповідача на Державну податкову інспекцію Головного управління Міністерства доходів у Хмельницькій області у зв'язку з реорганізацією відповідача, а також заміну позивача на Приватне акціонерне товариство «Хмельницька макаронна фабрика».

Представник апелянта Федючок В.М. в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, й просив скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та вказав, що постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року є законною та обґрунтованою. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи й підстав для скасування цього судового рішення немає.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги в межах викладених в ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Хмельницькому було проведено виїзну планову перевірку ЗАТ «Хмельницька макаронна фабрика» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2008 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 9426/23-4/00380511 від 06.10.2008 р., відповідно до висновків якого, встановлено порушення позивачем вимог п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 6504 грн., та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 430233 грн..

На підставі акту перевірки та за результатами розгляду скарг позивача ДПІ у м. Хмельницькому прийнято податкові повідомлення-рішення від 15 жовтня 2008 року № 0002582301/0/8778, від 22 грудня 2008 року № 0002582301/1/11085, від 29 січня 2009 року № 0002582301/2/647 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 6504 грн., за штрафними санкціями 43410 грн., всього 49914 грн., від 08 квітня 2009 року № 0001062301/3/3248 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 6504 грн., за штрафними санкціями 42609 грн., всього 49113 грн., від 22 грудня 2008 року № 0003302301/1/11087, від 08 січня 2009 року № 0003302301/1/31, від 29 січня 2009 року № 0003302301/2/649, від 08 квітня 2009 року № 0003302301/3/3247 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість за основним платежем 8211 грн., від 15 жовтня 2008 року № 0002592301/0/8779, від 22 грудня 2009 року № 0002592301/1/11086, від 29 січня 2010 року № 0002592301/2/648, від 08 квітня 2009 року № 0002592301/3/3249 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість за основним платежем 430233 грн., за штрафними санкціями 245585 грн., всього 675818 грн..

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог вимог п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 6504 грн., та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», враховуючи здійснення позивачем господарської діяльності пов'язаної з придбанням, переробкою, та реалізацією шкір ВРХ та напівфабрикатів шкіри з контрагентами ТОВ «Аміко», ТОВ «Сонет-Бізнес», ТОВ «ЕМІ-Україна», ПП «Автомагсервіс», із залученням комісіонера ТОВ «Уніка» за укладеними в силу п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203, ст. 228 ЦК України нікчемними правочинами. Також відповідач вважає, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат вартості пального, використаного для доставки давальницької сировини (борошна) від залізничної станції Гречани до Хмельницької макаронної фабрики на виконання договору № 67 від 06.05.2005 року між позивачем та ТОВ «Українські макарони», внаслідок чого завищено валові витрати на 63419 грн..

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність таких висновків податкового органу, виходячи з наступного.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою доходністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (підпункт 4.1.1 цього пункту).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.4.1. п.п. 7.4.5, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Аміко» 30.08.2006 року укладено договір № 8 купівлі продажу напівфабрикатів «Wеt-ВІuе» із шкір великої рогатої худоби, на виконання вказаного договору позивачем одержано напівфабрикати із шкір великої рогатої худоби на загальну суму 2377551,1 грн.. Між позивачем та ТОВ «Сонет-Бізнес» укладено договір № КП 1.03-07.6 від 03.07.2006 року купівлі продажу шкір (малосольних). На виконання вказаного договору позивачем отримано шкіри у кількості 28600 кг. на суму 480480 грн. (в .т.ч. ПДВ 80080 грн.). Між позивачем та ТОВ «ЕМІ-Україна» укладено договір № 16-П від 03.07.2006 року на переробку давальницької сировини, за вказаним договором позивачем сплачено за надані послуги 72072 грн. (ПДВ 12012 грн.). Між позивачем та ТОВ «Уніка» 26.05.2005 року укладено договір комісії № 26/05 на продаж товарів, на виконання вказаного договору позивач передав, а ТОВ «Уніка» прийняло на комісію товару на загальну суму 2166202,55 грн., за дорученням позивача ТОВ «Уніка» реалізовано напівфабрикати «Wеt-ВІuе» фірмі нерезиденту «PЕNFOLDOIL MARKETING LIMITED» на суму 2166203 грн. та надано позивачу відповідні звіти. На виконання договору № 1/12/06 від 01.12.2006 року позивачем реалізовано ПП «Автомагсервіс» напівфабрикати «Wеt-ВІuе» в кількості 13300 кг. на суму 378252 грн. (в т.ч. ПДВ 63042 грн.), всього позивачем реалізовано напівфабрикати «Wеt-ВІuе» на загальну суму 2481413 грн. без ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання умов ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України є підставою недійсності правочину, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що відповідач не наділений повноваженнями визнання недійсними угод укладених між суб'єктами господарювання, має право на звернення до суду з позовами про визнання угод недійсними, визнання відповідачем нікчемним правочину між позивачем та ТОВ «Уніка», ТОВ «Аміко», ТОВ «Сонет-Бізнес», ТОВ «ЕМІ-Україна», та ПП «Автомагсервіс» не відповідає вимогам законодавства України, грунтується на припущенні, не підтверджено в судовому засіданні належними та допустимими доказами. Вказані правочини не визнавалися судом недійсними, недійсність вище зазначених правочинів прямо не встановлена законом.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст. 9 названого Закону).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, факт реалізації договірних відносин між позивачем та ТОВ «Уніка», ТОВ «Аміко», ТОВ «Сонет-Бізнес», ТОВ «ЕМІ-Україна», та ПП «Автомагсервіс» підтверджується укладеними між ними угодами, платіжними документами, а також видатковими накладними, належним чином оформленими податковими накладними, актами виконаних робіт.

