Ухвала суду № 36406094, 13.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2013 року Справа № 30954/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.,

судді Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.07.2010р. по справі № 2а-1679/10/0370 за позовом Селянського фермерського господарства "Край" до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Селянське (фермерське) господарство "Край", звернулося у Волинський окружний адміністративний суд з позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції з адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 16.12.2009 року № 0023021701/0.

Адміністративний позов обґрунтовує тим, що 17.11.2009 року відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку господарства з питань правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 17.11.2006 по 31.12.2007 року, про що складено акт від 30.11.2009 року. Перевіркою встановлено факт купівлі трактора МТЗ-82 , за який виплачено дохід у сумі 58000 грн.

Ковельською МДПІ в акті перевірки вказано на порушення позивачем п.п.3.1.1 п.3.1. ст..3, п.п.8.1.1 п.8.1. ст..8, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: податковим агентом СФГ «Край» не утримано у джерела виплати доходу за куплений товар і не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб. На підставі акта перевірки Ковельською МДПІ винесено податкове повідомлення - рішення від 16.12.2009 року № 0023021701/0 про нарахування за вказаною господарською операцією податку з доходів фізичних осіб в сумі 7540 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 15080 грн., разом 22620 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16.07.2010р. адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Ковельська міжрайонна державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, вважає постанову суду першої інстанції необґрунтованою та прийнятою із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу обґрунтовує доводами, викладеними у ній.

Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю доповідача, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувану постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Даючи правову оцінку покликанням апелянта на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та помилкове застосування норм процесуального права, колегія суддів виходить з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що СФГ «Край» 07.04.2003 року зареєстроване, як юридична особа, Ковельською районною державною адміністрацією, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00№ 572200, та з 10.04.2003 року взяте на облік, як платник податків, у Ковельській МДПІ.

Біржовою угодою № 637339 купівлі-продажу транспортного засобу від 22.11.2009 року позивачем придбано трактор МТЗ-82, 1991 року випуску, за ціною 58000 грн.

У зв'язку із надходженням від Держтехнагляду інформаційної довідки про реєстрацію права власності внаслідок купівлі вищевказаного рухомого майна, Ковельською МДПІ було досліджено виплату СФГ «Край» доходу громадянам та встановлено факт неутримання податку з доходів фізичних осіб. Внаслідок вказаних обставин 09.10.2009 року позивачу надіслано вимогу надати документи, що підтверджують факт сплати податку з доходів фізичних осіб або дають право не утримувати це податок.

З врахуванням неповноти наданої відповіді, відповідно до наказу Ковельської МДПІ від 17.11.2009 року № 490 та направлення № 115/17 державним податковим інспектором проведено позапланову документальну перевірку СФГ «Край» з питань своєчасності утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 17.11.2006 по 31.12.2007 року.

За результатами перевірки складено акт від 30.11.2009 року № 60/32456821 про порушення пп.3.1.1. п.3.1. ст.3, пп.8.1.1 п.8.1. ст..8, п.п. "а" п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі-Закон № 889-IV). Податковим агентом СФГ «Край» всупереч п.22.3 ст.22 вказаного Закону не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у джерела виплати доходу за куплений товар. Як вбачається з розрахунку, всього не утримано і не перераховано до бюджету за ставкою 13%, що діяла на момент правовідносин між СФГ «Край» та 7540,00 грн. податку з доходів фізичних осіб за 2006 рік

На підставі складеного акта та результатів перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 16.12.2009 року № 0023021701/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у сумі 7540,0 грн., за штрафними санкціями 15080 грн., всього у сумі 22620,0 гривень.

Як вбачається із матеріалів справи, СФГ «Край» виплатило ОСОБА_1 за придбаний об'єкт рухомого майна трактор МТЗ-82 - дохід у сумі 58000 грн. Згідно до п.п. «ж» п.1.3 ст.1 Закону № 889-IV дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону № 889-IV визначено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід, а відповідно до пп.4.2.1 п. 4.2 ст. 4 цього Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

При цьому п.1.2 .ст.1 дає визначення доходу - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і не матеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Стаття 8 Закону № 889-IV визначає порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету: податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Згідно зі пп.22.3 ст.22 «Прикінцеві положення» починаючи з 01.01.2004 року та до 31.12.2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.

Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону № 889-IV податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

На підставі пп. «а» 19.2 ст.19 Закону № 889-IV особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обов'язок СФГ «Край» при виплаті доходу фізичній особі у 2006 році за цивільно-правовою угодою, як податкового агента, здійснити нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходу, який виплачується на користь платника податку за її рахунок за ставкою 13%.

Разом з тим, суб'єкту малого підприємництва надається право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони. За таких обставин режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.

Норми Указу Президента України від 03.07.1998 року N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» поширюються на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, отримані ним як виручка від реалізації товарів, робіт, послуг у межах усіх видів здійснюваної підприємницької діяльності.

На підставі наведеного колегія суддів погоджується із необґрунтованістю покликань представника відповідача у судовому засіданні на ту обставину, що ОСОБА_1 не міг продавати трактор у межах підприємницької діяльності, оскільки свідоцтво про сплату єдиного податку йому видане для здійснення вантажних перевезень.

Згідно п.п.4.3.25. Закону № 889-IV до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи одержані самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону.

Згідно з п.1.19 ст.1 Закону № 889-IV самозайнята особа - платник податку, який є суб'єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Як встановлено пп.9.12.1 п.9.12. ст.9 Закону № 889-IV оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг) у межах підприємницької діяльності без створення юридичної особи здійснюється за правилами, встановленим спеціальним законодавством з цих питань з урахуванням цього пункту.

До спеціального законодавства належить Указ Президента України від 03.07.98 N727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (зі змінами і доповненнями), яким встановлена спеціальна система оподаткування, та звичайна (загальна) система оподаткування, діюча у відповідності з розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України 26.12.1992 року N13-92 "Про прибутковий податок з громадян".

Статтею 2 вищевказаного Указу дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включається до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань платника єдиного податку. Згідно із ст. 6 Указу платник єдиного податку не є платником податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) саме від здійснення того виду підприємницької діяльності, дохід від якої обкладається єдиним податком.

Державною податковою адміністрацією України наказом від 29.12.2003 N633 затверджено узагальнююче Податкове роз'яснення щодо застосування положень п.1.8 ст.1, п. 9.12 ст.9 Закону України 889-IV, яке передбачає, що для того, щоб податковий агент не утримував податок з доходів, виплачуваних суб'єкту підприємницької діяльності, останній має надати копію свідоцтва про державну реєстрацію його як підприємця.

Таким чином, особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування - оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу (виручки), оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу та порушення сфер правового регулювання між Указом, Декретом та Законом. Неутримання податку можливе за умови надання підприємцем документів, що одержаний дохід є доходом від провадження підприємницької діяльності, зокрема, копії свідоцтва про державну реєстрацію та документа про сплату вартості за проданий товар. Позивачем надано докази того, що договір укладено і дохід виплачено саме підприємцю.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було надано для ознайомлення біржову угоду, однак ним зроблено помилкові висновки стосовно фактичних обставин господарських взаємовідносин між сторонами угоди, з урахуванням відсутності інформації у розділі угоди «Реквізити сторін» щодо ОСОБА_1 як підприємця, хоча статус осіб, які брали участь у договірних відносинах, вказаний у вступній частині договору.

Колегія суддів погоджується також із тим,що покликання відповідача в акті перевірки від 30.11.2009 року на невідображення в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1-ДФ), відомостей про виплату доходу суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 не може бути підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання, а є підставою для притягнення посадових осіб підприємства до адміністративної відповідальності відповідно до ст.163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.1, ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх і беззаперечних доказів в обґрунтування усіх обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення від 16.12.2009 року № № 0023021701/0.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 196, ст. 198, ст.200, ст.206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.07.2010р. по справі № 2а-1679/10/0370 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Запотічний І.І.