Про реальність вчинених ЗАТ «Хмельницька макаронна фабрика» за вищевказаними договорами операцій свідчить те, що придбаний та перероблений товар був реалізований та вивезений за межі території України, що підтверджено вантажно-митними деклараціями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових доходів 2481413 грн., до складу валових витрат 2444009 грн., до складу податкового кредиту з податку на додану вартість 491170 грн. у зв'язку з виконанням господарських договорів укладеного між ЗАТ «Хмельницька макаронна фабрика» та ТОВ «Уніка», ТОВ «Аміко», ТОВ «Сонет-Бізнес», ТОВ «ЕМІ-Україна» та ПП «Автомагсервіс».

Також судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Українські макарони» укладено договір № 67 від 06.05.2005 року на переробку давальницької сировини. Згідно додаткової угоди до цього договору від 10 січня 2006 року борошно доставлене залізничними вагонами до складу ЗАТ «Хмельницька макаронна фабрика» за адресою м. Хмельницький вул. Кооперативний, 1, і транспортувалося до виробничих приміщень позивача за адресою м. Хмельницький вул. Я. Галана, 7, автомобільним транспортом позивача, транспортні витрати оплачуються ТОВ «Українські макарони» у складі вартості робіт з переробки давальницької сировини.

Відповідно до п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи вищенаведене, оскільки позивачем належним чином підтверджено витрати на придбанням паливно-мастильних матеріалів для перевезення давальницької сировини з складу до виробничих приміщень і такі витрати направлені на використання у подальшій господарській діяльності (виробництво продукції), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем на законних підставах віднесено їх до складу валових витрат в в сумі 63419 грн. та віднесено 10579 грн. до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідачем не надано суду належних обґрунтувань щодо підстав формування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 22 грудня 2008 року № 0003302301/1/11087, від 08 січня 2009 року № 0003302301/1/31, від 29 січня 2009 року № 0003302301/2/649, від 08 квітня 2009 року № 0003302301/3/3247 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8211 грн. та не надано відповідного розрахунку.

Висновки суду першої інстанції про неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень підтверджено також висновком призначеної у даній справі судово-економічної експертизи № 1303 від 2 серпня 2010 року, відповідно до якого висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 06.10.2008 року № 9426/23-4/00380511 стосовно завищення валових доходів на 2481413 грн., заниження валових витрат на 2507428 грн., завищення валових витрат на 63419 грн., заниження податку на прибуток за період з 01.07.06 р. по 30.06.08 р. у сумі 6504 грн., завищення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 63042 грн,. завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 12684 грн., заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 430233 грн. документально та нормативно не підтверджуються. Також не підтверджено висновок відповідача щодо допущеної арифметичної помилки, внаслідок якої позивачу не знято з податкового кредиту з податку на додану вартість в грудні 2006 року 8211 грн..

Доводи апелянта, що спірні операції не мали реального характеру, засновані на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочинів протиправного умислу при укладанні договорів, відповідачем не доведено. У той час як фіктивність операцій позивача, може бути підтверджена виключно вироком суду про визнання винними осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарські операції, зокрема, щодо виконання (невиконання) сторонами умов договору.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги податкової інспекції не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2010 року в адміністративній справі № 2а-4417/09/2270 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається відповідно до статті 212 КАС України протягом двадцяти днів з дня виготовлення в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України .

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст ухвали підписано 10 грудня 2013 року.